Рішення

від 07.07.2014 по справі 904/3474/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07.07.14 Справа № 904/3474/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Екосистема", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

до Публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Новомосковський трубний завод", м. Новомосковськ, Дніпропетровська область

про стягнення 28 064, 46 грн.

Суддя Ярошенко В.І.

Представники:

від позивача: Олійник Є.О. - представник за дов. № 05-2014/Д від 05.05.2014

від відповідача: Ремезок А.Ю. - представник за дов. № 19-8 від 09.01.2014

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Екосистема" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Новомосковський трубний завод" про стягнення 25 440 грн. основної заборгованості, 966, 03 грн. пені, 1 469, 28 грн. інфляційних втрат, 189, 15 грн. трьох відсотків річних.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про поставки № 511/13 від 12.09.2013 в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 26.05.2014 порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 23.06.2014.

23.06.2014 через канцелярію господарського суду від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач просить стягнути з відповідача 25 440 грн. основної заборгованості, 975, 44 грн. пені, 2 487, 17 грн. інфляційних втрат, 191, 24 грн. трьох відсотків річних.

Відповідно до частини 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Оскільки дана заява не порушує чиї-небудь права та інтереси, вона прийнята судом до розгляду.

04.04.2014 через канцелярію господарського суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 09.07.2014 № 19-1373, в якому він заперечує проти задоволення позовних вимог, оскільки обов'язок відповідача оплатити вартість поставленого товару виникає лише з моменту пред'явлення відповідних рахунків за поставлену продукцію, а також відповідач зазначає, що стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних є неправомірним, оскільки спірним договором передбачене лише стягнення пені.

У судовому засіданні 07.07.2014 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

12.09.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Екосистема" (далі - позивач, постачальник) та Публічним акціонерним товариством "Інтерпайп Новомосковський трубний завод" (далі - відповідач, покупець) було укладено договір поставки № 511/13 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію матеріально-технічного призначення (далі - товар). Найменування, асортимент, кількість, ціна, умови та строки поставки товару зазначаються у специфікаціях, які оформлюються у вигляді додатків і складаються невід'ємну частину цього договору.

Згідно з п. 2.2 договору ціна визначається з урахуванням базисних умов поставки, викладених у відповідності до вимог Міжнародних правил тлумачення торгівельних термінів "Інкотермс" в редакції 2010 року, та зазначається у специфікаціях.

Товар передається постачальником покупцю на підставі видаткової накладної з відміткою покупця про приймання товару.

Датою поставки товару і датою переходу права власності на товар є дата, зазначена покупцем у видатковій накладній при прийманні товару. сторони у специфікації можуть обумовити інші умови визначення дати поставки товару і дати переходу права власності на товар (п. п. 3.5- 3.6 договору).

Пунктом 3.7 договору встановлено, що постачальник передає покупцю наступні документи: рахунок-фактуру; видаткову накладну; податкову накладну; сертифікат якості виробника; документи визначені відповідною специфікацією.

Розрахунки за цим договором покупець здійснює шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника в порядку та строки, зазначені у специфікаціях (п. 4.1 договору).

Специфікацією від 09.12.2013 сторони погодили поставки вентилятора ВРП № 6,3 з електродвигуном 7, 5 кВт; 1500 об/хв у кількості 1 шт. на суму 7440 грн. Відповідно до п. 9 даної специфікації розрахунок за поставлений товар покупець здійснює протягом 10-ти банківських днів від дати поставки (арк. с. 18).

Специфікацією від 09.12.2013 сторони погодили поставки насосу ГНОМ 10-10; 1, 1 кВт у кількості 5 шт., на суму 18 000 грн. Відповідно до п. 9 даної специфікації розрахунок за поставлений товар покупець здійснює протягом 30-ти календарних днів від дати поставки (арк. с. 19).

11.11.2013 позивач виставив відповідачу рахунок № -000000119 на суму 7440 грн. на оплату вентилятору ВРП № 6, 3 з електродвигуном 7, 5 кВт 1500 об/хв у кількості 1 шт. та 21.01.2014 рахунок № 000000001 на суму 18000 грн. на оплату насосу ГНОМ 10/10 980 В; 1, 1 кВт у кількості 5 шт. (арк. с. 20, 24).

На виконання умов договору та специфікацій до нього, позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 25440 грн., що підтверджується видатковими накладними від 21.01.2014 № -000000005 на суму 18000 грн. та від 31.01.2014 № -000000007 на суму 7440 грн., підписаними обома сторонами та скріпленими печатками підприємств та довіреностями на отримання товару від 14.01.2014 № 35 та від 24.01.2014 № 98 (арк. с. 20-21, 24-25).

Відповідач вартість поставленого товару не сплатив, у зв'язку з чим позивач звернувся до відповідача з претензією від 14.03.2014 вих.№ 26 щодо оплати поставленого товару у розмірі. Дана претензія була отримана відповідачем19.03.2014 та залишена без відповіді (арк. с. 28-33).

Таким чином, несплаченою залишається вартість поставленого товару у розмірі 25440 грн.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 265 ГК України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з приписами ст. 193 ГК України та ст. ст. 525, 526 ЦК України цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином відповідно до закону та договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На час розгляду спору у господарському суді відповідачем не заперечено факт отримання товару за представленими видатковими накладними та не надано доказів повної оплати або повернення переданого товару на суму 25440 грн., а відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу підлягає задоволенню в розмірі 25440 грн.

Відповідно до п. 4.2 договору покупець здійснює плату товару на підставі наданих постачальником наступних оригіналів документів: рахунка-фактури при здійсненні оплати на умовах передплати; рахунка-фактури та податкової накладної при здійсненні оплати з відстрочкою платежу.

Пунктом 6.1 договору визначено, що приймання товару по кількості проводиться відповідно до Інструкції "Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості", затвердженою ухвалою Держарбітражу № П-6 від 15.06.1965 року зі змінами та доповненнями, за якістю - відповідно до інструкції "Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю", затвердженою ухвалою Держарбітражу № П-7 від 25.04.1966 року зі змінами та доповненнями, та сертифікатом якості виробника.

У разі виявлення недостачі, або неякісного/некомплектного товару, покупець сповіщає постачальника про необхідність участі його представника в сумісній перевірці та оформленні рекламаційного акту. Відповідальність за участь представника виробника в прийманні такого товару лежить на постачальнику.

При нез'явленні представників у встановлений строк, рекламаційний акт складається за участю компетентного представника громадськості підприємства покупця (згідно п. 18-б Інструкції Держарбітражу № П-6 та п. 20-б Інструкції Держарбітражу № П-7).

Оскільки відповідачем не надано до суду доказів складання рекламаційного акту щодо некомплектності продукції, яка була передана позивачем відповідачу згідно вищезазначених видаткових накладних, господарський суд не приймає до уваги заперечення відповідача щодо відсутності у відповідача права вимоги оплати вартості поставленого товару, оскільки останній не передав відповідачу оригінали документів. передбачених у п. 4.2 договору.

У зв'язку з несвоєчасним виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати поставленого товару, позивач нарахував відповідачу пеню, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, у розмірі 975, 44 грн. за період з 14.02.2014 по 19.05.2014.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Умовами пункту 7.2 договору передбачено, що у випадку порушення строків оплати покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Згідно з ч. 2 ст. 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 № 543/96, відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування пені, задовольняє дану вимогу частково у сумі 954, 32 грн., оскільки позивачем неправильно визначено початок період нарахування пені, а саме згідно видаткової накладної від 31.01.2014 № -000000007 період нарахування починається з 17.02.2014 (п. 9 специфікації) та згідно з видатковою накладною від 21.01.2014 - період нарахування починається з 21.02.2014 (п. 9 специфікації).

Також, за порушення відповідачем виконання грошового зобов'язання позивачем, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, нараховані інфляційні втрати в сумі 2487, 17 грн. за період з лютого 2014 року по травень 2014 року та три відсотки річних у сумі 191, 24 грн. за період з 14.02.2014 по 19.05.2014.

Відповідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з рахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а три відсотки річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування трьох відсотків річних, задовольняє дану вимогу у розмірі 186, 45 грн., оскільки позивачем неправильно визначено початок період нарахування пені, а саме згідно видаткової накладної від 31.01.2014 № -000000007 період нарахування починається з 17.02.2014 (п. 9 специфікації) та згідно з видатковою накладною від 21.01.2014 - період нарахування починається з 21.02.2014 (п. 9 специфікації).

Щодо позовної вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 2487, 17 грн., суд задовольняє дану вимогу повному обсязі.

Господарський суд не бере до уваги твердження відповідача щодо необґрунтованості нарахування позивачем інфляційних втрат та трьох відсотків річних, оскільки спірним договором не передбачене їх стягнення, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1.3 Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 № 14 з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

З огляду на те, що згадану статтю 625 ЦК України вміщено в розділі 1 книги 5 цього Кодексу - "Загальні положення про зобов'язання", ця стаття застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язань.

Крім того, пунктом 6.3 договору передбачено, що у випадку невиконання, або неналежного виконання своїх зобов'язань за цим договором, винна сторона несе відповідальність, визначену цим договором та/або чинним законодавством України, з відшкодуванням добросовісній стороні фактично заподіяного збитку.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 ГПК України, стягуються з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам, а саме у розмірі 1825, 37 грн.

Керуючись ст.ст. 22, 44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Новомосковський трубний завод" (51200, Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. Сучкова, б. 115, код ЄДРПОУ 05393139) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Екосистема" (50036, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Бикова, 12, оф. 53, код ЄДРПОУ 24989984) заборгованість у розмірі 25440 грн. (двадцять п'ять тисяч чотириста сорок грн.), пеню у розмірі 954, 32 грн. (дев'ятсот п'ятдесят чотири грн. 32 к.), інфляційні втрати у сумі 2487, 17 грн. (дві тисячі чотириста вісімдесят сім грн. 17 к.), три відсотки річних у розмірі 186, 45 грн. (сто вісімдесят шість грн. 45 к.) та 1825, 37 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять п'ять грн.) витрат по сплаті судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 07.07.2014

Суддя В.І. Ярошенко