Ухвала

від 05.06.2014 по справі 2-н-563/09

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 22-ц/785/5670/14

Головуючий у першій інстанції Куриленко О.М.

Доповідач Таварткіладзе О. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.06.2014 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Таварткіладзе О.М.

суддів: Троїцької Л.Л., Фальчука В.П.

при секретарі: Швець В.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою голови правління Кредитної спілки „Авіаційних робітників Міністерства оборони України" - Козир Юлії Іванівни на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 26 березня 2014 року про відмову у задоволенні заяви про встановлення способу і порядку виконання судового наказу по справі за заявою Кредитної спілки „Авіаційних робітників Міністерства оборони України" про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_3 суми заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И Л А:

25.02.2014 року Кредитна спілка «Авіаційних робітників Міністерства Оборони України" звернулася до суду з заявою, в якій просить суд постановити ухвалу, в якій встановити спосіб виконання рішення по справі № 2-н-563/09 від 12.06.2009 року шляхом визнання права власності на земельну ділянку (кадастровий номер 5121082800:04:001:0022), площею 0,12 га в тому числі ріллі - 0,12 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 надана для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за Кредитною спілкою «Авіаційних робітників Міністерства оборони України» в рахунок часткового погашення заборгованості за Кредитним договором № 157/08 від 21.04.2008 року.

Заявник мотивує заяву тим, що 12 червня 2009 року суддею Київського районного суду м. Одеси винесено судовий наказ про стягнення з ОСОБА_3 на користь заявника заборгованість за кредитним договором у розмірі 103 707 гривень та судовий збір у розмірі 518,54 гривень та витрати на ІТЗ судового процесу у сумі 43,75 гривень. Заявник зазначає, що в забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором між КС „АР МОУ" та ОСОБА_3 було укладено іпотечний договір від 21.04.2008 року № 281, відповідно до якого предметом іпотеки є земельна ділянка (кадастровий номер 5121082800:04:001:0022), площею 0,12 га в тому числі ріллі- - 0,12 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 надана для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Заявник стверджує, що на дату подання заяви судовий наказ по справі № 2-н-563/09 від 12.06.2009 року не виконано, заборгованість не погашена, що стало підставою для звернення до суду з даною заявою.

Ухвалою Київського районного суду м.Одеси від 26.03.2014 року у задоволенні заяви КС „АР МОУ" про встановлення способу і порядку виконання рішення - відмовлено повністю.

Не погоджуючись з такою ухвалою суду, голова правління КС „АР МОУ" Козир Ю.І. звернулася до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Київського районного суду м.Одеси від 26.03.2014 року та постановити нову, якою задовольнити заяву КС „АР МОУ", посилаючись на порушення судом першої інстанції при постановленні ухвали норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали в межах заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Відмовляючи у задоволенні заяви про встановлення способу і порядку виконання судового наказу по справі за заявою Кредитної спілки „Авіаційних робітників Міністерства оборони України" про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_3 суми заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції виходив з того, що заявником не надано доказів на підтвердження того, що на даний час виконати судовий наказ немає можливості, а, крім того, така зміна способу виконання рішення є по суті ухваленням нового рішення.

Такий висновок районного суду є правильним.

З матеріалів справи вбачається, що:

- 12 червня 2009 року суддею Київського районного суду м. Одеси видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_3 на користь заявника заборгованості за кредитним договором у розмірі 103 707 гривень та судового збору у розмірі 518, 54 гривень та витрат на ІТЗ у сумі 43,75 гривень;

- в забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором між КС та ОСОБА_3 було укладено іпотечний договір від 21.04.2008 року № 281, відповідно до якого предметом іпотеки є земельна ділянка (кадастровий номер 5121082800:04:001:0022), площею 0,12 га в тому числі ріллі- - 0,12 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 надана для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка);

- згідно відміток на виконавчому документі (судовому наказі) постановами державних виконавців: від 01.06.2010 року відмовлено у відкритті виконавчого провадження у відповідності до п. 7 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» у редакції, що діяла на час винесення постанови («за наявності інших обставин, передбачених законом, які виключають здійснення виконавчого провадження»); від 13.10.2010 року закінчено виконавче провадження у відповідності до п. 10 ст. 37 Про виконавче провадження» у редакції, що діяла на час винесення постанови («направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби»); від 30.06.2011 року закінчено виконавче провадження у відповідності до п. 10 ст. 49 Про виконавче провадження» в діючий редакції закону («направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби»); від 27.12.2012 року повернуто виконавчий документу у відповідності до п. 4 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» в діючий редакції Закону («стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, авансування яких передбачено цим Законом, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа»).

Звертаючись із заявою про зміну способу виконання вказаного рішення суду, КС «АРМОУ», як на обставину, яка перешкоджає виконанню рішення, послався на те, що судовий наказ не виконано, заборгованість не погашена і тому просив визнати за ним право на земельну ділянку (кадастровий номер 5121082800:04:001:0022), площею 0,12 га в тому числі ріллі - 0,12 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 надана для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибну ділянку).

Суд першої інстанції правильно вважав, що заявником не надано доказів на підтвердження доказів про те чому судовий наказ тривалий час не був виконаний, які заходи вживалися заявником щодо забезпечення захисту своїх прав стягувача, чому неможливо виконати судовий наказ в даний час, а також суд правильно врахував, що зміна способу виконання судового наказу про стягнення грошових коштів на визнання права власності на іпотечне майно фактично є по суті новим судовим рішенням.

Заявник послався на наявність іпотечного договору між КС «АРМОУ» та ОСОБА_3, вважаючи, що із змісту п. 4.5 іпотечного договору вбачається, що боржник без жодних зауважень надав беззастережну згоду на те, що у разі невиконання своїх зобов`язань право власності на належне йому майно фактично переходить до іпотекодержателя, тобто заявника.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України).

Таким чином порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Отже, застосування ст. ст. 36, 37 Закону України «Про іпотеку» передбачає окремий позов і здійснення позовного провадження.

Тобто, для звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на майно за іпотекодержателем існує інша процедура судового захисту і з таким позовом кредитна спілка до суду не зверталася, внаслідок чого задоволення поданої заяви про зміну способу та порядку виконання судового наказу про стягнення коштів на визнання права власності на іпотечне майно по суті є зміною способу судового захисту.

Судова колегія надає правовий аналіз ст. 373 ЦПК України і вважає, що питання про встановлення способу і порядку виконання рішення суду може бути розглянуто у виняткових випадках, що обумовлюють об`єктивні ускладнення при виконанні судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим.

При вирішенні питання про зміну способу і порядку виконання рішення суд повинен з`ясовувати обставини, що свідчать про неможливість виконання рішення суду.

Крім того, ст. 373 ЦПК України передбачає заходи, спрямовані на виконання рішення суду, що набрало законної сили, а не на зміну його змісту.

При таких обставинах судова колегія погоджується з остаточним висновком суду першої інстнації, що обставини зазначені заявником не можна віднести до виняткових в розумінні ст. 373 ЦПК України і в будь-якому випадку зміна способу і порядку виконання судового наказу про стягнення заборгованості на визнання права власності на земельну ділянку, передану в іпотеку є зміною способу захисту цивільних прав, що таким чином змінює зміст судового наказу, а тому немає підстав для задоволення заяви.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Судова колегія доходить висновку, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права, які є підставою для обов`язкового скасування судового рішення, не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, внаслідок чого апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 303, 307, 312 ч. 1 п. 1, 313, 317 ЦПК України, судова колегія -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу голови правління Кредитної спілки „Авіаційних робітників Міністерства оборони України" Козир Юлії Іванівни - відхилити.

Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 26 березня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили ухвалою суду

.

Головуючий: О.М. Таварткіладзе

Судді: Л.Л. Троїцька

В.П. Фальчук