Рішення

від 02.07.2014 по справі 290/1359/13-ц

РОМАНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

романівський районний суд житомирської області

13001, Україна, Житомирська область, смт. Романів, вул. Небесної сотні, 86, тел. (04146) 2-16-50 - канцелярія

Справа № 290/1359/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2014 року Романівський районний суд Житомирської області

у складі:

головуючого судді Лесько М.О.,

при секретарі Колосовській К.В.,

за участю позивача ОСОБА_1 та представника відповідачів ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в смт. Романові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Романівської сільської ради Романівського району Житомирської області, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання незаконними та скасування рішень виконавчого комітету Романівської сільської ради Романівського району Житомирської області, визнання недійсними свідоцтв про право власності на нерухоме майно та визнання права на одержання нерухомого майна у власність в порядку спадкування, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відповідачів про:

- визнання незаконними та скасування рішення виконавчого комітету Романівської сільської ради Романівського району Житомирської області № 33 від 25.05.2010 року «Про призначення права власності на об'єкти нерухомого майна» в частині оформлення права власності та видачі свідоцтва про право власності ОСОБА_3 на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1; рішення виконавчого комітету Романівської сільської ради Романівського району Житомирської області № 68 від 20.10.2010 року «Про призначення права власності на об'єкти нерухомого майна» в частині оформлення права власності та видачі свідоцтва про право власності ОСОБА_4 на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_2;

- визнання недійсними свідоцтва про право власності ОСОБА_3 на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, та свідоцтва про право власності ОСОБА_4 на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_2;

- визнання за позивачем права на одержання у власність в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_5 1/3 частини житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, та 1/3 частини житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_2.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що його батьки ОСОБА_5 та ОСОБА_4 проживали в зареєстрованому шлюбі в двох житлових будинках за адресою АДРЕСА_2, та АДРЕСА_1, які належали їм на праві спільної сумісної власності. ІНФОРМАЦІЯ_4 року ОСОБА_5 помер. 19.07.2010 року позивач спільно з ОСОБА_4 звернувся до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини за законом, оскільки заповіт не складався. Інші спадкоємці у встановлений законом термін до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини не звертались. При формуванні спадкової справи було виявлено лише майно, яке перебувало в оренді СТОВ ім. Б.Хмельницького, а саме майновий пай, що належав ОСОБА_5 Житлові будинки та господарські приміщення, що розташовані по АДРЕСА_2, та по АДРЕСА_1, які належали на праві спільної сумісної власності ОСОБА_5 та ОСОБА_4 до спадкового майна включені не були з тих причин, що 25.05.2010 року під впливом вимог спадкоємця ОСОБА_3 та його дружини ОСОБА_6, які тимчасово проживали у будинку по АДРЕСА_1, всупереч вимогам законодавства України, а саме ст.1270 ЦК України, яка встановлює строк у шість місяців для прийняття спадщини, або відмови від її прийняття, сільським головою ОСОБА_7 було власноруч написано заяву від імені ОСОБА_4 на передачу 1-1 частини спадкового майна, а саме житлового будинку та господарських споруд розташованих по АДРЕСА_1, на користь лише одного спадкоємця ОСОБА_3 На підставі даної заяви було підготовлено рішення виконавчого комітету Романівської сільської ради № 33 від 25.05.2010 року та № 68 від 20.10.2010 року про передачу у власність ОСОБА_3 та ОСОБА_4 житлових будинків та господарських споруд розташованих по АДРЕСА_2, та АДРЕСА_1. На підставі даних рішень КП «Бердичівське міжміське бюро технічної інвентаризації» Житомирської області видало свідоцтва на право власності на житлові будинки.

Позивач вважає, що дані рішення виконавчого комітету Романівської сільської ради є незаконними та підлягають скасуванню з тих причин, що у разі відсутності заповіту після смерті спадкодавця, право на спадкування за законом отримують діти спадкодавця. Оскільки право власності на спадщину було оформлено лише на одного спадкоємця, відповідачем грубо порушено норми матеріального права, тому рішення виконавчого комітету Романівської сільської ради може стосуватись лише частини майна подружжя ОСОБА_4.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги з підстав викладених у позовній заяві підтримав, просив їх задовольнити.

Відповідач - Романівська сільська рада Романівського району Житомирської області не забезпечила участь свого представника у судовому засіданні. До суду 19.11.2013 року, 16.12.2013 року, 03.04.2014 року та 28.05.2014 року надійшли заяви сільського голови ОСОБА_7, відповідно до яких Романівська сільська рада позов ОСОБА_1 не визнає та заявляє клопотання про розгляд справи за відсутності представника сільської ради.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у судове засідання не з'явились, скориставшись своїм правом на участь у судовому засіданні через представника, закріпленим ч.1 ст.38 ЦПК України.

Представник відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_2 проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі.

Заслухавши пояснення позивача, заперечення представника відповідачів, допитавши свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_4 та дослідивши письмові докази, що містяться у матеріалах справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи із наступних підстав.

ІНФОРМАЦІЯ_4 року у віці 69 років помер ОСОБА_5, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 (а.с. 7, 123, 155, 190).

Позивач ОСОБА_1 є сином померлого ОСОБА_5, а також сином відповідача - ОСОБА_4, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 (а.с. 13, 131, 200).

Відповідач ОСОБА_3 є сином померлого ОСОБА_5, а також сином відповідача - ОСОБА_4. Вказана обставина була визнана сторонами і доказуванню не підлягає.

Відповідач ОСОБА_4 є дружиною померлого ОСОБА_5, що підтверджується копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_4 (а.с. 6, 165, 192).

Згідно з положеннями статей 1218, 1220 ЦК України у день смерті ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_4 року відкрилася спадщина, до складу якої увійшли усі права та обов'язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадкодавцем - ОСОБА_5 за життя не було складено заповіт, тому право на спадкування після його смерті, відповідно до ч.2 ст.1223 ЦК України, одержали особи, визначені у статтях 1261 - 1265 ЦК України. Зокрема, позивач - ОСОБА_1 та відповідачі - ОСОБА_4 та ОСОБА_3, одержали право на спадкування як спадкоємці першої черги спадкування за законом, визначені статтею 1261 ЦК України.

Із заявою про прийняття спадщини 19.07.2010 року до Романівської державної нотаріальної контори звернулись лише позивач - ОСОБА_1 (син спадкодавця) та відповідач ОСОБА_4 (дружина спадкодавця) згідно з положеннями статті 1269 ЦК України та у строк, визначений статтею 1270 ЦК України (а.с. 153).

19.07.2010 року завідувачем Романівської державної нотаріальної контори ОСОБА_9 було заведено спадкову справу № 49641149 (номер у спадковому реєстрі) та № 120 (номер у нотаріуса), що підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 24247264 від 19.07.2010 року (а.с. 157), а також копією матеріалів спадкової справи (а.с. 152 - 180).

Після спливу шестимісячного строку після смерті ОСОБА_5 03.02.2011 року та 02.03.2011 року нотаріусом було видано спадкоємцям першої черги ОСОБА_1 та ОСОБА_4 свідоцтва про право кожного на 1/2 частину спадщини за законом, яка складається із земельних ділянок загальним розміром 3,3868 га. (кадастрові номери 1821484200:02:000:0026 та 1821484200:07:000:0070); майнового паю члена СТОВ імені Б.Хмельницького у розмірі 14279,00 грн. або 0,438 відсотків; простих іменних акцій ВАТ «Коровинецький цукровий завод» кількістю 210 штук; простих іменних акцій ВАТ «Житомирський м'ясокомбінат» кількістю 7064 штук (а.с. 161-зворот, 167, 168).

Як вбачається із матеріалів спадкової справи, нотаріусом не було включено до складу спадщини об'єкти нерухомого майна - житлові будинки АДРЕСА_1 і станом на дати видачі свідоцтв про право на спадщину нотаріусу не було відомо про існування вказаного майна та про можливість його належності до складу спадщини.

Лише 11.03.2013 року ОСОБА_1 звернувся до нотаріуса із заявою про відкриття спадщини та здійснення опису належного спадкодавцю майна за місцем проживання спадкодавця та місцем знаходження нерухомого майна у селі Романівка Романівського району по АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1, яке, на думку позивача, належало на праві власності спадкодавцю (а.с. 172).

На вказану заяву нотаріусом було роз'яснено ОСОБА_1, що спадкову справу було заведено 19.07.2010 року Романівською державною нотаріальною конторою за останнім відомим місцем проживання спадкодавця у Романівському районі Житомирської області з дотриманням вимог статей 1221, 1269, 1270 ЦК України; а також роз'яснено порядок та підстави опису і охорони спадкового майна, визначені статтею 1283 ЦК України, статтею 60 Закону України «Про нотаріат» та пунктом 186 розділу 20 інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» (у редакції інструкції, яка діяла на час відкриття спадщини та видачі свідоцтв про право на спадщину).

Щодо правової природи спірного нерухомого майна - житлових будинків АДРЕСА_1, судом встановлено наступне.

Відповідно до договору купівлі-продажу будинку від 07.04.1981 року ОСОБА_11 продав, а ОСОБА_12 купила дерев'яний жилий будинок, критий шифером, загальною жилою площею 40 кв. метрів, що знаходиться у селі Романівка та розташований на присадибній ділянці розміром 3300 кв. метрів (а.с. 42).

Згідно запису № 81 у погосподарській книзі виконавчого комітету Романівської сільської Ради народних депутатів Дзержинського району дерев'яний жилий будинок, критий шифером, загальною площею 42 кв. метри, що знаходиться в селі Романівка і розташований на землі, закріпленій за колгоспом імені Б.Хмельницького, належав на праві власності ОСОБА_12, яка була головою та останнім членом колгоспного двору і померла ІНФОРМАЦІЯ_5 року (а.с. 21, 25).

Аналізуючи у сукупності наявні у справі письмові докази, а саме копію особового рахунку № НОМЕР_6 форми № 1 погосподарського обліку (а.с. 22), копію договору купівлі-продажу від 07.04.1981 року (а.с. 42) та копію довідки № 201 від 20.06.1990 року (а.с. 25), у яких зазначається однакова загальна жила площа будинку, суд приходить до висновку, що вказані документи підтверджують перехід права власності від ОСОБА_11 до ОСОБА_12 і згодом до ОСОБА_4 саме на будинок АДРЕСА_1.

Право власності на вказаний будинок АДРЕСА_1 перейшло у березні 1989 року в порядку спадкування до ОСОБА_4, яка вступила у фактичне володіння спадковим майном в шестимісячний строк після смерті ОСОБА_12 (а.с. 25).

Відповідно до статей 548, 549 Цивільного кодексу Української РСР у редакції 1963 року для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або застереженням. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

На момент прийняття ОСОБА_4 спадщини після смерті ОСОБА_12 діяли положення статті 24 Кодексу про шлюб та сім'ю України, відповідно до якої роздільне майно подружжя - майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування, є власністю кожного з них. Кожний з подружжя самостійно володіє, користується і розпоряджається належним йому роздільним майном.

Відповідно до статті 57 Сімейного кодексу України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу але на підставі договору дарування або в порядку спадкування.

Враховуючи, що будинок АДРЕСА_1 перейшов у власність ОСОБА_4 у 1989 році в порядку спадкування, суд не приймає до уваги твердження позивача, що даний будинок належав подружжю його батьків - ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності. Отже, вказаний будинок не входив до складу спадкового майна після смерті ОСОБА_5 і позивач, як його спадкоємець, не має права на отримання у спадщину частини даного будинку.

Будинок АДРЕСА_2 був побудований подружжям ОСОБА_5 та ОСОБА_4 під час перебування їх у шлюбі. Вказана обставина була визнана у судовому засіданні і позивачем і представником відповідачів.

Відповідно до копії особового рахунку № НОМЕР_5 форми № 1 погосподарського обліку будинок АДРЕСА_2 було побудовано у 1972 році, головою домогосподарства було записано ОСОБА_5, членами домогосподарства були ОСОБА_4 (дружина) з 01.04.2008 року та ОСОБА_13 (онука) з 30.01.2006 року (а.с. 23).

Станом на день смерті ОСОБА_5 не було оформлено його право власності на вказаний будинок чи частину будинку.

Листом сільського голови Романівської сільської ради № 91 від 20.03.2012 року на звернення позивача ОСОБА_1 було надано відповідь, що у зв'язку зі смертю ОСОБА_5 відповідно до пункту 11 статті 346 ЦК України припинено його права та обов'язки та для оформлення спадщини рекомендовано звернутись до нотаріальної контори (а.с. 11, 198).

20.10.2010 року виконавчим комітетом Романівської сільської ради Романівського району Житомирської області було прийнято рішення № 68, яким оформлено право власності та видано свідоцтво про право власності ОСОБА_4 на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 як єдиному власнику, оскільки її чоловік, який також приймав участь у будівництві будинку під час перебування у шлюбі із ОСОБА_4, на час реєстрації права власності вже помер та згідно п.11 ст.346 ЦК України його право власності було припинене.

Відповідно до розділу 6 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002 року у редакції, яка діяла на момент прийняття оспорюваних рішень №33 та №68 виконавчого комітету Романівської сільської ради Романівського району Житомирської області «оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності органами місцевого самоврядування фізичним та юридичним особам на підставі документів, установлених законодавством, які підтверджують їх право власності на об'єкти нерухомого майна».

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Не оспорюючи повноважень відповідача на прийняття рішень про оформлення права власності на нерухоме майно, позивач оспорює вказані рішення лише в частині визнання за ОСОБА_4 та ОСОБА_3 права власності на цілу частину житлових будинків, вважаючи, що відповідачі, як і позивач, мали право лише на 1/3 їх частину як рівноправні спадкоємці першої черги спадкування за законом.

Разом з тим, заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги обґрунтовуються лише ствердженням, що обидва вказані будинки були придбані подружжям батьків позивача під час перебування у шлюбі та є об'єктами спільної сумісної власності подружжя, частки яких у праві спільної власності є рівними. Виходячи із позиції позивача, до складу спадщини могли бути включені і підлягали поділу між спадкоємцями лише частки спадкодавця у спільному майні подружжя - у розмірі 1/2 частини спірних будинків. У той же час позивачем не надано пояснень, чому він вважає, що має право на отримання у власність у порядку спадкування саме 1/3 частини спірних будинків.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 у житлових будинках АДРЕСА_1 не проживав і не був зареєстрований, що підтверджується копіями особових рахунків № НОМЕР_6 та № НОМЕР_5 і копією паспорта позивача. Позивачем не доведено, що він приймав участь у будівництві будинку АДРЕСА_2 і на цій підставі міг отримати у власність частину вказаного будинку за законодавством, що діяло на час завершення будівництва. Крім того, судом встановлено, що єдиним власником будинку АДРЕСА_1 з 1989 року була ОСОБА_4, яка отримала вказаний будинок у власність в порядку спадкування після смерті ОСОБА_12

Отже, оскаржувані позивачем рішення виконавчого комітету Романівської сільської ради Романівського району Житомирської області та видані на їх підставі свідоцтва про право власності жодним чином не стосуються прав позивача, як і не порушують його прав, за захистом яких ОСОБА_1 звернувся до суду.

Позивачем заявлено також вимоги про визнання недійсними свідоцтв про право власності № 33 від 25.05.2010 року та № 68 від 20.10.2010 року, однак, позивачем до позовної заяви не було додано, у судовому засіданні не було надано суду та в матеріалах справи не містяться документи (свідоцтва) із такими реквізитами.

Рішення виконавчого комітету Романівської сільської ради прийняті з посиланням на норми Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та норми Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002 року у редакціях зазначених нормативно-правових актів, які діяли на момент прийняття оспорюваних рішень.

Судом встановлено, що відповідачем було прийнято дані рішення у межах їх компетенції (тимчасово делегованих повноважень на час до створення єдиної системи органів державної реєстрації прав та формування Державного реєстру прав на нерухоме майно та їх обмежень). Крім того, позивачем у судовому засіданні було визнано компетенцію та повноваження відповідача - Романівської сільської ради на прийняття вказаних рішень; з матеріалів справи встановлено, що позивач сам також звертався до сільської ради із заявами про оформлення його права власності на нерухоме майно, тим самим визнаючи повноваження органу місцевого самоврядування на оформлення права власності фізичних осіб на об'єкти нерухомості (а.с. 197).

Оскільки у суду відсутні підстави для визнання незаконними та скасування оскаржуваних рішень виконавчого комітету Романівської сільської ради, не можуть бути визнані недійсними і свідоцтва, видані на виконання даних рішень.

Позивачем не доведено у судовому засіданні, що на день смерті ОСОБА_5 - на момент відкриття його спадщини, ОСОБА_5 належало право власності на спірні будинки і таке право не припинилось внаслідок його смерті.

Натомість, судом було достовірно встановлено, що на будинок АДРЕСА_1 померлий ОСОБА_5 не мав права власності, оскільки вказаний будинок був особистою власністю дружини померлого - ОСОБА_4, яка отримала будинок у власність в порядку спадкування; право померлого ОСОБА_5 на 1/2 частину будинку АДРЕСА_2, як одного із двох осіб, що приймали участь у будівництві цього будинку, не було оформлено за життя і припинилось внаслідок його смерті.

Із заявою про прийняття спадщини та із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, що складається із житлових будинків АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1, позивач до нотаріальної контори не звертався.

Суду не надано постанови нотаріуса про відмову у вчиненні такої нотаріальної дії як видача ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину, що складається із житлових будинків АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1.

Нотаріусом не було включено до складу спадщини, що відкрилась після смерті ОСОБА_5, житлових будинків АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1, що повністю відповідає закону та встановленим судом обставинам справи.

Позивачем ОСОБА_1 було вчасно подано нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Нотаріусом було визначено склад спадщини та встановлено частку у спадковому майні, на яку має право ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті свого батька ОСОБА_5, та видано ОСОБА_1 відповідні свідоцтва про право на спадщину.

Відповідно до статті 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до статей 10, 57, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими, його звернення до суду є безпідставним, жодні права позивача порушені відповідачами не були, та у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.

Ухвалюючи рішення про повну відмову у задоволенні позову, суд вирішує питання про розподіл судових витрат згідно з положеннями статей 79, 82 ч.2, 85, 88 ЦПК України.

На підставі наведеного вище та керуючись статтями 1218, 1220, 1221, 1223, 1261, 1269, 1270 Цивільного кодексу України, статтями 548, 549 Цивільного кодексу Української РСР (у редакції 1963 року), статтею 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», положеннями розділу 6 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002 року, статтею 24 Кодексу про шлюб та сім'ю України, статтею 57 Сімейного кодексу України, статтями 1, 3, 10, 11, 38, 57-64, 79, 82, 85, 88, 158, 169, 209, 212-215, 218, 292, 294 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 (громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3, проживає за адресою: АДРЕСА_4, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) в дохід держави не сплачену частину судового збору у розмірі 330,80 грн. (триста тридцять гривень вісімдесят копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Житомирської області через Романівський районний суд Житомирської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: М.О. Лесько