Постанова

від 05.06.2014 по справі 802/1135/14-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2014 р. м. Вінниця

Справа № 802/1135/14-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Заброцької Людмили Олександрівни,

за участю:

секретаря судового засідання: Чабан Вікторії Вікторівни,

представника позивача: Арустамян А.Е.,

представника відповідача: Терепи С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом колективного підприємства Фірма "Агропромшляхбудіндустрія" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

в с т а н о в и в :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось колективне підприємство Фірма "Агропромшляхбудіндустрія" ( далі - КП Фірма "Агропромшляхбудіндустрія", позивач ) з адміністративним позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області (далі - Вінницька ОДПІ, відповідач ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень.

Позовні вимоги мотивовано тим, що за результатами позапланової виїзної перевірки КП Фірми "Агропромшляхбудіндустрія" з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Компанія «Стокс Трейдинг» за квітень 2011 року, ПП "Дакар" за березень 2012 року, ТОВ "Укрпетролеумм" за вересень 2012 року відповідачем складено акт №341/22-03/13314254 від 18.02.2014 року, яким встановлено порушення п.198.1, п.198.3 ст.198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого, на думку податкового органу, позивачем завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду за квітень 2011 року в сумі 69940,00 грн. та занижено податок на додану вартість, який підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за вересень 2012 року в сумі 105920,00 грн.

На підставі вищевказаного акту перевірки Вінницькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0001942203 від 06.03.2014 року, відповідно до якого позивачу збільшено грошове зобов'язання з ПДВ в загальній сумі 132400,00 грн., в тому числі за основним платежем - 105920,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 26480,00 грн., та податкове повідомлення - рішення форми "В4" №0001952203 від 06.03.2014 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за квітень 2011 року в сумі 69940,00 грн.

Позивач вважає, що зазначені податкові повідомлення - рішення прийняті відповідачем з порушенням норм податкового законодавства, ними неправомірно завищено податкові зобов'язання позивача, а, відтак, вони є протиправними та підлягають скасуванню.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримала та, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві та пояснення надані у судовому засіданні, просила позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, надавши суду письмові заперечення (а.с.121-126), в яких вказав, що встановлені перевіркою порушення податкового законодавства з боку позивача в дійсності мали місце, а відтак, прийнятті відповідачем податкові повідомлення - рішення є законними та обґрунтованими.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 06.02.2014 року по 11.02.2014 року, на підставі направлення №272/22 від 06.02.2014 року та відповідно до наказу від 06.02.2014 року № 351, головним державним ревізором - інспектором Вінницької ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку КП «Фірма "Агропромшляхбудіндустрія" з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Компанія «Стокс Трейдинг» за квітень 2011, ПП "Дакар" за березень 2012 року, ТОВ "Укрпетролеумм" за вересень 2012 року.

Результати перевірки оформлено актом від 18.02.2014 року №341/22-03/13314254 (а.с.8-35).

Відповідно до висновків зазначеного акту, в ході перевірки встановлено порушення позивачем п.198.1, п.198.3 ст.198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду за квітень 2011 року в сумі 69940,00 грн. та занижено податок на додану вартість, який підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за вересень 2012 року в сумі 105920,00 грн.

На підставі вищевказаного акту перевірки Вінницькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0001942203 від 06.03.2014 року, відповідно до якого позивачу збільшено грошове зобов'язання з ПДВ в загальній сумі 132400,00 грн., в тому числі за основним платежем - 105920,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 26480,00 грн., та податкове повідомлення - рішення форми "В4" №0001952203 від 06.03.2014 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за квітень 2011 року в сумі 69940,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями - рішеннями, вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог суд виходить з наступного.

Правовідносини, що виникли між сторонами врегульовані нормами Конституції України, Податкового Кодексу України, Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. При цьому, юридична відповідальність особи, згідно з статтею 61 Конституції України, має індивідуальний характер.

Для цілей оподаткування, згідно п.44.1 ст. 44 ПК України, платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами.

В силу ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. В свою чергу, господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно п. п. 14.1.181 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

В акті перевірки податковим органом зроблено висновок, що взаємовідносини між позивачем та ТОВ "Компанія «Стокс Трейдинг" за квітень 2011 року, а з ТОВ "Укрпетролеумм" за вересень 2012 року не мали на меті реального здійснення задокументованих господарських операцій ( а. с. 21, 32 ).

Суд не погоджується з висновками податкового органу, викладеними в акті перевірки, з огляду на наступне.

Відповідно до п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2 статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку вид цивільно-правового договору.

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України).

Пунктом 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Оцінюючи взаємовідносини позивача з ТОВ "Укрпетролеумм" суд виходить із того, що в межах дослідження питання про правомірність формування податкового кредиту, визначення суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, слід враховувати наявність, по-перше, належних договорів на надання певних послуг, по-друге, відповідних документів на підтвердження виконання таких договорів та зв'язку понесених витрат з господарською діяльністю підприємства, зокрема, податкової накладної, видаткової накладної, платіжного доручення на оплату товарів/послуг, товарно-транспортної накладної.

Суд, досліджуючи взаємовідносини позивача з ТОВ "Укрпетролеумм", встановив наступні факти, які свідчать про реальність господарських операцій між ними.

Так, 25 вересня 2012 року між колективним підприємством «Фірма "Агропромшляхбудіндустрія" (покупець), в особі директора ОСОБА_3, з одного боку та ТОВ "Укрпетролеумм", в особі директора ОСОБА_4 (постачальник), з іншого боку укладено договір поставки нафтопродуктів № 250912-1 (а.с. 70-72). Відповідно до умов даного договору Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця нафтопродукти ( далі - товар ). Поставка товару здійснюється окремими партіями. Кількість, асортимент, номенклатура, реквізити вантажоотримувачів, строк, а також інші умови поставки відповідної партії Товарів визначаються на підставі поданих Покупцем заявок. Фактичний об'єм товару, що поставляється, вказується у відповідній видатковій накладній. Поставка товару здійснюється на умовах: EXW (EX WORKS) - франко завод відповідно до "Інкотермс" (п.п. 4.2 п. 4). Датою поставки та фактичного отримання товару вважається дата підписання повноваженими представниками Постачальника та Покупця видаткової накладної.

Здійснення господарських операцій з ТОВ "Укрпетролеумм" підтверджується: податковими накладними № 16 від 26.09.2012 року, № 17 від 27.09.2012 року, № 18 від 28.09.2012 року (а.с. 79-81), видатковими накладними № 24 від 26.09.2012 року, № 25 від 27.09.2012 року, № 26 від 28.09.2012 року (а.с. 73,75,77), платіжними дорученнями (а.с. 82-85), товарно-транспортними накладними (а.с. 74, 76, 78), витягом з Єдиного реєстру податкових накладних №1 ( а.с. 55 ).

Щодо твердження, викладеного в акті перевірки та на якому наголошував представник відповідача в судовому засіданні, що в ході перевірки позивачем були надані товарно-транспортні накладні, які оформлені з порушенням вимог діючого законодавства, суд зазначає наступне.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16 липня 1999 року із внесеними змінами та доповненнями, встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд зауважує, що відповідно до роз'яснень, викладених в інформаційному листі № 1936/11/13-11 від 01 листопада 2011 року Вищого адміністративного суду України, документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо. При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Натомість відповідачем не надано належних і допустимих доказів, які б об'єктивно ставили під сумнів фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Укрпетролеумм". Також ним не наведено обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про їх фіктивність чи про те, що дії позивача і його контрагента були спрямовані на отримання незаконної податкової вигоди.

Посилання представника відповідача, на те, що товарно-транспортні накладні на перевезення товару виписані з порушенням, як на підставу для визнання операцій такими, що не мали товарного характеру, суд вважає безпідставними, оскільки позивачем надано ряд належних доказів, які свідчать про фактичний рух активів у зв'язку з його господарською діяльністю, а зазначені в акті перевірки недоліки товарно - транспортних накладних самі по собі не є безумовною підставою для визнання господарської операції такою, що не мала реального характеру.

Щодо посилань податкового органу на акт ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів м. Києві №214/26-55-22-08/38291145 від 08.07.2013 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Укрпетролеумм" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.09.2012 року по 31.12.2012 року, суд зауважує, що в силу приписів Податкового кодексу України зазначений документ не являється актом перевірки як таким, а лише в рамках проведення перевірки конкретного суб'єкта господарювання зафіксує факт неможливості отримання підтвердження або спростування певних юридичних фактів.

Також суд не бере до уваги посилання відповідача на пояснення директора ТОВ "Укрпетролеумм" ОСОБА_5, викладені у вищезазначеному акті перевірки ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів м. Києві про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Укрпетролеумм", згідно яких ОСОБА_5 не має жодного відношення до господарської діяльності ТОВ "Укрпетролеумм", з огляду на наступне.

Як зазначено в акті перевірки ( а.с. 29, 131 - 136 ), ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві отримало податкову інформацію у вигляді пояснень гр. ОСОБА_6 Проте, в акті перевірки відсутній як такий фактичний виклад пояснень гр. ОСОБА_6, лише зазначено, що з його пояснень встановлено, що він не має відношення до ТОВ "Укрпетролеумм". Разом з тим, представник відповідача не зміг пояснити суду в рамках якого кримінального провадження податковим органом отримувались пояснення у гр. ОСОБА_6

Згідно ч.2 ст.17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" прізвища, ім'я, по батькові, дата обрання (призначення) та реєстраційні номери облікових карток платників податків, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори, містяться в Єдиному державному реєстрі.

Тобто, повноважний керівник - це фізична особа, зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Представником позивача надано витяг з Єдиного державного реєстру щодо ТОВ "Укрпетролеумм", в якому міститься інформація про ОСОБА_6 як керівника з 07.07.2012 року, крім того зазначено, що з 13.02.2013 року TOB "Укрпетролеумм" перебуває в стані припинення і ОСОБА_5 є головою комісії з припинення ( а.с. 110 - 120 ).

Дані відомості можуть бути занесені до ЄДР за заявою виключно уповноваженої особи, а тому не можуть піддаватись сумніву.

Враховуючи вищевикладене, суд констатує, що в даному випадку господарські угоди між позивачем та ТОВ "Укрпетролеумм" були реально виконані сторонами, кожна оподаткована господарська операція належним чином оформлена, а податкові накладні відповідають встановленим вимогам.

Отже, наявність підтверджуючих первинних документів та належним чином оформлених податкових накладних свідчать про правомірність включення КП «Фірма "Агропромшляхбудіндустрія" сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту, а тому збільшення відповідачем суми грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість є протиправним.

Також судом встановлено, що до сум податкового кредиту з податку на додану вартість позивачем було віднесено, в тому числі, суму ПДВ за господарською операцією з ТОВ "Компанія «Стокс Трейдинг» за квітень 2011 року, а відповідачем зроблено висновок про завищення позивачем від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного ( податкового ) періоду за квітень 2011 року в сумі 69940,00 грн.

Як вбачається з акту перевірки та підтверджується поясненнями представників сторін в судовому засідання, між позивачем та ТОВ "Компанія Стокс Трейдинг" здійснено господарські операції щодо купівлі - продажу товарно-матеріальних цінностей (мазут, пічне паливо та бітум) без укладення письмового договору, а на підставі усного договору поставки відповідно до рахунків - фактур.

Факт здійснення господарських операцій, а саме придбання товарно-матеріальних цінностей (мазут, пічне паливо та бітум), відображених в акті перевірки (а.с. 17-18), підтверджується наступними первинними документами дослідженими судом: податковими накладними № 7 від 05.04.2011 року, № 8 від 07.04.2011 року, № 9 від 14.04.2011 року, № 10 від 05.04.2011 року, видатковими накладними № РН-0000007 від 05.04.2011 року, № РН-0000008 від 07.04.2011 року, № РН-0000009 від 14.04.2011 року, № РН-0000010 від 14.04.2011 року, платіжними дорученнями № 320 від 15.04.2011 року, №328 від 19.04.2011 року (а.с. 59-66, 86-87). Зазначені первинні бухгалтерські документи також були досліджені ревізором - інспектором в ході здійснення перевірки та відображені в акті перевірки ( а.с. 15-16 ).

Однак, всупереч наявності підтверджуючих первинних документів відповідач робить висновок про безтоварність господарських операцій вчинених між позивачем та ТОВ "Компанія «Стокс Трейдинг» в квітні 2011 року, оскільки до перевірки позивачем не надано документів на підтвердження здійснення транспортування вищевказаних ТМЦ, а саме не надано товаротранспортні накладні, договори на перевезення товару, акти виконаних робіт.

Суд не погоджується з такими висновками податкового органу, оскільки відсутність документів або неповне їх заповнення, що засвідчують транспортування товару від контрагента до позивача, дає підстави лише вважати про порушення законодавства про автомобільний транспорт, а не податкового законодавства.

Так, згідно з наказом Міністерства транспорту України "Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні"№363 від 14.10.1997 року, товарно-транспортна накладна - це необхідний юридичний документ для всіх учасників транспортного процесу, а учасники транспортного процесу - це вантажовідправники, вантажоодержувачі, перевізники та особи, що здійснюють вантажні і (або) складські операції з вантажем.

Вказаний нормативно-правовий акт лише визначає, як вантажовідправника - фізичну або юридичну особу, що подає перевізнику вантаж для перевезення, а як вантажоодержувача - фізичну або юридичну особу, що здійснює приймання вантажів, оформлення товарно-транспортних документів та розвантаження транспортних засобів у встановленому порядку.

Крім того, в акті зазначено, що в ході проведення перевірки, згідно наданих документів, виявлено відсутність довіреностей на отримання ТМЦ.

На запитання суду з цього приводу, представник позивача пояснив, що відповідно до наказу директора КП Фірма "Агропромшляхбудіндустрія" від 10.01.2011 року, з метою більш оперативного прийняття ТМЦ та спрощення документообігу, начальнику Стрижавської дільниці по виготовленню шляхо-будівельних матеріалів ОСОБА_7 доручено приймати ТМЦ без видачі довіреності ( в разі якщо постачальник не вимагає такої) з послідуючим завіренням його підпису на накладних печаткою фірми (а.с. 159). Також, до матеріалів справи долучені особисті пояснення начальника Стрижавської дільниці по виготовленню шляхо-будівельних матеріалів ОСОБА_7 в яких останній підтвердив, що в квітні 2011 отримував ТМЦ в кількості, яка відповідає зазначеній в податкових та видаткових накладних, в подальшому вказані товарно-матеріальні цінності було використано в господарській діяльності підприємства (а.с. 54).

Щодо посилань відповідача на акт Вінницької ОДПІ року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Компанія «Стокс Трейдинг» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків, як на підставу для висновків про неправомірне включення позивачем до складу податкового кредиту суми ПДВ на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "Компанія Стокс Трейдинг" без мети фактичного здійснення господарських операцій, суд зазначає, що позивач не значиться серед платників податків, господарські операції ТОВ "Компанія Стокс Трейдинг" з яким підлягали перевірці, відтак, висновки зазначеного акту не стосуються позивача ( а.с. 19 - 20 ). Разом з тим, наявні в матеріалах справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи позивача по взаємовідносинам з ТОВ "Компанія Стокс Трейдинг", а саме: податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення за формою та змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, належні докази недостовірності даних, зазначених в цих документах, відповідачем не надані.

Також, на підтвердження наявності у КП Фірма "Агропромшляхбудіндустрія" всіх необхідних основних засобів для ведення підприємницької діяльності та використання у власній господарській діяльності придбаної у контрагентів продукції свідчать надані представником позивача перелік основних засобів, наявних у підрозділу КП Фірма "Агропромшляхбудіндустрія" - Стрижавська дільниця (а.с. 164-166), державний акт на право постійного користування землею, яку виділено для розміщення установок по виробництву асфальтобетону та інших господарських потреб (а.с. 160-163).

На підтвердження отримання товару від ТОВ "Компанія «Стокс Трейдинг» та ТОВ "Укрпетролеумм", а саме: мазуту, палива пічного, бітуму дорожнього БН-2 та їх подальшого використання у власній господарській діяльності позивачем надано наступні докази: роздруківки карток складу п/о ОСОБА_8 щодо обліку та руху товару за період з 01.04.2011 року по 31.03.2014 року (а.с. 56-58) та відомості на переробку матеріалів та сировини (а.с. 68 - 69, 88-99).

Отже, здійснивши системний аналіз чинного на момент вчинення спірних правовідносин законодавства та наданих у справу доказів, суд дійшов висновку, що висновки відповідача щодо завищення позивачем від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду за квітень 2011 року та заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, є необґрунтованими та безпідставними.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги щодо скасування податкового повідомлення-рішення форми "Р" №0001942203 від 06.03.2014 року, відповідно до якого позивачу збільшено грошове зобов'язання з ПДВ в загальній сумі 132400,00 грн., в тому числі за основним платежем - 105920,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 26480,00 грн., та податкового повідомлення - рішення форми "В4" №0001952203 від 06.03.2014 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за квітень 2011 року в сумі 69940,00 грн., є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи, встановленим судом, підтверджені належними доказами, а тому підлягають задоволенню.

Приймаючи рішення по суті спору суд також керувався наступним.

В силу ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд зауважує, що в ході судового розгляду справи позивачем доведено ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, в той час, як відповідач не довів правомірності прийнятих ним рішень.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення форми "Р" №0001942203 від 06.03.2014 року та податкове повідомлення - рішення форми "В4" №0001952203 від 06.03.2014 року, прийняті Вінницькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Вінницькій області щодо колективного підприємства Фірма "Агропромшляхбудіндустрія".

Стягнути з Державного бюджету України на користь колективного підприємства Фірма "Агропромшляхбудіндустрія" ( код ЄДРПОУ 13314254 ) понесені ним судові витрати ( судовий збір ) в сумі 404,69 грн. ( чотириста чотири гривні 69 коп. ).

Стягнути з Державного бюджету України на спеціальний рахунок Державної судової адміністрації України (банк одержувача - ГУ ДКСУ у Вінницькій області, код банку 802015, р/р 31219206784002) судовий збір у сумі 3642,11 грн. ( три тисячі шістсот сорок дві гривні 11 коп. ) шляхом його безспірного списання органами Державної казначейської служби України з рахунків Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Заброцька Людмила Олександрівна