Постанова

від 19.06.2014 по справі 2а-4943/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2014 року Справа № 9104/140161/12

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Клюби В. В.

суддів: Кухтея Р. В., Яворського І. О.

з участю секретаря судового засідання Сердюк О. Ю.

представника особи, яка подала

апеляційну скаргу (відповідача) Сенюк В. Р.

представника позивача Миличука Р. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 липня 2012 року по справі №2а - 4943/12/1370 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфортбудпроект» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Комфортбудпроект» звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень №000082302/1374 та №0000022304 прийнятих відповідачем 17 січня 2012 року.

Позовні вимоги мотивує тим, що відповідач в ході проведення перевірки прийшов до помилкових висновків про порушення позивачем вимог відповідних статей Податкового кодексу України і відповідно про заниження до сплати податку на прибуток та податку на додану вартість, оскільки укладені із ТОВ «Київград» договори не мають ознак нікчемності. Позивач не зобов'язаний перевіряти достовірність документів контрагента та наявність у нього відповідних ресурсів. При цьому, до перевірки були представлені всі підтверджуючі документи, пов'язані із здійсненням господарської діяльності. Тобто, у відповідача не було підстав для прийняття оспорюваних податкових повідомлень - рішень.

Відповідач подав письмові заперечення проти адміністративного позову, згідно змісту яких в ході перевірки позивачем не було представлено актів приймання матеріалів від Замовника до Підрядника, звіту про фактичне використання переданих матеріалів, а також не представлено документів, які б підтверджували доставку товарно - матеріальних цінностей на об'єкт будівництва. Також, під час проведення перевірки використано акт державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва, згідно якого неможливо провести зустрічну звірку, так як ТзОВ «Київград» відсутнє за фактичною адресою. Відповідно до висновку спеціаліста почеркознавчої експертизи, підписи, зображення яких міститься на фінансово - господарських документах, виконані не Дягілєвою І. В., як керівником підприємства. Тобто, в ході перевірки не підтверджено господарські операції позивача з контрагентом, що у свою чергу свідчить про несплату позивачем податку на прибуток та податку на додану вартість, внаслідок неправомірного формування валових витрат та податкового кредиту.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 23 липня 2012 року позовні вимоги задоволено повністю: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова №000082302/1374 та №0000022304 від 17 січня 2012 року 2012 року. Також, прийнято рішення про стягнення понесених позивачем витрат на сплату судового збору.

З таким судовим рішенням суду першої інстанції не погодився не погодився відповідач і в порядку апеляційного оскарження подав до Львівського апеляційного адміністративного суду на постанову суду першої інстанції апеляційну скаргу, у якій з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Окрім цього, обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, посилається на ті обставини, що в ході розгляду справи судом першої інстанції не були враховані висновки перевірки, якою підтверджені факти порушень позивачем податкового законодавства, що спричинило заниження позивачем податку на прибуток та податку на додану вартість, внаслідок неправомірного формування валових витрат та податкового кредиту. Також, судом першої інстанції не взято до уваги обставини, які були викладені на обґрунтування поданих заперечень на адміністративний позов, і які повністю спростовують доводи позивача.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2014 року у відповідності до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку процесуального правонаступництва замінено відповідача: Державну податкову інспекцію у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби на Державну податкову інспекцію у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області.

В судовому засіданні представник особи, яка подала апеляційну скаргу (відповідача) підтримала викладені в апеляційній скарзі доводи і вважає, що оскаржуване судове рішення з наведених в апеляційній скарзі підстав підлягає скасуванню.

Представник позивача не погодився з апеляційної скаргою відповідача і вважає викладені у ній доводи безпідставними і такими, що не підтверджують порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Вважає постанову суду першої інстанції обґрунтованою і законною, а тому підстави для її скасування відсутні.

Вислухавши суддю - доповідача, доводи представників сторін, дослідивши наявні в справі матеріали та докази, перевіривши доводи апеляційної скарги у їх сукупності, правильність правової оцінки судом першої інстанції обставин справи та застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Постановляючи оскаржуване судове рішення та умотивовуючи свої висновки, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції позивача підтверджені належним чином оформленими первинними документами, а укладені позивачем із контрагентами договори не визнані у встановленому законом порядку недійсними, як і немає інших відомостей, які б свідчили про завищення позивачем валових витрат.

Суд першої інстанції зазначає, що висновки акта перевірки щодо зайвого віднесення позивачем до складу валових витрат вартості придбаних товарів та послуг не ґрунтуються на нормах закону та не містять посилань на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, які б підтверджували наявність факту порушення податкового законодавства саме позивачем. Наявна у матеріалах справи ліцензія ТзОВ «Київград» на господарську діяльність пов'язану із створенням об'єктів архітектури, для отримання якої законом передбачені спеціальні вимоги, зокрема щодо наявності у підприємства кваліфікованого персоналу, спростовує доводи про неможливість ТзОВ «Київград» здійснювати господарську діяльність по будівництву.

Тому, за висновком суду першої інстанції, твердження відповідача щодо недоведеності господарських операцій позивача з ТзОВ «Київград» щодо придбання у ТзОВ «Київград» послуг по виконанню будівельно - оздоблювальних робіт, з урахуванням підтвердження витрат на їх придбання первинними документами, є безпідставними. При цьому у матеріалах справи є докази використання їх у власній господарській діяльності позивача шляхом включення таких робіт у кінцеві акти виконаних робіт із замовником - ТзОВ «Донспецмонтаж». Крім цього, відповідачем не вказано інші відомості, які б свідчили про завищення позивачем в цьому випадку податкового кредиту.

Проте, колегія суддів апеляційного суду не погоджується із такими висновками суду першої інстанції з урахуванням наступного.

Як було встановлено судами першої та апеляційної інстанції і підтверджується матеріалами справи, позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Комфортбудпроект», 28 лютого 2002 року зареєстроване виконавчим комітетом Львівської міської ради, 26 березня 2002 року взято на податковий облік в органах державної податкової служби та зареєстроване платником податку на додану вартість. Видами діяльності позивача за КВЕД є будівництво будівель та діяльність у сфері інжинірингу. Позивачу Державною архітектурно - будівельною інспекцією видано ліцензію на право здійснення господарською діяльності, пов'язаної із створення об'єктів архітектури. Вказані обставини підтверджуються: Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серії А01 №208143; Довідкою АА №292879 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ)від 26 листопада 2009 року; Довідкою про взяття на податковий облік від 02 березня 2010 року; Ліцензією Серії АВ №490427, виданою 08 грудня 2009 року.

30 травня 2011 року позивачем, як Підрядником, укладено із ТзОВ «Донспецмонтаж», як Замовником, Договір №2011/05 - 15 підряду на виконання будівельно - монтажних робіт на об'єкті стадіон «ЄВРО - 2012» по вул. Стрийська - Кільцева дорога у м. Львові. За умовами вказаного договору підрядник зобов'язувався своїми та залученими силами виконати передбачені договором будівельно - монтажні роботи на об'єкті стадіон по вул. Стрийська - кільцева дорога у м. Львові відповідно до погодженої проектно - кошторисної документації. При цьому, підрядник зобов'язаний представити замовнику сертифікати якості матеріалів, обладнання, протоколу результатів випробувань якості матеріалів, обладнання і комплектуючих виробів, поставлених на будівництво.

З метою виконання робіт, позивачем, як Замовником, 11 липня 2011 року укладено Договір будівельного підряду №11/07 - 4 із ТзОВ «Київград», як Підрядником, на виконання будівельно - оздоблювальних робіт. 12 липня 2011 року сторонами вищевказаного договору складено Додаток №1 до Договору будівельного підряду №11/07 - 4 від 11 липня 2011 року, у відповідності до якого сторони домовилися, що матеріальне забезпечення виконання робіт може здійснюватися за домовленістю сторін будь - ким із них. Також, будівельні матеріали будуть постачатися замовником у повному обсязі.

На підтвердження виконання робіт за договором позивачем представлено: договірну ціну; локальні кошториси; підсумкові відомості ресурсів; довідки про вартість виконаних будівельних робіт; акти приймання виконаних будівельних робіт; накладні про передачу позивачем будівельних матеріалів ТзОВ «Київград»; акти приймання - передачі матеріалів для виконання будівельно - монтажних робіт; матеріальні звіти; Ліцензію Серії АВ №515380, видану 08 червня 2010 року Інспекцією державного архітектурно - будівельного контролю у м. Києві на право здійснення ТзОВ «Київград» господарської діяльності, пов'язаної із створення об'єктів архітектури, які за твердженням позивача свідчить про фактичне здійснення господарських опрацій позивача з ТзОВ «Київград».

Виконані ТзОВ «Київград» будівельно - оздоблювальні роботи включені позивачем у довідки про вартість виконаних робіт, а також складено акти виконаних будівельних робіт, на які посилається позивач як на підтвердження прийняття будівельних робіт.

Крім цього, на підтвердження оплати позивачем виконаних ТзОВ «Київград» робіт позивачем представлено платіжні доручення від 08, 12, 15 вересня 2011 року та 10, 17, 21 жовтня 2011 року, податкові накладні від 08 та 20 серпня 2011 року.

Відповідачем із 20 по 26 грудня 2011 року проведено позапланову виїзну перевірку з питань підтвердження господарських взаємовідносин позивача з платником податків ТзОВ «Київград» їх реальності та повноти відображення у податковому та бухгалтерському обліку, у тому числі у податковій декларації з податку на додану вартість за серпень 2011 року та податковій декларації з податку на прибуток підприємств за 3 квартал 2011 року, за результатами якої 27 грудня 2011 року складено акт №4484/23 - 4/31896331.

Згідно висновків перевірки, викладених в зазначеному акті, у ході її проведення виявлено порушення позивачем, зокрема: п. 138.4 ст. 138, пп. 139.1.9 ст. 139 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток за 3 квартал 2011 року по нікчемних (удаваних) операціях з ТОВ «Київград» на загальну суму 89 265 гривень 93 коп.; п. п. 198.2, 198.3, 198.6, ст. 198, ст. 200 Податкового кодексу України, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Наказу Міністерства фінансів України, «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» від 24 травня 1988 року №88, внаслідок чого позивачем занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду (рядок 25 Декларації з ПДВ за серпень 2011 року) в сумі 77 623 гривні.

На підставі висновків перевірки відповідачем 17 січня 2012 року прийняті податкові повідомлення - рішення: №0000082302/1374, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 89 265 гривень 93 коп.; №0000022304, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 97 028 гривень 75 коп., з яких: на 77 623 гривні - за основним платежем та на 19 405 гривень 75 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Підставою для таких рішень були висновки податкового органу про безтоварність господарських операцій позивача із ТзОВ «Київград», що призвело до безпідставного завищення валових витрат та заниження податку на прибуток, а також неправомірно сформовано податковий кредит.

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам особи, яка подала апеляційну скаргу, колегія суддів апеляційного суду виходить із наступного.

У відповідності до пп. пп. 14.1.27, 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, витратами є сума будь - яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником). Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У відповідності до п. 201.1 ст.201 Податкового кодексу України, податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (п.201.6 Податкового Кодексу України).

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України).

За змістом наведених правових норм витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (робіт, послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів, робіт та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів, робіт чи послуг або в разі якщо вони не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Крім цього, згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, тобто, підтверджує зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена пп. 1.2 п. 1, пп. 2.1 п. 2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88.

З врахуванням вищевказаних положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» витрати платника податку на придбання товарів, робіт (послуг) повинні підтверджуватися документами, складеними належним чином та у відповідності до законодавства. Зміст цих документів повинен повністю відображати суть і зміст господарської операції.

Отже, будь - які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Окрім вищезазначених документів, позивачем до перевірки не представлено інших документів, що підтверджують: придбання товарно - матеріальних цінностей (будівельних матеріалів) позивачем; транспортування товарів та факт їхньої передачі від контрагента позивачу; зберігання придбаного товару, а також документів, що підтверджують виконання робіт за укладеними договорами саме ТОВ «Київград», що в свою чергу не підтверджує реальності господарських операцій. Суд першої інстанції зазначає, що будівельні матеріали на місці видавалися товариству з обмеженою відповідальністю «Комфортбудпроект», яке для виконання оздоблювальних робіт частину будівельних матеріалів передало ТзОВ «Київград». Проте, доказів отримання позивачем будівельних матеріалів не представлено, а пояснення директора підприємства не є належними доказами, які б підтверджували ці обставини.

Позивачем до перевірки та суду не подано доказів, що підтверджують факти виконання господарських договорів та здійснення господарських операцій, з приводу яких були складені відповідні акти.

При цьому, наявність у позивача представлених документів у тому числі і податкових накладних не є достатньою підставою для віднесення до складу податкового кредиту сум сплаченого податку на додану вартість. Не є беззаперечним доказом виконання ТзОВ «Київград» будівельних робіт і наявність ліцензії на право здійснення таких робіт,

Колегія суддів апеляційну суду звертає увагу і на ті обставини, що в ході проведеної відповідачем перевірки були використані дані перевірки податкового органу за місцем реєстрації контрагента позивача, які з урахуванням об'ємів проведених будівельних робіт, не підтверджують можливості ТзОВ «Київград», здійснювати господарські операції по виконанні умов договору.

Також, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що Додатком №1 до договору будівельного підряду від 12 липня 2011 року передбачає передачу матеріалів на підставі підписаного сторонами акта прийому - передачі. Згідно з умовами договору підряду на виконання будівельних робіт від 30 травня 2011 року підрядник зобов'язаний надавати замовнику документи, що підтверджують якість використаних матеріалів та устаткування. Також підрядник зобов'язаний представити замовнику сертифікати якості матеріалів, обладнання, протоколи результатів випробувань якості матеріалів та обладнання. Проте позивачем не були представлені обумовлені договорами документи.

Наведені фактичні обставини та докази у сукупності спростовують доводи позивача щодо реального характеру господарських операцій з контрагентом, і не підтверджують обставини здійснення господарський операцій, а тому колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком податкового органу щодо порушення позивачем відповідних норм Податкового кодексу України і відповідно про заниження до сплати податку на прибуток внаслідок неправомірного формування валових витрат та заниження податку на додану вартість, внаслідок неправомірного формування податкового кредиту у період, що був охоплений перевіркою.

З огляду на встановлені судом фактичні обставини справи та докази, представлені сторонами на підтвердження обставин, якими вони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, положення відповідних нормативно - правових актів, колегія суддів апеляційного суду вважає, що висновок суду першої інстанції щодо протиправності податкових повідомлень - рішень про збільшення позивачу суми грошових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість є помилковим, оскільки представлені позивачем документи відображають господарські операції з контрагентами, реальність вчинення яких не підтверджена в судовому засіданні. Тобто, оспорювані податкові повідомлення рішення відповідають критеріям, встановленим ст. 2 ч. 3 Кодексу адміністративного судочинства України

Тому, колегія суддів апеляційного суду погоджується з доводами, викладеними відповідачем у поданій апеляційній скарзі і вважає їх такими, що спростовують висновки суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто ухваленим відповідно до норм матеріального права з дотриманням процесуальних норм, та на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи.

Колегія суддів апеляційного суду з урахуванням встановлених судом обставин справи та доказів, вважає, що суд першої інстанції, викладаючи у оскаржуваному судовому рішенні висновок щодо задоволення вимог позивача, не дотримався вищезазначених вимог.

Відповідно до ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального права і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Виходячи із змісту вищевказаних статей Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів апеляційного суду вважає, що доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про невідповідність висновків суду щодо протиправності податкових повідомлень - рішень обставинам справи, а також порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які визначають підстави та умови формування валових витрат та податкового кредиту.

Тому постанову суду першої інстанції слід скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

У зв'язку з цим апеляційну скаргу слід задовольнити з урахуванням вищевикладених мотивів.

Керуючись ст. ст. 159, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 липня 2012 року по справі №2а - 4943/12/1370 скасувати та прийняти нову постанову.

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфортбудпроект» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили, а у випадку складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 ч. 3 Кодексу адміністративного судочинства України - у цей же строк з дня складення постанови суду в повному обсязі безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В. В. Клюба

Судді: Р. В. Кухтей

І. О. Яворський

Постанову у повному обсязі складено 23 червня 2014 року.