Ухвала

від 04.07.2014 по справі 814/3459/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

04 липня 2014 р.м.ОдесаСправа № 814/3459/13-а

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Єнтіна А. П. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

доповідача, судді - Димерлія О.О.

суддів - Романішина Л.В., Єщенка О.В.

за участю секретаря - Цуцкірідзе М.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Очаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2013 року за адміністративним позовом приватного підприємства «Ространсагро» до Очаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

В липні 2013 року позивач звернувся до суду з вказаним вище адміністративним позовом та, посилаючись на хибність висновків податкового органу викладених в акті перевірки щодо встановлення ознак нікчемності правочинів з придбання товарів (робіт, послуг) у контрагентів ТОВ «Тан-Юг», ТОВ «Олія-Торг», ПП «Інвеставангард», ТОВ «БК «Київбудмонтаж», ТОВ «Маріком», ПП «Нико-Автотранс Юг», ТОВ «Галицька деревообробна група», просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення Очаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 20 червня 2013 року №0000422200.

За наслідками розгляду адміністративного позову Миколаївським окружним адміністративним судом 19 вересня 2013 року ухвалено постанову про задоволення адміністративного позову ПП «Ространсагро».

Суд першої інстанції визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Очаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 20 червня 2013 року №0000422200.

Приймаючи означене рішення, Миколаївський окружний адміністративний суд виходив з того, що укладені між позивачем та його контрагентами угоди не віднесені законом до нікчемних, а також відсутні судові рішення про визнання їх недійсними. Також, суд зазначив, що ОДПІ, приймаючи оскаржуване рішення, не могла керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених угод, реальність яких ПП «Ространсагро» підтверджено первинними документами. Суд не взяв до уваги посилання відповідача на наявність порушених кримінальних справ стосовно окремих контрагентів позивача у зв'язку з відсутністю вироків, що набрали законної сили, по цих кримінальних справах.

В апеляційній скарзі Очаківська ОДПІ Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове - про відмову у задоволенні адміністративного позову. Зокрема, апелянт зазначає, що первинна документація, на яку посилається суд в оскаржуваній постанові, була надана ПП «Ространсагро» лише в ході судового провадження по справі, в той час як податковим законодавством передбачено подання платником податків первинних документів при проведенні перевірки чи до моменту її закінчення. Також, ОДПІ не погоджується з висновком суду, що угоди з контрагентами ТОВ «Тан-Юг», ТОВ «Олія-Торг», ПП «Інвеставангард», ТОВ «БК «Київбудмонтаж», ТОВ «Маріком», ПП «Нико-Автотранс Юг», ТОВ «Галицька деревообробна група» співпадають з профілем діяльності ПП «Ространсагро», зазначаючи, що діяльність більшості контрагентів не пов'язана з реалізацією зернових чи паливно-мастильних матеріалів.

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача, розглянув та обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив матеріали справи та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Перевіряючи повноту з'ясування судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування правових норм, апеляційний суд звертає увагу на таке.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі наказу про здійснення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Ространсагро» від 28.05.2013р. №283, відповідно до п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, ст.79 Податкового кодексу України, у період з 29.05.2013р. по 10.06.2013р. головним державним податковим ревізором-інспектором податкової служби І рангу відділу податкового контролю Очаківської ОДПІ Лукіною С.В. проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Ространсагро» з питань правильності обчислення та своєчасності сплати до державного бюджету податку на додану вартість при проведенні взаєморозрахунків з платниками податків - ТОВ «Тан-Юг» (код ЄДРПОУ 35513101) за період травень, жовтень 2010 року, ТОВ «Олія-Торг» (код ЄДРПОУ 37104971) за період грудень 2010 року, ТОВ «Галицька деревообробна група» (код ЄДРПОУ 36500706) за період січень, березень, квітень 2011 року, ПП «Інвеставангард» (код ЄДРПОУ 37398183) за період лютий, березень 2011 року, ТОВ «БК «Київбудмонтаж» (код ЄДРПОУ 37143832) за період березень 2011 року, ТОВ «Маріком» (код ЄДРПОУ 34234502) за період травень 2012 року, ПП «Нико-Автотранс Юг» (код ЄДРПОУ 34949050) за період вересень 2012 року, за результатами якої складено акт перевірки №150/22/33429448 від 10.06.2013р.

У висновках акту перевірки, серед іншого, вказується на порушення позивачем:

- п.1, п.5 ст.203, п.1, п.2 ст.215, п.1 ст.216, ст.228, ст.626, ст.629, ст.650, ст.655, ст.658, ст.662 Цивільного кодексу України, встановлено нікчемні правочини про операціях з придбання товарів (робіт, послуг) з контрагентами ТОВ «Тан-Юг», ТОВ «Олія-Торг», ПП «Інвеставангард», ТОВ «БК «Київбудмонтаж», ТОВ «Маріком», ПП «Нико-Автотранс Юг», ТОВ «Галицька деревообробна група» всього на суму 3841445 грн.;

- п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.6, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість по операціях, що проведені на підставі нікчемного правочину і не створюють юридичних наслідків всього у сумі 2257259 грн.

На підставі вказаного акту перевірки 20.06.2013р. Очаківською ОДПІ Головного управління Міндоходів у Миколаївській області прийнято податкове повідомлення-рішення №0000422200, яким ПП «Ространсагро» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 2659158 грн. (в тому числі: за основним платежем - 2257259 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 401899 грн.).

Скасовуючи зазначене податкове повідомлення-рішення Миколаївський окружний адміністративний суд дійшов висновку, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок доказування в адміністративному суді правомірності прийнятих ним рішень, не доведено наявність порушень, зафіксованих актом перевірки №150/22/33429448 від 10.06.2013р. Колегія суддів погоджується з таким висновком Миколаївського окружного адміністративного суду.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону , протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів, у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону , чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 вказаного Закону встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими податковими накладними, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену податковими накладними.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.2 ст.198 Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг чи дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Кодексу податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу ) чи не підтверджені митними деклараціями , іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу . У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу .

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення первинних документів платника податків.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для відображення у бухгалтерському обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують та підтверджують факти здійснення господарських операцій і які повинні мати визначені цим Законом та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 , обов'язкові реквізити.

Як вбачається з матеріалів справи, у перевіряємий період між позивачем та контрагентами ТОВ «Тан-Юг», ТОВ «Олія-Торг», ПП «Інвеставангард», ТОВ «БК «Київбудмонтаж», ТОВ «Маріком», ПП «Нико-Автотранс Юг», ТОВ «Галицька деревообробна група» укладено договори купівлі-продажу та поставки товарів (робіт, послуг), на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит.

Факт передачі товару згідно договорів з вказаними контрагентами повністю підтверджено наявними в матеріалах справи первинними документами, зокрема, податковими й видатковими накладними. Оплату за придбаний товар підтверджено відповідними виписками банку. Підтвердженим матеріалами справи являється також факт реалізації ПП «Ространсагро» придбаного у контрагентів товару контрагентам-покупцям.

Досліджуючи наявні в матеріалах справи копії первинних документів, встановлено, що вони у повній мірі відповідають вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та ст.201 ПК України .

В обґрунтування вимог апеляційної скарги ОДПІ зазначає, що посадовим особам ПП «Ространсагро» з метою перевірки реальності відносин було направлено запити по кожному контрагенту щодо надання документів, що підтверджують господарські взаємовідносини, однак підприємством було надано до перевірки лише податкові накладні, без надання товарно-транспортних накладних, довіреностей на отримання товару та інших фінансово-господарських документів, що підтверджують передачу товару. З посиланням на п.44.6 ст.44 Податкового кодексу України апелянт робить висновок про відсутність у позивача таких документів.

Колегія суддів критично ставиться до таких тверджень апелянта, оскільки надання позивачем документів ОДПІ не в повному обсязі, не може означати безумовного порушення ним податкового законодавства, а оскільки документи, на відсутність яких посилався відповідач як на підставу своїх висновків, подані позивачем разом із позовною заявою та були предметом судового дослідження судом першої інстанції, колегія суддів перевіряє доводи ОДПІ на відповідність вимогам законодавства, з урахуванням поданих позивачем документів.

Варто зазначити, що відсутність та/або дефектність документів на транспортне перевезення обумовленого договором товару не є підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій.

Так, відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р ., товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно п.п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Суд апеляційної інстанції вважає, що ненадання такого документу як товарно-транспортна накладна чи надання його неоформленого належним чином, не може бути єдиною підставою для висновків про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару, оскільки відповідною транспортною документацією обов'язково мають бути підтверджені витрати з послуг по перевезенню вантажів, а не послуги з придбання товару.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України , підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу . Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом , але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом , такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюванний правочин).

Згідно ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочини, якщо його недійсність установлено законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання судом такого правочину недійсним не вимагається. Нікчемний правочин є недійсним на підставі закону , а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами; правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Оскільки встановлено, що договори ПП «Ространсагро» з контрагентами ТОВ «Тан-Юг», ТОВ «Олія-Торг», ПП «Інвеставангард», ТОВ «БК «Київбудмонтаж», ТОВ «Маріком», ПП «Нико-Автотранс Юг», ТОВ «Галицька деревообробна група» укладені у письмовій формі, виконання вказаних договорів підтверджується первинними документами, тому суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що сторони договору діяли виключно для досягнення економічних результатів та з метою отримання прибутків у відповідності до ст.3 ГК України . Укладені договори відповідають вимогам ст.203 ЦК України , не порушують публічний порядок, не спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, недійсність таких договорів прямо законом не встановлена, а також такі договори судом недійсними не визнавалися, а отже є чинними.

Колегія суддів вважає, що факт порушення контрагентами може мати податкові наслідки для платника, лише якщо податкова служба доведе, що платник діяв без достатньої обачливості і обережності, та йому мало бути відомо про порушення контрагентів, або його діяльність спрямована на отримання податкової вигоди при операціях переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань. Таким чином, наведені в акті перевірки порушення не дають право податковому органу вчиняти дії щодо визнання угод нікчемними, а є лише підставою, при наявності достатніх доказів, для звернення до суду у встановленому законодавством порядку з вимогою про визнання правочинів недійсними.

Колегія суддів звертає увагу на те, що ані актом перевірки, ані іншими матеріалами справи не встановлено жодного фактичного порушення саме позивачем вимог законодавства, яким регламентується порядок формування податкового кредиту, яке б позбавляло його права на формування податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Тан-Юг», ТОВ «Олія-Торг», ПП «Інвеставангард», ТОВ «БК «Київбудмонтаж», ТОВ «Маріком», ПП «Нико-Автотранс Юг», ТОВ «Галицька деревообробна група».

Заперечуючи проти позову та в обґрунтування вимог апеляційної скарги ОДПІ зазначає, що контрагенти позивача не могли здійснювати господарську діяльність через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з продажу товарів (робіт, послуг). Колегія суддів критично ставиться до таких тверджень апелянта, оскільки такі висновки взято відповідачем з акту ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва від 21.03.2011р. №912/23-100/35513101 «Про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Тан-Юг» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010р. по 31.12.2010р.», акту ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва від 08.04.2011р. №1281/23-100/37104971 «Про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Олія-Торг» з питань правових відносин з платниками податків за період з 01.11.2010р. по 31.12.2010р.», акту ДПІ у Шевченківському районі м.Львова від 11.04.2011р. №644/93/23-120/36500706 «Про проведення невиїзної документальної перевірки ТОВ «Галицька деревообробна група» з питань правильності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту за період з 01.01.2010р. по 31.03.2011р.», акту ДПІ у Франківському районі м.Львова від 21.04.2011р. №624/15-2/37398183 «Про проведення аналізу діяльності ПП «Інвеставангард» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 01.02.2011р. по 28.02.2011р.», акту ДПІ у Франківському районі м.Львова від 16.06.2011р. №771/23-2/37398183 «Про проведення аналізу діяльності ПП «Інвеставангард» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 01.03.2011р. по 31.03.2011р.», акту ДПІ у Печерському районі м.Києва ДПС від 17.05.2013р. №1701/22.8/37143832 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «БК «Київбудмонтаж» щодо підтвердження господарських відносин з платниками за період діяльності з 01.03.2011р. по 31.12.2011р. та за вересень 2012р.», акту ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва від 18.10.2012р. №824/22-225/34234502 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Маріком» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків контрагентами-постачальниками ТОВ «Правова група «Домініон» за лютий 2012р., ТОВ «Інвестиційна група «Каспій-Дон» за травень, червень, липень 2012р., ПП «Омар» за липень 2012р. та контрагентами покупцями», акту ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва від 20.12.2012р. №401/22-200/34949050 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Нико-Автотранс Юг» з питань взаємовідносин з ПП «Корн-С» за травень 2010р., ТОВ «Автомаг плюс» за листопад 2010р., червень, вересень 2011р., ТОВ «ПО Енергоремонт» за березень, липень, серпень 2011р., ПП «Реа-Рент Миколаїв» за вересень-листопад 2011р., ТОВ «Автоєвро діагностика» за вересень 2012р.» без самостійної перевірки таких обставин та без наявності жодного документального підтвердження таких доводів. Більше того, сама по собі наявність або відсутність у контрагентів окремих документів, транспортних засобів, нерухомості, земельних ділянок, певної кількості персоналу, не можуть являтися вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків, у зв'язку з його господарською діяльністю.

Колегія суддів не може погодитись з твердженням апелянта про необхідність вивчення платником податків всіх обставин можливостей здійснення господарських операцій його контрагентами постачальниками товарів (робіт, послуг). На думку суду, при укладені договорів головним для суб'єкта господарювання є предмет договору, цінова політика, строки та спосіб доставки (виконання) предмету договору, розрахунки по договору (угоді), а також реєстрація постачальника як суб'єкта господарювання в органах виконавчої влади та допоміжна інформація про реєстрацію платником податку на додану вартість у органах податкової служби. Тому, відповідач не має права наполягати на отримані додаткової інформації позивачем від його контрагентів - постачальників товарів (робіт, послуг).

Що ж до посилання Очаківської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на матеріали попереднього слідства по кримінальних справах, порушених відносно посадових осіб ТОВ «БК «Київбудмонтаж» та ТОВ «Галицька деревообробна група», то докази, отримані в межах кримінального процесу та не підтверджені обвинувальним вироком суду, повинні розглядатися лише в межах цього кримінального процесу у сукупності з іншими доказами, та можуть бути прийняті судом до уваги виключно при наявності вироку суду, який набрав законної сили. Ні до суду першої, а ні до суду апеляційної інстанцій наявність таких вироків податковим органом не доведено.

Враховуючи відсутність доказів на підтвердження обставин, на які посилається відповідач, вказуючи на нікчемність правочинів, укладених позивачем та ТОВ «Тан-Юг», ТОВ «Олія-Торг», ПП «Інвеставангард», ТОВ «БК «Київбудмонтаж», ТОВ «Маріком», ПП «Нико-Автотранс Юг», ТОВ «Галицька деревообробна група», суб'єктивний та оціночний характер доводів, якими це підтверджується, наявність первинних документів та інших доказів на підтвердження товарності зазначених правочинів, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про незаконність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів вважає, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана відповідна правова оцінка. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

В силу ст.200 КАС України , суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 185 , 195 , 196 , 198 ч.1 п.1, 200 , 205 ч.1 п.1, 206, 254 КАС України , апеляційний суд

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Очаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2013 року за адміністративним позовом приватного підприємства «Ространсагро» до Очаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 20 червня 2013 року №0000422200 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Суддя-доповідач: Димерлій О.О.

Судді: Романішин В.Л.

Єщенко О.В.