Рішення

від 01.07.2014 по справі 922/1993/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" липня 2014 р.Справа № 922/1993/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

при секретарі судового засідання Лук'яненко Ю.Ю.

розглянувши справу

за позовом Приватного підприємства транспортної компанії "Східний Експрес", м. Дніпродзержинськ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Будинок "Богодухівська птахофабрика", с. Хролі про стягнення коштів за участю представників сторін:

від позивача: Чіняєва О.М. (дов. б/н від 12.05.2014 року);

від відповідача: Чехова О.О. (дов. № 12 від 22.06.2014 року).

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство транспортна компанія "Східний Експрес" (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Будинок "Богодухівська птахофабрика" (відповідач) про стягнення коштів у розмірі - 11 325, 60 грн., з яких: сума основного боргу у розмірі - 8 800, 00 грн., інфляційні у розмірі - 630, 47 грн., пеня у розмірі - 1 751, 20 грн., 3% річних у розмірі - 143, 93 грн. та судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором перевезення вантажу № 40 від 24.10.2013 року у частині повного та своєчасного розрахунку.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26.05.2014 року позовну заяву було прийнято та призначено до розгляду на 10.06.2014 року.

25.06.2014 року представник відповідача через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву у якому зазначає що розрахунок пені не відповідає вимогам діючого законодавства та пункту 6.1. договору № 40 від 24.10.2013 року. Також зазначає, що вимогами частини 6 статті 232 Господарського процесуального кодексу України щодо припинення нарахування штрафних санкцій через 6 місяців від дня, коли зобов'зання мало бути виконано, тобто період заборгованості не може перевищувати 182 календарних дня за останній рік із моменту звернення до суду. Тобто періодом стягнення пені може бути період із 19.11.2013 року по 19.05.2014 року включно. Здійснення розрахунку пені у розмірі 0,1 відсоток грошових зобов'язань від суми прострочення платежу за кожен день затримки є невірним з боку позивача, згідно пункту 6.1. договору розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на період, за який сплачується пеня. Таким чином, загальна сума пені за договором складає 621,06 грн. та просить суд відмовити позивачу у частині стягнення пені у розмірі 1751, 20 грн.

01.07.2014 року представник позивача через канцелярію суду надав заяву у якій просить суд збільшити суму інфляційних з 630, 47 грн. на 985,60 грн. також просить зменшити розмір пені до 501,48 грн. та клопотання про залучення документів до матеріалів справи.

Суд, дослідивши надану заяву позивача про збільшення та зменшення розміру позовних вимог, зазначає наступне .

Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідно до пункту 3.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року №18 зазначено, що передбачені частиною четвертою статті 22 Господарського процесуального кодексу України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 Господарського процесуального кодексу України ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. При цьому питання щодо повернення зайво сплаченої суми судового збору у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначеному законодавством. Якщо ж до заяви про збільшення розміру позовних вимог не додано доказів сплати суми судового збору у встановленому порядку та розмірі (з урахуванням такого збільшення), то відповідна заява повертається господарським судом на підставі пункту 4 частини першої статті 63 Господарського процесуального кодексу України, а у разі якщо відповідні недоліки виявлено після прийняття господарським судом заяви про збільшення розміру позовних вимог, суд стягує несплачені в установленому порядку та розмірі суми судового збору за результатами розгляду справи на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, суд, приймає вищезазначену заяву до розгляду та подальший розгляд справи ведеться із урахуванням цієї заяви.

У межах строків передбачених статтю 69 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався з 10.06.2014 року на 01.07.2014 року.

01.07.2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноваженого представника позивача, судом встановлено наступне.

24.10.2013 року між приватним підприємством транспортна компанія "Східний Експрес" (далі - позивач, перевізник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Будинок "Богодухівська птахофабрика" (далі - відповідач, замовник) було укладено договір перевезення вантажу № 40 (далі-договір).

Відповідно до пункту 9.7. договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє дванадцять місяців по 24 жовтня 2014 року (а.с. 17).

Згідно із пунктом 1.1. перевізник зобов'язується доставити ввірений йому замовником вантаж до пункту призначення в установлений договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі, а замовник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену договором плату (а.с.14).

Пунктом 1.2. сторони узгодили, що найменування та кількість вантажу, термін подачі автомобіля під навантаження, адреса навантаження, адреса розвантаження, упаковка, строк перевезення визначаються сторонами в заявці на перевезення вантажу № 1 яка є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до пункту 1.2. договору, обсяг перевезень може бути збільшений, в цьому випадку оформлюються наступні заявки на перевезення вантажів, які після підписання представниками сторін та скріплення їх печатками складають невід'ємну частину цього договору.

Згідно пункту 2.1. договору, перевезення вантажів здійснюється на підставі заявок на перевезення вантажу, що узгоджуються сторонами, та після підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення печатками складають невід'ємну частину договору як вантажними автомобілями перевізника так і автомобілями залучених у третіх осіб.

Заявка повинна містити наступні данні:

- найменування, маса вантажу брутто;

- кількість місць, рід упаковки;

- термін подачі автомобіля під навантаження;

- адреса навантаження, адреса розвантаження;

- строк доставки вантажу;

- умови експедирування, вартість перевезення.

Пунктом 5.1.договору, сторони узгодили, що розмір плати за перевезення визначається за взаємною згодою сторін і зазначається в заявках на перевезення вантажу, які є невід'ємною частиною цього договору. Розмір плати за перевезення може змінюватися в більшу або меншу сторону відповідно до зміни кон'юнктури ринку транспортно - експедиторських послуг і цін на ПММ. У випадку зміни плати за перевезення сторони укладають додаткову угоду на перевезення вантажу. Перевізник повинен повідомити замовника про необхідність укладення додаткової угоди не пізніше ніж за три дні до набрання чинності новими тарифами. Вартість оплаченого перевезення зміні не підлягає.

На виконання умов договору відповідачем було надано заявку на перевезення вантажу № 1 від 24.10.2013 року (а.с. 19).

Відповідно до пункту 5.2. договору, розрахунки між перевізником та замовником здійснюються протягом трьох календарних днів з моменту оформлення акту виконаних послуг (робіт), якщо інше не обумовлене в заявці на перевезення вантажу. Рахунок за виконані перевезення виписується на підставі належним чином оформлених дорожніх листів разом з товарно-транспортними накладними, а при користуванні автомобілями, робота яких оплачується виходячи з часу роботи автомобіля у замовника, - тільки дорожніх листів.

На виконання умов договору та заявки на перевезення вантажу № 1 від 24.10.2013 року, позивачем були надані відповідачу послуги із перевезення вантажу, на суму 8800,00 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, які підписані обома сторонами та скріплені печатками, а саме(а.с. 19-23):

- рахунком № 40-41 від 25.10.2013 року;

- актом виконаних послуг (робіт) № 40-01 від 29.10.2013 року;

- товарно-транспортною накладною № 1;

- подорожнім листом № 141013 від 14.10.2013 року.

Позивачем на адресу відповідача була направлена претензія № 1 від 20.12.2013 року, у якій позивач просить перерахувати заборгованість, пеню, суму 3% річних та суму, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процентів, але вказану претензію було залишено відповідачем без відповіді та задоволення. (а.с. 24-26).

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач суму заборгованості не сплатив, що є причиною виникнення спору.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договору, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно зі статтями 4, 173-175 і частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Зі змісту вищезазначеного договору вбачається, що останній по своїй правовій природі є договором перевезення.

Статтею 909 Цивільного кодексу України та статтею 307 Господарського кодексу України встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (стаття 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статтей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Доказів здійснення оплати за спірною господарською операцією відповідач суду не надав.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи несплату відповідачем боргу, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог у частині стягнення суми основного боргу у розмірі - 8800,00 грн. обґрунтованими, правомірними, доведеними матеріалами справи, не спростованими відповідачем та такими, що підлягають задоволенню.

У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язань, позивачем відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України (із урахуванням заяви про збільшення інфляційних втрат та зменшення розміру пені) були нараховані: 3% річних у розмірі - 143,93 грн., інфляційні у розмірі - 985,60 грн. та пеня у розмірі - 501,48 грн.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Отже, штраф та пеня є різновидами неустойки, які відрізняються тим, що розмір пені залежить від тривалості прострочення боржника, а штраф не залежить.

Згідно із частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно статей 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано відповідачу пеню за період з 02.11.2013 року по 19.05.2014 року у розмірі - 501,48 грн.

Судом здійснено перевірку правильності нарахування позивачем відповідачу пені у розмірі - 501,48 грн. за преіод з 02.11.2013 року по 19.05.2014 року та встановлено, що розрахунок позивача є помилковиий в частині визначення періодів нарахування. Правомірним є період з 02.11.2013 року по 02.05.2014 року та до стягнення підлягає сума у розмірі 501,48 грн.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення із відповідача 3% річних за період з 02.11.2013 року по 19.05.2014 року від простроченої суми заборгованості у сумі - 143, 93 грн. та 985,60 грн. - суми індексу інфляції за період з 01.11.2013 року по 30.05.2014 року, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов'язання, вимоги про стягнення з нього за період з 02.11.2013 року по 19.05.2014 року 3% річних у сумі - 143,93 грн. заявлені обгрунтовано, відповідають вимогоам законодавства та підлягають задоволенню.

Щодо нарахованої позивачем інфляційних втрат за період з 02.11.2013 року по 19.05.2014 року в розмірі 985,60 грн. суд виходив з наступного.

Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат за період заявлених у позовних вимогах, суд враховує, що відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» та п. 2 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Суд дійшов висновку, що позивачем не вірно встановлений період нарахування та сума інфляційних втрат, що підлягає задоволенню становить період з 01.11.2013 року по 31.05.2014 року у сумі 985,60 грн.

Відповідно до стягнення з відповідача підлягає сума основного боргу 8800, 00 грн, 3 % річних - 143,93 грн., суму інфляційних втрат - 985,60 грн., суму пені - 501,48 грн.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню (з урахуванням заяви про збільшення суми інфляційних нарахувань та зменшення розміру пені ) у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 49 Господарського процесуального кодексу України при задоволенні позову судові витрати підлягають стягненню з відповідача у розмірі 1827,00 грн.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 1, 4, 12, 33, 43, 44, 47-49, 65, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Будинок "Богодухівська птахофабрика" (ЄДРПОУ: 32611873, вул. Червоноармійська/ Миколаївська, буд. 25/2, с. Хроли, Харківський р-н., Харківська обл. 62480) на користь приватного підприємства транспортна компанія "Східний Експрес" (ЄДРПОУ: 33523165, вул. Шевченка, буд. 127А, с. Лобойківка, Петриківський р-н., Дніпропетровська обл. 51830) - суму основного боргу 8800 (вісім тисяч вісімсот) грн. 00 коп., 3 % річних - 143 (сто сорок три) грн. 93 коп., суму інфляційних втрат - 985 (дев'ятсот вісімдесят п'ять) грн. 60 коп., суму пені - 501 (п'ятсот одна) грн. 48 коп. та витрати на сплату судового збору у розмірі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 07.07.2014 року.

Суддя О.О. Ємельянова