Ухвала

від 02.07.2014 по справі 807/59/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2014 року Справа № 6159/13

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Кушнерика М.П.

суддів Курильця А.Р., Мікули О.І.

з участю секретаря судового засідання Лемцьо І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Ужгороді ГУ Міндоходів в Закарпатській області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2013 року по справі за позовом Приватного підприємства «Профкомплект-Сервіс» до Державної податкової інспекції у м.Ужгороді Закарпатської області ДПС про визнання протиправним податкове повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

10.01.2013р. позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Ужгороді Закарпатської області ДПС №0000012341 1/36600315/210/79-13 від 02.01.2013 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 125090,06 грн. за основним платежем та 31272,52 грн. штрафних санкцій.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що підставою для донарахування грошового зобов'язання з ПДВ є віднесення до складу податкового кредиту сум, пов'язаних з придбанням товару у ТОВ «Добробуд-05» за договором, який нібито є нікчемним, а також сум, пов'язаних з придбанням товару у ПП «Будтранс Плюс», оскільки до перевірки не надано транспортні документи, які підтверджують факт переміщення ТМЦ від ПП «Будтранс Плюс» до позивача. При цьому зазначено, що суми податкового кредиту по ПДВ сформовано в рамках укладених договорів, за якими здійснювалися поставки товару на користь позивача, та видаткових накладних, а сплачений ПДВ в межах виконання договорів, в зв'язку з придбанням такого товару відноситься до складу податкового кредиту на підставі отриманих податкових накладних, згідно вимог розділу V Податкового кодексу України.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2013 року позов задоволено.

Податковий орган оскаржив дану постанову з підстав порушення норм матеріального права.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що в ході проведення перевірки встановлено, що одним із постачальників позивача у серпні 2011 року було Товариство з обмеженою відповідальністю «Добробуд - 05».

Державною податковою інспекцією у Подільському районі м.Києва (на облік якого

знаходиться контрагент позивача - ТОВ «Добробуд-05" направлено до ДПІ у м.Ужгороді

Закарпатської області ДПС матеріали перевірки - ТОВ «Добробут-05» (код ЄДРПОУ 37270365) з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 14.07.2011 р. по 31.10.2011 року. За результатами перевірки складено акт по ТОВ «Добробут-05» від 23.12.2011р. №515/23-404/33746694. В ході перевірки, встановлено наступне:

ТОВ «Добробут-05», не надано підтверджуючих документів щодо виникнення податкових зобов'язань. Операції ТОВ «Добробут-05» та контрагентів-покупців не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності. Наслідком діяльності ТОВ «Добробут-05» є виключно чи переважно формування податкових зобов'язань та податкового кредиту на адресу контрагентів.

Таким чином, в ході проведення аналізу встановлено, неможливість фактичного здійснення ТОВ «Добробут-05» господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу; відсутністю необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, а, відтак, ТОВ «Добробут-05» безпідставно сформовано податкові зобов'язання у перевіряємому періоді за рахунок сум ПДВ по податкових накладних, виписаних на продаж товарів (робіт, послуг) на адресу контрагентів - покупців, які не можуть розглядатись в якості належного підтвердження податкових зобов'язань, оскільки ці податкові накладні не мають статусу юридично значимих, чим порушено вимоги п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.201.1 та п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України. ТОВ «Добробут-05» безпідставно завищено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 3 861 570,0 грн.

За результатами проведеного аналізу вбачається відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків. Господарські операції за період з 01.07.2011 по 31.10.2011 року щодо продажу ТОВ «Добробут-05» товарів (робіт, послуг): на адресу контрагентів - покупців не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій.

Крім того, в ході проведення перевірки встановлено згідно декларації з податку на додану вартість за грудень 2011 року, податковий кредит ПП „Профкомплект - Сервіс» сформовано на загальну суму 117711 грн. Одним з постачальників ПП „Профкомплект -Сервіс" у грудні 2011 року було ПП "Будтранс Плюс" .

В ході проведення перевірки наданих підприємством на лист ДПІ у м.Ужгороді позивачем не було представлено жодних первинних документів, що підтверджують факт переміщення ТМЦ (фурнітури та комплектуючі до вікон та дверей), а саме підприємством не надано - ТТН, акти виконаних робіт, подорожні/шляхові листи на доставку/ переміщення ТМЦ.

Товарно-транспортна накладна типової форми №1-ТН затверджена наказом Міністерства-транспорту України, Міністерства статистики України від 29.12.1995р. №488/346 - є єдиним первинним документом для списання товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника та оприбуткування у вантажоодержувача при перевезенні вантажів в межах України, а також для їх складського, оперативного і бухгалтерського обліку.

При доставці товару автомобілем обов'язковим документом є товарно-транспортна накладна за формою №1-ТН. У ній повинні бути відмітки відправника товару (щодо відвантаження товару) та його отримувача (стосовно фактичного отримання товару).

Відповідно п.2 Наказу застосування товарно-транспортної накладної форми №1-ТН є обов'язковою для всіх суб'єктів господарської діяльності, незалежно від форм власності.

Згідно Наказу Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. №363 «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні на перевезення вантажів автомобільним транспортом" облік, приймання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу здійснюються на підставі товарно-транспортної документації.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом) передається Перевізнику.

Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі примірники товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Після прийняття вантажу згідно з ТТН водій (експедитор) підписує всі її примірники.

ТТН також посвідчуються підписом та у разі потреби печаткою (штампом) і представником вантажоодержувача. Підписи та печатка (штамп) проставляються при заповнені відповідних реквізитів ТТН.

Проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується та підтверджується первинними документами, на основі яких і ведеться бухгалтерська звітність. У свою чергу, відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» на даних бухгалтерської звітності базуються фінансова, податкова та інші види звітності. Тобто первинні документи є основою і для податкового обліку. Отже, враховуючи однозначну необхідність застосування облікового документа при здійсненні вантажних перевезень, використання товарно-транспортної накладної є обов'язковим. Відсутність чи неправильне оформлення ТТН має наслідком, відповідно відсутність документального підтвердження господарської операції та наявність помилок у відображені результатів господарської операції в обліку (як бухгалтерському, так і податковому).

Закон України „Про автомобільний транспорт" та Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Мінтрансу України від 14.10.97р. № 363, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.02.98 за №128/2568, визначають ТТН обов'язковим документом, що повинен оформлюватися при перевезенні вантажів автомобільним транспортом.

Як випливає зі змісту статті 48 Закону, ТТН необхідно оформляти, навіть, при перевезеннях вантажів для власних потреб (тобто, своїм транспортом, а не за договором з транспортною організацією). ТТН - це один з документів, які повинні завжди бути у водія автомобіля при перевезенні вантажу. Це передбачено також пунктом 2.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306.

Просить скасувати постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представника податкового органу, який підтримав апеляційну скаргу, представника позивача, яка просить залишити без змін рішення суду, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Державною податковою інспекцією у м.Ужгороді Закарпатської області ДПС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Приватного підприємства «Профкомплект-Сервіс» щодо підтвердження відомостей, отриманих від осіб, що мали відносини з платником податків: ПП «Будтранс Плюс» (код ЄДРПОУ 35961105) за грудень 2011 року; ТОВ «Добробуд-05» (код ЄДРПОУ 37270362) за серпень 2011 року (акт ДПІ у м.Ужгороді №3857/22-02/36600315 від 18.12.2012 р.), якою зокрема встановлено порушення ПП «Профкомплект-Сервіс» п.198.1, п.198.2, п.198.3 та п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-УІ (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 125090,06 грн., у т.ч. по періодах: грудень 2011 р. - 117710,56 грн.; серпень 2011 р. - 7379,50 грн.

На підставі акту перевірки №3857/22-02/36600315 від 18 грудня 2012 року Державною податковою інспекцією у м.Ужгороді Закарпатської області ДПС було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000012341 1/36600315/210/79-13 від 02.01.2013 року.

Щодо взаємовідносинах із ТОВ «Добробуд-05», то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідача, оскільки головною підставою вважати правочин нікчемним являється її недійсність, встановлена законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані в акті висновки є суто суб»єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатись до суду з позовом про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Відповідачем не доведено, а судом першої та апеляційної інстанції не встановлено, наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагентів, як обов»язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій.

01 серпня 2011 року між ПП «Профкомплект-Сервіс» та ТОВ «Добробуд-05» було укладено договір поставки №0108/01, предметом якого є зобов'язання ТОВ «Добробуд-05» передати належну йому фурнітуру та комплектуючі до вікон та дверей у власність позивача та зобов'язання позивача прийняти товар та сплатити за нього.

Факт відсутності у контрагента позивача необхідної кількості найманих працівників

(трудових ресурсів) не може бути визнано достатнім доказом недійсності чи нікчемності

вчиненого підприємством правочину. Вказана обставина не виключає можливості використання у своїй господарській діяльності найманих працівників інших суб'єкті господарювання на підставах, що не заборонені законом, зокрема на підставі договору про спільну господарську діяльність, тощо, як і відсутність необхідної кількості основних засобів, не виключає можливості залучення ним (у користування необхідних основних засобів від інших суб'єктів на підставах, що не заборонені Законом, зокрема на підставі договору оренди, управління майном, позички, надання послуг тощо.

Порушення податкового законодавства з боку контрагента позивача - ТОВ „Добробуд-05", не є підставою для зменшення податкового кредиту позивача на суму ПДВ сплачену в ціні товару придбаного у ТОВ „Добробуд-05".

ПП «Профкомплект-Сервіс» уклав договір поставки №0310/01 від 03.10.2011 року з ПП «Будтранс Плюс», предметом якого є зобов'язання ПП «Будтранс Плюс» передати належну йому фурнітуру та комплектуючі до вікон та дверей у власність позивача та зобов'язання позивача прийняти товар та сплатити за нього. 17 жовтня 2011 року між ПП «Профкомплект-Сервіс» та 1111 «Будтранс Плюс» було укладено додаткову угоду до вказаного основного договору поставки, згідно якої сторони визначили, що поставка товару здійснюється автотранспортом та за рахунок ПП «Будтранс Плюс».

Реальний характер вказаних договорів підтверджується фактичним здійсненням господарських операцій по поставці товару (фурнітури та комплектуючих до вікон та дверей), що стверджується первинними документами (видаткові накладні, податкові накладні, банківські виписки), які досліджувались судами першої та апеляційної інстанції, оформленими відповідно до вимог, встановлених ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», доказів протилежного відповідачем не представлено та судом не встановлено.

Крім того, факт надходження товару та його відпуск у зв'язку з подальшим використанням у господарській діяльності ПП «Профкомплект-Сервіс» підтверджується журналом «Склад», що ведеться згідно наказу № 4 від 04.05.2011 р.

У ПП «Профкомплект-Сервіс» у спірному періоді працювало троє найманих працівників, що підтверджується звітом підприємства форми №1ДФ за IV кв. 2011 року. У своїй господарській діяльності використовує нежитлові приміщення Приватного підприємства побутових послуг «Смерічка» на підставі договору оренди № 947 від 01.06.2011 р.

Щодо посилання апелянта на відсутність у позивача товарно-транспортних накладних, то згідно п.3.2 договору поставки №0310/01 від 03.10.2011 р. в редакції додаткової угоди від 17.10.2011 р. поставка товару здійснювалася автотранспортом та за рахунок ПП «Будтранс Плюс».

Законом України «Про автомобільний транспорт» та Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом (наказ Мінтрансу №363 від 14.10.97 р.) товарно-транспортна накладна є первинним обліковим документом, що складається при наданні транспортних послуг вантажовідправникам/вантажоодержувачам незалежним перевізником. Такий документ складається для обліку списання, руху та оприбуткування продукції у зв'язку з її переданням не безпосередньо продавцем покупцеві, а через третю особу (перевізника). Таким чином, відповідну транспортну документацію (в т.ч. товарно-транспортні накладні чи подорожні листи) оформляло ПП «Будтранс Плюс».

Посилання Податкового органу на обов'язкову наявності типових форм транспортної документації (ТТН, подорожніх листів, талонів замовлення) згідно Наказу Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України № 488/346 від 29.12.95 р., оскільки вказаний наказ не був зареєстрований Міністерством Юстиції України і відповідно є нечинним.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п. 198.3 ПК України).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п.198.6 ПК України).

При цьому, колегія суддів враховує вимоги ч.2 ст.71 КАС України, якою передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, то воно не може бути скасоване чи змінене з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст.160 ч.3, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Ужгороді ГУ Міндоходів в Закарпатській області - залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2013 року по справі №807/59/13-а - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя: М.П.Кушнерик

Судді: О.І.Мікула

А.Р.Курилець

Повний текст виготовлено 07.07.14р.