Постанова

від 11.11.2014 по справі 814/1504/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2014 р.м.ОдесаСправа № 814/1504/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Гордієнко Т. О.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого - судді Бойка А.В.,

суддів: Танасогло Т.М.,

Яковлєва О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 липня 2014 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Промагропереробка» до Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

03.06.2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «Промагропереробка» звернулося до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (Кривоозерське відділення) про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27 січня 2014 року №0000162201, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 75000 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 18750 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки податкового органу про порушення ним вимог п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за вересень, жовтень, грудень 2012 року, є безпідставними, оскільки у позивача в наявності всі належним чином оформлені первинні документи по взаємовідносинах з контрагентом ТОВ «Ферко». Відомості акту іншої податкової інспекції про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента ТОВ «Промагропереробка» не можуть бути беззаперечним доказом порушення позивачем податкового законодавства.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 01.07.2014р. адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Промагропереробка» задоволено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, 16.07.2014р. Первомайська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Миколаївській області подала апеляційну скаргу на вказану постанову суду.

Апелянт зазначає, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

В своїй апеляційній скарзі Первомайська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Миколаївській області посилається на те, що в порушення вимог п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, ТОВ «Промагропереробка» штучно сформувало податковий кредит за вересень, жовтень, грудень 2012 року по взаємовідносинах з ТОВ «Ферко». Договірні відносини позивача з вказаним контрагентом є безтоварними та мають ознаки недійсності, і, в силу ст.216 Цивільного кодексу України, не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язанні з їх недійсністю. Апелянт зазначає, що при розгляді справи судом першої інстанції залишено поза увагою та не надано відповідної правової оцінки відомостям, які містяться в акті ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів м. Києва №1854/26-59-22-01/31681342 від 13.11.2013р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Ферко» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.01.2012р. по 30.09.2013р.».

Податковий орган вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято обґрунтовано та скасуванню не підлягає.

Також, апелянт посилається на те, що Миколаївський окружний адміністративний суд не мав підстав для прийняття рішення щодо стягнення з Кривоозерського відділення Первомайської ОДПІ на користь Державного бюджету України судового збору, оскільки на підставі п.21 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» органи доходів та зборів України звільнені від його сплати.

На підставі викладеного, ставиться питання про скасування постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 01.07.2014р. та постановлення нової, якою відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «Промагропереробка».

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть учать у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, однак постанову суду слід змінити з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу Первомайської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 26.12.2013р. №619, відповідно до п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, ст.79 Податкового кодексу України, у період з 08.01.2014р. по 09.01.2014р. посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Промагропереробка» (код ЄДРПОУ 37305235) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.09.2012р. по 31.12.2012р. по взаємовідносинах з ТОВ «Ферко» (код за ЄДРПОУ 31681342), за результатами якої складено акт перевірки №109/22/37305235 від 15.01.2014р.

У висновках акту перевірки вказується на порушення позивачем п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 75000 грн. (в т.ч. по періодах: вересень 2012 року на суму 60000 грн., жовтень 2012 року на суму 8333 грн., грудень 2012 року на суму 6667 грн.). Також, зазначено, що перевіркою документально не підтверджено реальність здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) ТОВ «Промагропереробка» з постачальником товарів (робіт, послуг) ТОВ «Ферко» за вересень, жовтень та грудень 2012 року.

Зокрема, в акті перевірки зазначено, що перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.09.2012р. по 31.12.2012р. встановлено його завищення на суму 75000 грн. у зв'язку з тим, що протягом вересня-грудня 2012 року ТОВ «Промагропереробка» формувало податковий кредит за рахунок ризикового суб'єкта господарської діяльності - ТОВ «Ферко». Первомайською ОДПІ Головного управління Міндоходів у Миколаївській області отримано від ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів м. Києва акт №1854/26-59-22-01/31681342 від 13.11.2013р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Ферко» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.01.2012р. по 30.09.2013р.», яким не встановлено місцезнаходження ТОВ «Ферко», стан підприємства 9 - «направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням». Зазначеним актом не підтверджено реальності здійснення господарських відносин із платниками податків за період з 01.01.2012р. по 30.09.2013р., їх вид, якість та розрахунки, у зв'язку з чим задекларовані податкові зобов'язання та податковий кредит за перевіряємий період зменшено до 0.

У зв'язку з цим, Первомайська ОДПІ Головного управління Міндоходів у Миколаївській області дійшла висновку, що податковий кредит, задекларований ТОВ «Промагропереробка» в деклараціях з ПДВ за вересень, жовтень та грудень 2012 року, перевіркою не підтверджено. Правочини між позивачем та ТОВ «Ферко» не спрямовані на реальне настання правових наслідків, відповідно до п.1, п.2 ст.215, п.5 ст.203 Цивільного кодексу України, є нікчемними, і в силу ст.216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

27 січня 2014 року, на підставі акту перевірки №109/22/37305235 від 15.01.2014р., Первомайською ОДПІ Головного управління Міндоходів у Миколаївській області прийнято податкове повідомлення-рішення №0000162201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 93750 грн. (в т.ч. за основним платежем - 75000 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 18750 грн.).

Задовольняючи позов ТОВ «Промагропереробка» про скасування вказаного податкового повідомлення-рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок доказування в адміністративному суді правомірності прийнятих ним рішень, не доведено порушень позивачем, зафіксованих актом перевірки №109/22/37305235 від 15.01.2014р.; укладені між позивачем та ТОВ «Ферко» угоди спрямовані на реальне настання наслідків, виконані сторонами у повному обсязі та відповідають положенням цивільного, господарського та податкового законодавства. Колегія суддів погоджується з такими висновками Миколаївського окружного адміністративного суду.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.2 ст.198 Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг чи дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Кодексу податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст.201 ПК України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст.201 ПК України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу (п. 201.6 ст.201 ПК України).

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Ознаками відсутності реального характеру операції є: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг; відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення первинних документів платника податків.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для відображення у бухгалтерському обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують та підтверджують факти здійснення господарських операцій і які повинні мати визначені цим Законом та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, обов'язкові реквізити.

З матеріалів справи вбачається, що одним з видів діяльності позивача є виробництво олії та жирів. Фактично за період з 01.09.2012р. по 31.12.2012р. ТОВ «Промагропереробка» здійснювало виробництво соєвої олії.

Як зазначалось вище, що у перевіряємому періоді позивач мав договірні відносини з контрагентом ТОВ «Ферко», основними видами діяльності якого є після урожайна діяльність та оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин.

20.09.2012р. та 01.12.2012р. між ТОВ «Промагропереробка» (Покупець) та ТОВ «Ферко» (Продавець) укладено договори купівлі-продажу №20-09-12Р та №01-12-12Р відповідно, за умовами яких Продавець приймає на себе зобов'язання передати, а Покупець - прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію (сою врожаю 2012 року) в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

На підтвердження реальності виконання вказаних договорів в матеріалах справи містяться:

- податкові накладні №228 від 26.09.2012р. на суму 360000 грн. (в т.ч. ПДВ 60000 грн.), №287 від 31.10.2012р. на суму 50000 грн. (в т.ч. ПДВ 8333,33 грн.), №136 від 01.12.2012р. на суму 40001,78 грн. (в т.ч. ПДВ 6666,96 грн.);

- видаткові накладні №1313 від 26.09.2012р., №1657 від 31.10.2012р., №2170 від 01.12.2012р.;

- рахунки на оплату №1091 від 26.09.2012р., №1335 від 31.10.2012р., №1634 від 01.12.2012р.;

- товарно-транспортні накладні.

В акті перевірки відсутні відомості щодо того, що на момент проведення перевірки позивачем не надано до перевірки податкові накладні, або податкові накладні оформлені із порушеннями ст.201 Податкового кодексу України. ДПІ не подано доказів того, що по спірним операціям між позивачем і вказаним контрагентом була відсутня розумна ділова мета.

Слід зазначити, що жодних зауважень з приводу наданих позивачем доказів та первинних документів на обґрунтування відсутності факту виконання позивачем умов господарських договорів з контрагентами відповідач ні до суду першої, а ні до суду апеляційної інстанцій не надав.

В акті перевірки №109/22/37305235 від 15.01.2014р. Первомайська ОДПІ Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, серед іншого, зазначає, що актом зустрічної звірки ТОВ «Ферко» не підтверджено реальності здійснення господарських відносин із платниками податків за період з 01.01.2012р. по 30.09.2013р. Колегія суддів критично ставиться до таких посилань відповідача, оскільки 13.11.2013р. ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів м. Києва складено акт №1854/26-59-22-01/31681342 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Ферко», а не акт зустрічної звірки, як про це вказує апелянт.

Позивачем доведено, що при укладенні договорів він переконався у тому, що підприємство-контрагент було зареєстроване у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, а також зареєстроване як платник податку на додану вартість і мало право на видачу податкових накладних.

У разі невиконання контрагентом (іншими особами - учасниками господарських операцій з контрагентами позивача в ланцюгу постачання товару) добросовісного платника податків зобов'язань по сплаті податку до бюджету, негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюванний правочин).

Згідно ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочини, якщо його недійсність установлено законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання судом такого правочину недійсним не вимагається. Нікчемний правочин є недійсним на підставі закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами; правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Оскільки встановлено, що договори з контрагентом ТОВ «Ферко» укладені у письмовій формі, виконання вказаних договорів підтверджується первинними документами, тому суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що сторони договору діяли виключно для досягнення економічних результатів та з метою отримання прибутків у відповідності до ст.3 ГК України. Укладені договори відповідають вимогам ст.203 ЦК України, не порушують публічний порядок, не спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, недійсність таких договорів прямо законом не встановлена, а також такі договори судом недійсними не визнавалися, а отже є чинними.

Колегія суддів вважає, що факт порушення контрагентами може мати податкові наслідки для платника, лише якщо податкова служба доведе, що платник діяв без достатньої обачливості і обережності, та йому мало бути відомо про порушення контрагентів, або його діяльність спрямована на отримання податкової вигоди при операціях переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань. Таким чином, наведені в акті перевірки порушення не дають право податковому органу вчиняти дії щодо визнання угод нікчемними, а є лише підставою, при наявності достатніх доказів, для звернення до суду у встановленому законодавством порядку з вимогою про визнання правочинів недійсними.

Колегія суддів звертає увагу на те, що ані актом перевірки, ані іншими матеріалами справи не встановлено жодного фактичного порушення саме позивачем вимог законодавства, яким регламентується порядок формування податкового кредиту, яке б позбавляло його права на формування податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Ферко».

ДПІ при проведенні перевірки не надано належної оцінки наявним первинним документам позивача, невірно застосовано норми податкового законодавства, що призвело до прийняття незаконного повідомлення-рішення.

Заперечуючи проти позову та в обґрунтування вимог апеляційної скарги ДПІ посилається виключно на висновки акту ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів м.Києва №1854/26-59-22-01/31681342 від 13.11.2013р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Ферко» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.01.2012р. по 30.09.2013р.» без самостійної перевірки таких обставин та без наявності жодного документального підтвердження таких доводів.

Варто зазначити, що акт ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів м.Києва №1854/26-59-22-01/31681342 від 13.11.2013р. не може вважатись належним доказом допущення позивачем порушення, так як зазначений акт свідчить лише про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Ферко», однак вказаний акт взагалі не є перевіркою, а викладені в ньому висновки про порушення податкового чи цивільного законодавства платником податків є нічим іншим, як припущеннями податкового органу, які необґрунтовані належними доказами.

Відповідно до п.4.4 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України 22 квітня 2011 року №236, у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання (додаток 3).

В свою чергу, додаток 3 до вказаних Методичних рекомендацій містить зразок форми акту про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, згідно якого такий акт повинен містити тільки загальну інформацію про платника податків та фіксувати факт неможливості проведення звірки із зазначенням причин цього і не може містити висновків про порушення цим суб'єктом податкового законодавства.

Колегія суддів не може погодитись з твердженням апелянта про необхідність вивчення платником податків всіх обставин можливостей здійснення господарських операцій його контрагентом постачальником товарів (робіт, послуг). На думку суду, при укладені договорів головним для суб'єкта господарювання є предмет договору, цінова політика, строки та спосіб доставки (виконання) предмету договору, розрахунки по договору (угоді), а також реєстрація постачальника як суб'єкта господарювання в органах виконавчої влади та допоміжна інформація про реєстрацію платником податку на додану вартість у органах податкової служби. Тому відповідач не має права наполягати на отримані додаткової інформації позивачем від його контрагента - постачальника товарів (робіт, послуг).

Враховуючи відсутність доказів на підтвердження обставин, на які посилається відповідач, вказуючи на нікчемність правочинів, укладених позивачем та ТОВ «Ферко», суб'єктивний та оціночний характер доводів, якими це підтверджується, наявність первинних документів та інших доказів на підтвердження товарності зазначених правочинів, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про незаконність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Поряд з цим, колегією суддів встановлено, що правильно по суті спору вирішивши справу, в резолютивній частині постанови від 01 липня 2014 року Миколаївським окружним адміністративним судом при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат помилково постановлено стягнути з Кривоозерського відділення Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на користь Державного бюджету України судовий збір в сумі 1687,50 грн.

При цьому, судом першої інстанції залишено поза увагою, що органи доходів і борів звільняються від сплати судового збору на підставі п.21 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що оскільки судом першої інстанції при прийнятті постанови правильно по суті вирішено справу, але із помилковим застосуванням норм процесуального права, тому, відповідно до п.1 ч.1 ст.201 КАС України, рішення суду першої інстанції підлягає зміні.

Керуючись ст. ст. 185, 195, 197, 198, 201, 205, 207, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 липня 2014 року змінити, виключивши з її резолютивної частини абзац четвертий щодо стягнення з Кривоозерського відділення Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на користь Державного бюджету України судового збору в сумі 1687,50 грн.

В іншій частині постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 липня 2014 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Бойко А.В.

Судді: Танасогло Т.М.

Яковлєв О.В.