Ухвала

від 24.06.2014 по справі 823/2201/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 823/2201/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Чубар Т.М. Суддя-доповідач: Собків Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

24 червня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді : Собківа Я.М.,

суддів: Борисюк Л.П., Кобаля М.І.,

при секретарі: Присяжній Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Правознавець" на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 29 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Правознавець" до Уманської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів та зборів України в Черкаської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Правознавець" (далі - ТОВ "Юридична фірма "Правознавець") звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Уманської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів та зборів в Черкаській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Уманської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів та зборів в Черкаській області № 0000662210 від 14.12.2012 р. та податкове повідомлення-рішення № 0000672210 від 14.12.2012 р.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 29 липня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Позивач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Юридична фірма «Правознавець» зареєстровано як суб'єкт господарювання виконавчим комітетом Уманської міської ради Черкаської області 03.12.2001р., ідентифікаційний код 31791148.

30 листопада 2012 року інспекторами Уманської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Юридична фірма «Правознавець» щодо дотримання вимог податкового законодавства при господарських взаємовідносинах з Приватним підприємством «Прогрес Актив» (код ЄДРПОУ 36257364) за період з 01.11.2010р. по 30.09.2012р. та Приватним підприємством «Підприємство «Данко» за період з 01.09.2010р. по 30.09.2012р., за результатом якої складено акт № 1597/22/31791148.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 1.32 статті 1, п. 5.1, п.п. 5.3.9 п. 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 14.1.36 п. 14.1 статті 14, п. 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, п. 2.4, п. 2.15, п. 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995р., статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в результаті чого занижено податок на прибуток за податковий період - 3 квартали 2010 року на 73 021 грн., за 2010 рік на 73 021 грн., за 2011 рік на 96 217 грн.; а також п.п. 7.7.1 п. 7.7, п.п. 7.4.1 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає перерахуванню до бюджету за вересень 2010 року на 58 417 грн., листопад 2011 року на 32 000 грн., грудень 2011 року на 51 667 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки Уманська об'єднана державна податкова інспекція Черкаської області Державної податкової служби прийняла податкові повідомлення-рішення № 0000662210 від 14.12.2012р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 169 238 грн. за основним платежем та в розмірі 18 255 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, та № 0000672210 від 14.12.2012р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 142 084 грн. за основним платежем та в розмірі 35 521 грн. за штрафних (фінансовими) санкціями.

Позивач заперечує правомірність вищевказаних податкових повідомлень-рішень відповідача № 0000662210 від 14.12.2012 р. та № 0000672210 від 14.12.2012 р., у зв'язку з чим просить визнати їх протиправним та скасувати.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, а також права та обов'язки платників податків і зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України, який вступив в силу з 01.01.2011 року.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Водночас, пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пункту 198.6. статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені де складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

При дослідженні матеріалів справи колегією суддів було встановлено, що позивач в періоді, який перевірявся, мав господарські взаємовідносини з контрагентами - Приватним підприємством «Прогрес Актив» та Приватним підприємством «Підприємство «Данко».

Так, 01 жовтня 2010 рок між ТОВ "Юридична фірма "Правознавець" (Замовник) та ПП «Прогрес Актив» (Виконавець) було укладено договір про надання інформаційно-консультаційних послуг, за умовами якого Виконавець на підставі чинного законодавства України надає Замовнику інформаційно-консультаційні послуги з питань фінансово-господарської та іншої діяльності юридичних осіб (п. 1.1. Договору).

Згідно пункту 2.1. Договору, вартість інформаційно-консультаційних послуг, наданих згідно даного договору та додаткових погоджень до нього, а також умови та порядок розрахунків викладаються в акті здачі-прийомки наданих послуг.

Крім того, 02 серпня 2010 року між ТОВ "Юридична фірма "Правознавець" (Замовник) та ПП «Підприємство «Данко» було укладено договір про надання інформаційно-консультаційних послуг, за умовами якого Виконавець на підставі чинного законодавства України надає Замовнику інформаційно-консультаційні послуги з питань фінансово-господарської та іншої діяльності юридичних та фізичних осіб (п. 1.1. Договору).

Згідно пункту 2.1. Договору, вартість інформаційно-консультаційних послуг, наданих згідно даного договору та додаткових погоджень до нього, а також умови та порядок розрахунків викладаються в акті здачі-прийомки наданих послуг.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Приписами статті 203 Цивільного кодексу України установлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Згідно ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Дії, вчинені у межах нікчемного правочину, не можна вважати господарськими операціями, оскільки зазначений правочин не створює інших юридичних наслідків, окрім пов'язаних з його недійсністю.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина: 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Положенням статті 234 ЦК України передбачено, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається недійсним в судовому порядку. В розумінні даної норми цивільного закону характеризуючими ознаками фіктивного правочину є те, що сторони вчиняють його лише для вигляду, знаючи заздалегідь що він не буде виконаний. Тобто, при вчинені фіктивного правочину учасники мають інші цілі, ніж ті що передбачені самим правочином, не маючи на меті встановлення його правових наслідків. При цьому, фіктивним можна визнати правочин тільки за умови, що обидві сторони діяли без наміру як створення так і досягнення відповідних цивільно-правових наслідків.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач в обґрунтування реальності господарських операцій вказує на наявність первинних бухгалтерських документів, які на його думку підтверджують факт виконання ним договірних заобов'язань.

Так на підтвердження господарських взаємовідносин з ПП «Прогрес Актив» позивачем до суду були надані копії актів про надання інформаційно-консультаційних послуг з питань фінансово-господарської діяльності та оподаткування СПД від 21.11.2011р., від 29.11.2011р., від 15.12.2011р., а також копії податкової накладної № 2 від 21.11.201р. на суму з ПДВ - 98 000 грн., податкової накладної № 3 від 29.11.2011р. на суму з ПДВ - 94 000 грн., податкової накладної № 2 від 15.12.2011р. на суму з ПДВ - 100 000 грн., податкової накладної № 10 від 15.12.2011р. на загальну суму з ПДВ - 210 000 грн.;

Разом з тим, на підтвердження господарських взаємовідносин з ПП «Підприємство «Данко» позивачем до суду були надані копії актів про надання інформаційно-консультаційних послуг з питань фінансово-господарської діяльності та оподаткування СПД від 10.09.2010р., від 15.09.2010р., від 21.09.2010р., від 23.09.2010р., а також копії податкової накладної № 6 від 10.09.2010р. на суму з ПДВ - 88 000 грн., податкової накладної № 7 від 15.09.2010р. на суму з ПДВ - 95 000 грн., податкової накладної № 8 від 21.09.2010р. на суму з ПДВ - 87 500 грн., податкової накладної № 9 від 23.09.2010р. на суму з ПДВ - 80 000 грн.

Крім того, на підтвердження виконання договірних зобов'язань позивачем до суду були надані копії акту виконання зобов'язань за договором від 02.08.2010р. та прийому-передачі цінних паперів від 30.09.2010р., акту виконання зобов'язань за договором від 01.10.2010р. та прийому-передачі цінних паперів від 29.12.2011р., договору купівлі-продажу цінних паперів № 010212-Б-2 від 10.02.2012р., акту прийому-передачі цінних паперів від 10.02.2012р., акту прийому-передачі цінних паперів від 28.02.2012р., договору купівлі-продажу цінних паперів № 111110-Б-1 від 11.11.2010р., акту прийому-передачі цінних паперів від 11.11.2010р., акту прийому-передачі цінних паперів від 18.11.2010р., договору купівлі-продажу цінних паперів № 010312-БВ-1 від 01.03.2012р., акту прийому-передачі цінних паперів від 01.03.2012р., акту прийому-передачі цінних паперів від 05.03.2012р., виписки по рахунку з 11.11.2010р. по 01.03.2012р.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні облікові документи можуть бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України, де зокрема передбачено, що первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

При цьому, господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту, а тому право платника ПДВ на податковий кредит може визнаватися лише у разі, якщо відповідні товари ним реально придбавалися, або ж у разі реального понесення ним витрат на таке придбання.

Досліджуючи обставини даної справи колегія суддів зазначає, що позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних контрагентами, у зв'язку з отриманням послуг (товару/робіт).

Водночас, колегія суддів зауважує, що наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в своєму листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Отже, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та його контрагентами, обставини надання послуг (робіт) та встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (чи були платниками податку на додану вартість).

Як було вірно встановлено судом першої інстанції, надані позивачем акти про надання інформаційно-консультаційних послуг не містять змісту господарських операцій із зазначенням конкретних обсягів та напрямів, за якими виконувались інформаційно-консультаційні послуги. Зазначені акти містять лише загальні фрази, не визначаючи при цьому конкретних дій, здійснених виконавцем на виконання умов договорів про надання послуг.

Крім того, позивачем не було надано будь-яких пояснень або документів щодо розрахунку вартості консультаційних послуг з урахуванням їх однакового обсягу по кожному акту здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Отже, позивачем не було доведено факт здійснення ним господарських операцій з надання консультаційних послуг належними первинними документами, що в свою чергу не дозволяє підтвердити зв'язок понесених витрат з підготовкою, організацією та веденням виконавцем роботи.

Разом з тим, за висновками акту Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби № 3873/22-4/36257364 від 24.09.2012р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки приватного підприємства «Прогрес Актив» (код ЄДРПОУ 36257364) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків товариством з обмеженою відповідальністю «Рент Сталл» (код ЄДРПОУ 36845627), товариством з обмеженою відповідальністю «Де-Форсес» (код ЄДРПОУ 37317523), товариством з обмеженою відповідальністю «Алієдора» (код ЄДРПОУ 37270339), товариством з обмеженою відповідальністю «КПТ МІЛ» (код ЄДРПОУ 37270370), товариством з обмеженою відповідальністю АСТАНА К» (код ЄДРПОУ 37270449), товариством з обмеженою відповідальністю «Віп Союз» (код ЄДРПОУ 37240791) за період з 01.11.2010р. по 30.04.2011р. з 01.10.2011р. по 31.12.2011р.», вбачається відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг), які підпадають під визначення статті 22 та статті 185 Податкового кодексу України. У зв'язку з цим, не підтверджено задекларовані Приватним підприємством «Прогрес Актив» податкові зобов'язання з ПДВ за період з 01.11.2010р. по 30.04.2011р., з 01.10.2011р. по 31.12.2011р., а також, не підтверджено задекларований приватним підприємством «Прогрес Актив» податковий кредит з ПДВ по конкретних постачальниках.

В свою чергу, з наявних в справі доказів вбачається, що Приватним підприємством «Данко» не було задекларовано податкове зобов'язання з податку на додану вартість за вересень 2010 року, що в свою чергу не дає позивачу права на податковий кредит у сумі 58 417 грн. у вересні 2012 року.

За таких обставин, заявлені позивачем вимоги колегія суддів знаходить необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні позивачем докази, в якості підтвердження господарських операцій не відповідають їх товарності, а від так позбавляють його права податкового кредиту в період 01.11.2009 по30.11.2012 року.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Правознавець" - залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 29 липня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Я.М. Собків Л.П. Борисюк М.І. Кобаль

Повний текст ухвали виготовлено - 03.07.14 р.

.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Судді: Борисюк Л.П.

Кобаль М.І.