Ухвала

від 22.07.2014 по справі 802/1135/14-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/1135/14-а

Головуючий у 1-й інстанції: Заброцька Л.О.

Суддя-доповідач: Курко О. П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Курка О. П.

суддів: Білоуса О.В. Совгири Д. І.

при секретарі: Копійчук О.В.

за участю:

представника позивача: Арустамян А.Е.

представника відповідача: Міровського В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 05 червня 2014 року у справі за адміністративним позовом колективного підприємства фірми "Агропромшляхбудіндустрія" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

В квітні 2014 року колективне підприємство фірма "Агропромшляхбудіндустрія" (далі - Позивач) звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області (далі - Відповідач ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 05 червня 2014 року позов задоволено.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи що призвело до неправильного її вирішення.

Представник Відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник Позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги, у зв'язку з чим просив залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

З обставин справи встановлено, що в період з 06.02.2014 року по 11.02.2014 року, працівником Вінницької ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку КПФ "Агропромшляхбудіндустрія" з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Компанія "Стокс Трейдинг" за квітень 2011, ПП "Дакар" за березень 2012 року, ТОВ "Укрпетролеумм" за вересень 2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 18.02.2014 року №341/22-03/13314254, згідно висновків якого встановлено порушення Позивачем вимог податкового законодавства України, в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду за квітень 2011 року в сумі 69940,00 грн. та занижено податок на додану вартість, який підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за вересень 2012 року в сумі 105920,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки Вінницькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0001942203 від 06.03.2014 року, відповідно до якого Позивачу збільшено грошове зобов'язання з ПДВ в загальній сумі 132400,00 грн., в тому числі за основним платежем - 105920,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 26480,00 грн., та податкове повідомлення - рішення форми "В4" №0001952203 від 06.03.2014 року, яким Позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за квітень 2011 року в сумі 69940,00 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо протиправності зазначених податкових повідомлень-рішень, з огляду на таке.

Відповідно до п. 14.1.181 ст. 14.1 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 Податкового кодексу України протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до пп. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Досліджуючи взаємовідносини Позивача з ТОВ "Укрпетролеумм" та ТОВ "Компанія "Стокс Трейдинг" , колегією суддів встановлені наступні обставини.

25 вересня 2012 року між КПФ "Агропромшляхбудіндустрія" (покупець), в особі директора Власенка В.В., з одного боку та ТОВ "Укрпетролеумм", в особі директора Кулініча Є.В. (постачальник), з іншого боку укладено договір поставки нафтопродуктів № 250912-1. Відповідно до умов договору Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця нафтопродукти ( далі - товар). Поставка товару здійснюється окремими партіями. Кількість, асортимент, номенклатура, реквізити вантажоотримувачів, строк, а також інші умови поставки відповідної партії Товарів визначаються на підставі поданих Покупцем заявок. Фактичний об'єм товару, що поставляється, вказується у відповідній видатковій накладній. Поставка товару здійснюється на умовах: EXW (EX WORKS) - франко завод відповідно до "Інкотермс". Датою поставки та фактичного отримання товару вважається дата підписання повноваженими представниками Постачальника та Покупця видаткової накладної.

Здійснення господарських операцій з ТОВ "Укрпетролеумм" підтверджується податковими накладними, видатковими накладними, платіжними дорученнями, товарно-транспортними накладними, витягом з Єдиного реєстру податкових накладних.

Крім того, колегією суддів встановлено, що в квітні 2011 року між Позивачем та ТОВ "Компанія Стокс Трейдинг" на підставі усного договору поставки відповідно до рахунків - фактур здійснено господарські операції щодо купівлі - продажу товарно-матеріальних цінностей (мазут, пічне паливо та бітум).

Факт придбання товарно-матеріальних цінностей (мазут, пічне паливо та бітум) підтверджується податковими накладними, видатковими накладними, платіжними дорученнями.

Також, на підтвердження наявності у КП Фірма "Агропромшляхбудіндустрія" всіх необхідних основних засобів для ведення підприємницької діяльності та використання у власній господарській діяльності придбаної у контрагентів продукції свідчать надані представником Позивача перелік основних засобів, наявних у підрозділу КП Фірма "Агропромшляхбудіндустрія" - Стрижавська дільниця, державний акт на право постійного користування землею, яку виділено для розміщення установок по виробництву асфальтобетону та інших господарських потреб.

На підтвердження отримання товару від ТОВ "Компанія "Стокс Трейдинг" та ТОВ "Укрпетролеумм", а саме: мазуту, палива пічного, бітуму дорожнього БН-2 та їх подальшого використання у власній господарській діяльності Позивачем надано наступні докази: роздруківки карток складу п/о ОСОБА_6 щодо обліку та руху товару за період з 01.04.2011 року по 31.03.2014 року

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

В силу ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. В свою чергу, господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Таким чином, встановлення факту-здійснення господарської операції здійснюється шляхом дослідження усіх первинних документів, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договорів, актів виконаних робіт, документів про перевезення, зберігання товарів тощо. Відсутність належних первинних документів може свідчити про нездійснення самих господарських операцій. За відсутності в цих документах недоліків, які згідно ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, що спричиняють втрату первинними документами юридичної сили та доказовості - немає правових підстав для неврахування цих документів як доказів дійсності укладання та виконання угод.

Судом встановлено, що усі вище перераховані документи, які були оформлені в результаті здійснення господарських операцій, є первинним документами, оформленими належними чином, відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку № 88.

Вказані первинні документи були досліджені судом першої інстанції, на підставі чого суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про реальність операцій Позивача щодо придбання матеріальних цінностей, оскільки ці операції призвели до зміни майнового стану платника податків, метою їх придбання було їх подальше використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Посилання апелянта в обґрунтування своєї позиції щодо недоліків товарно-транспортних накладних колегія суддів оцінює критично, оскільки відсутність у товарно-транспортних накладних окремих відомостей не може бути підставою для висновків про непідтвердження господарських операцій між Позивачем та його контрагентом, якщо при цьому іншими документами підтверджується протилежне. Більше того, наявність або, навпаки, відсутність товарно-транспортних накладних жодним чином не впливає на формування податкового кредиту, оскільки товарно-транспортні накладні підтверджують факт перевезення, проте не стосуються питань податкового обліку та звітності. А тому, відсутність деяких відомостей у товарно-транспортних накладних не може свідчити про їх невідповідність чинному законодавству.

Щодо доводів апеляційної скарги про перевезення ТМЦ від ТОВ "Укрпетролеумм" транспортними засобами із незареєстрованими державними номерними знаками, з пояснень представника Позивача колегією суддів встановлено, що замовником послуг перевезення товару було ТОВ "Укрпетролеумм", а тому Позивач не може нести відповідальність за те, яким транспортом здійснювалось транспортування товару.

З обставин справи встановлено, що під час оформлення висновків акту перевірки податковим органом взято до уваги акт ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів м. Києві №214/26-55-22-08/38291145 від 08.07.2013 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Укрпетролеумм" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.09.2012 року по 31.12.2012 року, а також акт Вінницької ОДПІ року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Компанія "Стокс Трейдинг" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків.

Варто зауважити, що чинне на момент виникнення спірних правовідносин податкове законодавство не ставить в залежність отримання результатів перевірок контрагентів суб'єкта оподаткування від підтвердження правомірності віднесення ним до податкового кредиту сум податку на додану вартість, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Колегія суддів звертає увагу на те, що як в суді першої інстанції, так і в ході апеляційного розгляду справи, представник Відповідача не пояснив суду коли, кому та в рамках якого кримінального провадження отримувались пояснення у гр. ОСОБА_7 (директора ТОВ "Укрпетролеумм" ) щодо непричетності його до господарської діяльності ТОВ "Укрпетролеумм", про які йдеться в акті ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів м. Києві №214/26-55-22-08/38291145 від 08.07.2013 року.

Не можуть бути доказом фіктивності фінансових операцій Позивача пояснення свідків, отримані при розслідуванні кримінальної справи, оскільки такі обставини можуть бути підтверджені виключно вироком суду про визнання винними осіб, які уклали договір та склали первинні документи, які містять відомості про господарські операції, зокрема, щодо виконання (невиконання) сторонами умов договору. Однак, доказів постановлення вироків, які б містили в собі встановлені судом об'єктивні дані про нікчемність оспорюваних угод Відповідачем не надано.

Варто також зазначити, що господарські відносини Позивача з ТОВ "Укрпетролеумм" здійснювались у 2012 році, а акт про неможливість проведення зустрічної звірки складено у 2014 році, що не може свідчити про відсутність реального вчинення господарських операцій у 2012 році.

Крім того, податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагента може слугувати підставою для висновку про неправомірне формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Разом з тим, Відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які підтверджували б відсутність фактичного виконання господарських операцій за спірним договором.

Така ж правова позиція висловлена в ухвалі Вищого адміністративного суду від 02.12.2013 року у справі № К/800/50704/13

Судом на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановлено, що факт поставки товарів Позивачу зі сторони його контрагента документально підтверджується. Твердження податкового органу про відсутність факту поставки товарів не були доведені, а надані Позивачем докази є переконливими і достатніми для беззаперечного висновку суду щодо реальності господарських операцій.

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки, колегія судді дійшла висновку, що правочини, укладені Позивачем відповідають нормам чинного законодавства України, фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення дослідженої судом господарської діяльності Позивача із вказаними підприємствами, що підтверджується первинними бухгалтерськими документами та податковими накладними, які виписані на виконання умов домовленостей.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин даної справи колегія суддів вважає, що доводи, викладені Відповідачем в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону, що регулює спірні правовідносини. За таких обставин колегія суддів не знаходить законних підстав для повного чи часткового задоволення вимог апеляційної скарги.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що входять до предмета доказування та мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, що дає всі підстави для залишення його без змін.

Згідно зі п. 1 ч. 1 ст. 198 , ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів у Вінницькій області, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 05 червня 2014 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 28 липня 2014 року .

Головуючий Курко О. П.

Судді Білоус О.В.

Совгира Д. І.