Постанова

від 29.05.2014 по справі п/811/77/14

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 25006, м. Кіровоград, вул. Велика Перспективна, 40 ------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2014 року справа № П/811/77/14

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Жука Р.В., за участю секретаря Бондар Я.Г. та представників:

позивача: Кириленка Ю.Г.;

відповідача: не з'явились,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПриватного підприємства "Віктор і К" до Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області провизнання незаконними дій та скасування податкових повідомлень - рішень від 14.11.2013 року №0002691500 та №0002701500, -

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "Віктор і К" звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання незаконними дій Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області щодо визнання правочинів по операціям ПП "Віктор і К" з постачальниками ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Укрцентропак", код ЄДРПОУ 32240954 за липень, серпень 2012 року, ПП "Приват агро", код ЄДРПОУ 36640515 за серпень-вересень 2012 року, ФГ "Тритон", код ЄДРПОУ 32653054 за жовтень-грудень 2012 року, ПП "Агрофірма "Хлібодар", код ЄДРПОУ 30364137 за листопад 2012 року такими, що порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчиненими удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб, такими, що мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу припису закону, а також, скасування податкових повідомлень - рішень Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області №0002691500 та №0002701500 від 14.11.2013 року.

В обґрунтуванні своєї позиції позивач зазначає, що відомості, які містяться в Акті перевірки є суперечливими, оскільки позивачем виконані всі вимоги, передбачені податковим законодавством, а господарські операції з ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Укрцентропак", код ЄДРПОУ 32240954, ПП "Приват агро", ФГ "Тритон", ПП "Агрофірма "Хлібодар" були реальними.

Крім того, як зазначає позивач, що у нього наявні первинні документи та податкові накладні, що є підставою для формування спірних сум податкових вигод. Враховуючи наведене у сукупності позивач вважає спірне рішення протиправним та необґрунтованим, просить його скасувати.

Представник відповідача надав до суду письмові заперечення, в яких просив відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав законності оскаржуваних рішень, які прийнято на підставі обґрунтованих висновків перевірки, в ході якої встановлено порушення податкового законодавства з боку позивач, тому підстав для задоволення позову не має.

Відповідач в судове засіданні не з'явився подавши до суду заяву про розгляд справи без їх участі (т.2, а.с.220).

Відповідно до ч. 6 ст. 175 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

Дослідивши подані документи і матеріали відповідно до положень ст. 86 КАС України, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, виходячи з положень ч. 1 ст. 138 КАС України (щодо предмету доказування), суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ПП „Віктор і К" зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Світловодської міської ради Кіровоградської області 21.04.2003р. (т. а.с.13).

Посадовими особами Світловодської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області на підставі направлень: від 24.10.2013 року №000181, 000182, 000183 здійснено виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах із контрагентами ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Укрцентропак", код ЄДРПОУ 32240954 за липень, серпень 2012 року, ПП "Приват агро", код ЄДРПОУ 36640515 за серпень-вересень 2012 року, ФГ "Тритон", код ЄДРПОУ 32653054 за жовтень-грудень 2012 року, ПП "Агрофірма "Хлібодар", код ЄДРПОУ 30364137 за листопад 2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 25.10.2013 року №126/2200/20651018, в якому зафіксовано наступні порушення:

- пп. 138.1. пп.138.2, ст.138. пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ (із змінами та доповненнями) занижено податок на прибуток всього в сумі 505 562 гри., у тому числі за З квартал 2012 року в сумі 146 267 грн., 4 квартал 2012 року в сумі 359 295 гри.

- п.198.2, п.198.3. п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-УІ із змінами та доповненнями завищено податковий кредит по податку на додану вартість на загальну суму 481 488 грн., в тому числі за липень 2012 року - 13 058 гри., серпень 2012 року - 10 5471 гри., вересень 2012 року - 20 773 грн., жовтень 2012 року - 168 357 грн., листопад 2012 року - 96 632 грн., грудень 2012 року - 77 197 грн. (т.1, а.с.27-35).

На підставі акту перевірки Світловодською ОДПІ Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області винесено податкові повідомлення-рішення:

- №0002691500 від 14.11.2013 року, яким ПП «Віктор і К» було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 505562 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 252781 грн.

- №0002701500 від 14.11.2013 року, яким ПП «Віктор і К» було збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на суму 481488 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 240744 грн. (т.1, а.с.50-51).

З результатом адміністративного оскарження податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги без задоволення.

З 1 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, який регулює порядок сплати податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість. У пункті 1 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України зазначено, що розділ III цього Кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом, починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

Як встановлено під час розгляду справи, Світловодської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області прийшла до висновку про заниження податку на прибуток та про неправомірність віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Укрцентропак, ПП "Приват агро", ФГ "Тритон", ПП "Агрофірма "Хлібодар", оскільки при проведенні перевірки податковим органом зроблений висновок, що правочини вчинені за участю ПП «Віктор і К» та зазначених контрагентів мають протиправний характер та вчинені без мети реального настання наслідків.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Разом з тим, суд зазначає, що умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому, носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб. Зокрема, слід установити персоналії посадових осіб, у яких виник умисел на вчинення протиправного правочину, зміст їх умислу, обставини, за яких такий умисел виник, тощо.

Проте, встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

Зазначена правова позиція викладена в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 2 червня 2011 року.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 Кодексу, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені розділом V Кодексу (пункт 200.2 статті 200 Кодексу).

Згідно пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

У відповідності до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення (пункт 150.1 статті 150 Податкового кодексу України).

Підпунктом 14.1.181. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. статті 198 Податкового кодексу України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Виходячи з системного аналізу наведених норм права та обставин справи, суд приходить до висновку, що необхідними підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів, робіт та послуг з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

Податковий кодекс України визначає лише окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Відповідно до статті 9 розділу 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Частиною другою статті 9 даного Закону передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.

26 листопада 2012 року між ПП «Віктор і К» (покупець) та ПП "Агрофірма "Хлібодар" (продавець) укладено договір поставки №022611, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю насіння соняшника (т.1, а.с.92-93).

На підтвердження реальності здійснення господарської операції позивач надав в матеріали справи, рахунок та накладні, податкові накладні, на підтвердження оплати за придбаний товар платіжні доручення (т.1, а.с.96-102).

13 серпня 2012 року між ПП «Віктор і К» (покупець) та ПП "Приват Агро" (продавець) укладено договір поставки №031308, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю насіння соняшника (т.1, а.с.103-104).

На підтвердження реальності здійснення господарської операції позивач надав в матеріали справи, рахунки та видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, на підтвердження оплати за придбаний товар платіжні доручення (т.1, а.с.107-131).

28 серпня 2012 року між ПП «Віктор і К» (покупець) та ПП ФГ "Тритон" (продавець) укладено договір поставки №012809, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю насіння соняшника (т.1, а.с.132-133).

На підтвердження реальності здійснення господарської операції позивач надав в матеріали справи, рахунки та видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, на підтвердження оплати за придбаний товар платіжні доручення (т.1, а.с.136-187).

Судом встановлено, що ПП "Віктор і К" для здійснення господарської діяльності, в тому числі і з переробки насіння придбаного соняшника, має у користуванні комплекси будівель, що підтверджується актами готовності об'єкта до експлуатації, сертифікатами, договором купівлі-продажу комплексу будівель та споруд (т.2, а.с.57-62).

В ході розгляду справи встановлено, що придбаний у ФГ "Тритон", ПП "Агрофірма "Хлібодар", ПП "АФ Приват Агро" соняшник перероблявся у готову продукцію, в обґрунтування чого до суду надано звіт про виробництво та реалізацію промислової продукції (т.2, а.с.57-58).

Разом з тим, суд звертає увагу, що з наданих позивачем документів не можливо встановити факт реальності здійснення господарських операцій з його контрагентом ФГ "Тритон", ПП "Агрофірма "Хлібодар", ПП "АФ Приват Агро".

Вищий адміністративний суд України в своєму інформаційному листі № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначив: «Судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Також, Верховним Судом України у справі № 21-737во09 (постанова від 08.09.2009 року) зазначено: «здійснення поставки товару на будь-яких умовах поставки не звільняє учасників господарської операції від складання первинних документів, які передбачені законодавством про бухгалтерський облік, а відтак суду слід звернути увагу і дати належну оцінку доводам ДПІ щодо відсутності таких документів у платника податку під час його перевірки, оскільки таке може свідчити і про нездійснення самих господарських операцій».

Як вбачається з матеріалів справи, згідно договорів поставки №022611 від 26.11.2012 р., №031308 від 13.08.2012 р. та №012809 від 28.09.2012 р. укладених між позивачем та ПП "Агрофірма "Хлібодар", ПП "Приват Агро", ФГ "Тритон" останні зобов'язуються поставити носіння соняшника.

В товарно-транспортних накладних, які посвідчують факт перевезення насіння соняшника вантажовідправником та замовником послуг з перевезення зазначено місце навантаження с. Гадяч, Полтавська область та с. Новоолексіївка, Дніпропетровська область.

Згідно Порядку видачі сертифіката відповідності послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2009 р. №1294 (далі Порядок), контроль за виконанням цього Порядку покладається на Держсільгоспінспекцію, що є спеціально уповноваженим державним органом у сфері державного контролю за якістю зерна та продуктів його переробки.

Пунктом 4 Порядку визначено, що сертифікат відповідності послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки (далі - сертифікат) - документ, який підтверджує, що послуги із зберігання зерна та продуктів його переробки відповідають правилам і стандартам, нормативно-правовим актам зберігання зерна та продуктів його переробки на зерновому складі (далі - правила і стандарти, нормативно-правові акти). Якщо у власності або оренді, лізингу юридичної особи перебуває кілька територіально відокремлених зерносховищ, він повинен мати сертифікат за місцем розташування кожного зерносховища. Форма сертифіката затверджується Держсільгоспінспекцією.

Відповідно до пункту 8 Порядку, сертифікація послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки (далі - сертифікація послуг) є одним з основних напрямів здійснення державного контролю за відповідністю правилам і стандартам, нормативно-правовим актам послуг, що надаються зерновими складами, підтвердженням якої є видача сертифіката.

Територіальним органом Держсільгоспінспекції є Державна інспекція сільського господарства в Дніпропетровській та Полтавській областях.

Так, на виконання вищезазначеного листа Вищого адміністративного суду України та з метою перевірки і підтвердження інформації зазначеної в первинних документах поданих позивачем, судом постановлено ухвали про витребовування доказів від Державних інспекцій сільського господарства в Дніпропетровській та Полтавській областях інформацію про зареєстровані зернові склади за юридичними особами, яким видані відповідні сертифікати про сертифікації послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки в селі Новоолексіївка, Дніпропетровської області та селі Гадяч, Полтавської області.

Листом від 20.03.2014 року №04.1/13-28/1591 Державна інспекція сільського господарства в Дніпропетровській області повідомила, що заявок на проведення робіт по сертифікації відповідності послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки зернового складу розташованого в селі Новоолексіївка, Дніпропетровської області не надходило. Сертифікати відповідності послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки юридичним особам за адресою село Новоолексіївка, Дніпропетровської області не видавались (т.2, а.с.231).

Листом від 01.04.2014 року №01-14/1480 Державна інспекція сільського господарства в Полтавській області повідомила, що м. Гадяч, Полтавської області функціонує сертифікований зерновий склад ТОВ «Гадяцький елеватор» (т.2, а.с.232-233).

Листом від 22.04.2014 року ТОВ «Гадяцький елеватор» повідомило суд, що не мало господарських відносин та не надавало послуг зі зберігання та видачі зерна, що належить ПП «Приват Агро» (т.2, а.с.250).

Відповідно до ТТН, долучених позивачем до матеріалів справи, вантажовідправниками зазначено ПП "Приват Агро", ФГ "Тритон", а транспортування автопідприємствами: ПП «Марс-Н», ПП Майдибура, ПП Городецький, ФОП Погребняк та сам контерагент ФГ "Тритон".

У той же час, досліджуючи питання щодо наявності/достатності у контрагентів ресурсів для виконання спірних операцій, зокрема, транспортних засобів та встановлення та перевірки фізичних чи юридичних осіб які надавали фактичні послуги транспортування , суд зазначає, що під час розгляду справи ФГ "Тритон" та ПП "Приват Агро" не надано витребуваних судом первинних документів, щодо укладання договорів транспортування, наявність яких в даному випадку передбачена вказаними вище нормативними актами.

Крім того, в ТТН, наданих суду, як доказ транспортування насіння соняшника, зазначені номера транспортних засобів, а відтак, суд зобов'язав Управління Державної автомобільної інспекції УМВС України в Кіровоградській області надати інформацію щодо державної реєстрації транспортних засобів зазначених в ТТН на час здійснення перевезень.

Відповідно до листа Управління Державної автомобільної інспекції №10/562 від 10.03.2014 року щодо власників транспортних залучених до виконання договору та зазначених в товарно-транспортних накладних встановлено, що транспортні засобами зареєстровані за фізичними особами та не перебувають на балансі вищезазначених підприємств та за деякими транспортними засобами зареєстровані легкові автомобілі (т.2, а.с.240-242).

Більш того, з витребуваних судом від Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області реєстрів виданих та отриманих податкових накладних ПП "Приват Агро" та ФГ "Тритон" за 2012 рік вбачається, що зазначені підприємства в перевіряємому періодів загалі не мали господарських операцій з юридичними та фізичними особами зазначеними як перевізники в товарно-транспортних накладних(т.3, а.с.1-22).

З даного приводу слід також наголосити на положеннях Наказу Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363 «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» (зареєстрований у Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за № 128/2568) (далі - Наказ № 363).

Так, пунктами 1 та 11.3 Наказу №363 встановлено, що дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається, а також Дорожній лист - це документ установленого законодавством зразка для визначення та обліку роботи автомобільного транспортного засобу.

Згідно п. 8.23 Наказу № 363, Замовник зобов'язаний забезпечити контроль за дотриманням законодавства про охорону праці та норм по техніці безпеки при виконанні вантажно-розвантажувальних робіт і несе повну відповідальність за всі наслідки невиконання ним цих законодавчих актів.

Відповідно до п. 8.25 Наказу №363, час прибуття автомобіля для завантаження встановлюється з моменту, коли водій подав подорожній лист в пункті вантаження, а час прибуття автомобіля для розвантаження - з моменту пред'явлення водієм товарно-транспортної накладної в пункті розвантаження.

Пунктом 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р., встановлено, що первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціальних форм, затверджених міністерствами та відомствами України.

Типові форми єдиної первинної транспортної документації, зокрема товарно-транспортної накладної та подорожнього листа, затверджені спільним наказом Мінтрансу України, Мінстату України «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» від 29.12.1995 р. № 488/346 і введені в дію з 01.01.1996 р.

Вказаний Наказ є чинним на час розгляду даної справи та був чинним під час здійснення зазначених господарських операцій.

Відповідно до Наказу № 488/346 встановлено, що застосування затверджених даним наказом форм первинних документів є обов'язковим для всіх суб'єктів господарської діяльності, незалежно від форм власності, а саме:

- подорожній лист вантажного автомобіля, ф. № 2;

- подорожній лист вантажного автомобіля у міжнародному сполученні", ф. № 1 (міжнародна);

- товарно-транспортна накладна, ф. № 1-ТН;

- талон замовника, ф. № 1-ТЗ.

Вантаж, не оформлений ТТН, не приймається до перевезення (п. 47 Статуту автотранспорту). Про факт надання автотранспортних послуг свідчать товарно-транспортні документи, дорожні листи вантажного автомобіля, що підтверджують рух вантажу від пункту відправлення до пункту призначення (передання вантажу одержувачу).

Відповідно п. 11.1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 р. а № 128/2568, основними документами на перевезення вантажів є товарно - транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

В ТТН вказується дата, марка та номер автомобіля, номер подорожнього листа, назва автопідприємства, ПІП водія, вид перевезень, назва «Замовника», «Вантажовідправника», «Вантажоодержувача», адресу пункту навантаження та пункту розвантаження.

В графі «Відомості про вантаж» обов'язково вказується назва продукції, товару (вантажу), одиниця виміру, кількість, ціна, сума, кількість їздок, заїздів, підписи водія-експедитора та вантажоодержувача.

Підсумовуючи вищенаведене, суд зазначає, що використання товарно-транспортної накладної при здійсненні автомобільних перевезень є обов'язковим. Відсутність чи неправильне оформлення ТТН має наслідком, відповідно, відсутність документального підтвердження господарської операції та наявність помилок у відображені результатів господарської операції в обліку (як бухгалтерському, так і податковому).

Відповідно до п.п.2.2 договору поставки №022611 між ПП «Віктор і К» (покупець) та ПП "Агрофірма "Хлібодар" (продавець) зазначено, що продавець повинен надати покупцю належним чином оформлені товарно-транспортні накладні на кожну одиницю автотранспорту. Кожна товарно-транспортна накладна повинна бути скріплена оригінальною печаткою Продавця. В разі не заповнення Продавцем у товарно-транспортній накладній графи «пункт навантаження» або зазначення неправдивої чи фіктивної інформації розвантаження Товару здійснюватися не буде.

В той же час, позивачем ні під час перевірки, ні до матеріалів справи не були надані належним чином оформлені за встановленим законодавством зразком (типовою формою) товарно-транспортні накладні на підтвердження реальності надання послуг з поставки товару наведеним вище контрагентом ПП "Агрофірма "Хлібодар" (або іншим контрагентом у разі укладення окремого договору із перевізником-субпідрядником), а відповідно позивачем не було допустимими доказами по справі доведено товарності (фактичності здійснення) таких господарських операцій із вказаним контрагентом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2009 р. № 207 «Про затвердження переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні», передбачено, що для водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення обов'язковим для водія юридичної особи необхідним є дорожній лист з відмітками про проведення медичного огляду водія та огляду технічного стану транспортного засобу.

Виходячи з цього, надані в даному випадку первинні документи не можуть вважатися юридично значимими документами для цілей формування даних бухгалтерського та, відповідно, податкового обліку та задекларованих позивачем податкових вигод.

Судом встановлено, що в наданих позивачем первинних документах відображені недостовірні дані та інформація.

Складання первинних облікових документів і відображення на їх підставі господарських операцій на рахунках бухгалтерського обліку здійснюється у відповідності до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Наказу МФУ № 88 от 24.05.95. "Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку".

Первинні бухгалтерські документи - це основа для записів у бухгалтерському обліку, в той же час вони мають велике оперативне значення, тому що з їх допомогою виконується управління господарською діяльністю, поточний аналіз господарської діяльності та встановлюються причини відхилень, перевіряється законність тих чи інших господарських операцій.

Документ, якого не існує і видається з певною метою за дійсний, кваліфікується як фіктивний.

Пунктом 8 статті 9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи, а перелік таких осіб встановлюється керівником.

Суд зазначає, що правові наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (робіт/послуг), що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Суд звертає увагу на те, що у даному випадку дослідженню підлягає факт реального вчинення господарської операції. Однак, з огляду на сказане, підтвердити реальність господарських відносин позивача з ПП "Агрофірма "Хлібодар", ПП "Приват Агро", ФГ "Тритон" не є можливим.

Досліджуючи спірні правовідносини суд зазначає, що п.п. 4.2 вищезазначених договорів поставок №022611 від 26.11.2012 р., №031308 від 13.08.2012 р. та №012809 від 28.09.2012 р. укладених між позивачем та ПП "Агрофірма "Хлібодар", ПП "Приват Агро", ФГ "Тритон" визначено, що за якістю Товар повинен відповідати вимогам ГОСТів та ДСТу, чинним в Україні і вказаним у Додатках до Договору. У випадку, якщо якість Товару не відповідає параметрам якості, що зазначені у Додатках до цього договору, Покупець має право відмовитися від Товару.

Вищезазначеними договорами визначено істотні та обов'язкові умови щодо змісту договору і відповідно, первинних документів, які супроводжують дані господарські операції.

Крім того, під час розгляду справи позивач не надав витребуваних судом доказів, а саме: сертифіката якості зерна та продуктів його переробки які обов'язкові при здійсненні експортно-імпортних операцій, переміщенні територією України зерна та продуктів його переробки, що придбані за рахунок коштів державного та місцевого бюджету, а також за вимогою однієї з сторін договору (контракту) передбачена Порядком видачі сертифіката якості зерна та продуктів його переробки, затвердженого постановою Кабінета Міністрів України від 23 липня 2009 р. №848 та копію довідок державних статистичних спостережень.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до прикінцевих положень вищезазначених договорів поставок продавці зобов'язані надати позивачу якісне посвідчення на насіння соняшника та протокол на показання безпеки, згідно ДСТУ 4694:2006; довідку про посівні площі сільськогосподасрькоих культур під урожай (річна); форму державних державних статистичних спостережень№29-сг «Збір урожаю сільськогосподарських культур на 1 грудня 200_ року»(річна).

Позивачем на підтвердження виконання договору не надано суду інформацію по жодному з договорів.

Більш того, частиною 4 ст.12 Закону України від 30.06.1993 №3348-ХІІ «Про карантин рослин» (далі - Закон №3348) встановлено, що особи, які здійснюють господарську діяльність, пов'язану з виробництвом, переробкою, зберіганням, транспортуванням, торгівлею рослинами і рослинними продуктами, зобов'язані: виконувати фітосанітарні правила та здійснювати фітосанітарні заходи; виконувати розпорядження органів Державної служби з карантину рослин України щодо проведення відповідних карантинних заходів; зареєструватися у відповідній інспекції з карантину рослин, якщо це вимагається згідно із ст.27 цього Закону

Наказом Міністерства аграрної політики України від 23.08.2005 №414 „Про затвердження Фітосанітарних правил ввезення з-за кордону, перевезення в межах, країни, транзиту, експорту, порядку переробки та реалізації підкарантинних матеріалів" зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 29.09.2005 за №1121/11401 визначається порядок перевезення підкарантинних матеріалів в межах країни (надалі по тексту Правила№414).

Відповідно до п. 5.1 ст.5 Правил №414 - перевезення підкарантинних матеріалів в межах України здійснюється у супроводі карантинного сертифіката, що видається органами Державної служби з карантину рослин України, який засвідчує карантинний стан рослин і рослинних продуктів, визначає маршрут, умови перевезення і використання їх, тари та упаковки цих матеріалів.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2007 №705 „Про деякі питання реалізації Закону України „Про карантин рослин" - насіння соняшнику, подрібнене або неподрібнене - код згідно з УКТЗЕД - 1206 00- включено до переліку підкарантинних матеріалів і об'єктів.

Таким чином, насіння соняшнику в межах України здійснюється виключно у супроводі карантинного сертифіката, що видається органами Державної служби з карантину рослин України, та який засвідчує карантинний стан рослин і рослинних продуктів, визначає маршрут, умови перевезення і використання їх, тари та їх упаковку

Враховуючи вищевикладене, Суд звертає увагу на відсутність карантинних сертифікатів щодо всіх спірних партій продукції, що є невід'ємною частиною таких поставок та ставить під сумнів фактичне існування такої продукції, оскільки наявність таких сертифікатів є обов'язковою умовою перевезення підкарантинних матеріалів.

Відтак, враховуючи специфіку та особливості зазначених операцій, наведені обставини та досліджені судом документальні докази у їх сукупності, суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції фактично не носили реальний характер, їх виконання оформлено лише документально без мети реального настання правових наслідків.

При цьому, суд враховує, що наявність оплати за спірними операціями сама по собі також не є підтвердженням фактичного здійснення операцій та в даному випадку - самостійною підставою для формування спірних сум податкових вигод, оскільки рух цих коштів, виходячи з вищенаведеного у сукупності, не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю підприємств - учасників спірних операцій.

Податкові накладні дійсно є обов'язковою підставою для визначення правильності формування податкового кредиту, проте не є безумовними. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку. Зокрема, якщо наведені у договорах товари, роботи чи послуги фактично не поставлялися, то придбання таких товарів, робіт або послуг не відбулося, хоч і вбачаються певні результати. Відповідно право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права - фактичного придбання товарів, робіт чи послуг з метою їх використання у господарській діяльності.

Отже, висновок Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про порушення позивачем норм податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП "Агрофірма "Хлібодар", ПП "Приват Агро", ФГ "Тритон", є таким, що відповідає фактичним обставинам, а тому підстав для визнання протиправними та скасування в даній частині оскаржуваних податкових повідомлень-рішень немає.

Разом з тим, суд звертає увагу, що з наданих позивачем документів можливо встановити факт реальності здійснення господарських операцій з його контрагентом ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Укрцентропак", оскільки у даного суб'єкта господарювання є необхідні умови для здійснення господарських операцій. Так згідно витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, видами діяльності ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Укрцентропак" є: друкування іншої продукції. На виконання умов ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Укрцентропак" виписало на адресу позивача податкові накладні, накладні, рахунки товарно-транспортні накладні та додані подорожні листи (т.1, а.с.54-89).

На підтвердження перерахування коштів на користь ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Укрцентропак" позивачем надано платіжні доручення (т.1, а.с.90-91).

Дослідивши надані до суду первинні документи, суд встановив, що останні складені відповідно до вимог ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

З огляду на встановлене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.11.2013 року №0002701500 та №0002691500 в частині взаємовідносин ПП «Віктор і К» з ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Укрцентропак" підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права - це панування права в суспільстві.

Конституційний Суд України в рішенні від 02.11.2004 р. у справі № 1-33/2004 (справа про призначення судом більш м'якого покарання) роз'яснив, що верховенство права вимагає від держави його втілення як у правотворчу, так і правозастосовну діяльність.

Як зазначив Конституційний Суд України, справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.

Визначаючи права та обов'язки платника ПДВ, законодавець виходив з принципу їх справедливого співвідношення. Реалізація господарюючим суб'єктом законодавчо закріпленої свободи підприємницької діяльності не повинна йти в розріз із зазначеним принципом.

Частиною 1 статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

Згідно постанови Верховного суду України від 08.09.2009 у справі № 21-737во09 про необґрунтованість податкової вигоди може свідчити відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, а також письмові заперечення посадових осіб контрагентів, що будь-яких документів, угод, платіжних доручень, банківських та господарських документів вони не підписували.

Наведені правові норми свідчать, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку

Крім того, аналогічна позиція викладена в Постанові Верховного суду України від 05.03.2012 р., Вищий адміністративний суд України в Постанові від 20.02.2013 р. по справі №К9991/59409/12, Постанові від 27.03.2013 р. по справі №К/9991/56892/12, Постанові від 13.02.2013 р. по справі №К/9991/69822/12, Постанова від 22.06.11р. по справі К/9991/15429/11, Ухвалі від 05.10.11р. по справі К 9991/14602/11, в Ухвалах від 16.10. 2013р. по справі №2а-18701/11/2670 (К/800/44495/13), від 10.04,2013р. по справі №2а-12992/11/2670 (К/9991/80738/12), від 19.09.2013р. по справі №2а-12994/11/2670 (К/800/33214/13), від 27.03.2013р. по справі №2а-8473/12/2670 (К7800/7365/13).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість висновків Акту перевірки щодо оцінки обставин взаємовідносин позивача із зазначеним контрагентом за вказаним договором та відносно безпідставності формування спірних сум податкових вигод, а отже підстав для скасування оскаржуваного рішення в частині, що ґрунтується на зазначених висновках Акту перевірки за цим епізодом, не має.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.69,70,71, 158-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов - задовольнити частково.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 14.11.2013 року №0002701500 прийняте Світловодської об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області в частині взаємовідносин Приватного підприємства "Віктор і К" з ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Укрцентропак" по яким Світловодською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем 140 211, 00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 70 105, 50 грн.

3.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 14.11.2013 року №0002691500 прийняте Світловодської об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області в частині взаємовідносин Приватного підприємства "Віктор і К" з ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Укрцентропак" по яким Світловодською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток за основним платежем 36477,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 18 238, 50 грн.

4.В іншій частині позовних вимог - відмовити.

5.Присудити з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Віктор і К" (код - 20651018) судові витрати у розмірі 87,70 грн. зобов'язавши Державне казначейство України в Кіровоградській області стягнути 87 (вісімдесят сім) грн. 70 коп. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області (код - 38713773).

6.Стягнути з Приватного підприємства "Віктор і К" (код - 20651018) на користь Державного бюджету України (на розрахунковий рахунок: 31210206784002, отримувач коштів: УК у м.Кіровогр./м.Кіровоград/ 22030001; Банк отримувача: ГУ ДКСУ у Кіровоградській області, МФО: 823016; Код ЄДРПОУ: 38037409; Код класифікації доходів бюджету: 22030001; Призначення платежу: судовий збір за позовом Приватного підприємства "Віктор і К", Кіровоградський окружний адміністративний суд) витрати зі сплати судового збору у розмірі 3995 (три тисячі дев'ятсот дев'яносто п'ять) грн. 04 коп.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.В. Жук