Постанова

від 03.07.2014 по справі 807/2032/14

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

03 липня 2014 рокум. Ужгород№ 807/2032/14

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Дору Ю.Ю.

при секретарі Пирожук Н.П.,

за участю:

позивача: ОСОБА_1 - представник ОСОБА_2 ,

відповідача: Управління Укртрансінспекції у Закарпатській області - представник Марканич В.М. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Укртрансінспекції у Закарпатській області про визнання незаконним та скасування наказу №07.2-25/32 від 06.05.2014 року та поновлення на рівнозначній посаді, -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 03 липня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини Постанови. Постанова в повному обсязі складена та підписана 04 липня 2014 року.

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Укратранспіспекції у Закарпатській області про визнання протиправним наказу про звільнення від 06.05.2014 року, поновлення на рівнозначній посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов'язання відповідача видати дублікат трудової книжки без запису про звільнення на підставі наказу від 06.05.2014 р. за №07.2-25/32.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 06.05.2014 року наказом №07.2-25/32, виданого начальником Управління Укратранспіспекції у Закарпатській області ОСОБА_1 було звільнено із посади заступника начальника відділу ліцензування та адміністративних послуг за прогул без поважних причин на підставі п.4 ч.1 ст. 40 КЗпП України. З наказом був ознайомлений 02.06.2014 р. Прогулу не допускав, і на час звільнення і до того часу з квітня 2014 року перебував на лікарняному.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві та просить суд позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечив, надавши суду письмові заперечення (а.с.19-22). В судовому засіданні представник відповідача пояснив, що вважає позов таким, що не підлягає до задоволення, оскільки, ОСОБА_1 був відсутній на роботі із 11 квітня 2014 року по 05 травня 2014 року та з 09.00 години по 18.00 годину 6 травня 2014 року, що підтверджується відповідним актом. Відтак, вважає, що факт прогулу зафіксований належним чином.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи, 06.05.2014 року наказом №07.2-25/32, виданого начальником Управління Укратранспіспекції у Закарпатській області ОСОБА_1 було звільнено із посади заступника начальника відділу ліцензування та адміністративних послуг за прогул без поважних причин на підставі п.4 ч.1 ст. 40 КЗпП України (а.с.23).

Видачі даного наказу передував акт від 06.05.2014 р. про відсутність ОСОБА_1 на роботі в період із 11 квітня 2014 року по 05 травня 2014 року та з 09.00 години по 18.00 годину 6 травня 2014 року (а.с.25). Також 06.05.2014 р. було складено акт про відмову ОСОБА_1 надати пояснення щодо відсутності на роботі саме 06.05.2014 р. (а.с.29), який був складений в приміщенні Управління Укратранспіспекції у Закарпатській області за адресою м. Ужгород, вул.. Гойди, 8. Вже після винесення оскаржуваного наказу від 06.05.2014 року про звільнення ОСОБА_1 на підставі п.4 ч.1 ст. 40 КЗпП України відповідачем 07.05.2014 року було надіслано на адресу ОСОБА_1 лист із пропозицією надати пояснення з приводу відсутності на роботі саме 06.05.2014 р. (а.с.30).

Як вбачається із листка непрацездатності серії АГИ №330950 на момент звільнення - 06.05.2014 р. ОСОБА_1 вже перебував на стаціонарному лікуванні з 05.05.2014 р. (а.с.7). Дані обставини також підтверджуються довідкою, виданою Ужгородською центральною міською клінічною лікарнею від 27.06.2014 р. (а.с.53). Також в матеріалах справи містяться листки непрацездатності, згідно яких ОСОБА_1 перебував на лікарняному в період із 07.04.2014 року по 12.04.2014 р. (а.с.27) та із 15.04.2014 р. по 30.04.2014 р. (а.с.46). Згідно табелю виходу на роботу встановлено, що ОСОБА_1 був відсутній на роботі, зокрема 14.04.2014 р. та 30.04.2014 р. (а.с.54). Представник позивача пояснив, що ОСОБА_1 14.04.2014 р. та 30.04.2014 р. перебував на прийомі у лікарів, проте доказів у судовому засіданні щодо цих фактів надати не зміг.

Суд приходить до переконання, що наказ №07.2-25/3206.05.2014 року, виданий начальником Управління Укратранспіспекції у Закарпатській області про звільнення ОСОБА_1 із посади заступника начальника відділу ліцензування та адміністративних послуг за прогул без поважних причин на підставі п.4 ч.1 ст. 40 КЗпП України є протиправним та підлягає до скасування з наступних підстав.

Так, згідно п.4 ч.1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин. Згідно ч.1 ст. 149 КзПП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

Згідно п. 22. Постанови Пленуму Верховного Суду України, від 06.11.1992, № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" вказано, що у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст. 40 і п. 1 ст. 41 КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Як вбачається із матеріалів справи, наказ про звільнення ОСОБА_1 №07.2-25/32 із посади заступника начальника відділу ліцензування та адміністративних послуг за прогул без поважних причин на підставі п.4 ч.1 ст. 40 КЗпП України виданий 06.05.2014 р. Згідно акту про відсутність на роботі від 06.05.2014 р. вказано, що ОСОБА_1 був відсутній на роботі з 11.04.2014 р. по 05.05.2014 р. та протягом 09.00 годин по 18.00. годин 06 травня 2014 р. (а.с.25). Даний акт суперечить акту від 06.05.2014 р. про відмову ОСОБА_1 надати пояснення щодо відсутності на роботі 06 травня 2014 року, оскільки як вказано вище, зафіксована відсутність ОСОБА_1 на роботі 06.05.2014 р., відтак ніяких пояснень він 06.05.2014 року надати не міг, оскільки на роботі не був, а перебував на стаціонарному лікуванні із 05.05.2014 р. (а.с.7). Відповідачем не було дотримано вимог ч.1 ст. 149 КЗпП України, оскільки лист із проханням надати пояснення ОСОБА_1 щодо відсутності на роботі було надіслано поштою на адресу ОСОБА_1 вже після його звільнення, а саме 07.05.2014 р. (а.с.40).

Хоча в судовому засіданні представником позивача не було надано доказів поважності причин невиходу на роботу ОСОБА_1 14.04.2014 року та 30.04.2014 року, разом з тим вбачається, що пояснень за вказані дати невиходу на роботу у ОСОБА_1 не вимагалися, а вимагалися пояснення тільки щодо відсутності на роботі 06 травня 2014 року (тобто тоді, коли ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні).

Отже, станом на час винесення оскаржуваного наказу про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади, а саме 06.05.2014 року працедавець не відбирав пояснень щодо відсутності ОСОБА_1 на роботі у період із 11.04.2014 року по 05.05.2014 року. В той же час вимога надати пояснення щодо відсутності на роботі стосувалася тільки 06 травня і така вимога була надіслана тільки 07.05.2014 року, тобто вже після звільнення ОСОБА_1 (29-30).

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, як вбачається із матеріалів справи відповідачем не було дотримано порядку звільнення працівника, а саме не відібрано пояснення до дати винесення наказу про звільнення, звільнено працівника за прогул, який згідно актів про відмову в наданні пояснень та листа з вимогою такі пояснення надати (а.с.30) мав місце саме 06.05.2014 р., тобто коли ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні. Перебування ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні підтверджується листком непрацездатності та довідкою Ужгородської ЦМКЛ (а.с.7,8), а час перебування на такому лікуванні не може вважатися прогулом, допущеним працівником.

Отже, наказ №07.2-25/32, виданий начальником Управління Укратранспіспекції у Закарпатській області щодо звільнення ОСОБА_1 із посади заступника начальника відділу ліцензування та адміністративних послуг за прогул без поважних причин на підставі п.4 ч.1 ст. 40 КЗпП України (а.с.23) є протиправним та підлягає до скасування, а ОСОБА_1 підлягає поновленню на раніше займаній посаді - заступника начальника відділу ліцензування та адміністративних послуг.

Пункт другий позовних вимог щодо поновлення ОСОБА_1 на рівнозначній посаді в Управлінні Укратранспіспекції у Закарпатській області підлягає до часткового задоволення, а саме слід поновити ОСОБА_1 на раніше займаній посаді - заступника начальника відділу ліцензування та адміністративних послуг, з огляду на наступне.

Згідно вимог ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Якщо на момент винесення рішення про поновлення працівника на роботі посаду було скорочено, то з метою виконання рішення суду роботодавцю необхідно внести зміни до штатного розпису і ввести посаду, яку було скорочено. Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 6 листопада 1992 року № 9 роз'яснено (п. 19), вказано, що працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де збереглося його попереднє місце роботи.

А оскільки рішення суду є обов'язковим до виконання, підприємство зобов'язане поновити працівника на посаді, яку він займав до звільнення, з усіма його попередніми правами та обов'язками. Відтак, підприємство повинно поновити позивача на попередній роботі незалежно від наявності у штатному розписі цієї посади і самостійно відшукати кошти для компенсації витрат у зв'язку з його поновленням .

У зв'язку із поновленням ОСОБА_1 на раніше займаній посаді, згідно вимогч.2 ст.. 235 КЗпП України, слід стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу із 07 травня 2014 року по дату винесення постанови - 03 липня 2014 року.

Відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від, від 04.09.2013, № 9884/0/14-13/13 "Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2014 рік" встановлено вихідні та неробочі дні. За період із 07 травня по 03 липня 2014 року було в травні 17 робочих днів, в червні 19 робочих днів три 3 робочі дні в липні, що сумарно становить 39 днів.

Відповідно до довідки про середню заробітну плату ОСОБА_1, встановлено середньоденну заробітну плату в сумі 127,24 грн. (а.с.45). Відтак 39 днів Х 127,24 грн. =4962,36 грн.

Таким чином середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу становить 4962,36 грн.

Відповідно до статті 256 частини 1 пунктів 2 та 3 КАС України негайно виконуються постанови суду, зокрема про: присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць, а також поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Суд відмовляє в задоволенні позовної вимоги щодо зобов'язання відповідача видати дублікат трудової книжки без запису про звільнення на підставі оскаржуваного наказу, виходячи із наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, у позивача наявний оригінал трудової книжки (а.с.9-10). Відтак, підстави для видачі дублікату трудової книжки немає. На підставі рішення суду вносяться відповідні записи до трудової книжки. Якщо відбувається поновлення на роботі відповідно до рішення суду (роботодавцем видається наказ про поновлення працівника на роботі), та вносяться зміни й до трудової книжки працівника відповідно до пункту 2.10 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення від 29 липня 1993 р. № 58.

Керуючись ст. ст. 2, 11, 52, 71, 86, 94, 160, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов ОСОБА_1 до Управління Укртрансінспекції у Закарпатській області про визнання незаконним та скасування наказу №07.2-25/32 від 06.05.2014 року та поновлення на рівнозначній посаді - задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ №07.2-25/32 від 06.05.2014 року про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника відділу ліцензування та адміністративних послуг.

3. Поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу ліцензування та адміністративних послуг з 06 травня 2014 року.

4. Стягнути з Управління Укртрансінспекції у Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Гойди, 8, код-38267573) на користь ОСОБА_1 АДРЕСА_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 07.05.2014 року по 03.07.2014 року у розмірі 5089,60 грн.(п'ять тисяч вісімдесят дев'ять гривень 60 копійок ).

5. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

6. Допустити негайне виконання постанови в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу ліцензування та адміністративних послуг з 06 травня 2014 року та стягнення заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць.

7. Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається через Закарпатський окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

СуддяЮ.Ю. Дору