Рішення

від 03.06.2014 по справі 689/677/14-ц

ЯРМОЛИНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 689/677/14-ц

Провадження № 2/689/192/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

3 червня 2014 року смт. Ярмолинці

Ярмолинецький районний суд Хмельницької області в складі:

головуючого - судді Кульбаби А.В.,

при секретарях: Білоус Г.В., Кушнір О.М.,

з участю: позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Костриби Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Ярмолинці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Ярмолинецького спеціалізованого лісогосподарського підприємства «Агроліс» про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні. В позові вказав, що до 19 грудня 2012 року він працював в Ярмолинецькому спеціалізованому підприємстві «Агроліс». Заробітна плата виплачувалась підприємством нерегулярно. На час звільнення підприємство заборгувало йому заробітну плату в розмірі 4249, 94 грн. Він неодноразово звертався до керівництва з вимогою розрахуватись, але цього зроблено не було. Рішенням Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 29.11.2013р. його позов задоволено, стягнуто з ЯСЛП «Агроліс» заборгованість по заробітній платі в сумі 4249, 94 грн. І лише 21 березня 2014 року Відділом ДВС Ярмолинецького РУЮ на його рахунок в Ощадбанку було перераховано належну йому при звільненні суму в розмірі 4249, 94 грн. Отже, будучи звільненим з роботи 19 грудня 2012 року, він отримав належу йому при звільненні суму 21 березня 2014 року. У відповідності до ст. 116 КЗпПУ при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган у всякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму. Згідно із ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Просив виплатити йому середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за 15 місяців, тобто з 19 грудня 2012 року по 21 березня 2014 року. 14 травня 2014 року позивач подав уточнену позовну заяву, просив суд стягнути середній заробіток в розмірі 19 875 грн. В судовому засіданні 3 червня 2014 року позивач зменшив свої позовні вимоги, остаточно просив суд стягнути на його користь середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 18 190, 20 грн.

Відповідач подав до суду заперечення проти позову, в яких зазначив, що при відшкодуванні за час затримки розрахунку при звільненні повинна бути вина підприємства. В даному випадку вини підприємства немає, оскільки вони намагалися розрахуватися з працівником раніше, однак позивач відмовлявся та стверджував, щоб розрахунок проводився лише після судового рішення і через виконавчу службу. Позивач умисно відмовлявся від проведення розрахунку, чим затягував проміжок часу між звільненням та фактичним розрахунком, щоб збільшити розмір відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні. Крім цього, в судовому засіданні 29 листопада 2013 року позивачем не було заявлено вимогу про стягнення на його користь з відповідача середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні. З розрахунком, проведеним позивачем, вони також не згідні. Відповідно до п. 8 Постанови КМУ від 08.02.1995р. № 100 «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати» середньоденна заробітна плата позивача становить 59, 64 грн. (1342 грн. + 1342 грн. : 45). Тобто, згідно їхнього розрахунку, середній заробіток позивача (за період з 19 грудня 2012 року по 11 березня 2014 року) буде становити 18 190, 20 грн. (59, 64 грн. * 305 робочих днів). Вважає, що днем фактичного розрахунку є 11 березня 2014 року, коли державний виконавець вилучив у підприємства готівку, а не коли були перераховані кошти. Також вони вважають, що розрахунок повинен проводитися до дня набрання чинності рішенням Ярмолинецького районного суду від 29.11.2013р. законної сили, а саме - до 10 грудня 2013 року. Тому розмір відшкодування буде становити 14 552, 16 грн. (59, 64 грн.* 244 дня). Стверджує, що відповідно до постанови Пленуму ВСУ від 24.12.1999р. № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» при частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні з урахуванням спірної суми, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи. Так як в рішенні суду від 29.11.2013р. була задоволена не вся вимога позивача, яка становила 5280 грн., а лише 4249, 94 грн., тоді позов працівника був задоволений частково і підлягає застосуванню ч. 2 ст. 117 КЗпПУ. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.

В судовому засіданні позивач просив суд стягнути на його користь середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 19 грудня 2012 року по 21 березня 2014 року в розмірі 18 190, 20 грн. Ствердив, що йому заборгованість по заробітній платі згідно рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 29 листопада 2013 року виплачена (проведений розрахунок) 21 березня 2014 року, що підтверджується довідкою Ярмолинецької ТВБВ Хмельницького обласного управління ВАТ «Державний Ощадбанк України» від 21.03.2014р. Раніше до нього ніхто із працівників ЯСЛП «Агроліс» не приїздив і не пропонував виплатити заборговану зарплату.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечила, суду пояснила, що через скрутне матеріальне становище позивачу вчасно не була виплачена заробітна плата. 11 березня 2014 року з позивачем був проведений розрахунок, що підтверджується актом державного виконавця про вилучення готівки. Після рішення суду 29.11.2013р. бухгалтер підприємства та дільничий інспектор міліції неодноразово приїжджали до позивача додому, щоб виплатити заборгованість по заробітній платі, однак той відмовлявся. Просила суд відмовити в позові.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи в цілому, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позов слід задоволити.

Судом встановлено, що позивач 19 грудня 2012 року був звільнений з посади лісника Ярмолинецького спеціалізованого лісогосподарського підприємства «Агроліс» за згодою сторін згідно п. 1 ст. 36 КЗпПУ, що підтверджується копією трудової книжки (а.с. 4-5). Рішенням Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 29 листопада 2013 року задоволено позов ОСОБА_1 до ЯСЛП «Агроліс» та стягнуто на його користь заборгованість по заробітній платі в розмірі 4249, 94 грн. (а.с. 6-7). 21 березня 2014 року з позивачем проведено фактичний розрахунок по заробітній платі, що підтверджується довідкою Ярмолинецької ТВБВ Хмельницького обласного управління ВАТ «Державний Ощадбанк України» від 21.03.2014р., згідно якої на його рахунок з Відділу ДВС Ярмолинецького РУЮ перераховані грошові кошти в сумі 4249, 94 грн. (а.с. 8). Відповідно до довідки ЯСЛП «Агроліс» від 7 травня 2014 року заробітна плата позивача за жовтень та листопад 2012 року, тобто за 2 місяці перед звільненням, становила 1342 грн. (а.с. 24).

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Згідно із ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999р. «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунку, суд на підставі ст. 117 КЗпПУ стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності. У разі не проведення розрахунку у зв'язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню в повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. Згідно із п. 21 вказаної Постанови, при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. №100.

У відповідності до п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Оскільки відповідач не довів відсутність своєї вини у непроведенні розрахунку по заробітній платі з позивачем у відповідності до вимог ст. 116 КЗпПУ, тому з ЯСЛП «Агроліс» на користь позивача на підставі ч. 1 ст.117 КЗпПУ підлягає стягненню середній заробіток за весь період затримки розрахунку при звільненні за період з 20 грудня 2012 року (наступний день після звільнення позивача) по 21 березня 2014 року (день фактичного розрахунку).

Так, позивача звільнено було 19.12.2012р., тому для обрахунку середньоденного заробітку береться середня заробітна плата за останні два місяці роботи, тобто за жовтень-листопад 2012 року відповідно до довідки ЯСЛП «Агроліс» від 07.05.2014р., згідно якої в жовтні та в листопаді 2012 року заробітна плата становила 1 342 грн. Тобто, за останні два місяці роботи його заробітна плата становила 2684 грн. В жовтні 2012 року було 23 робочих дня, а в листопаді - 22. За останні два місяці роботи (жовтень-листопад 2012 року) його середньоденний заробіток становив: 59 грн. 64 коп. (2684 грн. : 45 днів).

За період з 20 грудня 2012 року по 21 березня 2014 року було 315 робочих днів, тому розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні буде становити 18 768 грн. 60 коп. (59, 64 грн. * 315 днів).

Разом з тим, згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, що беруть участь у справі.

Оскільки позивач просив суд стягнути середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 18 190 грн. 20 коп., тому в межах заявлених позивачем вимог з Ярмолинецького спеціалізованого лісогосподарського підприємства «Агроліс» на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 18 190 грн. 20 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, а ч. 2 ст. 10 ЦПК України передбачає, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Відповідно до ч. 3 ст. 10 та ч. ч 1, 4 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, твердження представника відповідача про те, що у невиплаті позивачу заборгованості по заробітній платі немає вини відповідача суд розцінює критично, адже, як встановлено в судовому засіданні і не оспорювалось сторонами, що ЯСЛП «Аглоліс» в порушення вимог ч. 1 ст. 117 КЗпПУ у строки, передбачені ст. 116 КЗпПУ (в день звільнення - 19 грудня 2012 року) не виплатив ОСОБА_1 при звільненні належні до виплати суми (заборгованість по заробітній платі). Крім цього, відповідачем не надано суду жодного належного і допустимого доказу того, що відповідач до 21 березня 2014 року намагався розрахуватися із позивачем.

Суд не бере до уваги доводи представника відповідача про те, що розрахунок середнього заробітку повинен проводитися до дня набрання рішенням Ярмолинецького районного суду від 29.11.2013р. чинності - до 10 грудня 2013 року, з наступних причин. Виходячи із змісту ст. 117 КЗпПУ та роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999р. «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», викладених у п. 20, середній заробіток за період затримки розрахунку стягується до повного розрахунку, і, оскільки відповідач провів фактичний (повний) розрахунок 21 березня 2014 року, тому середній заробіток підлягає стягненню по день фактичного розрахунку (отримання грошових коштів позивачем) - 21 березня 2014 року. До того ж, суд не погоджується із запереченнями (поясненнями) представника відповідача, що для обчислення середнього заробітку до уваги потрібно брати не 21 березня 2014 року, а 11 березня 2014 року (акт вилучення готівки державним виконавцем у боржника - ЯСЛП «Агроліс»), оскільки ч. 1 ст. 117 КЗпПУ чітко визначає, що середній заробіток повинен бути виплачений по день фактичного розрахунку.

Також не заслуговують на увагу і твердження представника відповідача у запереченнях, що при частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи. Так, рішенням Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 29 листопада 2013 року позов ОСОБА_1 до ЯСЛП «Агроліс» про стягнення заборгованостиі по заробітній платі задоволено в повному обсязі та стягнуто на його користь з ЯСЛП «Агроліс» заборгованість по заробітній платі в розмірі 4249, 94 грн. (а.с. 6-7). Рішення суду відповідачем не оскаржувалось і набрало чинності 10 грудня 2013 року. Жодних належних і допустимих доказів того у відповідності до ч. 2 ст. 117КЗпПУ спір вирішено на користь позивача частково, відповідач суду не надав.

Таким чином, з Ярмолинецького спеціалізованого лісогосподарського підприємства «Агроліс» на користь ОСОБА_1 слід стягнути середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 18 190 грн. 20 коп.

Судовий збір в сумі 243 грн. 60 коп. відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача в дохід держави, оскільки позивач на підставі підп. 1) п. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 116, 117 КЗпПУ; ст. ст. 3, 10, 11, 60, 88, 212-215 ЦПК України,

вирішив:

Позов задоволити.

Стягнути з Ярмолинецького спеціалізованого лісогосподарського підприємства «Агроліс», 32100, смт. Ярмолинці, вул. Мічуріна, 56, ідентифікаційний код 31480811, МФО 315405, р/р 26003052403985 в Ярмолинецькому відділенні ПАТ КБ «Приватбанк», на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 18 190 грн. 20 коп. (вісімнадцять тисяч сто дев'яносто гривень 20 копійок).

Стягнути з Ярмолинецького спеціалізованого лісогосподарського підприємства «Агроліс» на користь держави судовий збір в розмірі 243 грн. 60 коп.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу в Апеляційний суд Хмельницької області через Ярмолинецький районний суд Хмельницької області на протязі 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Мотивувальна частина рішення виготовлена 6 червня 2014 року.

Суддя підпис

Копія вірна:

Суддя А.В. Кульбаба