Рішення

від 08.07.2014 по справі 259/2612/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер 259/2612/13-ц Номер провадження 22-ц/775/5016/2014

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 липня 2014 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого Мальованого Ю.М.,

суддів Новосядлої В.М., Новосьолової Г.Г.,

при секретарі: Козаку І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» на заочне рішення Куйбишевського районного суду міста Донецька від 27 червня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» про захист прав споживачів, -

В С Т А Н О В И В :

У березні 2013 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просила стягнути з відповідача суму у розмірі 50 271 грн. 22 коп., сплачену відповідачу за недійсним правочином, а також моральну шкоду у розмірі 50 000,00 грн. Позов мотивувала тим, що 17 серпня 2009 року між позивачем та ТОВ «Авто Просто» була укладена угода № 301241, предметом якої є надання позивачу послуг системи АвтоТак, спрямованих на придбання автомобіля вартістю 83 750 грн., зі сплатою щомісячних внесків відповідно до системи. Так з вересня 2009 року по листопад 2012 року позивач перерахував на рахунки відповідача 50 271 грн. 22 коп., проте автомобіля так і не отримала. На неодноразові звернення до відповідача з питанням про час надання їй автомобіля, її запевняли, що черга на отримання права на придбання автомобіля вже близько. Уточнивши позовні вимоги, позивачка просила визнати договір від 17 серпня 2009 року недійним, просила стягнути з відповідача на її користь суму сплачених нею щомісячних внесків у розмірі 50 271 грн. 22 коп. та моральну шкоду у розмірі 50 000 грн.

Заочним рішенням Куйбишевського районного суду міста Донецька від 27 червня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «Авто Просто» про захист прав споживачів задоволено частково. Визнано недійсним договір № 301241 від 17 серпня 2009 року, укладений між сторонами. З відповідача на користь ОСОБА_1 стягнуто суму у розмірі 50 271 грн. 22 коп. В решті позовних вимог відмовлено.

З рішенням суду не погодився відповідач ТОВ «Авто Просто», подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати через порушення судом норм матеріального та процесуального права, ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. Вважає, що висновки суду не відповідають дійсності та не підкріплені жодним доказом, отже воно є незаконним.

Сторони були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, однак в судове засідання не з'явилися, що у відповідності до ч. 2 ст. 305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.

Згідно вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення суду, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України, що міститься в п. 2 постанови «Про судове рішення у цивільній справі» № 14 від 18 грудня 2009 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст. 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до ст. 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Обґрунтованим вважається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставинах, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені у судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також, якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено, що 17 серпня 2009 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Авто Просто» було укладено угоду № 301241, предметом якої є надання учаснику послуг системи АвтоТак , спрямованих на придбання автомобіля.

Відповідно до додатку № 1 до угоди № 301241 від 17 серпня 2009 року ОСОБА_1 мала придбати автомобіль за ціною 83 750 грн., зі сплатою вступного внеску у розмірі 3015 грн. та щомісячних внесків, які складаються з чистого внеску в розмірі 0,8333 % від вартості автомобіля, внеску в оплату послуг - 0,38 %, внеску а оплату страхового платежу - 0,065 %, а також плату за право на отримання автомобіля.

В день укладення угоди - 17 серпня 2009 року, позивачем було сплачено вступний внесок в систему АвтоТак у розмірі 3 015 грн., що підтверджується відповідною квитанцією від 17 серпня 2009 року.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_1, суд першої інстанції зазначив, що діяльність відповідача по суті є діяльністю з надання фінансових послуг. Відповідну ліцензію для надання фінансових послуг відповідач отримав лише 15 січня 2013 року.

Крім того, суд виходив з наявності у діяльності ТОВ «Авто Просто» під час укладання оспорюваної угоди та реалізації передбаченої в цій угоді схеми ознаки нечесної підприємницької діяльності, як такої, що вводить споживача в оману, у зв'язку з чим зазначений правочин визнав нікчемним.

Проте погодитись із такими висновками не можна, оскільки суд дійшов його їх із порушенням норм матеріального права.

Відповідно до частин першої, другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною першою статті 227 ЦК України визначено, що правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

За змістом статті 9 Закону України від 1 червня 2000 року № 1775-III "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" та статті 34 Закону України від 12 липня 2001 року № 2664-III "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" (далі - Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг") діяльність із надання фінансових послуг підлягає ліцензуванню.

До фінансових послуг, зокрема, належить діяльність з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах (пункт 11 1 частини першої статті 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" (Закон від 2 червня 2011 року № 3462-VII).

Відповідно до положень, закріплених у частині першій, пункті 7 частини третьої, частини шостої статті 19 Закону України "Про захист прав споживачів", забороняється здійснення нечесної підприємницької практики. Нечесна підприємницька практика включає в себе будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Зокрема, згідно з пунктом 7 частини третьої статті 19 цього Закону забороняються як такі, що вводять в оману, утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Таким чином, Законом України "Про захист прав споживачів" закріплена можливість визнання недійсними правочинів, здійснених із використанням нечесної підприємницької діяльності, яка полягає, зокрема, у введенні в оману споживачів шляхом залучення їхніх коштів з метою реалізації діяльності пірамідальної схеми.

При цьому в зазначеному Законі нормативне визначення поняття "пірамідальної схеми" не надано, однак визначені ознаки, які відносять діяльність суб'єкта підприємництва до "пірамідальної схеми".

Аналіз пункту 7 частини третьої статті 19 Закону України "Про захист прав споживачів" дає підстави для висновку, що поняття "пірамідальна схема" у розумінні цієї норми має такі обов'язкові ознаки: а) здійснення оплати за можливість одержання учасником компенсації; б) компенсація надається за рахунок залучення учасником інших споживачів схеми; в) відсутність продажу або споживання товару.

Таким чином, для кваліфікації "пірамідальної схеми" необхідна наявність усіх зазначених ознак у сукупності.

Відсутність будь-якої з вищевказаних ознак виключає можливість визнання схеми як "пірамідальної", тобто такої, що порушує норми чинного законодавства України.

Висновок про саме таке застосування статті 19 Закону України "Про захист прав споживачів" міститься в постанові Верховного Суду України від 11 вересня 2013 року (справа № 6-14цс13).

Так, пірамідальній схемі властива сплата коштів за можливість одержання окремим учасником грошової компенсації, яка повинна надаватися за рахунок залучення цим учасником схеми інших споживачів.

У той самий час предметом договору, укладеного в рамках функціонування системи «АвтоТак», є надання учаснику програми адміністративних послуг, у тому числі фінансового характеру, з метою придбання ним товару - автомобіля.

Відповідно до статті 4 пункту 4.1 додатку № 2 до угоди № 301241 ТОВ «Авто Просто» гарантує кожному учаснику, який належним чином виконує свої зобов'язання за даною угодою, отримання автомобіля через механізм, передбачений договором (а.с. 6-12).

Таким чином, висновок суду про те, що діяльність ТОВ «Авто Просто» за угодою сторін носить ознаки нечесної підприємницької діяльності, суперечить змісту пункту 7 частини третьої статті 19 Закону України "Про захист прав споживачів" у зв'язку з відсутністю в діяльності товариства головних ознак "пірамідальної схеми" - безтоварності та отримання компенсації одним учасником за рахунок інших учасників, оскільки за програмою придбання товарів у групах товар придбавають усі учасники за рахунок об'єднання грошових внесків кожного з них. Різниця між споживачами - учасниками цієї програми є тільки в часі одержання товару кожним із них, за умови виконання учасником своїх зобов'язань.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що діяльність ТОВ «Авто Просто» з адміністрування фінансових коштів є фінансовою послугою, яка регулюється Законом України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".

Так, відповідно до частини п'ятої статті 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" під поняттям "фінансова послуга" розуміється операція з фінансовими активами, що здійснюється в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Законом України від 2 червня 2011 року № 3462-ІV "Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання ринків фінансових послуг" (введено в дію з 9 січня 2012 року) внесено зміни до частини першої статті 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" та доповнено пункт 11 1 , відповідно до якого до фінансових послуг віднесено послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах.

Відповідно до пунктів 3, 4 Прикінцевих положень до цього Закону фінансові установи зобов'язані протягом одного року з дня набрання чинності цим Законом привести свою діяльність у відповідність із вимогами цього Закону (тобто до 9 січня 2013 року), а спеціально уповноважений орган виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг зобов'язаний у шестимісячний строк з дня опублікування цього Закону розробити та затвердити ліцензійні умови здійснення діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах.

На підставі цього Закону Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (як уповноважений державний орган), 9 жовтня 2012 року затвердила Ліцензійні умови провадження діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах (розпорядження № 1676 "Про затвердження Ліцензійних умов провадження діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах") (далі - Ліцензійні умови).

Ліцензійні умови закріпили визначення, сутність, правовий статус учасників (і вимоги до них) такого виду фінансових правовідносин, як придбання товарів у групах, та передбачили, що діяльність таких груп направлена на легітимне використання фінансової схеми із залученням грошових коштів споживачів для придбання певного виду товарів та/або послуг.

Згідно з пунктом 1.2 частини першої Ліцензійних умов адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групі - це фінансова послуга, що надається ліцензіатом і передбачає залучення грошових коштів учасників групи, об'єднання цих коштів з метою придбання та розподілу товарів між учасниками групи.

Спірний договір укладено сторонами 17 серпня 2009 року, коли отримання ліцензії для надання послуг з адміністративного фінансування активів для придбання товарів у групах не вимагалось, а з 15 січня 2013 року ТОВ «Авто Просто» здійснює свою діяльність на підставі ліцензії, строк дії якої до 15 січня 2018 року.

З урахуванням установлених обставин та вимог закону суд дійшов помилкового висновку про наявність підстав для визнання укладеного сторонами договору недійсним.

Таким чином апеляційний суд ухвалює скасувати рішення суду та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтею 303, 309, 313, 316 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» задовольнити.

Заочне рішення Куйбишевського районного суду міста Донецька від 27 червня 2013 року скасувати, відмовивши у задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» про захист прав споживачів.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді