Постанова

від 01.07.2014 по справі 814/1504/14

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Миколаїв

01 липня 2014 року справа № 814/1504/14

Суддя Миколаївського окружного адміністративного суду Гордієнко Т. О. розглянула у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМАГРОПЕРЕРОБКА", вул. 1 Травня, 15, смт. Криве Озеро, Миколаївська область, 55100, поштова адреса: вул. Дзержинського, 5, кв. 9, м. Первомайськ, Миколаївська область, 55200

доКривоозерського відділення Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів у Миколаївській області, вул. 1-го Травня, 9, смт. Криве Озеро, Миколаївська область, 55100

провизнання недійсним та скасування податкового повідомлення- рішення від 27.01.2014 № 0000162201

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення - рішення від 27.01.2014 № 0000162201.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що угода, яка укладалась позивачем з ТОВ «Ферко» є реальною та підтверджується первинними документами, які були надані позивачем при перевірці, тому податковий кредит сформовано правомірно, а податкове повідомлення рішення підлягає скасуванню.

Відповідач проти позову заперечує, просить відмовити у позові, оскільки позивачем в порушення вимог податкового законодавства сформований податковий кредит по господарським операціям, які є безтоварними (нереальними), оскільки відповідно до акта перевірки контрагента позивача ТОВ «Ферко» відсутній за своїм місцезнаходженням.

Дослідив матеріали справи суд дійшов висновку:

В акті № 109/22/37305235 від 15.01.2014 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Промагро Переробка» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.09.2012 по 31.12.2012 по взаємовідносинах ТОВ «Ферко» зазначено, що перевіркою документально не підтверджено реальність здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з постачальником товарів ТОВ «Ферко» за вересень, жовтень, грудень 2012 року, чим порушено позивачем п.198.3, 198.6 ст.198 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість на суму 75 000 грн. по періодах вересень 2012 року -60 000 грн., жовтень 2012 року - 8333 грн., грудень 2012 року - 6667 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення :

-№ 0000162201 від 27.01.2014, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 75 000 грн. та штрафні санкції 18 750 грн. (25% від суми грошового зобов'язання).

Відповідач в акті перевірки посилається на те, що позивач протягом вересня-грудня 2012 року формував податковий кредит за рахунок ризикового суб'єкта господарської діяльності - «транзитера ТОВ «Ферко». Фахівцями ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів м. Києва складено та надіслано акт від 13.11.2013 № 1854/26-59-22-01/31681342 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Ферко» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.01.2012 по 30.09.2013, оскільки місце знаходження ТОВ «Ферко» не встановлено, стан підприємства « 9», що свідчить про «направлення повідомлення про відсутність за місцезнаходженням», тому актом перевірки документально не підтверджена реальність здійснення господарських відносин.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, якщо вона спричинила реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового Кодексу України.

Відповідно до п.198.3.ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Позивач уклав з ТОВ «Ферко» договір купівлі-продажу № 20-09-12 Р від 20.09.2012, за умовами якого ТОВ «Промагро Переробка» - покупець зобов'язується прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію, а ТОВ «Ферко» - продавець зобов'язується передати сою вражаю 2012 року.

Виконання умов цього договору підтверджується податковими накладними, видатковими накладними, рахунками на оплату, виписками банку про оплату товару, товарно-транспортними накладними.

Відповідно до п. 45.2 статті 45 Податкового кодексу України, податковою адресою юридичної особи є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Як зазначено у ч.1 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру та були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою доки до них не внесено відповідних змін.

У витязі станом на 01.07.2014 відомості щодо відсутності ТОВ «Ферко», м. Київ, вул. Мельникова, 12 за його місцезнаходженням у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців не містяться.

Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ТОВ «Промагро Переробка» від 19.05.2014 свідчить, що одним із видів діяльності позивача зазначено 10.41 Виробництво олії та тваринних жирів. В акті перевірки також зазначено, що позивач за період з 01.09.2012 по 31.12.2012 здійснювало виробництво соєвої олії.

Відповідач в акті перевірки робить висновок про нереальність угоди, укладеної між позивачем та ТОВ «Ферко», тільки на підставі того, що в акті від 13.11.2013 № 1854/26-59-22-01/31681342 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Ферко» зазначено, що ТОВ «Ферко» не знаходиться за юридичною адресою. Але витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців спростовує цей висновок податкової інспекції.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що угода, яка була укладена між позивачем та ТОВ «Ферко» спрямована на реальне настання наслідків, умовлених ними, виконана сторонами в повному обсязі та відповідає положенням вільного, господарського і податкового законодавства. Товар, який придбавався позивачем притаманний його господарській діяльності та використовувався ним для здійснення господарської діяльності.

Судом не встановлено жодного фактичного порушення позивачем вимог податкового законодавства, за наслідками здійснення господарських операцій з його контрагентом ТОВ «Ферко».

Позивач просить визнати податкове повідомлення-рішення недійсним, що є словесною формою вираження одного й самого способу захисту порушеного права позивача, а саме визнання протиправним.

Таким чином, відповідач не довів суду, що діяв правомірно, тому податкове повідомлення-рішення від 27.01.2014 № 0000162201 є противоправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони відповідно до вимог ст. 2 КАС України.

Згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати у вигляді судового збору підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 11,71,94,158-163, 167, 254 КАС України суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000162201 від 27.01.2014 винесене Кривоозерським відділенням Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів у Миколаївській області.

3. Присудити з Державного бюджету на користь ТОВ «Промагро Переробка» судовий збір в сумі 187,50 грн.

4. Стягнути з Кривоозерського відділення Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів у Миколаївській області на користь Державного бюджету України судовий збір в сумі 1687,50 грн.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Т. О. Гордієнко