Постанова

від 10.06.2014 по справі 815/4007/13-а

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/4007/13-а

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 червня 2014 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Токмілової Л.М.,

за участю: секретаря - Музика А.О.,

представника позивача - Якових Є.В.,

представника відповідача - Литвинчук Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Одесі справу за адміністративним позовом приватного підприємства "Петрол-Трейд" до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення № 0002291630 від 17.05.2013 року, -

В С Т А Н О В И В:

27 травня 2014 року приватне підприємство «Петрол-Трейд» (позивач) звернулось до суду з позовними вимогами до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби (відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17 травня 2013 року № 0002291630 на суму 11 758 755 грн. (9 407 004 грн. за основним платежем та 2 351 751 грн. за штрафними санкціями).

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що покладені контролюючим органом (відповідач) в основу акту перевірки висновки про відсутність проведення господарських відносин із контрагентами здійснені без належного аналізу характеру наявних господарських правовідносин, їх товарності та реальності. При цьому, представник позивача заявляє, що висновки акту Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів, на підставі якого прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не відповідають фактичним обставинам фінансово-господарської діяльності позивача. Представник позивача зазначив, що контролюючим органом під час перевірки також застосовувалися норми, які не підлягають застосуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві (а.с. 3-7).

Представник відповідача - Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області в судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 17 травня 2013 року № 0002291630 прийняте на підставі акту перевірки, який складений за результатами документальної планової виїзної перевірки приватної фірми «Петрол-Трейд» з питань дотримання вимог податкового законодавства, за період з 05.07.2011 р. по 31.12.2012 p., валютного та іншого законодавства за період з 05.07.2011 р. по 31.12.2012 р. Перевіркою встановлено порушення п. 138.2 статті 138. п.п. 139.1.9. п. 139.1 статті 139 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 р. із змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток у сум і 9 407 004 грн., у т.ч.: півріччя 2012 р. - 2 327 680 грн., З квартали 2012 р. - 6 908 436 грн., рік 2012 р. - 9 407 004 грн.

06 червня 2013 року представником позивача надано до суду уточнення до адміністративного позову, в якому позивач просить визнати протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17 травня 2013 року № 0002291630 щодо збільшення суми грошового зобов'язання Приватного підприємства «Петрол-Трейд» на суму 11 758 755 грн. та постановити окрему ухвалу про притягнення до відповідальності посадових осіб Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси, які проводили планову виїзну перевірку ПП «Петрол-Трейд» код ЄДРПОУ 37760651 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 05.07.2011 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 05.07.2011 року по 31.12.2012 року та за підписами яким складено акт перевірки № 70/22-213/37760651/1441 від 25.04.2013 року.

В судовому засідання 02 жовтня 2013 року відбулась заміна неналежного відповідача з Державної податкової інспекції в Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби на Державну податкову інспекцію у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи та надані докази, дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його часткового задоволення.

Приватне підприємство «Петрол-Трейд» зареєстроване 05.07.2011 року Виконавчим комітетом Одеської міської ради за № 155620000042099 та взято на облік до органів податкової служби 06.07.2011 року за № 16386.

Відповідно до довідки з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України приватне підприємство «Петрол-Трейд» здійснює діяльність за КВЕД-2010: 46.71 - оптова торгівля твердими, рідкими, газоподібним паливом і подібним продуктами; 46.90 - неспеціалізована оптова торгівля.

Як вбачається з матеріалів справи в період з 29.03.2013 року по 18.04.2013 року, на підставі, виданих направлень за №№ 567-572 від 27.03.2013 року відповідно до ст. 77 глави 8 розділу II Податкового кодексу України співробітниками ДПІ у Малиновському районі м. Одеси проведена планова виїзна перевірка приватного підприємства «Петрол-Трейд», код ЄДРПОУ 37760651 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 05.07.2011 р. по 31.12.2012 p., валютного та іншого законодавства за період з 05.07.2011 р. по 31.12.2012 p. За результатами проведеної перевірки 25 квітня 2013 року ДПІ в Малиновському районі м. Одеси складений акт № 70/22-213/37760651/1441.

На підставі вказано акту ДПІ у Малиновському районі м. Одеси винесено податкове повідомлення-рішення від 17 травня 2013 року № 0002291630 та накладено на позивача штрафні санкції на суму 11 758 755 грн. (9 407 004 грн. за основним платежем та 2 351 751 грн. за штрафними санкціями) за порушення вимог п. 138.2 статті 138. п.п. 139.1.9. п. 139.1 статті 139 Податкового Кодексу України.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові відносини щодо формування податкового кредиту з податку на додану вартість регулюються Податковим кодексом України, ведення бухгалтерського обліку по податкових операціях встановлено Законом України від 16.07.1999р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами і доповненнями) (далі - Закон «Про бухгалтерський облік»).

При визначенні суми податку на додану вартість, що підлягає включенню до податкового кредиту та подальшому бюджетному відшкодуванню, податковий орган враховував наступні норми Податкового кодексу України.

За визначенням, даним у пп. 14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 ст.138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Пунктами 5 та 6 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року N 318, зареєстрованим Мін'юстом України 19 січня 2000 р. за N27/4248, витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань.

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Відповідно до пункту 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" від 16.07.1999 року № 996-14 зі змінами і доповненнями встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

За змістом підпункту 139.1.9 пункту 139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону «Про бухгалтерський облік», на даних бухгалтерського обліку базуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Отже, первинні документи по відображенню господарської операції є підставою й для податкового обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, за період з 05.07.2011 р. по 31.12.2012 р. ПП «Петрол-Трейд» задекларовано витрати, що враховуються при визначення об'єкту оподаткування у сумі 48 224 472 грн. Вказані витрати понесені з метою придбання товарно-матеріальних цінностей (паливно-мастильних матеріалів - бензину, дизельного палива і т.ін.).

Судом встановлено, що при проведенні перевірки до податкового органу надана вся необхідна первинна документація, яка підтверджує здійснення господарських операцій з нафтопродуктами та є достатньою для підтвердження відповідних витрат, а саме по кожній операції є в наявності та надані позивачем при проведені перевірки. А також надані до матеріалів справи - договори поставки нафтопродуктів, укладені між позивачем та постачальниками, договори по наданню транспортних послуг, видаткові накладні, товаротранспортні накладні на відпуск нафтопродуктів, акти прийому-пердачі нафтопродуктів, акти по наданню послуг по перевезенню вантажу (т.1,а.с.68-250, т.2,а.с.1-250, т.3,а.с.1-250, т.4,а.с.1-236).

Податковий орган вважає зазначені вище докази недостатніми для підтвердженням фактичного виконання укладених позивачем договорів.

Відповідачем зроблено висновок про порушення Позивачем п. 138.2, пп. 139.1.9 Податкового Кодексу України та завищення Позивачем витрат за рядком 05.1 Декларацій «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг), всього у сумі 44 795 259 грн. через відсутність у позивача актів на прийняття нафтопродуктів, складання яких передбачено п.п.5.4.3 Наказу Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики № 281/171/578/155 від 20.05.2008 року «Про затвердження Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України».

Відповідно до п. 5.4. Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, встановлений Порядок приймання нафти і нафтопродуктів під час надходження автомобільним транспортом, відповідно до п. 5.4.3, якого, маса нафтопродуктів, розфасованих у тару, визначається зважуванням на вагах або за трафаретами на тарі (якщо нафтопродукти в заводській упаковці). Про прийнятий нафтопродукт матеріально відповідальна особа складає акт за своїм підписом, підписами водія та представника одержувача чи відправника із зазначенням їх прізвищ і посад.

Таким чином, п.5.4.3 вказаної Інструкції складання акту про прийнятий нафтопродукт передбачено лише в разі прийняття нафтопродуктів, розфасованих у тару. В разі прийняття нафтопродуктів автоцистерні складання акту не передбачено, оскільки п. 5.4.2. Інструкції, який регулює порядок приймання нафтопродуктів в автоцистерні, не містить жодних вказівок на обов'язок складання такого акту.

Досліджуючи первинні бухгалтерські документи, суд дійшов висновку, що позивач не здійснює прийняття розфасованих нафтопродуктів. На підтвердження цьому до матеріалів справи надані товарно-транспортні накладні на перевезення відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою 1-ТТН (нафтопродукт), в яких вказується метод визначення маси нафтопродуктів та номер резервуару (цистерни), в якій здійснюється перевезення, а також акти по наданню послуг по перевезенню вантажу, складені з перевізниками нафтопродуктів, найменування яких також вказується в товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти).

Таким чином, посилання на необхідність складання акту про прийнятий нафтопродукт відповідно до вимог п. 5.4.3 Інструкції є неправомірним, в зв'язку з чим висновки про порушення Позивачем п. 138.2, пп. 139.1.9 Податкового Кодексу України та завищення Позивачем витрат за рядком 05.1 Декларацій «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) є таким, що не відповідає дійсності.

Відповідно до наказу Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» від 29.12.1995 № 488/346, встановлено, що застосування затверджених даним наказом форм первинних документів є обов'язковим для всіх суб'єктів господарської діяльності, незалежно від форм власності, а саме:

- подорожній лист вантажного автомобіля, ф. № 2;

- товарно-транспортна накладна, ф. № 1-ТН;

- при доставці товару автомобілем обов'язковим документом є товарно-транспортна накладна за формою № 1-ТН.

Відповідно п. 2 того ж Наказу застосування товарно-транспортної накладної форми № 1-ТН є обов'язковою для всіх суб'єктів господарської діяльності, незалежно від форм власності.

Облік, приймання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу здійснюються на підставі товарно-транспортної документації.

Враховуючи вищезазначене, товарно-транспортна накладна, як первинний документ бухгалтерського обліку є обов'язковим для учасників транспортного процесу (перевізників, вантажоодержувачів, і т.ін.) та підтверджує факт здійснення постачання (перевезення) товарів між суб'єктами господарської діяльності.

Як встановлено в акті перевірки, та підтверджено у запереченнях на адміністративний позов з боку відповідача (а.с. 12-16, т. 5), ПП «Петрол-Трейд» листом № 03 від 17.04.2013 р. (направленим на адресу відповідача) повідомлено, що бухгалтерське та податкове оформлення нафтопродуктів, які надійшли на підприємство відбувалось на підставі видаткових накладних та товарно-транспортних накладних. Вказані видаткові накладні надані позивачем до матеріалів справи. Посилання на наявність цих документів містяться і у згаданому акті перевірки.

Пунктом 5.1. Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів, затверджених Наказом Міністерства фінансів України № 2 від 10.01.2007 року, встановлено, що бухгалтерська служба перевіряє одержані первинні документи за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів, відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників та правильність арифметичних підрахунків

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», на даних бухгалтерської звітності базуються зокрема фінансова, податкова та інші звітності.

Відповідно до п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 (надалі - Положення) під первинними документами розуміються документи, створені у письмовій або електронній формах, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до п.2.4 Положення первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральній та /або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис особи, що брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду, включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Таким чином, наявні у матеріалах справи первинні документи та аналіз фактичних господарських правовідносин між ПП «Петрол-Трейд» спростовує висновок податкового органу про порушення п. 138.2 ст.138 Податкового кодексу України щодо завищення витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування з податку на прибуток.

Під час розгляду справи, позивачем заявлено клопотання про призначення судово-економічної експертизи (т.5,а.с.16), яке задоволено судом, про що винесено ухвалу. Згідно вказаної ухвали було призначено судово-економічну експертизу, яку доручено провести експертам Одеського науково-дослідницького інституту судових експертиз (65026, м. Одеса, вул. Ланжеронівська, 21). На вирішення експертам поставити питання: чи підтверджується документально витрати ПП «Петрол-Трейд» за період з 05.07.2011 року по 31.12.2-12 року, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг всього у сумі 44 795 259 грн.

Висновком №5786/5787 судово-економічної експертизи за матеріалами адміністративної справи; 815/4007/13-а від 30.04.2014 року (т.5,а.с.32-41), в результаті проведеного дослідження у межах компетенції експерта-економіста, наданими копіями документів, при умов відсутності даних документальних перевірок контрагентів ПП «Петрол-Трейд», які спростовують факти поставок та реалізації нафтопродуктів у період квітень-грудень 2012 року в обсягах та одиницях маси, відображених у первинних документах (видаткових накладних) по взаємовідносинам з ТОВ «Торговельний дім «Сокар Україна», ТОВ «ТС Груп», ТОВ «Аквазар ЛТД», ТОВ «Портосервіс», ТОВ «Тандем Ойл», ТОВ «Юни Сервіс», витрати приватного підприємства «Петрол-Трейд» за період діяльності з 05.07.2011 року по 31.12.2012 року формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, підтверджуються всього у сумі 44 746 698 грн., у тому числі - 2-й квартал 2012 року - 11 163 224, 19 грн., 3-й квартал 2012 року - 21 570 979,10 грн, 4-й квартал 2012 року - 12 012 494, 93 грн.

Таким чином, висновком експертної установи підтверджено помилковість висновків податкового органу, що зроблені в результаті проведеної виїзної документальної перевірки ПП «Петрол-Трейд» та, як наслідок, стали підставою для винесення незаконного та необґрунтованого податкового повідомлення-рішення.

Згідно з ч.1 ст.69 та ч.1 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Відповідно до ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Представником відповідача не надано додаткових доказів, які б спростовували або ставили під сумнів вищезазначені висновки суду, в зв'язку із чим, суд погоджується з позицією представника позивача про те, що надані ним письмові докази є достатніми для доведення факту постачання товарів його контрагентами, що підтверджується відповідними документами, висновок податкового органу про безтоварність цих угод є помилковим, а тому прийняте ним податкове повідомлення-рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Щодо вимоги позивача про винесення окремої ухвали про притягнення до відповідальності посадових осіб ДПІ у Малиновському районі м. Одеси, які проводили планову виїзну перевірку ПП «Петрол-Трейд» код ЄДРПОУ 37760651 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 05.07.2011 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 05.07.2011 р. по 31.12.2012 pоку та за підписами яких складено акт перевірки № 70/22-213/37760651/1441 від 25 квітня 2013 року, суд зазначає наступне.

Частиною 3 статті 105 КАС України передбачено, що адміністративний позов може містити вимоги про: 1) скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень; 2) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю; 5) виконання зупиненої чи не вчиненої дії; 6) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.

Позовна заява може містити, крім визначених частиною третьою цієї статті, інші вимоги на захист прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин (ч.4 ст.105 КАС України).

Статтею 166 КАС України визначено, що суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. Про вжиті заходи суд повідомляється не пізніше одного місяця після надходження окремої ухвали. У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.

Зважаючи на норми наведених статей вбачається, що вимоги позивача щодо постановлення окремої ухвали не відповідають матеріально-правовим способам захисту порушеного права, визначених законом. Вимога про постановлення окремої ухвали не є матеріальною та не відноситься до вимог зобов'язального характеру стосовно вчинення відповідачем певних дій, за якими настануть певні правові наслідки.

При цьому, питання щодо постановлення окремої ухвали є прерогативою суду і висновок про необхідність її винесення має робити виключно суд, в провадженні якого знаходиться відповідна справа. З урахуванням викладеного, суд не вбачає за доцільне постановлення окремої ухвали щодо посадових осіб ДПІ у Малиновському районі м. Одеси за результатами розгляду цієї справи, право прийняття якої судом під час розгляду справи, передбачене статтею 166 КАС України.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено (частина 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

На підставі вимог частини 3 статті 160 КАС України, в судовому засіданні 06 червня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Керуючись ст.ст. 7,8, 9, 14, 158-163, 167 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства «Петрол-Трейд» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17 травня 2013 року № 0002291630 та - задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від 17 травня 2013 року № 0002291630.

В решті позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги на постанову суду одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя Л.М.Токмілова

10 червня 2014 року