Рішення

від 03.07.2014 по справі 913/1061/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

03 липня 2014 року Справа № 913/1061/14

Провадження № 30/913/1061/14

За позовом Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач", м. Київ

до відповідача Приватного акціонерного товариства "ЛМЦ", м. Луганськ

про стягнення 263712 грн. 82 коп.

Суддя Шеліхіна Р.М.,

секретар судового засідання Губарева М.В.,

У засіданні брали участь:

від позивача - представник не прибув;

від відповідача - Медведєв Д.С., представник за довіреністю від 16.12.2013,

В С Т А Н О В И В:

У зв'язку з відпусткою судді Голенко І.П., відповідно до ст. 2-1 ГПК України, шляхом автоматичного розподілу справу передано на розгляд судді Шеліхіній Р.М.

Обставини справи: державне підприємство матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" звернулось до господарського суду Луганської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "ЛМЦ" про стягнення з відповідача штрафних санкцій у розмірі 263712 грн. 82 коп., з яких 119147,36 грн. штрафу та 144565,46 грн. пені за період з 31.08.2013 по 28.02.2014 за договором поставки від 30.04.2013 № ЦХП-01-03813-01.

Позивач не скористався правом участі у судовому розгляді справи, надав суду клопотання про розгляд справи без участі повноважного представника позивача. Клопотання судом розглянуто та задоволено.

Між сторонами у справі укладено договір поставки від 30.04.2013 № ЦХП-01-03813-01 (далі - договір) з додатковою угодою від 28.05.2013 №1, на підставі якого постачальник (відповідач) зобов'язується поставити та передати у власність замовника (позивача) продукцію, найменування, марка та кількість якої вказується у специфікації, яка є невід'ємною частиною договору, на умовах, що викладені у договорі, а замовник (позивач) зобов'язується прийняти та оплатити вказану продукцію, - протягом 75 банківських днів після дати поставки. Поставку відповідач зобов'язався здійснити протягом 21 дня з дати письмової рознарядки замовника, якщо інше не вказано у рознарядці.

Поставка продукції проводиться партіями протягом терміну дії договору тільки після письмової рознарядки замовника, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності замовника до прийому продукції (п. 5.2 договору).

Відповідно до додаткової угоди від 28.05.2013 №1 та специфікації від 28.05.2013 №2 до договору сума даного договору складає 3927854, 70.

За своєю правовою природою вказаний договір є договором поставки і відповідає вимогам правового інституту поставки (ст.ст.265-267 ГК України) з відстрочкою платежу.

Позивач рознарядкою від 17.07.2013 №ЦХП-20/4484 надіслав відповідачу замовлення на поставку товару - «Вкладиш (заготовка)» у кількості 150 пар загальною вартістю 1093095 грн. (у т.ч. ПДВ), період поставки - 17.07.2013-31.07.2013. Замовлення відправлено відповідачу 18.07.13 (а.с.18,19).

Відповідач виконав зобов'язання не у повному обсязі, поставив 41 пару з загальної кількості вкладишів на загальну суму 298779,30 грн. (у т.ч. ПДВ), що підтверджується видатковою накладною від 31.07.2013 №267.

Позивач звернувся з даним позовом до суду, вказуючи про порушення відповідачем вимог закону і умов укладеного договору у зв'язку з неповним виконанням обов'язків по поставці товару, і просить стягнути з відповідача суму штрафних санкцій у розмірі 263712 грн. 82 коп., з яких 119147,36 грн. штрафу та 144565,46 грн. пені за період з 31.08.2013 по 28.02.2014 за порушення строків поставки, передбачених договором.

Представник відповідача надав відзив на позовну заяву (а.с. 75-78), яким доводів позову по суті не заперечив та заявив клопотання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки до 37798,84 грн. - у зв'язку з відсутністю збитків у позивача, які б спричинила поставка товару відповідачем з порушенням строків, і у зв'язку з фінансовими труднощами підприємства-відповідача.

Враховуючи вищевикладене, повно, всебічно і об'єктивно дослідивши матеріали та обставини справи, оцінивши надані сторонами докази своїх вимог до суті спору, їх належність, допустимість, достовірність кожного окремо і у сукупності без надання жодному доказу пріоритету або вищої сили, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Договором поставки від 30.04.2013 № ЦХП-01-03813-01, укладений сторонами у справі, є обов'язковим для сторін.

Строки та умови поставки товару, викладені в договорі. На виконання умов договору відповідач зобов'язаний був поставити товар протягом 21 календарного дня з дати письмового замовлення позивача, тобто до 07.08.13 у кількості та на ціну, вказані в замовленні від 17.07.13 №ЦХП-20/4484.

Згідно ст. 610 Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідач не виконав умов договору, що підтверджено матеріалами справи: рознарядкою (замовленням) від 17.07.13 №ЦХП-20/4484, в якій позивач замовляв товар на суму 1093095грн. у кількості 150 пар; видатковою накладною від 31.07.2013 №267, за якою поставлено товар на загальну суму 298779,30 грн. (у т.ч. ПДВ) у кількості 41 пара. Тобто, товар поставлено не у повному обсязі.

Договором поставки від 30.04.2013 № ЦХП-01-03813-01, укладеним сторонами у справі, встановлено відповідальність постачальника за порушення строків поставки товару, п. 10.1 встановлено, що постачальник зобов'язаний сплатити замовнику штраф у розмірі 15% від суми непоставленої в строк продукції, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити пеню у розмірі 0,1% від суми непоставленої в строк продукції за кожен день прострочення.

Відповідач не виконав поставку у повному обсязі, чим порушив умови вказаного договору і закон, у зв'язку з чим позивачем правомірно заявлено до стягнення неустойку у вигляді штрафу та пені - 119147,36 грн. штрафу та 144565,46 грн. пені за період з 31.08.2013 по 28.02.2014 за договором поставки від 30.04.2013 № ЦХП-01-03813-01.

Стосовно клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки до 37798,84 грн. - у зв'язку з відсутністю збитків у позивача, які б спричинила поставка товару відповідачем з порушенням строків, і у зв'язку з фінансовими труднощами підприємства-відповідача, слід зазначити.

Враховуючи приписи ст.233 ГК України та керуючись ст.83 ГПК України, документами, наданими відповідачем в підтвердження своїх доводів щодо зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, суд виходив з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, дослідив документи щодо матеріального та фінансового стану відповідача та врахував відсутність застережень позивача про понесені збитки.

Оцінивши вказані обставини та докази відповідача в підтвердження заявленого клопотання, суд вирішив задовольнити клопотання частково і зменшити розмір заявленого до стягнення штрафу на 10%, що дорівнює 11914,73грн., та зменшити розмір пені на 10%, що дорівнює 14456,55грн. Таким чином, з відповідача слід стягнути штраф в сумі 107232,63грн. та пеню в сумі 130108,91грн.

Юридичний аналіз наведених правових норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду. Щодо конкретного розміру неустойки, заявленої до стягнення з відповідача, та зменшення суми, що підлягає до стягнення, то це є оцінкою судом правовідносин та доказів по справі.

За таких підстав позов слід задовольнити частково і стягнути з відповідача штраф в сумі 107232,63грн. та пеню в сумі 130108,91грн.

Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати слід покласти на відповідача повністю.

На підставі викладеного, ст.ст.173,193,232, 233, 265-267 ГК України, ст.ст.610,625,629 ЦК України, керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ЛМЦ", м. Луганськ, вул.. ім.. Куракіна, 2, ід. Код 24048106 на користь Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач", м. Київ, вул.. ім.. Щорса, 31, ід. код 19014832 штраф в сумі 107232,63грн. та пеню в сумі 130108,91грн., витрати на судовий збір в сумі 5274,26грн. Видати наказ позивачу після набрання рішенням чинності.

3. В решті вимог відмовити.

Рішення підписане 07.07.2014.

Суддя Р. Шеліхіна