Ухвала

від 01.07.2014 по справі 811/4031/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

01 липня 2014 рокусправа № 811/4031/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дадим Ю.М.

суддів: Богданенка І.Ю. Уханенка С.А.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21 січня 2014 року у справі за адміністративним позовом фермерського господарства Патлаченка Петра Антоновича до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21 січня 2014 року адміністративний позов фермерського господарства Патлаченка Петра Антоновича до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області від 11.12.2013 року №0001412202, яким фермерському господарству Патлаченка Петра Анатолійовича збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 20200,00 грн. та нараховано штрафної (фінансової) санкції у сумі 5050,00 грн..

Не погодившись з постановою суду, Кіровоградська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.

Сторони в судове засідання не з'явились, були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, тому у відповідності до положення ст. 41 КАС України фіксування судового процесу не здійснюється.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах оскарження та доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, головним державним ревізором-інспектором Кіровоградської об'єднаної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області згідно Наказу №1302 від 27.11.2013 р., з 27.11.2013 р. по 29.11.2013 р. проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача, про що складено акт від 02.12.2013 р. №149/11-23-22-02/06686052 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фермерського господарства "Патлаченка П.А." з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП "Агро Успіх Плюс" за період з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року".

Висновками перевірки є порушення позивачем пп. 7.4.1, пп. 7.4.5, п. 7.4, ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР "Про податок на додану вартість, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за грудень 2010 року на загальну суму 20200,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення від 11.12.2013 року №0001412202, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача зі сплати податку на додану вартість у сумі 25250,00 грн., в т.ч. за основним платежем у сумі 20200,00 грн. та за штрафною (фінансовою) санкцією у сумі 5050,00 грн.

Правомірність та обґрунтованість оскаржуваного податкового повідомлення-рішення винесеного Кіровоградською ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги позивача у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом не доведено належними та допустимими доказами правомірність винесення ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року №168/97-ВР (далі - Закон України №168) податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

У відповідності до пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України №168 визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Зареєстровані в якості платника податку на додану вартість особи отримують відповідне свідоцтво.

Згідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України №168 встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п. 7.5 ст. 7 Закону України №168, датою виникнення податкового кредиту визначено дату здійснення першої з подій, що сталася раніше: або дату списання коштів з рахунку платника або дату одержання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України №168 передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України №168, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до пп. 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України №168, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, зокрема, дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України №168, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Відповідно до вимог п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У відповідності до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що позивач у перевіряємому періоді мав взаємовідносини з ПП "Агро Успіх Плюс".

Придбання товару позивачем відбулось на підставі видаткової накладної №РН-0000155 від 24.12.2010 року на суму 121200,00 грн. у т.ч. ПДВ 20200,00 грн., та податкової накладної від 22.12.2010 року №164 на суму 121200,00 грн. у т.ч. ПДВ 20200,00 грн.(а.с. 36-37).

Оплату товару здійснено відповідно до рахунку-фактури №СФ-0000254 від 21.12.2010 року (а.с 33), що підтверджується платіжним дорученням №95 від 21.12.2010 року на суму 121200,00 грн. (а.с. 34), випискою по рахунку ФГ Патлаченка П.А. (а.с. 35).

На підтвердження перевезення товару позивачем надано подорожні листи вантажного автомобіля №326 від 24.12.2010 року, та №325 від 24.12.2010 року на перевезення вантажу вагою 20 тонн кожен (а.с. 59-60). Крім того, за фактом здійснення перевезень складено товарно-транспортні накладні БЗС№24/12/2010-1 від 24.12.2010 року та БЗС№24/12/2010-1 від 24.12.2010 року (а.с. 61-62).

Податкову накладну від 22.12.2010 року №164 на суму 121200,00 грн. у т.ч. ПДВ 20200,00 грн. позивачем включено до реєстру отриманих та виданих податкових накладних №12 за грудень 2010 року (а.с. 55-56).

Суму податку на додану вартість сплачена за господарською операцією з ПП "Агро Успіх Плюс" включена позивачем до податкової декларації з податку на додану вартість (скорочена) за грудень 2010 року (а.с. 57-58).

Дослідивши матеріали даної справи, а саме первинні документи щодо господарських відносин позивача з ПП "Агро Успіх Плюс", колегія суддів робить висновок про те, що останні мають силу первинних документів, оскільки жодних недоліків, неточностей вони не містять і мають усі необхідні реквізити.

Варто зазначити, що реальне виконання договорів між позивачем та ПП "Агро Успіх Плюс" підтверджується належним чином оформленими первинними документами, описаними вище (видатковою накладною, податковою накладною, товарно-транспортними накладними).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що характер господарської операції між позивачем та ПП "Агро Успіх Плюс" мав як реальний так і економічний зміст, тому позивачем правомірно сформовано податковий кредит за грудень 2010 року у сумі 20200,00 грн.

Отже, з огляду на викладені вище обставини справи, колегія суддів робить висновок про те, що у діях платника податків (позивача) немає порушень тих норм законів, на які посилається відповідач, і приходить до висновку, що твердження податкового органу про наявність таких порушень ґрунтуються на припущеннях та належним чином не доведені, доводи відповідача не ґрунтуються на законі та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи з вищевикладених обставин справи та оцінивши докази надані сторонами по справі у їх сукупності, колегія суддів вважає, що відповідачем не було доведено правомірність та законність висновків викладених в акті перевірки, на підставі якого було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Згідно до п. 1,3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Отже, проаналізувавши вищевикладені обставини справи та правовідносини, що їм відповідають, колегія суддів приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 11.12.2013 року №0001412202 прийняте Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області не відповідає п.п. 1,3 ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки винесене відповідачем на підставі, у межах повноважень, але не у спосіб, передбачений законодавством та без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, отже тому є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги позивача є цілком обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції викладене достатньо повно, обґрунтовано та мотивовано з посиланням на конкретні пункти законів України, які регулюють спірні правовідносини, що свідчить про відсутність підстав для його скасування.

З огляду на встановлені судом першої інстанції фактичні обставини справи та обрану правову позицію, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206, ч.2 ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області - залишити без задоволення .

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21 січня 2014 року - залишити без змін .

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів .

Головуючий: Ю.М. Дадим

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: С.А. Уханенко