Ухвала

від 01.07.2014 по справі 2а-2423/10

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2014 р. Справа № 876/4932/14

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Улицького В.З.

суддів: Гулида Р.М., Матковської З.М.

при секретарі судового засідання: Дутка І.С.

представника позивачів: ОСОБА_1

апелянтів: ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21.06.2010 року у справі за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до Підгородянської сільської ради про визнання незаконним та скасування рішень сільської ради,-

встановила:

У квітні 2010 року позивачі звернулись до суду з позовом до Підгородянської сільської ради про визнання незаконними та скасування рішень Підгородянської сільської ради.

Позивачі позовні вимоги мотивували тим, що рішенням чотирнадцятої сесії Підгороднянської сільської ради четвертого скликання від 10 лютого 2006 року №236 «Про надання у власність земельних ділянок для будівництва житлових та господарських будівель» вирішено надати у власність тридцяти чотирьом громадянам згідно поданих ними заяв земельні ділянки площею по 0.14 га кожному для будівництва житлових та господарських будівель за рахунок земель загального користування (пасовища). Однак, вказані ділянки є землями сільськогосподарського призначення та належить до земель загального користування населених пунктів. Надання вказаних земельних ділянок у приватну власність для житлового будівництва призводить до їх використання не за цільовим призначенням. Разом з тим, надання земельних ділянок проведено всупереч вимог п.6-9 ст.118 ЗК України без розробки проекту їх відведення. Також сесія сільської ради була проведена всупереч вимогам п.п.15, 20, 24 Регламенту Підгороднянської сільської ради, який затверджений рішенням першої сесії четвертого скликання вищевказаної ради. Крім цього, рішенням сесії від 10 лютого 2006 року земельні ділянки були надані громадянам ОСОБА_8 та ОСОБА_9 без подачі ними відповідних заяв на виділення їм земельних ділянок для будівництва житлових та господарських будівель, а інші заяви громадян зареєстровані у журналі реєстрації заяв, скарг (звернень), пропозицій Підгороднянської сільської ради уже після винесення їх на розгляд сесії. Рішенням чотирнадцятої сесії Підгороднянської сільської ради четвертого скликання від 10 лютого 2006 року №235 «Про затвердження акту вибору земельної ділянки під розміщення кварталу індивідуальної забудови в с.Підгородпє та генплану забудови даного кварталу» затверджено акт вибору земельної ділянки під розміщення кварталу індивідуальної забудови в північно-східній частині с.Підгороднє та генплану забудови даного кварталу». Дане рішення не відповідає вимогам земельного та містобудівного законодавства. Проект забудови житлового кварталу північно-західної частини села Підгороднє, в порушення вимог ст.3 Закону України «Про планування та забудову територій», Порядку проведення експертизи містобудівної документації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2000 року №1577, складений без комплексного експертного висновку щодо доцільності затвердження вказаної містобудівної документації. На вказані рішення сесії прокуратурою Тернопільського району було внесено протести, однак повторюючи аналогічні вище порушення. Підгородняпською сільською радою ігноруючи законні вимоги прокуратури було прийнято рішення № 241 від 24 березня 2006 року, яке також на думку позивачів є незаконним. Просять визнати незаконними та скасувати рішення сесії Підгороднянської сільської ради №235, №236 від 10 лютого 2006 року та №241 від 24 березня 2006 року.

Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21.06.2010 року позов задоволено. Визнано незаконними та скасовано рішення сесії Підгороднянської сільської ради №235, 236 від 10 лютого 2006 року та №241 від 24 березня 2006 року.

Постанову суду першої інстанції оскаржили ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3. Вважають, що оскаржувана постанова прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційних скаргах.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги апелянтів слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім, випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухваленим відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом апеляційної інстанції вірно встановлено, що Рішенням чотирнадцятої сесії Підгороднянської сільської ради четвертого скликання від 10 лютого 2006 року №236 «Про надання у власність земельних ділянок для будівництва житлових та господарських будівель» вирішено надати у власність тридцяти чотирьом громадянам згідно поданих ними заяв земельні ділянки площею по 0.14 га кожному для будівництва житлових та господарських будівель за рахунок земель загального користування (пасовища), які розміщені в північно-східній частині села на підставі затвердженого акту вибору земельної ділянки під розміщення кварталу індивідуальної забудови у с Підгороднє.

Відповідно до ст.19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: землі сільськогосподарського призначення; землі житлової та громадської забудови; землі природно- заповідного та іншого природоохоронного призначення; землі оздоровчого призначення; землі рекреаційного призначення; землі історико-культурного призначення; землі лісогосподарського призначення; землі водного фонду; землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Надані у приватну власність ділянки є землями сільськогосподарського призначення та належать до земель загального користування населених пунктів. Надання вказаних земельних ділянок у приватну власність для житлового будівництва призводить до їх використання не за цільовим призначенням.

Відповідно до п.«а» ч.1 ст.21 ЗК України порушення порядку зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів місцевого самоврядування про надання земельних ділянок.

Згідно із п.«а» ч.3 ст. 83 ЗК України землі загального користування населених пунктів належать до комунальної власності та не можуть передаватись у приватну власність.

Відповідно до ч.5 ст. 118 ЗК України передача земельних ділянок у власність громадянам-працівникам державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а також пенсіонерам з їх числа провадиться після затвердження проекту приватизації земель у порядку, встановленому цим Кодексом.

Проте, апеляційний суд звертає увагу, що надання земельних ділянок проведено без розробки проекту їх відведення.

Разом з тим, сесія сільської ради була проведена всупереч вимогам п.15, 20, 24 Регламенту Підгороднянської сільської ради, який затверджений рішенням першої сесії четвертого скликання вищевказаної ради і рішенням сесії від 10 лютого 2006 року земельні ділянки були надані громадянам ОСОБА_8 та ОСОБА_9 без подачі ними відповідних заяв на виділення їм земельних ділянок для будівництва житлових та господарських будівель, а інші заяви громадян зареєстровані у журналі реєстрації заяв, скарг (звернень), пропозицій Підгороднянської сільської ради уже після винесення їх на розгляд сесії.

Рішенням чотирнадцятої сесії Підгороднянської сільської ради четвертого скликання від 10 лютого 2006 року №235 «Про затвердження акту вибору земельної ділянки під розміщення кварталу індивідуальної забудови в с.Підгороднє та генплану забудови даного кварталу» затверджено акт вибору земельної ділянки під розміщення кварталу індивідуальної забудови в північно-східній частині с.Підгороднє та генплану забудови даного кварталу за рахунок земель загального користування (пасовище) площею 7.7 га.

Проте, акт вибору земельної ділянки під розміщення кварталу індивідуальної забудови в північно-східній частині с.Підгороднє складений у зв'язку з виконанням розпорядження голови Тернопільської районох державної адміністрації від 04 липня 2003 року №401, та відповідно до рішення сесії Підгороднянської сільської ради від 17 квітня 2003 року №52 не відповідає вимогам ст. 151 Земельного кодексу України та Порядку вибору земельних ділянок для розміщення об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 2004 року №427, оскільки не підписаний головою та усіма членами комісії і не погоджений відповідними спеціалістами.

Що стосується проекту забудови житлового кварталу північно-західної частини села Підгороднє в порушення вимог ст.3 Закону України «Про планування та забудову територій», Порядку проведення експертизи містобудівної документації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2000 року №1577, не одержано комплексного експертного висновку щодо доцільності затвердження вказаної містобудівної документації.

Замовлення проекту забудови житлового кварталу здійснене всупереч ст.ст.10, 12, 18 Закону України «Про планування та забудову територій», Державних будівельних норм України (ДБН А 2.2-3-2004), зі відсутності вихідних даних: архітектурно-планувального завдання, технічних умов щодо інженерного забезпечення об'єкта, завдання на проектування та без врахування громадських і приватних інтересів. Також відсутній оригінал вказаного генплану та акту вибору.

Як вбачається з матеріалів справи на вказані рішення сесії прокуратурою Тернопільського району було внесено протести, однак Підгороднянською сільською радою було прийнято рішення №241 від 24 березня 2006 року, яким рішення Підгородянської сільської ради №236 від 10 лютого 2006 року залишено без змін.

За таких обставин суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що рішення сесії Підгороднянської сільської ради №235, 236 від 10 лютого 2006 року та №241 від 24 березня 2006 року прийняті всупереч Конституції та Законам України.

Узагальнюючи наведене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови суду першої інстанції.

З наведеного вбачається, що доводи апеляційних скарг являються безпідставними та необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, правова оцінка доказів дана вірно, а відтак у задоволенні апеляційних скарг слід відмовити.

Правових підстав для постановлення окремої ухвали колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 160 ч.3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21.06.2010 року у справі 2-а-2423/10 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу протягом двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В. Улицький

Судді: Р. Гулид

З. Матковська

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 02.07.2014 року