Рішення

від 02.07.2014 по справі 927/884/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Чернігівської області

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20 Тел. 698-166, факс 77-44-62

Іменем України

РІШЕННЯ

02 липня 2014 року справа №927/884/14

За позовом: державного підприємства „Центр державного земельного кадастру" в особі Чернігівської регіональної філії, вул. П'ятницька, 11-а, м. Чернігів, 14000, до відповідача: Відділу Держземагенства у Новгород-Сіверському районі Чернігівської області, вул. Свободи, 12, м. Новгород-Сіверський, 16000, про стягнення 71783,35 грн. Суддя Блохіна Ж.В.

Представники сторін:

від позивача : Жаданова А.В., довіреність №7 від 15.05.2014 року,

від відповідача: не з'явився.

В судовому засіданні 02.07.2014р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

СУТЬ СПОРУ:

Державним підприємством „Центр державного земельного кадастру" в особі Чернігівської регіональної філії подано позов до Відділу Держземагенства у Новгород-Сіверському районі Чернігівської області про стягнення 71783,35 грн. боргу з оплати наданих послуг.

Представник позивача в судовому засіданні підтримує позовні вимоги і просить їх задовольнити.

Представник відповідач в судове засідання не з'явився. Відповідач надіслав на адресу суду повідомлення, в якому зазначає, що станом на 23.06.2014 року заборгованість відповідача перед позивачем за виконані адміністративні послуги у 2012 році в сумі 71783,35 грн. залишається непогашеною. Фінансові та юридичні зобов'язання зареєстровані вчасно. Реєстр №10 від 27.03.2014 року по КПКВК 2803010; КЕКВ-2240 в сумі 71783,35 грн. Заборгованість відображена в обліку як кредиторська. Оплата за адмінпослуги можлива лише по КЕКВ 2240 (оплата послуг крім комунальних) але на даний час по КЕКВ 2240 і по іншим КЕКВ немає відкритих асигнувань. По плану асигнувань загального фонду бюджету на 2014 рік на погашення кредиторської заборгованості передбачено фінансування на липень-серпень місяці 2014 року. При надходженні коштів із державного бюджету в органи Казначейської служби буде надано платіжне доручення для оплати на ДП „ДЗК" в сумі 71783,35 грн.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Отже, відповідач не скористався своїми правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, правом на приймання участі у господарських засіданнях.

Оскільки явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, суд вважає за можливе, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, розглянути справу у відсутність представника відповідача, за наявними в справі матеріалами.

Розглянувши подані матеріали, вислухавши представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

20.11.2012 року між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) укладено договір про закупівлю послуг за державні кошти №40.

Згідно п. 1.1 договору виконавець зобов'язується протягом 2012 року надати замовникові адміністративні послуги у сфері економіки (виконання окремих етапів платних адміністративних послуг) код 75.13.1 відповідно до Державного класифікатора продукції та послуг ДК 016-97, а замовник - прийняти і оплатити такі послуги.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що очікувана ціна договору становить 400000 грн. без ПДВ. Ціна за одиницю наданої послуги зазначена в акті наданих послуг (додаток 31), який є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно п. 4.1 договору розрахунки проводяться шляхом оплати наданих послуг замовником після підписання сторонами акта наданих послуг.

До акта наданих послуг додається форма реєстру наданих послуг (додаток №2) (п. 4.2 договору).

Строк надання послуг - протягом 2012 року (п. 5.1 договору).

03.12.2012 року між позивачем та відповідачем складено та підписано акт наданих послуг №1, відповідно до якого позивач надав замовнику послуги з виконання окремих етапів платних адміністративних послуг згідно умов договору №40 від 20.11.2012 року на загальну суму 244450,00 грн. Згідно даного акту претензій до якості та строків надання послуг у сторін немає. Даний акт є підставою для оплати за надані послуги.

Позивачем направлялась на адресу відповідача претензія №2-09/104 від 31.03.2014 року з вимогою сплатити заборгованість.

Відповідачем надана відповідь на претензію, в якій зазначено, що заборгованість не сплачена із-за відсутності асигнувань.

Згідно акту звірки взаєморозрахунків, підписаного позивачем та відповідачем, заборгованість відповідача перед позивачем станом на 01.01.2014 року складає 71783,35 грн.

Суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 174 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У частині 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частиною 2 статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.ч. 1, 7 ст. 193 ГК України: "Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином."

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору про надання послуг, починається з моменту прийняття послуги.

При цьому підписання замовником акту здачі-прийняття робіт, який є первинним обліковим документом у розумінні Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отримані послуги.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, в порушення вищевказаних норм законодавства, відповідач не виконав вчасно та в повному обсязі свої зобов'язання по оплаті вартості наданих послуг на суму 71783,35 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що позивачем правомірно заявлений до стягнення борг в сумі 71783,35 грн.

Заперечення відповідача є безпідставними і спростовуються вищевикладеними нормами права, а тому судом до уваги не приймаються.

Згідно частини першої статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 Цивільного кодексу України і статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог ? відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Суд відхиляє заперечення відповідача щодо несплати коштів за виконані роботи з вини Головного управління Державної казначейської служби України у Чернігівській області за наявності бюджетних коштів на реєстраційному рахунку відповідача, оскільки на підставі частини другої статті 617 Цивільного кодексу України, частини другої статті 218 Господарського кодексу України дані обставини не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Згідно абз. 2 ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, судовий збір підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Відділу Держземагенства у Новгород-Сіверському районі Чернігівської області (вул. Свободи, 12, м. Новгород-Сіверський, ідентифікаційний код 38192524, р/р 35213002085089 в ГУДК України у Чернігівській області, МФО 853592) на користь Чернігівської регіональної філії державного підприємства „Центр державного земельного кадастру" (вул. П'ятницька, 11-а, м. Чернігів, р/р 26006329635900 в Чернігівському регіональному відділенні АТ „УкрСиббанк" м. Чернігів, МФО 351005, ідентифікаційний код 26467250) 71783,35 грн. боргу та 1827,00 грн . судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 07.07.2014 року.

Суддя Ж.В. Блохіна