Постанова

від 03.07.2014 по справі 910/3977/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" липня 2014 р. Справа№ 910/3977/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Алданової С.О.

Руденко М.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Плотніков В.В. - генеральний директор, наказ № 03/01-13

від 03.01.2013р.

від відповідача: Перепелиця В.Ф. - дов. № 03-03/14-01 від 03.03.2014р.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Укргазпром» на рішення Господарського суду міста Києва від 02.04.2014р. (повний текст підписано 08.04.2014р.)

у справі № 910/3977/14 (суддя Курдельчук І.Д.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговельно-

промислова група «Формула»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство

«Укргазпром»

про стягнення 72 036, 32 грн.

В судовому засіданні 03.07.2014р. відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

В березні 2014р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговельно-промислова група «Формула» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Укргазпром» про стягнення 72 036, 32 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу № 18092012 від 18.09.2012р., а саме щодо повної та своєчасної оплати товару, а тому просив суд стягнути з відповідача 72 036, 32 грн. заборгованості та 1 827, 00 грн. судового збору.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.04.2014р. у справі № 910/3977/14 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Укргазпром» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговельно-промислова група «Формула» заборгованість у розмірі 72 036, 32 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 827, 00 грн.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм процесуального права, оскільки, на думку відповідача, розгляд справи та прийняття рішення місцевим господарським судом відбулось за його відсутності без належного повідомлення, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Укргазпром» передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Скрипці І.М.

Розпорядженням В.о. голови Київського апеляційного господарського суду від 29.04.2014р. для розгляду справи № 910/3977/14 сформовано колегію суддів у складі: головуючий-суддя Скрипка І.М., судді - Жук Г.А., Мальченко А.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.04.2014р. колегією суддів в зазначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 05.06.2014р.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2014р., у зв'язку з перебуванням суддів Жук Г.А., Мальченко А.О. на навчанні у Національній школі суддів України, сформовано судову колегію у складі: головуючий суддя - Скрипка І.М., судді - Алданова С.О., Руденко М.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2014р. колегією суддів в зазначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 05.06.2014р. у відповідності до ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 03.07.2014р.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 03.07.2014р. вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити повністю, та підтримав клопотання, викладене в апеляційній сказі, щодо призначення судової експертизи з метою з'ясування ідентичності підпису ОСОБА_5 на акті звіряння взаєморозрахунків та графіку погашення заборгованості.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 03.07.2014р. заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу. Проти призначення експертизи заперечував.

Відповідно до частини 1 статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно статті 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення підлягає залишенню без змін виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 18.09.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговельно-промислова група «Формула» (позивач, постачальник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Укргазпром» (відповідач, покупець за договором) укладено договір купівлі-продажу № 18092012, відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти цей товар і своєчасно оплатити його згідно умов даного договору.

Згідно п. 1.2. договору предметом поставки є товар, перелік якого наведений в специфікації, яка є невід'ємною частиною договору.

Розрахунок за поставлений товар здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника згідно виставленого рахунку. Порядок розрахунків: зазначається в специфікації на кожну поставку товару (п. п. 2.1., 2.2. договору).

Пунктом 2.3. договору сторони погодили, що ціна визначається специфікацією на кожну партію товару, яка є невід'ємною частиною договору. Сторони домовились, що зазначена ціна не є кінцевою і може бути змінена в процесі виконання договору в залежності від зміни цін на сировину, електроенергію, тепло, за згодою сторін.

Датою відвантаження товару від постачальника до покупця вважається дата підписання видаткової накладної (п. 2.4. договору).

Даний договір, згідно п. 9.1., вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2013р.

Відповідно до п. 9.2. договору закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

На виконання умов договору між сторонами підписано специфікацію до договору, згідно якої було погоджено асортимент товару, ціну за одиницю товару, його кількість, всього на загальну суму 130 036, 32 грн.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору купівлі-продажу № 18092012 від 18.09.2012р. позивач поставив, а відповідач отримав товар на загальну суму 130 036, 32 грн., що підтверджується накладною № 144 від 22.10.2012р. на суму 130 036, 32 грн., яка підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена печатками товариств, належним чином завірена копія якої наявна в матеріалах справи (а. с. 13).

Вищезазначена видаткова накладна оформлена відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення «Про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку» затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 24 травня 1995р. № 88 щодо зазначення обов'язкових в них реквізитів, а саме: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ; назву документа(форми); дату і місце складення документа; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі); посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші данні, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З вищенаведеного вбачається, що позивач поставив, а відповідач отримав

товар без будь-яких зауважень щодо кількості, якості чи інших умов поставки.

Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши умови договору, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позивачем було належним чином виконано взяті на себе зобов'язання за договором щодо поставки товару.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення продавцем умов договору.

Однак, всупереч умовам договору, відповідач за поставлений товар розрахунок належним чином не провів, лише частково оплатив отриманий товар на суму 53 000, 00 грн., з яких 30 000, 00 грн. сплачено передплатою, що підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача (належним чином завірені копії наявні в матеріалах справи).

З акту звірки, підписаного уповноваженими представниками та скріпленого печатками сторін, належним чином завірена копія якого наявна в матеріалах справи (а. с. 20), вбачається, що станом на 01.04.2013р. заборгованість відповідача перед позивачем складала 77 036, 32 грн. з урахуванням зазначених вище проплат.

11.04.2013р. сторони узгодили графік погашення заборгованості, відповідно до якого відповідач мав погасити заборгованість шляхом перерахування грошових коштів за таким графіком: до 30.04.2013р. - 10 036, 22 грн., до 31.05.2013р. - 33 500, 00 грн., до 30.06.2013р. - 33 500, 00 грн.

Розрахунок за даним графіком відповідач належним чином не провів, лише частково сплатив 5 000, 00 грн., що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача (належним чином завірена копія наявна в матеріалах справи).

Таким чином, на момент подання даного позову до суду заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар становила 72 036, 32 грн.

Доводи відповідача про те, що підписи на акті звіряння та графіку погашення заборгованості зроблені не генеральним директором ОСОБА_5 не ґрунтуються на матеріалах справи та не підтвердженні належними та допустимими доказами.

При цьому заявлене відповідачем в суді апеляційної інстанції клопотання про призначення судової експертизи з метою з'ясування ідентичності підпису ОСОБА_5 на акті звіряння взаєморозрахунків та графіку погашення заборгованості не підлягає задоволенню, оскільки акт звірки взаєморозрахунків від 01.04.2013р. зі сторони ТОВ «Підприємство «Укргазпром» підписаний головним бухгалтером, а графік погашення заборгованості не створює правових наслідків за відсутності заперечень відповідача факту отримання товару, зазначеного у видатковій накладній № 144 від 22.10.2012р., отже підстав для призначення почеркознавчої експертизи у справі немає, а справу можливо розглянути за наявними в ній матеріалами.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До обов'язків покупця ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України відносить обов'язок оплати товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно п. 1.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 Цивільного кодексу України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 Цивільного кодексу України.

Оскільки відповідач отримав товар згідно видаткової накладної № 144 від 22.10.2012р. на суму 130 036, 32 грн., тому у відповідності до ст. 692 Цивільного кодексу України настав строк його оплати.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість заявлених позивачем вимог про стягнення 72 036, 32 грн. заборгованості, які доведені позивачем належними та допустимими доказами, відповідачем не спростовані.

Доводи апелянта щодо скасування рішення місцевого господарського суду у зв'язку з його прийняттям без участі представника відповідача не заслуговують на увагу виходячи з наступного.

Ухвалою місцевого господарського суду від 11.03.2014р. порушено провадження у справі № 910/3977/14 та призначено її до розгляду на 02.04.2014р. Про дату, час та місце розгляду справи 02.04.2014р. відповідач був повідомлений належним чином 17.03.2014р., що підтверджується зворотнім повідомленням про вручення поштового відправлення (а. с. 26).

Оскільки відповідач не надав суду відзив на позов з документальними запереченнями та 02.04.2014р. не направив свого представника в судове засідання, місцевий господарський суд розглянув справу за наявними матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.

Отже, відповідач був належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, не був позбавлений можливості надати суду всі необхідні докази на підтримання своїх заперечень проти позовних вимог, а також користуватися наданими йому процесуальними правами, а тому посилання відповідача на порушення судом першої інстанції норм процесуального права є необґрунтованими.

Згідно ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення від 02.04.2014р.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 85, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Укргазпром» на рішення Господарського суду міста Києва від 02.04.2014р. у справі № 910/3977/14 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.04.2014р. у справі № 910/3977/14 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/3977/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Повний текст постанови підписано 07.07.2014р.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді С.О. Алданова

М.А. Руденко