Постанова

від 01.07.2014 по справі 805/6930/14

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 липня 2014 р. Справа №805/6930/14

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Бойка М.І.,

секретаря судового засідання Яценка І.А.,

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився,

від відповідача: Руднєвої Н.Ф., Кадельчук В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Донецький Кряж» до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправними дій щодо корегування податкових зобов'язань та податкового кредиту відповідно до Акту від 17.04.2014 року № 236/05-66-22-02/38959916 та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Донецький Кряж» (далі - позивач), звернулося до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області (далі - відповідач) про визнання протиправними дій щодо корегування податкових зобов'язань та податкового кредиту відповідно до Акту від 17.04.2014 року № 236/05-66-22-02/38959916 та зобов'язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 17.04.2014 р. відповідачем було складено акт № № 236/05-66-22-02/38959916 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Інвестиційна компанія «Донецький Кряж» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків покупцями та постачальниками, їх реальності та повноти відображення в обліку з ПДВ за січень -лютий 2014 р.» (далі - Акт від 17.04.2014 р.), відповідно до якого документально не підтверджено реальність здійснення господарських операцій за січень-лютий 2014 р., їх вид, обсяг, якість та розрахунки з контрагентами, у зв'язку з чим встановлені порушення податкового законодавства: не підтверджено податковий кредит по придбанню ТМЦ у контрагентів - постачальників за січень-лютий 2014 р., не підтверджено податкові зобов'язання по операціям з реалізації ТМЦ на адресу підприємств - покупців за січень-лютий 2014 р. Оскільки за наслідками перевірки податкові повідомлення-рішення не приймались, податкові зобов'язання не узгоджувались відповідачем безпідставно було зменшено показники податкової звітності позивача з ПДВ за січень-лютий 2014 р. Зазначений вище Акт ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецьку ГУ Міндоходів у Донецькій області направляє в інші податкові інспекції, на обліку у яких перебувають підприємства - контрагенти позивача, з метою коригування на підставі даного Акту податкових показників (збільшення/зменшення податкового кредиту та/або податкового зобов'язання).

В Акті від 17.04.2014 р. зазначено, що фінансово-господарські взаємовідносини мід позивачем та його контрагентами є фіктивними правочинами, такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обмовлялись цими правочинами. Такі висновки зроблені відповідачем тільки внаслідок відсутності платника податків за місцезнаходженням, проте не наведено доказів про умисність укладення угод між позивачем та його контрагентами з метою, яка завідомо суперечити інтересам держави і суспільства, а саме рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження нереальності здійснених контрагентом позивача господарських операцій.

Позивач вважає, що згідно ст. 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій; коректно та уважно ставитися до платників податків, їх представників та інших учасників відносин, що виникають під час реалізації норм цього Кодексу та інших законів.

Відповідно до п. 73.5. ст. 73 ПК України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків.

При цьому, зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

В силу приписів абзацу 3 пункту 73.5 статті 73 цього Кодексу зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1232 затверджено Порядок проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок (далі - Порядок).

Пунктом 2 вказаного Порядку передбачено, що зустрічні звірки проводяться у суб'єктів господарювання щодо здійснення операцій з якими під час перевірки платника податків та зборів виникають сумніви стосовно факту здійснення таких операцій або якщо існують розбіжності задекларованих у деклараціях з податку на додану вартість показників податкового кредиту та податкових зобов'язань.

Відповідно до пункту 3 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, з метою проведення зустрічної звірки орган державної податкової служби (ініціатор) надсилає органу державної податкової служби (виконавцю), на обліку в якому перебуває суб'єкт господарювання, запит про проведення зустрічної звірки для підтвердження отриманих від платника податків та зборів даних.

В силу припису положень пункту 4 Порядку, орган державної податкової служби (виконавець), який проводить зустрічну звірку, складає довідку за наявності інформації, для отримання якої надіслано запит органом державної податкової служби (ініціатором), та її документального підтвердження. У разі відсутності запитуваної органом державної податкової служби (ініціатором) інформації орган державної податкової служби (виконавець) надсилає завірений печаткою запит про подання інформації та її документального підтвердження суб'єкту господарювання за його адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) рекомендованим листом з повідомленням про вручення чи особисто вручає суб'єкту господарювання або його уповноваженому представникові під розписку.

Позивач вважає, що податковим органом було порушено приписи зазначеного Порядку.

Позивач зазначив, що зміни в облікові дані операцій по податку на додану вартість здійснюються відповідачем лише на підставі податкових повідомлень-рішень чи на підставі довідок, складених за результатами перевірок, коли контролюючим органом не виявлено фактів порушень платником податків податкового законодавства України.

Таким чином, дії відповідача щодо коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту в системі АІС «Податковий блок» є протиправними, оскільки були здійснені без прийняття податкових повідомлень-рішень, уточнюючі розрахунки з податку на додану віртість позивачем до податкового органу за січень-лютий 2014 р. не надавалися, а відповідно, податкові зобов'язання не узгоджувались. Просили задовольнити позов в повному обсязі.

Представник позивача у судове засідання не з'явився , надав до суду клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

Представники відповідача, у судовому засіданні заявлені позовні вимоги не визнали, проти позову заперечували, пояснив суду, що доводи викладені у позові не спростовують суті встановлених порушень, тому вважають висновки акту перевірки такими, що відповідають дійсним обставинам справи, а вимоги позивача щодо визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії, - необґрунтованими.

Представниками відповідача до суду надані письмові заперечення на адміністративний позов, з яких вбачається, що відповідачем на п.73.5 ст. 73 Податкового Кодексу України здійснено заходи з метою проведення зустрічної звірки щодо фінансово - господарських взаємовідносин ТОВ «Інвестиційна компанія «Донецький Кряж» (ЄДРПОУ 38959916) з контрагентами - постачальниками, контрагентами - покупцями за період з 01.02.2014 по 28.02.2014 р.

Актом відповідача від 27.03.2014 р. № 248/15-01 встановлено, що позивач за юридичним місцезнаходженням не знаходиться. Відповідачем 27.03.2014 р. зроблено запит № 87/15-01 до ГОВ ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька ГУ Міндоходів у Донецькій області про встановлення місцезнаходження позивача. На зазначений запит надана довідка від 27.03.2014 р. № 411, за якою місцезнаходження позивача не встановлено.

Зазначили, що зустрічну звірку провести неможливо у зв'язку з тим, що підприємство ТОВ «Інвестиційна компанія «Донецький Кряж» за юридичною адресою- 83057, м. Донецьк, вул.. Севєродвінська, буд 1, не знаходиться.

У зв'язку з тим, що підприємство ТОВ «Інвестиційна компанія «Донецький Кряж» (38959916) за юридичною адресою не знаходиться відповідачем було складено Акт від 17.04.2014 № 236/05-66-22-02/38959916 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Інвестиційна компанія «Донецький Кряж» (код ЄДРПОУ 38959916) щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків покупцями та постачальниками, їх реальності та повноти відображення в обліку з ПДВ за січень-лютий 2014 року»

При проведенні зустрічної звірки використано:

- акт ДПІ у Калінінському районі м. Донецька ГУ Міндоходів у Донецькій області від 03.04.2014 р. № 335/05-63-22-08/38964219 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТБ Фаворит» щодо підтвердження господарських відноси з контрагентами, в тому числі з позивачем, за січень 2014 р.;

- акт ДПІ у Калінінському районі м. Донецька ГУ Міндоходів у Донецькій області від 27.03.2014 р. № 295/05-63-22-08/38964219 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТБ Фаворит» щодо підтвердження господарських відноси з контрагентами, в тому числі з позивачем, за лютий 2014 р.;

- акт ДПІ у Будьонівському районі м. Донецька ГУ Міндоходів у Донецькій області від 28.03.2014 р. № 86/05-61-22-01/38471049 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Преміум-Дон» щодо підтвердження господарських відноси з контрагентами постачальниками та покупцями, в тому числі з позивачем, за період з 01.12.2013 р. по 28.02.2014 р..;

Проведеним аналізом матеріалів податкової звітності реєстраційних документів звітів та інших документів позивача встановлено відсутність необхідних умови для ведення господарської діяльності, відсутні трудові ресурси, оборотні кошти, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру.

Оскільки первинні документи фінансово - господарської діяльності не були надані, на даний час неможливо зробити висновок щодо правомірності включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та податкових зобов'язань по деклараціях з ПДВ за перевіряємий період по взаємовідносинах з платниками податків.

Просили відмовити у задоволенні позовних вимог.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Донецький Кряж» є юридичною особою, згідно ст. 48 КАС України здатне особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки.

Відповідач - Державна податкова інспекція у Куйбишевському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області, - є суб'єктом владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, згідно ст. 48 КАС України здатена особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки.

Судом встановлено, що відповідачем на підставі п.73.5 ст. 73 Податкового Кодексу України здійснено заходи для проведення зустрічної звірки ТОВ «Інвестиційна компанія «Донецький Кряж» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків покупцями та постачальниками, їх реальності та повноти відображення в обліку з ПДВ за січень-лютий 2014 року.

Відповідачем в Акті від 17.04.2014 р. зазначено, що зустрічну звірку провести неможливо у зв'язку з тим, що підприємство ТОВ «Інвестиційна компанія «Донецький Кряж» за юридичною адресою не знаходиться. З пояснеь відповідача вбачається, що на дату 19.05.2014р. позивач має стан 8 - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням.

Відповідачем 27.03.2014 р. здійснено вихід за податковою (юридичною) адресою ТОВ «Інвестиційна компанія «Донецький Кряж» за результатами якого не встановлено місцезнаходження платника податків (83057 м. Донецьк, вул. Севєродвінська, буд.1 а). На цій підставі відповідачем було складено Акт від 27.03.2014 № 248/15-01.

Відповідачем, як контролюючим органом, за результатами проведеної зустрічної звірки ТОВ «Інвестиційна компанія «Донецький Кряж» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків покупцями та постачальниками, їх реальності та повноти відображення в обліку з ПДВ у період з 01.01.2014 р. по 28.02.2014 р., встановлені порушення та складено Акт від 17.04.2014 р. № 236/05-66-22-02/38959916.

Як вбачається з висновків акту перевірки ТОВ «Інвестиційна компанія «Донецький Кряж» відповідачем встановлено, що позивачем документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із контрагентами - постачальниками, контрагентами - покупцями за січень-лютий 2014 року їх вид, обсяг, якість та розрахунки.

Встановлено порушення п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п. 201.1, п.201.4, п.201.6 ст 201 Податкового кодексу України позивачем не підтверджено податковий кредит по придбанним ТМЦ у контрагентів постацільників за січень-лютий 2014 р. на загальну суму ПДВ 16194071 грн. (січень 2014 р. - сума ПДВ 3793134,00 грн., лютий 2014 р. - сума ПДВ 12400937 грн.

Встановлено порушення п.185.1 ст.185, п. 186.1, п.186.2 ст 186, п.187.1 ст.187, п. 188.1 ст 188 Податкового кодексу України позивачем не підтверджено податкові зобов'язання по операціям з реалізації ТМЦ на адресу підприємств - покупців за січень-лютий 2014 р. на загальну суму ПДВ 16502622 грн. ( січень 2014 р. - сума ПДВ 4100685 грн., лютий 2014 р. - сума ПДВ 12401937 грн.).

Судом встановлено, що податкові повідомлення-рішення у відношенні позивача, на підставі акту перевірки, контролюючим органом не приймались.

На підставі акту перевірки, контролюючим органом внесено корегування показників податкової звітності ТОВ «Інвестиційна компанія «Донецький Кряж» за січень-лютий 2014 року в АІС «Податковий блок» розділу «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів».

Представниками відповідача надані пояснення суду, що до єдиної інформаційної бази органів доходів і зборів (контролюючих органів), а саме Автоматизованої інформаційної бази (далі- АІС) «Податковий блок», вносяться всі показники щодо платника податків, як задекларовані ним самостійно, так і за результатами проведення контролюючими органами звірок, перевірок, а також будь-яка інша податкова інформація.

Законні інтереси позивача на думку суду порушено неправомірними діями відповідача у вигляді внесення змін (коригування) до АІС «Податковий блок» підсистеми «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» на підставі акту перевірки.

Захист порушеного права в свою чергу, зокрема має бути пов'язаний із встановленням конкретних фактів відсутності у його діяльності порушень податкового або будь-якого іншого законодавства через формування своєї бухгалтерської та податкової звітності з урахуванням нікчемних правочинів, а також спростуванням висновків акту перевірки, який є службовим документом і є носієм доказової інформації щодо зафіксованих порушень та може бути використаний для аналогічних коригувань податкової звітності його постійних контрагентів, що потягне негативні наслідки для позивача у вигляді відмови з боку цих контрагентів від подальшої співпраці, тощо.

Основним завданням адміністративного судочинства, відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Рішенням Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року у справі № 1-10/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) розтлумачено поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права», а саме зазначено цей термін треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

Таким чином, суд вважає такий інтерес законним та таким, що може бути самостійним об'єктом судового захисту.

Виходячи з цього, суд оцінює дії відповідача з точки зору наявності чи відсутності обставин порушення прав та законних інтересів позивача.

Спосіб дій органів державної податкової служби України при реалізації владної управлінської функції - контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань (станом на момент виникнення спірних правовідносин) визначений Податковим кодексом України.

Згідно п.п. 20.1.4. п. 20.1 ст. 20 ПКУ,- контролюючі органи, мають право зокрема проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Суд не погоджується із висновками акту перевірки з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідачем на час проведення перевірки не було зроблено належного запиту на адресу позивача з приводу надання первинних документів щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків покупцями та постачальниками, їх реальності та повноти відображення в обліку з ПДВ за січень-лютий 2014 року.

Таким чином, контролюючий орган обґрунтовуючи висновки акту перевірки обставинами викладеними у вищезазначеному акті, не надав можливість надати позивачу первинні документи на підтвердження господарськиї відносин з контрагентами за січень-лютий 2014 року.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця (орендаря) товару (робіт послуг), який є платником податків, не покладено обов'язку при формуванні податкового кредиту (зобов'язання) здійснювати контроль та перевірку за дотриманням постачальником вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку до бюджету і в подальшому за можливі дії порушника, зазнавати для себе певних негативних матеріальних наслідків.

До того ж податковим органом не наведено жодної правової норми, яка передбачає встановлення такої відповідальності взагалі, або у даному спірному випадку.

Наведена позиція суду цілком узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС проти Болгарії» (заява N 3991/03). Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. зазначив, що якщо національні органи влади за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним із сплатою ПДВ, який нараховується з операції в ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовує заходи відповідальності до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої обов'язки, за дії або бездіяльність постачальника, що перебував поза контролем такого отримувача та відносно якого у останнього не було засобів відстеження та забезпечення виконання зобов'язань, то органи влади виходять за рамки розумного та порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 19.11.2010 року у справі за позовом закритого акціонерного товариства «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, та від 21.01.2011 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «ВІК» до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Верховний Суд України дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Відповідачем не доведена можливість позивача бути обізнаним про ймовірні порушення у діяльності його контрагента, а тому він не може нести будь-яку відповідальність пов'язану з цим.

Сама по собі неможливість реалізації органами державної податкової служби визначеної законодавством компетенції щодо проведення зустрічних звірок вказаного контрагенту не може вважатись доказом вчинення порушень податкового законодавства платником.

Наказом Міністерства доходів і зборів від 14.06.2013 №165 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо організації та проведення камеральних перевірок податкової звітності платників податків, крім перевірок податкової декларації про майновий стан і доходи та податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця» (надалі Наказ №165), наказом ДПС України від 15.05.2012 р. № 420, яким затверджено Методичні рекомендації щодо комплексного відпрацювання сум ПДВ, які формують податковий кредит за податковими накладними, не зареєстрованими в ЄРПН та Інструкцію користувача АС «Система співставлення реєстру податкових накладних та Єдиного реєстру податкових накладних (податковий кредит)» створені такі програмні продукти, а саме: система формування та подання до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку податкової звітності в електронному вигляді щодо ведення обліку розшифрування податкового кредиту та податкових зобов'язань у розрізі контрагентів; система приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності щодо проведення автоматизованого контролю податкової декларації з податку на додану вартість на районному рівні; система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Наказом Мінфіна України від 25.11.2011р. № 1492, зареєстрованим Міністерством Юстиції України від 20.12.2011 р. за №1490/20228, затверджена форма декларації з податку на додану вартість та порядок її заповнення і подання, яким встановлено, що одночасно з декларацією повинні подаватися всі необхідні додатки до декларації, подання яких передбачено цим Порядком, а також розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та додаток № 2 до податкової декларації з податку на додану вартість (скороченої). У разі подання уточнюючих розрахунків, в яких проводиться коригування податкових зобов'язань та/або податкового кредиту, такі ж розшифровки подаються на суму уточнення.

Таким чином, АІС Податковий блок «Підсистема автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» є одним з програмних продуктів центральної бази даних податкової звітності, що введена в дію з метою проведення перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість, в якій по податковим періодам відображаються показники податкового кредиту та податкових зобов'язань платників податків у розрізі контрагентів на підставі поданої податкової звітності з ПДВ.

Відповідно до п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Наказом ДПС України від 14.06.2012 №516 затверджено Методичні рекомендації щодо приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в органах ДПС України, пунктом 4.4 яких передбачено, що прийняття податкової декларації є обов'язком ОДПС. Відмова посадової особи ОДПС прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених статтями 48 та 49 Податкового кодексу України, у тому числі висунення будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо), забороняється. За відсутності зауважень до оформлення податкової звітності вона реєструється і вважається прийнятою.

Таким чином, показники податкового кредиту та податкових зобов'язань конкретного платника податків, які відображаються в АІС «Податковий блок» «Підсистема автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів», формуються на підставі показників поданих таким платником податків податкових декларацій з ПДВ, і повинні їй відповідати.

Самостійна зміна відповідачем в АІС «Податковий блок» «Підсистема автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» показників позивача на підставі актів перевірки, без прийняття податкового повідомлення-рішення та без зміни цих показників самим позивачем шляхом подання уточнюючих декларацій (розрахунків) порушує права та інтереси позивача.

Виходячи зі специфіки податку на додану вартість, який сплачується у складі ціни товарів (робіт, послуг), одна операція з продажу товару викликає відповідні податкові наслідки у обох сторін цієї операції, які є платниками податку на додану вартість, - у продавця - податкові зобов'язання, а у покупця - податковий кредит на аналогічну суму.

За таких обставин невідповідність показників податкового кредиту та податкових зобов'язань, що задекларовані позивачем у деклараціях з податку на додану вартість, показникам з централізованої бази даних податкової звітності, має безпосередній вплив на права та інтереси позивача, і така невідповідність має для позивача негативні наслідки, а саме: погіршення його ділової репутації, як належного платника податків, відмова його контрагентів від подальших господарських відносин з метою уникнення негативних податкових наслідків для себе від таких операцій.

На думку суду, контролюючий орган помилково надав перевагу обставинам щодо не встановлення місцезнаходження ТОВ «Інвестиційна компанія «Донецький Кряж» оскільки, як вбачається з виписки з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 04.11.2013 р., позивач зареєстрований від 31.10.2013 року за № 1 266 102 0000 044755 за адресою: 83057, Донецька обл., м. Донецьк вул. Сєвєродвінська, 1.

Відповідно до ч. 5 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням повинні міститися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Положеннями ч. 1 ст. 18 названого Закону, яка визначає статус відомостей Єдиного державного реєстру, передбачено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

При цьому ч. 3 ст. 18 «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» встановлено, що у випадку, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості

Таким чином, контролюючий орган не взяв до уваги зазначені обставини, тоді, як станом на момент перевірки, вони були загальновідомими.

Згідно п.п. 14.1.156. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, - податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Оскільки у даному спірному випадку податкові повідомлення-рішення не приймались, та відповідно податкові зобов'язання не узгоджувались, суд вважає дії податкового органу у вигляді внесення змін до інформаційних баз неправомірними.

Орган ДПС не може самостійно внести зміни до АІС, оскільки, декларуючи податкові зобов'язання та податковий кредит, платник податків має право на те, щоб задекларовані ним показники відповідали показникам, відображеним в електронній базі податкової звітності.

На думку суду, підставами для здійснення коригування посадовими особами податкового органу є встановлення факту допущення працівником податкового органу помилок при введенні до електронної бази податкової звітності інформації із податкової звітності на паперових носіях; узгоджене податкове повідомлення-рішення та рішення суду, яким змінено суми ПДВ.

При цьому акт перевірки сам по собі не є підставою для коригування в електронній базі даних податкової звітності задекларованих платником податків.

Таким чином, коригування показників податкової звітності позивача (у т.ч. з ПДВ) за ініціативою податкового органу призводить до розбіжностей в автоматизованих системах та відповідно стає підставою для проведення перевірок контрагентів позивача, що негативно впливає на його господарську діяльність.

Інформаційні бази (автоматизовані системи) створені не лише для службового користування, у зв'язку з чим коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту платника податків порушує його права та інтереси, оскільки за положеннями статті 74 ПК України, ця система повинна відображати фактичні задекларовані позивачем показники своєї господарської діяльності, її корегування можливе лише за наслідками узгодження податкових зобов'язань, а органи ДПС України використовують вказану систему у своїй роботі, в тому числі, й для співставлення показників, які задекларовані позивачем та його контрагентами, розбіжності в яких призводять до створення штучних підстав для проведення перевірок суб'єктів господарської діяльності.

Суд вважає, що дії відповідача по коригуванню задекларованих платником податків (позивачем) показників у такий спосіб ставить суб'єкта господарювання (позивача) у правову невизначеність, оскільки, з одного боку наявні висновки акту перевірки про встановлені порушення податкового законодавства, а з іншого боку, відсутня можливість для оскарження податкового повідомлення-рішення контролюючого органу, яке б було прийнято за наслідками порушень, встановлених актом перевірки.

Суд не приймає посилання відповідача на те, що він діяв в межах наданих йому повноважень та відповідно до вимог чинного податкового законодавства, та зазначає, що єдиною підставою для внесення змін до АІС «Податковий блок», якими коригуються задекларовані показники, є наявність грошових зобов'язань, які визначені податковим повідомленням-рішенням, на підставі висновків акту перевірки про порушення платником податків податкового законодавства. Тому у відповідача не було відповідного права коригувати позивачеві показники податкового кредиту та податкові зобов'язання.

Висновок щодо правильності або недостовірності задекларованих платником даних податкового обліку, як підстави для внесення змін до бази, може бути відтворений податковим органом після визначення платникові грошових зобов`язань у встановленому законом порядку. У податковому праві визнається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин, доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України. Наведене також виключає можливість застосування до платника негативних наслідків, зокрема, у вигляді виключення з бази задекларованих ним даних, до моменту донарахування йому грошового зобов`язання в порядку статті 54 Податкового кодексу України.

Таким чином, суд вважає, що відповідач не довів правомірність своїх дій щодо внесення до АІС «Податковий блок» коригування показників податкового кредиту та податкових зобов'язань позивача. Відповідач не навів жодних правових підстав щодо можливості коригування контролюючим органом показників податкового зобов'язання та податкового кредиту платника податків на підставі висновків акту перевірки.

Тобто, діями відповідача у вигляді відображення в інформаційних базах контролюючих органів інформації про результати перевірки, яку оформлено актом перевірки, для позивача створено негативні наслідки, усунути які можливо лише вилучивши зазначену інформацію та поновивши дані, самостійно задекларовані платником податків.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду відповідач не довів правомірності своїх дій що стосуються предмету спору.

Оскільки внесені коригування до автоматизованих інформаційних систем контролюючих органів Міністерства доходів і зборів України, створюють для позивача негативні наслідки, усунути які можливо лише вилучивши зазначену інформацію та поновивши дані, самостійно задекларовані платником податків в деклараціях з ПДВ за січень-лютий 2014 р., суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відповідача відновити в АІС «Податковий блок» «Підсистема автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» показники податкової звітності ТОВ «Інвестиційна компанія «Донецький Кряж» за січень-лютий 2014 р., що зазначені у податкових деклараціях з податку на додану вартість позивача.

Виходячи з заявлених позовних вимог, аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що викладені в позовній заяві вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.94 КАСУ, суд присуджує з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору відповідно до задоволених вимог на суму 73,08 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 24, 71, 94, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Донецький Кряж» до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправними дій щодо корегування податкових зобов'язань та податкового кредиту відповідно до Акту від 17.04.2014 року № 236/05-66-22-02/38959916 та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити повністю.

Визнати дії Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області щодо коригування показників податкової звітності в Аналітичній системі «Податковий блок» розділу «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» за січень - лютий 2014 р. - протиправними.

Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Куйбишевському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області вилучити в Аналітичній системі «Податковий блок» розділу «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» інформацію внесену на підставі Акту від 17.04.2014 року № 236/05-66-22-02/38959916 та поновити показники податкової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Донецький Кряж» за січень - лютий 2014 р., що зазначені у податкових деклараціях з податку на додану вартість.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Донецький Кряж» судові витрати у розмірі 73 (сімдесят три) грн. 08 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 01 липня 2014 року. Постанова у повному обсязі складена 07 липня 2014 року.

У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постановою за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Бойко М.І.