Постанова

від 11.08.2014 по справі 904/3474/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.08.2014 року Справа № 904/3474/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді : Іванов О.Г. (доповідач),

суддів: Величко Н.Л., Герасименко І.М.

при секретарі судового засідання : Погорєлова Ю.А.

представники сторін:

від позивача: Олійник Є.О., довіреність №05-2014Д від 05.05.14, представник;

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Новомосковський трубний завод", м. Новомосковськ, Дніпропетровська область на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.2014 року у справі № 904/3474/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Екосистема", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

до Публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Новомосковський трубний завод", м. Новомосковськ, Дніпропетровська область

про стягнення 28 064, 46 грн., -

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Екосистема" до Публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Новомосковський трубний завод" про стягнення з відповідача з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, 25 440 грн. основної заборгованості, 975, 44 грн. пені, 2 487, 17 грн. інфляційних втрат, 191, 24 грн. трьох відсотків річних.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про поставки № 511/13 від 12.09.2013 в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.2014 року (Суддя Ярошенко В.І.) позов задоволено частково, стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Новомосковський трубний завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Екосистема" заборгованість у розмірі 25440 грн., пеню у розмірі 954, 32 грн., інфляційні втрати у сумі 2487, 17 грн., три відсотки річних у розмірі 186, 45 грн. та 1825, 37 грн. витрат по сплаті судового збору, в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Вмотивовуючи рішення суд послався на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором та своєчасної оплати за поставлений товар.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Дніпропетровської області Публічне акціонерне товариство "Інтерпайп Новомосковський трубний завод", звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення в частині стягнення інфляційних витрат та трьох відсотків річних.

При цьому скаржник посилається на пункт 7.2 договору № 511/13, яким передбачено, що у випадку порушення строків оплати покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який нараховується пеня, від несплаченої суми за кожен день прострочення. Тому три відсотки річних та інфляційній витрати судом стягнуто безпідставно, оскільки ст. 625 ЦК України, яка застосована судом, стосується лише боржника і кредитора у грошовому зобов'язанні.

В даному випадку немає ані боржника, ані кредитора. Боржник - покупець за договором ПАО "Інтерпайп НМТЗ" грошей у постачальника в борг не брав, так як і не надавав грошей у борг, тому постачальник не може бути кредитором. Ст. 625 Цивільного кодексу України, що застосована судом, стосується лише боржника і кредитора у грошовому зобов'язанні, тоді як в даному випадку немає ні боржника, ні кредитора, а укладений сторонами договір поставки не передбачає використання грошей постачальника покупцем.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Екосистема" у запереченні на апеляційну скаргу просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати у повному обсязі просить покласти на Публічне акціонерне товариство "Інтерпайп Новомосковський трубний завод".

Представник позивача в судовому засіданні підтримав відзив на апеляційну скаргу. Просить рішення суду залишити без змін.

В судове засідання, призначене на 11.08.2014 року, представник відповідача ПАТ "Інтерпайп Новомосковський трубний завод" не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, клопотання про перенесення судового засідання не надходили (а.с. 86).

Беручи до уваги строки розгляду апеляційної скарги, передбачені ст. 102 ГПК України, а також враховуючи, що наявні у справі докази дозволяють визначитися відносно законності оскаржуваного рішення, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи у відсутність представника відповідача.

В судовому засіданні 11.08.2014 року Дніпропетровським апеляційним господарським судом було оголошено вступну та резолютивна частини постанови у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд встановив наступні обставини.

12.09.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Екосистема" (постачальник) та Публічним акціонерним товариством "Інтерпайп Новомосковський трубний завод" (покупець) було укладено договір поставки № 511/13 (а.с. 12-16).

Відповідно до п. 1.1 договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію матеріально-технічного призначення (далі - товар). Найменування, асортимент, кількість, ціна, умови та строки поставки товару зазначаються у специфікаціях, які оформлюються у вигляді додатків і складаються невід'ємну частину цього договору.

Згідно з п. 2.2 договору ціна визначається з урахуванням базисних умов поставки, викладених у відповідності до вимог Міжнародних правил тлумачення торгівельних термінів "Інкотермс" в редакції 2010 року, та зазначається у специфікаціях.

Товар передається постачальником покупцю на підставі видаткової накладної з відміткою покупця про приймання товару.

Датою поставки товару і датою переходу права власності на товар є дата, зазначена покупцем у видатковій накладній при прийманні товару. Сторони у специфікації можуть обумовити інші умови визначення дати поставки товару і дати переходу права власності на товар (п. п. 3.5- 3.6 договору).

Пунктом 3.7 договору встановлено, що постачальник передає покупцю наступні документи: рахунок-фактуру; видаткову накладну; податкову накладну; сертифікат якості виробника; документи визначені відповідною специфікацією.

Розрахунки за цим договором покупець здійснює шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника в порядку та строки, зазначені у специфікаціях (п. 4.1 договору).

Згідно Специфікації від 09.12.2013 сторони погодили поставки вентилятора ВРП № 6,3 з електродвигуном 7, 5 кВт; 1500 об/хв у кількості 1 шт. на суму 7440 грн. Відповідно до п. 9 даної специфікації розрахунок за поставлений товар покупець здійснює протягом 10-ти банківських днів від дати поставки (арк. с. 18).

Згідно Специфікації від 09.12.2013 сторони погодили поставки насосу ГНОМ 10-10; 1, 1 кВт у кількості 5 шт., на суму 18 000 грн. Відповідно до п. 9 даної специфікації розрахунок за поставлений товар покупець здійснює протягом 30-ти календарних днів від дати поставки (а.с. 19).

На підтвердження виконання зобов'язань за договором позивачем надано:

- видаткову накладну від 21.01.2014 № -000000005 на суму 18000 грн. (а.с. 24);

- видаткову накладну від 31.01.2014 № -000000007 на суму 7440 грн. (а.с. 20);

- довіреності на отримання товару від 14.01.2014 № 35 та від 24.01.2014 № 98 (а.с. 21-22, 25-26).

Як вбачається з матеріалів справи 11.11.2013 року позивачем виставлено відповідачу рахунок № -000000119 на суму 7440 грн. на оплату вентилятору ВРП № 6, 3 з електродвигуном 7, 5 кВт 1500 об/хв у кількості 1 шт. та 21.01.2014 рахунок № 000000001 на суму 18000 грн. на оплату насосу ГНОМ 10/10 980 В; 1, 1 кВт у кількості 5 шт. (а.с. 20, 24).

Мотиви, з яких виходила апеляційна інстанція при винесенні постанови.

Статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Таким чином, відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі Договору поставки товару, є господарськими зобов'язаннями, а згідно з приписами статей 193 ГК України, 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом попередньої інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов договору поставки № 511/13 від 12.09.2013 року та специфікацій до нього, позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 25440 грн., що підтверджується видатковими накладними від 21.01.2014 № -000000005 на суму 18000 грн. та від 31.01.2014 № -000000007 на суму 7440 грн., підписаними обома сторонами та скріпленими печатками підприємств та довіреностями на отримання товару від 14.01.2014 № 35 та від 24.01.2014 № 98 (а.с. 20-26).

Відповідач не надав доказів, які б спростовували твердження позивача про виконання ним своїх обов'язків за вищенаведеним договором поставки № 511/13 від 12.09.2013 року.

Відповідач вартість поставленого товару не сплатив, у зв'язку з чим позивач звернувся до відповідача з претензією від 14.03.2014 вих. № 26 щодо оплати поставленого товару у розмірі. Дана претензія була отримана відповідачем19.03.2014 та залишена без відповіді (а.с. 28-33).

В порушення прийнятих на себе зобов'язань Відповідач поставлений на його адресу товар у встановлений договором строк не оплатив, у зв'язку з чим згідно наданого позивачем розрахунку за відповідачем станом на 19.05.2014 року рахується заборгованість з основного боргу в розмірі 25 440 грн. (а.с. 51).

Окрім того, позивач відповідно до п. 7.1, 7.2 договору та приписів ст. 625 ЦК України нарахував відповідачу: 975, 44 грн. пені; інфляційні втрати в сумі 2487, 17 грн. за період з лютого 2014 року по травень 2014 року; три відсотки річних у сумі 191, 24 грн. за період з 14.02.2014 по 19.05.2014 року (а.с. 51-52).

На час прийняття рішення у справі відповідачем доказів погашення заборгованості з урахуванням пені, інфляційних та 3% річних перед позивачем не надано.

На час розгляду спору у господарському суді відповідачем не заперечено факт отримання товару за представленими видатковими накладними та не надано доказів повної чи часткової оплати товару або повернення переданого товару на суму 25440 грн., а відтак, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду, що позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу підлягає задоволенню в розмірі 25440 грн.

Умовами пункту 7.2 договору передбачено, що у випадку порушення строків оплати покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Колегія суддів погоджується, що господарський суд відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши правильність нарахування пені, з урахуванням облікової ставки Національного банку України в розмірі 6.5 процента та 9,5 процента правильно задовольнив дану вимогу частково у сумі 954, 32 грн., оскільки позивачем неправильно визначено початок період нарахування пені, а саме згідно видаткової накладної від 31.01.2014 № -000000007 період нарахування починається з 17.02.2014 (п. 9 специфікації) та згідно з видатковою накладною від 21.01.2014 - період нарахування починається з 21.02.2014 (п. 9 специфікації).

Також, колегія суддів погоджується з правильністю нарахування та стягнення господарським судом інфляційних втрат у розмірі 2487, 17 грн.

Відповідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з рахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а три відсотки річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.

Колегія суддів погоджується, що господарський суд відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши правильність нарахування трьох відсотків річних, правильно задовольнив дану вимогу у розмірі 186, 45 грн., оскільки позивачем неправильно визначено початок період нарахування пені, а саме згідно видаткової накладної від 31.01.2014 № -000000007 період нарахування починається з 17.02.2014 (п. 9 специфікації) та згідно з видатковою накладною від 21.01.2014 - період нарахування починається з 21.02.2014 (п. 9 специфікації).

Колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що господарським судом необґрунтовано нараховано та стягнуто інфляційні втрати та три відсотки річних, оскільки спірним договором не передбачене їх стягнення, з огляду на наступне.

Так, в п.1.1 розділу 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" роз'яснено, що грошовим, за змістом статей 524, 533 - 535, 625 Цивільного кодексу України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Відповідно до п. 1.3 Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 № 14 з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

З огляду на те, що згадану статтю 625 ЦК України вміщено в розділі 1 книги 5 цього Кодексу - "Загальні положення про зобов'язання", ця стаття застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язань.

Отже, зобов'язання ПАТ "Інтерпайп Новомосковський трубний завод", встановлені п.п. 1.1, 4.1, 4.2. договору № 511/13 від 12.09.2013р. по оплаті вартості товару є саме грошовим зобов'язанням незалежно від визначеного в цьому договорі найменування сторін, а правові наслідки порушення скаржником свого грошового зобов'язання передбачені, у тому числі, і ст.625 Цивільного кодексу України.

За обставин невиконання відповідачем грошових зобов'язань місцевий господарський суд, встановивши в його діях склад цивільно-правової відповідальності, застосувавши до спірних відносин правила статей 525 і 526 Цивільного кодексу України, обґрунтовано задовольнив позов в частині стягнення суми основного боргу, пені, інфляційних та 3% річних.

З огляду на обґрунтованість рішення господарського суду, відповідність висновків, викладених в рішенні, обставинам справи та чинному законодавству, вимоги скаржника про скасування рішення є необґрунтованими і не підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Новомосковський трубний завод", м. Новомосковськ, Дніпропетровська область залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.2014 року у справі № 904/3474/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складений 13.08.2014 року.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя Н.Л. Величко

Суддя І.М. Герасименко