Ухвала

від 17.06.2014 по справі 2а-2813/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-2813/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А. Суддя-доповідач: Федотов І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

17 червня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів - Ісаєнко Ю.А. та Епель О.В.,

при секретарі - Трегубенко Є.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 червня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний консорціум з управління та розвитку газотранспортної системи України" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Міжнародний консорціум з управління та розвитку газотранспортної системи України" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Міжнародний консорціум з управління та розвитку газотранспортної системи України") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва), в якій просить визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 22 січня 2007 року №0000412302/0.

Постановою Господарського суду міста Києва від 24 травня 2007 року у справі №46/196-А, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2009 року, позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20 грудня 2011 року у справі №К-16906/09 постанову Господарського суду міста Києва від 24 травня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2009 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 червня 2012 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, у зв'язку із порушенням судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з'явились в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанова суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 22 січня 2007 року №0000412302/0 згідно з підпунктом "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", за порушення підпунктів 7.4.1, 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ТОВ "Міжнародний консорціум з управління та розвитку газотранспортної системи України" визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 471,00 грн., в тому числі за основним платежем - 880,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 591,00 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акта від 15 січня 2007 року №23/23-02/32349152 "Про результати виїзної планової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний консорціум з управління та розвитку газотранспортної системи України" (код за ЄДРПОУ 32349152) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2005 р. по 30 вересня 2006 р." (далі по тексту - Акт перевірки).

В Акті перевірки зазначено, що позивач, зокрема, в березні 2005 року та квітні 2006 року здійснював операції з розміщення грошових коштів за договорами депозиту, які не є об'єктом оподаткування, так і операції з продажу тендерної документації, які оподатковуються за ставкою 20%, а тому право на податковий кредит за цей період, в силу вимог підпункту 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", має лише в частині оподатковуваних операцій, а саме: за травень 2005 року - 60,00 грн., за квітень 2006 року - 826,00 грн.

Відтак, податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем підпунктів 7.4.1, 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого, зокрема, донараховано податок на додану вартість в сумі 39,00 грн. за травень 2005 року та в сумі 841,00 грн. за квітень 2006 року.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з наступних мотивів з чим погоджується і колегія суддів.

Як встановлено судом першої інстанції, в податковій декларації з податку на додану вартість за травень 2005 року позивачем задекларовано податкові зобов'язання у розмірі 99,00 грн. та податковий кредит - 30166,00 грн.

В податковій декларації з податку на додану вартість за квітень 2006 року позивачем задекларовано податкові зобов'язання у розмірі 1667,00 грн. та податковий кредит - 55079,00 грн.

Позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість за травень 2005 року та квітень 2006 року в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних підприємствами-постачальниками у зв'язку з придбанням товарів, робіт та послуг, які в свою чергу, використовувались у межах господарської діяльності позивача, зокрема, послуги зв'язку, канцелярське та господарське приладдя, проведення археологічних вишукувань з будівництва газопроводу, послуги з оренди офісних приміщень, технічне обслуговування автомобіля тощо.

За поставлені товари, роботи та послуги позивач перерахував на рахунки підприємств-постачальників грошові кошти у повному обсязі, що підтверджують відповідні виписки банку.

Витрати на придбання товарів, робіт та послуг віднесені позивачем до складу валових витрат у відповідних звітних періодах, а порушень при формуванні валових витрат відповідачем не встановлено.

Позивач сплатив постачальникам суми податку на додану вартість у складі ціни придбаних товарів (послуг), що підтверджується виписками з банку.

Крім того, за травень 2005 року та квітень 2006 року позивач отримував відсотки за договорами про розміщення коштів в депозит банку та договорами банківського депозиту, які укладені 13 грудня 2004 року, 10 лютого 2005 року, 15 лютого 2005 року, 04 січня 2006 року та 16 січня 2006 року з Акціонерним товариством "Промінвестбанк", ТОВ "Український промисловий банк" та ВАТ Комерційний банк "Хрещатик", про що свідчать виписки банку та копії відповідних договорів, що містяться в матеріалах справи.

Водночас, судом першої інстанції вірно зауважено, із врахуванням вимог підпункту 3.2.5 пункту 3.2 статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість", що позивач здійснював операції, які не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Поряд з цим, відповідачем не надано підтверджуючих доказів, як під час розгляду справи у суді першої інстанції так і під час апеляційного розгляду справи, з приводу часткового використання позивачем придбаних товарів, робіт та послуг в неоподатковуваних операціях, та не зазначено яким саме чином такі товари, роботи та послуги були використані, та як визначалась частка сплаченого (нарахованого) позивачем податку при їх виготовленні або придбанні, що може бути віднесена до податкового кредиту, тому твердження апелянта про зворотнє колегія суддів вважає необґрунтованими.

Таким чином є правильними висновки суду першої інстанції, що отримання ТОВ "Міжнародний консорціум з управління та розвитку газотранспортної системи України" доходів у вигляді відсотків за договорами банківського депозиту, не впливає на формування податкового кредиту за звітні періоди у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) для використання у межах господарської діяльності.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції в повній мірі проаналізовано зміст правих норм, викладених п.1.7 статті 1, пп. 3.2.5 пункту 3.2 статті 3, пп. 7.2.6 п.7.2, пп.7.4.1 п. 7.4, пп.7.5.1 п. 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", надано належну оцінку обставинам справи, в зв'язку з чим, судова колегія підтримує висновок суду першої інстанції про протиправність оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

За таких обставин, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та постановив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, судова колегія залишає його без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 червня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 19.06.2014 року.

.

Головуючий суддя Федотов І.В.

Судді: Ісаєнко Ю.А.

Епель О.В.