Постанова

від 01.07.2014 по справі 925/19/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" липня 2014 р. Справа№ 925/19/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Шапрана В.В.

за участю представників cторін:

позивача: Разінькова М.О., довіреність б/н від 05.02.2014 року,

відповідача 1: Якшин С.О., довіреність б/н від 01.08.2013 року,

Онищенко В.Д., керуючий санацією,

відповідача 2: не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Черкаський державний завод хімічних реактивів"

на рішення господарського суду Черкаської області

від 06.03.2014 року

у справі №925/19/14 (суддя - Скиба Г.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська аграрна і хімічна компанія"

до 1. Державного підприємства "Черкаський державний завод хімічних реактивів"

2. Приватного підприємства "ЕНЕКОМ"

про визнання недійсним договору

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Українська агарна і хімічна компанія" звернулося в господарський суд Черкаської області з позовом до ДП "Черкаський державний завод хімічних реактивів" та до ПП "ЕНЕКОМ" про визнання недійсним договору від 30.04.2013р. Представник позивача вимоги підтримав.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 06.03.2014 року у справі №925/19/14 позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ДП "Черкаський державний завод хімічних реактивів" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 06.03.2014 року у справі №925/19/14 та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що рішення місцевого господарського суду прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, місцевий господарський суд неправильно застосував і порушив норми матеріального та процесуального права.

Апеляційний господарський суд, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановив наступне.

Позивач є конкурсним кредитором в банкрутному провадженні стосовно державного підприємства "Черкаський державний завод хімічних реактивів" (код ЄДРПОУ 00205104) з розміром кредиторських вимог до боржника в сумі 3232213,75 грн. згідно затвердженого реєстру вимог - справа №05/14/2617 господарського суду Черкаської області.

29.08.2012р. введена процедура санації боржника.

30.04.2013р. між боржником ДП "ЧДЗХР" та приватним підприємством "ЕНЕКОМ" було підписано інвестиційний договір №2.

Позивач вважає спірний договір таким, що має бути визнаний судом недійним з підстав:

- директор інвестора ПП "ЕНЕКОМ" підписав договір з перевищенням своїх статутних повноважень;

- власником ПП "ЕНЕКОМ" та керуючим санацією підприємства "Черкаський державний завод хімічних реактивів" є одна особа - Онищенко В.Д.;

- наявне порушення інтересів держави, оскільки власність держави за спірним договором, без згоди Фонду державного майна України переходить до приватного підприємства "ЕНЕКОМ";

- спірна угода №2 укладена між зацікавленими особами, в результаті чого завдаються збитки кредитору, що є порушенням положень ст. 17 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки виконання сторонами спірного інвестиційного договору №2 не направлене на задоволення вимог кредитора ТОВ "Українська аграрна і хімічна компанія" у ході санації чи банкрутства боржника.

Предметом договору є участь Інвестора ПП "ЕНЕКОМ" у відновленні платоспроможності боржника - ДП "Черкаський державний завод хімічних реактивів" перед кредиторами 1, 2 та 3 черги на суму 9631512 грн. у справі №05/14/2617.

На умовах даного договору боржник "Черкаський державний завод хімічних реактивів" передає у власність інвестору ПП "ЕНЕКОМ" нерухоме майно та обладнання на загальну суму 9631512 грн. згідно додатку №1 до договору в обмін на виконання інвестором обов'язків згідно даного договору.

Після виконання Інвестором зобов'язання на умовах договору, зобов'язання боржника перед кредиторами вважаються погашеними у процедурі банкротства ДП "Черкаський державний завод хімічних реактивів".

Позивач не є стороною інвестиційних договорів №№1, 2, а є зацікавленою особою як кредитор у банкрутному провадженні ДП "Черкаський державний завод хімічних реактивів", конкурсні вимоги якого повністю залежать від умов плану санації та його складової частини - інвестиційних договорів. Кредиторські вимоги позивача затверджені ухвалою господарського суду від 01.02.2011р. в розмірі 3232213,75 грн. у наступній черговості:

- перша черга: в розмірі 125 грн.;

- четверта черга: в розмірі 1709116,28 грн.;

- шоста черга: в розмірі 1522972,47 грн.

Позивач вважає, що інвестиційним договором №2 порушено його право на задоволення конкурсних кредиторських вимог, закріплене в ст. 1 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки спірний договір №2 та план санації спрямовані на невиконання кредиторських вимог позивача.

Згідно договору №2 майно боржника передається інвестору по факту виконання ним свого грошового зобов'язання незалежно від виконання боржником плану санації та погашення боржником конкурсної кредиторської заборгованості, і це суперечить інтересам позивача. Як наслідок, відбудеться відчуження майна на користь інвестора ПП "ЕНЕКОМ", буде знищено цілісний майновий комплекс боржника, що унеможливить відновлення платоспроможності боржника та погашення вимог кредиторів.

Інвестиційний договір №2 та план санації не містять заборон на відчуження в подальшому майна на користь третіх осіб. Повернення майна боржнику стане неможливим.

Позивач також зазначає, що задоволення вимог кредиторів шостої черги не включене до умов інвестиційного договору №2.

Інвестиційний договір №2 встановлює черговість задоволення вимог кредиторів, що суперечить черговості, визначеній в ст. 31 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

План санації містить лише відмітку про його погодження Фондом державного майна України. Доказів надання Фондом держмайна України письмового дозволу на відчуження основних засобів Державного підприємства "Черкаський державний завод хімічних реактивів" як державного майна - суду не подано.

Згідно витягу з ЄДРПОУ сайту ДП "ІРЦ" державне підприємство "Черкаський державний завод хімічних реактивів" підпорядкований Міністерству промислової політики України. Мінпромполітики є засновником даного підприємства.

Згідно Статуту Державного підприємства "Черкаський державний завод хімічних реактивів" останнє засноване на державній власності та підпорядковане Міністерству промисловості України. Майно підприємства є державною власністю та закріплюється за ним на праві повного господарського відання.

Відчуження засобів виробництва, що є державною власністю і закріплені за Підприємством, здійснюється за погодженням з Міністерством (п. 4.4. Статуту).

Суд враховує, що на момент укладання спірного договору №2 від 30.04.2013р. власником ПП "ЕНЕКОМ" та керуючим санацією державного підприємства "Черкаський державний завод хімічних реактивів" була одна і та ж особа - Онищенко Володимир Дмитрович.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як визначено п. 3 ч. 1 ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Положення ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України передбачають такий спосіб захисту порушеного права як визнання недійсним правочину (господарської угоди).

Згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом. Такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ст. 203 Цивільного кодексу України:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Перелік вказаних вимог, додержання яких є необхідним для дійсності правочину, є вичерпним.

Позивач в обґрунтування вимог про визнання інвестиційного договору №2 від 30.04.2013р. недійсним посилається на те, що вищенаведений договір укладено за відсутності дозволу власника майна - ФДМУ на відчуження основних засобів виробництва ДП "ЧЗХР", керуючий санацією банкрота та власник ПП "ЕНЕКОМ" - одна і та ж особа Онищенко В.Д., а виконання спірного інвестиційного договору №2 не направлене на відновлення платоспроможності підприємства-боржника "Черкаський державний завод хімічних реактивів" та проведення розрахунку з кредиторами 3, 4 та 6 черги.

Відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена, як однією із сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси, якої порушено вчиненням правочину.

Вказана позиція викладена в Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними".

Позивач, звертаючись до суду з даним позовом, не будучи стороною оспореного договору, зобов'язаний довести, яким чином оспорюваний ним договір порушує їх права та законні інтереси.

Згідно ч. 1 - 3, 5, 6 ст. 203 ЦК України, недійсним є правочин, зміст якого суперечить актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняла правочин, не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності; при укладенні якого мав місце дефект волі; правочин не спрямований на реальне настання правових наслідків.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Обов'язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права.

Судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позивач довів порушення свого права та законного інтересу на погашення заборгованості банкрутом ДП "Черкаський державний завод хімічних реактивів" через укладення спірного інвестиційного договору №2 між боржником - державним підприємством "Черкаський державний завод хімічних реактивів" та приватним підприємством "ЕНЕКОМ".

За таких обставин колегія суддів вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Беручи до уваги наведене, судова колегія вважає, що рішення господарського суду Черкаської області від 06.03.2014 року у справі №925/19/14 прийнято з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, які мають значення для вирішення даного спору, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Державного підприємства "Черкаський державний завод хімічних реактивів" задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Черкаської області від 06.03.2014 року у справі №925/19/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу Державного підприємства "Черкаський державний завод хімічних реактивів" - без задоволення.

Головуючий суддя В.В. Андрієнко

Судді С.І. Буравльов

В.В. Шапран