Ухвала

від 07.07.2014 по справі 817/341/14

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-602, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Махаринець Д.Є.

Суддя-доповідач:Франовська К.С.

УХВАЛА

іменем України

"07" липня 2014 р. Справа № 817/341/14

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Франовської К.С.

суддів: Бондарчука І.Ф.

Моніча Б.С.,

при секретарі Марчук Ю.А. ,

за участю представників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Рівненському районі Головного управління Міндоходів у Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "14" травня 2014 р. у справі за позовом Приватної виробничо-комерційної фірми "Фіалка" до Державної податкової інспекції у Рівненському районі Головного управління Міндоходів у Рівненській області про скасування податкових повідомлень - рішень ,

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2014 року Приватна виробничо - комерційна фірма "ФІАЛКА" (далі - ПВКФ "ФІАЛКА", позивач), звернулась в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Рівненському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у Рівненській області (далі - ДПІ у Рівненському районі, відповідач) , у якому, з урахуванням заяви про зміну підстав позову та збільшення вимог, просила скасувати з моменту прийняття податкові повідомлення -рішення, винесені ДПІ у Рівненському районі 24 квітня 2013 року:

-№0000212251, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» в розмірі 15 750,00 грн. (в т.ч. за основним платежем 10 500,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 5 250,00 грн.);

-№0000222251,яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за січень 2012 року в розмірі 10 000,00 гривень;

-визнати неправомірними дії ДПІ у Рівненському районі по проведенню планової виїзної перевірки ПВКФ «ФІАЛКА», складанню 28.02.2014 року Акту перевірки та винесенню оспорюваних податкових повідомлень-рішень в період дії мораторію на проведення перевірок;

-скасувати з моменту прийняття податкові повідомлення-рішення, винесені ДПІ у Рівненському районі 01 квітня 2014 року:

-№0000202250, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» в розмірі 382 316,00 грн. (в т.ч. за основним платежем 262 717,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 119 599,00 грн.);

-№0000212250, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» в розмірі 347 562,00 грн. (в т.ч. за основним платежем 231 708,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 115 845,00 грн.).

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 14 травня 2014 року позов задоволено частково.

Скасовані з моменту прийняття податкові повідомлення-рішення, винесені ДПІ у Рівненському районі 24 квітня 2013 року:

№0000212251, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» в розмірі 15 750,00 грн. (в т.ч. за основним платежем 10 500,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 5 250,00 грн.);

№0000222251, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за січень 2012 року в розмірі 10 000,00 гривень;

Скасовані з моменту прийняття податкові повідомлення-рішення, винесені ДПІ у Рівненському районі 01 квітня 2014 року:

№0000202250, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» в розмірі 382 316,00 грн. (в т.ч. за основним платежем 262 717,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 119 599,00 грн.);

№0000212250, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» в розмірі 347 562,00 грн. (в т.ч. за основним платежем 231 708,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 115 845,00 грн.).

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що підтвердження понесених позивачем витрат підтверджено всіма необхідними та достатніми первинними документами, які стверджують реальність та товарність його господарських операцій із вказаним контрагентом.

Висновки податкового органу , викладені в акті перевірки не відповідають дійсності та не підтверджені належними та допустимими доказами.

Постанову оскаржив відповідач, який в апеляційній скарзі просить її скасувати в частині задоволення позову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному об»ємі. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що протягом перевірки позивачем не було надано ряд належним чином оформлених первинних документів, що ставить під сумнів реальність здійснення господарських операцій із вказаними контрагентами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких міркувань.

ПВКФ "Фіалка" зареєстрована 28 лютого 1994 року розпорядженням голови Рівненської районної державної адміністрації за №49.Суб»єкт господарювання взятий на податковий облік в органах державної податкової служби 18 березня 1994 року і перебуває на обліку в ДПІ у Рівненському районі .

Основним видом діяльності підприємства є будівництво житлових і нежитлових будівель.

Судом встановлено, що відповідачем на підставі направлення від 03 квітня 2013 року №57/22-138 та відповідно до наказу ДПІ у Рівненському районі Рівненської області ДПС від 03.04.2013р. №132 була проведена позапланова виїзна документальна перевірка ПВКФ «Фіалка» з питань дотримання податкового законодавства при взаєморозрахунках з ФОП ОСОБА_3 за січень 2012р.

За результатами перевірки складено акт від 16.04.2013 року №30/22-141/30207387.

Під час перевірки відповідач надав оцінку взаємовідносинам позивача з його контрагентом ФОП ОСОБА_3, використавши при цьому Акт перевірки останнього від 24.10.2012 №332/37/1751/НОМЕР_1 та зробивши висновки про безтоварність (нереальність, фіктивність) господарських операцій між ними.

Зазначеним актом перевірки ФОП ОСОБА_3 встановлено такі порушення :

1.укладені з контрагентами-постачальниками в січні 2012 року правочини суперечать приписам ч.1,ч.5 ст.203 та ст.228 ЦК України, і є нікчемними;

2.в порушення п.198.3,п.198.6 ст.198 ПК України ФОП ОСОБА_3 безпідставно віднесено до податкового кредиту декларації з ПДВ за січень 2012 року по безтоварним операціям з контрагентами-постачальниками ПДВ на суму 71627 грн.;

3.в порушення п.185.1 ст.185,п.187.1 ст.187 ПК України ФОП ОСОБА_3 віднесено до податкових зобов"язань декларації з ПДВ за січень 2012 року суму 93207 грн.

Відповідачем зазначається, що договір купівлі-продажу від 17.01.2012р. представлений ПВКФ «Фіалка» не мав на меті реального настання правових наслідків, та укладений з метою несплати податків, та є нікчемним і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Як наслідок, контролюючим органом зроблено висновок, що на порушення норм п.44.1 ст.44, п.138.2 ст.138. пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України ПВКФ «Фіалка» завищено витрати за І квартал 2012р. на суму 50000 грн., в результаті чого занижено податок на прибуток у І кварталі 2012 року на суму 10500,00 гривень, а також, що в результаті порушення ПВКФ "Фіалка" норм п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України зменшено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду (рядок 19 декларації з ПДВ) за січень 2012 року в сумі 10 000,00 гривень.

На підтвердження факту здійснення відповідних господарських операцій з ФОП ФОП ОСОБА_3у січні 2012 року позивачем надано договір поставки №ДГ-0000008 від 10.01.2012 року укладеного між ФОП ОСОБА_3(Постачальник) та ПВКФ "Фіалка" (Покупець) за яким постачальником передано у власність покупця будівельні матеріали на загальну суму 60 000,00 гривень. Фактичне постачання товарно-матеріальних цінностей на суму 40 000,00 гривень оформлено видатковою накладною №РН-0000009 від 10.01.2012 року, податковою накладною №9 від 10.01.2012 року, товарно-транспортною накладною №23 від 10.01.2012 року. Фактичне постачання товарно-матеріальних цінностей на суму 20 000,00 гривень оформлено видатковою накладною №РН-0000010 від 12.01.2012 року, податковою накладною №10 від 12.01.2012 року, товарно-транспортною накладною №24 від12.01.2012 року. Оплата за товар підтверджується банківською випискою за 12.01.2012 року.

Оприбуткування одержаних товарно-матеріальних цінностей у ПВКФ "Фіалка" відображено в оборотно-сальдовій відомості по рахунку 631 та регістрах бухгалтерського обліку (журналі проводок).

Судом встановлено, що ДПІ у Рівненському районі ГУ Міндоходів у Рівненській області проведено планову виїзну перевірку ПВКФ «Фіалка» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011 по 31.12.2012 року.

За результатами перевірки 28 лютого 2014 року Відповідачем складено Акт №19/23-141/30207687.

01 квітня 2014 року, на підставі зазначеного вище Акту перевірки, ДПІ у Рівненському районі винесено наступні податкові повідомлення-рішення:

№0000202250, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» в розмірі 382 316,00 грн. (в т.ч. за основним платежем 262 717,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 119 599,00 грн.);

№0000212250, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» в розмірі 347 562,00 грн. (в т.ч. за основним платежем 231 708,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 115 845,00 грн.).

Підставою для прийняття даних рішень стали висновки контролюючого органу в акті перевірки про завищення ПВКФ "Фіалка" валових витрат та завищення сум податкового кредиту внаслідок віднесення до їх складу витрат та сплачених у ціні товару сум ПДВ за нікчемними правочинами, які укладені з низкою контрагентів позивача, а саме з ТОВ «Укртехстройсервіс» (код 21399689 ) в травні 2012р., ФОП ОСОБА_4 в серпні 2012р.,у вересні 2012р.,у жовтні 2012р.,у листопаді 2012р., у грудні 2012р., ФОП ОСОБА_5 ( , у серпні 2012р., у грудні 2012р., ФОП ОСОБА_3 у жовтні 2012р., у грудні 2012р. відтак відповідачем встановлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 10.1 ( рядку 17 ) декларації на загальну суму 227707грн. в тому числі : за травень 2012р.-3667 грн., за серпень 2012р.- 38568 грн., за вересень 2012р.-13167 грн., за жовтень 2012 року - 73450 грн.; за листопад 2012 року -20132 грн.; за грудень 2012 року -78723 грн..

Задовольняючи позов в цій частині вимог, суд першої інстанції виходив з наступних висновків, з якими погоджується колегія суддів апеляційного суду.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно зі ст.92 Основного Закону виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

Відповідно до вимог п.44.1 ст.44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності (п.44.3 ст.44 ПК України).

Згідно із п.44.7 ст.44 ПК України, У разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який призначив проведення перевірки, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи).

Протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.

Як встановлено судом, Акт перевірки від 28 лютого 2014 року №19/23-141/30207687 отриманий позивачем 18 березня 2014 року.

21 березня 2014 року ПВКФ "Фіалка" листом №8 (тобто в межах п'ятиденного строку) разом із запереченнями на Акт перевірки надала до ДПІ у Рівненському районі документи, зазначені в Акті, як не надані. Однак, в порушення вимог п.44.6 ст.47 ПК України вони не були враховані при винесенні оспорюваних податкових повідомлень-рішень.

По взаємовідносинах ТОВ "Фіалка" з ТОВ "Укртехстройсервіс" у травні 2012 року.

Підставою для висновку про завищення валових витрат та податкового кредиту по операціях з даним контрагентом відповідач вказує те, що на його адресу надійшов акт з ДПІ Дніпровського району м. Києва про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Укртехстройсервіс" щодо підтвердження господарських відносин по взаємовідносинам з ТОВ "Адіс-Медіа-Холдінг" за березень 2012 року, ТОВ "Експерт Консалт Групп" за квітень, травень 2012 року, ТОВ "Транс Ліберо" за червень 2012 року, ПП "БВФ" за червень 2012 року, ТОВ "Сота-Прес-Карт" за листопад 2012 року, яким не встановлено факту передачі товарів від постачальників для ТОВ "Укртехстройсервіс" та в подальшому підприємствам - покупцям.

На підставі наведеного акту, зроблено висновок, що операції з поставки ТМЦ, робіт, послуг між ТОВ "Укртехстройсервіс" та ПВКФ «Фіалка» - не надавались, а відтак позивачем завищено витрати за ІІ квартал 2012р. по взаєморозрахунках з ТОВ «Укртехстройсервіс» в сумі 18333,35 грн. та завищено податковий кредит за травень 2012 року в розмірі 3667 гривен.

На підтвердження факту здійснення відповідних господарських операцій з ТОВ "Укртехстройсервіс" у травні 2012 року по придбанню лінолеуму позивачем надано видаткову накладну №РН-0000010 від 10.05.2012 року на суму 15 000,00 гривень, податкову накладну №10 від 10.05.2012 року, товарно-транспортну накладну №Р187 від 10.05.2012 року, видаткову накладну №РН-0000011 від 11.05.2012 року на суму 7 000,00 гривень, податкову накладну №11 від 11.05.2012 року, товарно-транспортну накладну №Р188 від 11.05.2012 року.

Використання в господарській діяльності ПВКФ "Фіалка" придбаного лінолеуму підтверджується видатковою накладною №257 від 29.05.2012 року, за якою придбані ТМЦ були реалізовані для ФОП ОСОБА_3

По взаємовідносинам ТОВ "Фіалка" з ФОП ОСОБА_4в серпні-жовтні 2012 року, ФОП ОСОБА_5у серпні,жовтні, листопаді, грудні 2012 року, з ОСОБА_3 у жовтні, грудні 2012 року :

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Із положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відтак, господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції.

Беручи до уваги наведені вище норми законодавства, необхідною умовою для віднесення до податкового кредиту сплачених платником у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання таких товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника. Закон не ставить у залежність необхідність попередньої сплати ПДВ до бюджету кінцевим споживачем, як умову для формування податкового кредиту. Тому аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Реальність, товарність господарських операцій між позивачем та зазначеними контрагентами підтверджена дослідженими судом першої інстанції первинними бухгалтерськими документами, їм надана відповідна оцінка у взаємозв'язку із зазначеними основними видами діяльності позивача.

Такі об'єктивно розцінюються апеляційним судом як належне документальне підтвердження реального характеру спірних операцій між позивачем та його контрагентом.

Пункт 138.1 ст.138 ПК України визначає витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, які складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності. У п.138.1.1 цієї ж статті визначено, що такі витрати включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати, які беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 ст.140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Підпунктом 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України передбачено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно пп. а) п.198.1 ст.198 цього ж Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

У відповідності до п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За змістом п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу (п.198.6 ст.198 ПК України).

Згідно з п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З наведеного випливає, що право платника на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат надається добросовісним платникам для компенсації реально понесених ними витрат, пов'язаних з отриманням прибутку, у зв'язку з чим обумовлюється необхідністю підтвердження належними документами факту понесення таких витрат.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка презюмує економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування витрат та податкового кредиту.

Так, у разі, якщо дії платника податків свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції, не викликають сумніву у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних.

Таким чином, право платника на формування податкового кредиту залежить від дотримання ним наступних вимог, а саме - реальне придбання товарів, робіт (послуг) з господарською метою та наявність податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог п.201.1 ст.201 ПК України. При цьому наведені вимоги законодавства передбачають не лише наявність усіх обов'язкових реквізитів, але й достовірність відомостей, що містяться у них.

Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів(послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Верховний Суд України у постанові від 31 січня 2011 року в справі №21-47а10 прийшов до висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Практика Європейського Суду з прав людини також підтверджує такий підхід до вирішення податкових спорів. Зокрема, у рішенні від 22 січня 2009 року по справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) цей суд зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

За таких обставин, виходячи з вищевикладеного, податковий орган не надав суду належних та допустимих доказів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірними правочинами, про відсутність витрат позивача у спірних відносинах, про наявність недобросовісної взаємопов'язаності позивача та його контрагента, про несумісність предметів спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих товарів, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про фіктивність (нереальність, безтоварність) правочинів або невідповідності закону вчинених за ними господарських операцій.

Таким чином, судом першої інстанції було вірно встановлено, що на виконання даних договорів виписано видаткові та податкові накладні, згідно актів прийому-передачі товари отримано, всі необхідні первинні бухгалтерські документи щодо придбання товарів у контрагентів є в наявності у позивача.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про реальність даних господарських операцій, а також реальність усіх даних, наведених у документах первинного бухгалтерського та податкового обліку, а відтак і про товарність господарських операцій, а обставини, коли контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку на додану вартість права на формування податкового кредиту у разі, коли цей платник має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на фактичні обставини справи, колегія суддів констатує, що оспорювані податкові повідомлення-рішення не відповідають вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України.

Узагальнюючи викладене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для задоволення позову.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції визнає, що судом першої інстанції, при вирішенні даного публічно-правового спору, правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державна податкова інспекція у Рівненському районі Головного управління Міндоходів у Рівненській області залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "14" травня 2014 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя К.С. Франовська

судді: І.Ф.Бондарчук

Б.С. Моніч

Повний текст cудового рішення виготовлено "07" липня 2014 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу: Приватна виробничо-комерційна фірма "Фіалка" вул.Конституції,24, кв.16,с.Зоря,Рівненський район, Рівненська область,35314

3- відповідачу: Державна податкова інспекція у Рівненському районі Головного управління Міндоходів у Рівненській області вул. Відінська,8,м.Рівне,33028

4- представнику позивача: Костевич Т.О. - АДРЕСА_2,