Ухвала

від 02.07.2014 по справі 826/1102/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/1102/14 Головуючий у 1-й інстанції: Дегтярьова О.В. Суддя-доповідач: Ключкович В.Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

02 липня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Кобаля М.І.,

Петрика І.Й.

при секретарі Шевчук К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства "Київмлин" до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.03.2014 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 15 серпня 2013 року № 0002092201. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 15 серпня 2013 року № 0002102201 в частині донарахування суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 34 756, 00 грн., в тому числі 24 815, 00 - основного платежу та 9 941, 00 грн. - штрафних (фінансових) санкцій).

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права та винести нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх в сукупності, вислухавши пояснення представників учасників процесу, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Згідно зі ст.198 ч.1 п.1 та ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність донарахування позивачу сум податку на прибуток та податку на додану вартість, застосування штрафних (фінансових) санкцій спірними податковими повідомленнями - рішеннями в оскаржуваній частині, оскільки по справі встановлено реальне здійснення господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, наявність належним чином оформлених первинних документів, податкових накладних, виданих зареєстрованим платником податку на додану вартість.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що протягом періоду з 05.06.2013р. по 18.07.2013р. працівниками ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві була проведена документальна планова виїзна перевірка ПрАТ «Київмлин» (ідентифікаційний код 30523267) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011р. по 31.12.2012р., за результатами якої складений Акт від 25.07.2013р. № 614/26-56-22-01-03/30523267.

В ході проведення вказаної документальної перевірки перевіряючим встановлені взаємовідносини ПрАТ «Київмлин» з рядом суб'єктів господарської діяльності.

На підставі проведеної планової документальної перевірки відповідач дійшов висновку про нереальність господарських операцій та не визнав надані ПрАТ «Київмлин» до перевірки первинні та розрахункові документи, що були оформлені по господарським операціям з названими контрагентами (ТОВ «Каргопромтранс», ТОВ «Укрпромбуд», ПП «Автротрейд 2012» і ТОВ «Рафіас-М») такими, що є достатньою правовою підставою для формування позивачем сум валових витрат і податкового кредиту з податку на додану вартість.

Крім того, під час проведення перевірки позивача перевіряючим встановлено неправомірне перенесення ПрАТ «Київмлин» у податковій звітності з податку на додану в вартість залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду, що включається до складу податкового кредиту звітного періоду, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 51 800, 00 грн., в т.ч. за червень 2011 року - 1 800, 00 грн., за жовтень 2011 року - 50 000, 00 грн.

В розділі 4 «Висновок» Акта перевірки від 25.07.2013р. № 614/26-56-22-01-03/30523267 перевіряючий встановив порушення ПрАТ «Київмлин» наступних норм законодавства України: пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 138.1, пп. 138.5.1 п. 138.5 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 та п. 48.1 ст. 48, п. 46.5 ст. 46, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 і п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позивачем податку на прибуток підприємств за 2-4-ий квартали 2011 року, 9-ть місяців 2012 року та 4-ий квартал 2012 року на загальну суму 104 718, 00 грн. та заниження податку на додану вартість на загальну суму 172 631, 00 грн., в т.ч. за червень 2011 року на суму 7 635, 00 грн., за жовтень 2011 року на суму 162 999, 00 грн., за червень 2012 року на суму 1 000, 00 грн., за листопад 2012 року на суму 997, 00 грн.

Не погоджуючись з висновками Акта документальної перевірки, позивач подав до канцелярії податкової інспекції письмові заперечення від 06.08.2013р. № 1-468 на висновки вказаного Акта перевірки з обґрунтуванням своєї позиції.

Своїми листами від 13.08.2013р. № 2862/10/26-56-22-01-12 відповідач частково врахував доводи ПрАТ «Київмлин», викладені у вказаних письмових запереченнях, та виклав висновки Акта перевірки від 25.07.2013р. № 614/26-56-22-01-03/30523267 у новій редакції.

15 серпня 2013 року ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на підставі Акта перевірки від 25.07.2013р. № 614/26-56-22-01-03/30523267(з урахуванням змін внесених листом від 12.08.2013р. № 28/2201) прийняла наступні спірні податкові повідомлення-рішення:

- за № 0002092201, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до абз. 2 п. 123.1 ст. 123 та п. 6 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» цього Кодексу, за порушення пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 138.1, пп. 138.5.1 п. 138.5 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, визначило ПрАТ «Київмлин» суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 29 388, 00 грн., в т.ч. 28 339, 00 грн. - основний платіж, 1 049, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- за № 0002102201, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до абз. 2 п. 123.1 ст. 123 цього Кодексу та п. 7 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення», за порушення вимог п. 48.1 ст. 48, п. 46.5 ст. 46, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 і п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, визначило ПрАТ «Київмлин» суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 111 106, 00 грн., в т.ч. 76 615, 00 грн. - основний платіж, 34 491, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Даючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів апеляційного адміністративного суду зазначає наступне.

В розумінні пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) «витрати» - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 цього Кодексу).

Згідно абз.1 п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Крім цього, податковим кредитом у розумінні підпункту 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (п. 201.1 ст. 201 ПК України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України).

В силу п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Згідно з п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом Державної податкової адміністрації України 21 грудня 2010 року № 969, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за № 1401/18696, (який набрав чинності 10 січня 2011 року та втратив чинність 16 грудня 2011 року)(далі - Порядок) податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 4 Порядку встановлено, що сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

В силу п. 5 Порядку податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у пункті 2 цього Порядку.

Податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку (п. 6.2 Порядку).

Враховуючи вищевикладене, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. Таким чином, при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що протягом 2011 - 2012 років між ПрАТ «Київмлин» (Покупець, Замовник) та суб'єктом господарської діяльності - ТОВ «Каргопромтранс», ТОВ «Укрпромбуд», ПП «Автотрейд-2012» і ТОВ «Рафіас-М» були укладені письмові договори та усні угоди.

На підтвердження фактів виконання Сторонами своїх договірних зобов'язань (поставки товарів, надання послуг і відповідно оплати вартості таких товарів (послуг)) за вказаними Договорами та Угодами позивачем надано:

- договір купівлі-продажу від 15.08.2011р. за № 149/п з додатковою угодою до нього - «Протокол погодження цін»;

- накладні від 06.09.2011р. № 6/9 та від 27.09.2011р. № 27/1- щодо відпуску Продавцем на користь Покупця 28 460 кг пшениці 2-го класу та 31 670 кг жита продовольчого. Згідно цих накладних перевезення придбаного товару здійснювалося з використанням автомобілів з державними номерними знаками СВ0397АР та СВ-4107АВ;

- прибуткові квитанції ПрАТ «Київмлин» на отримання хлібопродуктів від 06.09.2011р. № 678 та від 27.09.2011р. № 824;

- рахунки ТОВ «Каргопромтранс» від 06.09.2011р. № 91 на оплату товару (пшениці 2-го класу в кількості 28,46 т) на суму 51 278, 00 грн. (з ПДВ) та від 27.09.2011р. № 170 на оплату товару (жита в кількості 31,67 т) на суму 50 672, 00 грн. (з ПДВ);

- витяги з журналу поставок зернопродуктів на елеваторах та журналу реєстрації зважування вантажів на автомобільних вагах (надходження) за період вересень 2011 року. В яких зафіксовано доставка зернових на елеватор позивача на автомобілях з державними номерними знаками СВ0397АР та СВ-4107АВ;

- аркуші журналу реєстрації заїзду автомобілів з зерном, журналів реєстрації показників якості зерна (жита), що надходить автомобільним транспортом на елеватор № 2 та журналу приймання комерційного зерна з автомобільного транспорту (елеватор № 2), в т.ч. за період з 06.09.2011р. та 27.09.2011р., в яких зафіксовано доставлення зернових на елеватор позивача на автомобілях з державними номерними знаками СВ0397АР та СВ-4107АВ;

- реєстраційні документи сільськогосподарських підприємств-безпосередніх виробників зерна (Фермерського підприємства «Росток» і Селянсько (Фермерського) Господарства «Люна»), завірених ТОВ «Каргопромтранс»;

- договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 14.01.2011р. № 10;

- Додатки № 15 і № 16 до Договору від 14.01.2011р. № 10 - «Протоколів узгодження вартості автоперевезень автотранспортом між ПП «Автотрейд» та ВАТ «Київмлин» від 20.06.2011р.;

- акти здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) від 29.06.2011р. № 06029 на суму 10 093, 43 грн. (з ПДВ) щодо перевезення 60,44 тони вантажу, від 30.06.2011р. № 06030 на суму 10 278, 45 грн. (з ПДВ) щодо перевезення 87,85 тони вантажу, від 30.06.2011р. № 06031 на суму 14 637, 48 грн. (з ПДВ) щодо перевезення 87,65 тони вантажу - щодо надання ПП «Автотрейд-2012» транспортно-експедиційних послуг на користь ВАТ «Київмлин» за певними маршрутами з використанням автомобілів з державними номерними знаками АІ1838СІ, АІ5851АТ, АІ2819АА, 22028КМ, АІ2518АМ;

- витяги з журналів поставок на елеватори ВАТ «Київмлин» з віддалених складів за 29.06.2011р. та 30.06.2011р. та прибуткових квитанцій на отримання хлібопродуктів від постачальників (ТОВ «Агрофірма «Відродження» і ПАТ «Млибор»), що перевозилися перевізником (ПП «Автотрейд-2012»);

- рахунки-фактури ПП «Автотрейд-2012» від 29.06.2011р. та від 30.06.2011р. на оплату транспортно-експедиційних послуг;

- накладну від 19.06.2012р. № 1206-01, виписаної на відпуск ТОВ «Укрпромбуд» на користь ПрАТ «Київмлин» товару (алмазного диску, 600 мм) на суму 6 000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 1000, 00 грн.), підписаного з боку обох сторін невідомими особами (без зазначення П.І.П. і посад таких осіб) та без зазначення реквізитів довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей;

- рахунок від 18.06.2012р. № 1206-01 на оплату поставленого товару в сумі 6 000, 00 грн. (з ПДВ), що підписані з боку Постачальника невідомими особами без зазначення П.І.П.;

- акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 09.11.2012р. № ОУ-0000005 на суму 5 984, 72 грн. (в т.ч. ПДВ - 997, 45 грн.) - щодо надання ТОВ «Рафіас-М» на користь ПрАТ «Київмлин» транспортних послуг по вивезенню ґрунту за адресою: м. Київ, вул. Межигірська, 83;

- платіжне доручення позивача, датованих липнем, вереснем-жовтнем 2011 року, червнем і листопадом 2012 року з відомостями про здійснення переказу сум коштів (вартість товарів, послуг з ПДВ) на користь контрагентів на загальну суму 148 894, 08 грн.;

- картки рахунку бухгалтерського обліку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» за вересень 2011 року, червень, листопад 2012 року;

- виписки Подільського відділення ПАТ «КБ «Хрещатик» (МФО 300670) по розрахунковому рахунку ПрАТ «Київмлин» № 26003001014343 з відомостями про здійснення переказу сум коштів (вартість товару (послуг) з ПДВ) на користь ТОВ «Каргопромтранс», ТОВ «Укрпромбуд», ПП «Автотрейд-2012» і ТОВ «Рафіас-М».

За результатами здійснення поставок товарів і виконання робіт (надання послуг) контрагенти ПрАТ «Київмлин» виписали на його користь податкові накладні, які містяться в матеріалах справи та за своїм змістом цілком відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 ПК України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що перелічені первинні документи оформлені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88

Крім того, додатково на підтвердження реальності здійснення господарської діяльності, позивачем надано копії наступних первинних, розрахункових та інших документів: статуту ПрАТ «Київмлин» та довідки з органу статистики відносно ПрАТ «Київмлин» станом на 27.11.2012р.; акта списання ПрАТ «Київмлин» за № 3/179, датованого січнем 2013 року, щодо списання матеріалів та інвентарю (в т.ч. диску алмазного, 600 мм), картки бухгалтерського рахунку 207 «Запасні частини» щодо диску алмазного за період січень-червень 2013 року; акта приймання виконаних будівельних робіт за листопад 212 року (форми № КБ-2в), оформленого за результатам виконаних підрядною організацією (ТОВ «Девен-Альянс») ремонтних робіт каналізаційної мереж ПрАТ «Київмлин», доповідної та службової записок працівників ПрАТ «Київмлин» на ім'я В.о. голови правління Товариства Лященко К.П. з питання необхідності вжиття заходів по вивезенню відходів за межі підприємства із залученням автотранспортного підприємства; копії виписок з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відносно ТОВ «Каргопромтранс» станом на 12.05.2011р., довідок органу статистики відносно ТОВ «Каргопромтранс» станом на 17.05.2011р., ПП «Автотрейд-2012», свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи ПП «Автотрейд-2012», свідоцтва про реєстрацію платників податків на додану вартість - ТОВ «Каргопромтранс» № 100346855 від 04.08.2011р.; довідок про взяття на облік платників податку - ТОВ «Каргопромтранс», ПП «Автотрейд-2012» (форми № 4-ОПП).

Також, до основних видів господарської діяльності ПрАТ «Київмлин» за КВЕД відносяться виробництво хліба та хлібобулочних виробів, продуктів борошномельно-круп'яної промисловості. Таким чином, операції з придбання зерна і жита, та послуг з перевезення таких сільськогосподарських товарів, запчастин до обладнання, яке використовується при виробництві основної продукції позивача, безпосередньо пов'язані із господарською діяльністю позивача.

Натомість відповідачем не надано доказів відсутності у контрагентів позивача (ТОВ «Каргопромтранс», ПП «Автотрейд-2012», ТОВ «Укрпромбуд» і ТОВ «Рафіас-М») спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання вищевказаних правочинів, зокрема того, що вказані підприємства не були зареєстровані в якості платників податку на додану вартість або того, що їх реєстрація платниками податку на додану вартість була анульована в період укладення і виконання спірних правочинів. Відтак, наявні в матеріалах справи копії податкових накладних, на підставі яких позивач сформував податковий кредит за червень і жовтень 2011 року, червень і листопад 2012 року, відповідають вимогам, встановленим ст. 201 ПК України.

Судом встановлено, що відповідачем також не було надано до суду належних доказів, які б свідчили про відсутність у названого підприємства умов для здійснення господарської діяльності (відсутність майна, складських приміщень, обладнання та виробничих потужностей, в т.ч. орендованих, а також трудових ресурсів, тощо), в т.ч. із залученням третіх осіб.

До того ж, судом першої інстанції встановлено, що відповідачем не було пред'явлено до суду будь-які належні докази нікчемності правочинів, укладених між ПрАТ «Київмлин» і підприємствами ТОВ «Каргопромтранс», ПП «Автотрейд-2012», ТОВ «Укрпромбуд» і ТОВ «Рафіас-М», а також жодних достовірних документальних доказів на підтвердження фактів підписання спірного правочину не уповноваженими на те особами.

Зокрема, в Акті перевірки від 25.07.2013р. № 614/26-56-22-01-03/30523267 також відсутні посилання на ухиляння контрагентами позивача від сплати податків та зборів, визначення йому сум податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам підприємств ТОВ «Каргопромтранс», ПП «Автотрейд-2012», ТОВ «Укрпромбуд» і ТОВ «Рафіас-М» за фактом ухиляння від сплати податків в результаті конкретних господарських операцій, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

При цьому відповідачем не надано суду будь-які достовірні відомості з документальним підтвердженням про притягнення до кримінальної відповідальності або пред'явлення обвинувачення посадовим особам ПрАТ «Київмлин» або його контрагентів - ТОВ «Каргопромтранс», ПП «Автотрейд-2012», ТОВ «Укрпромбуд» і ТОВ «Рафіас-М», безпосередньо відповідальних за укладення і виконання спірних правочинів, з направлення матеріалів відповідних кримінальних справ до суду, у скоєнні злочинів, передбачених Кримінальним кодексом України.

Необґрунтованими, на думку колегії суддів, є посилання апелянта на той факт, що згідно інформації з БД «АІС «Автомобіль» ДАІ МВС України автотранспорт, яким згідно наданих позивачем журналу реєстрації заїзду автомобілів та актів прийняття - передачі наданих послуг перевезення зерна, за своїми фізичними властивостями не міг перевозити за один раз десятки тонн зернових культур, з огляду на наступне.

Як вбачається з інформації з БД «АІС «Автомобіль» ДАІ МВС України ДНЗ - СВ0397АР не зареєстрований, ДНЗ - АІ2819АА зареєстрований 28.09.2010 року за мопедом ЕХ 50QT, а ДНЗ АІ 2518АМ зареєстрований 23.05.2006 року за ВАЗ 21070.

Дану інформацію щодо реєстрації прав власності на зазначені транспортні засоби суд апеляційної інстанції не може взяти до уваги, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, перевезення товару транспортними засобами під зазначеними номерними знаками відбувалися червні та вересня 2011 року, однак належних доказів на підтвердження того, що станом на 06.09.2011 року ДНЗ СВ0397АР, та станом на 30.09.2011 року ДНЗ АІ2819АА та ДНЗ АІ2518АМ не були зареєстровані чи були зареєстровані за транспортними засобами, які не мають фізичних можливостей для здійснення перевезення товару відповідного тоннажу, відповідачем суду не надано, хоча суд апеляційної інстанції неодноразово оголошував перерву в судовому засіданні для надання представнику відповідача такої можливості.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що по справі було встановлено реальне здійснення господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, наявність належним чином оформлених первинних документів, податкових накладних, виданих зареєстрованим платником податку на додану вартість, суд правомірно дійшов висновку про протиправність донарахування позивачу сум податку на прибуток та податку на додану вартість, застосування штрафних (фінансових) санкцій спірними податковими повідомленнями-рішеннями в оскаржуваній частині.

Апелянтом не було надано вагомих доказів на підтвердження вимог апеляційної скарги, а висновки суду першої інстанції є такими, що відповідають вимогам закону і доводами апеляційної скарги не спростовуються.

Згідно з частиною першою статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною другою статті 71 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, який відповідачем в даному випадку не виконаний.

Згідно зі ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, що на думку колегії апеляційного адміністративного суду, дотримано судом першої інстанції.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160,198,200, 205,206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 березня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 07.07.2014 року.

Головуючий суддя: В.Ю.Ключкович

Судді: М.І. Кобаль

І.Й.Петрик

.

Головуючий суддя Ключкович В.Ю.

Судді: Кобаль М.І.