Рішення

від 18.06.2014 по справі 522/2349/13

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 22-ц/785/50/14

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Громік Р. Д.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.06.2014 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Громіка Р.Д.

суддів - Драгомерецького М.М., Парапана В.Ф.

при секретарі - Горновій А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10 жовтня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ТОВ «Європа ВВВ», ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_6, ВАТ «Національна Акціонерна страхова компанія «Оранта» про відшкодування моральної та матеріальної шкоди,

встановила:

Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом про відшкодування матеріальної та моральної шкоди і з врахуванням уточнень в обґрунтування позовних вимог посилався на те що, 18 серпня 2010 року внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася з вини відповідача ОСОБА_5, який керував пасажирським автобусом "Богдан-А09.202", реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить на праві приватної власності ОСОБА_7 та використовувався ТОВ "Європа В.В.В." як маршрутне таксі №146, він отримав тілесні ушкодження, внаслідок чого перебував на лікуванні. Під час ДТП у нього був пошкоджений мобільний телефон «Моторолла», вартістю 678, 90 гривень, брюки вартістю 400 гривень та сорочка вартістю 120 грн. Після ДТП він перебував на лікуванні на протязі 8-ми місяців. Також йому спричинена моральна шкода, оскільки під час дорожньої пригоди у нього виникли психотравматичні фактори, що стали джерелом негативних емоцій і переживань, та призвели до погіршення здоров'я, вплинули на реалізацію його намірів та ділові стосунки. Так, він пережив шок, моральні та фізичні страждання від того, що його здоров'ю заподіяні ушкодження. На протязі всього часу з моменту ДТП втратив спокій і спокійний сон, а також змушений до цього часу докладати зусилля з організації свого життя та роботи. Вважає, що, оскільки власником автобусу на час ДТП була ОСОБА_7, яка померла та спадкоємцями є її донька ОСОБА_2 та чоловік ОСОБА_6, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_7 була застрахована ВАТ "НАСК "Оранта", та з врахуванням того, що автобусом керував ОСОБА_5 та автобус використовувало ТОВ "Європа В.В.В.", як маршрутне таксі №146, тому вважає, що відповідачі мають нести солідарну відповідальність за спричинення йому майнової та моральної шкоди.

Позивач з врахуванням уточнень,остаточно просив суд стягнути солідарно з відповідачів матеріальну шкоду у розмірі 1198 гривень, компенсацію моральної шкоди у розмірі 50 000 гривень, а також витрати на правову допомогу у розмірі 3600 гривень.

В судовому засіданні позивач представник позивача позов підтримала, просила задовольнити позов.

Представник відповідача - ТОВ "Європа В.В.В." позов не визнала, посилаючись на відсутність вини ТОВ "Європа В.В.В.", оскільки власником транспортного засобу була ОСОБА_7.

Рішенням суду позов був задоволений частково. Було стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 20 000 гривень. У задоволенні решти позовних вимог до ОСОБА_8 було відмовлено. У задоволенні позовних вимог до Підприємства "Європа ВВВ", ВАТ НАСК "Оранта", ОСОБА_6 та ОСОБА_5 також було відмовлено.

На вказане рішення апеляційну скаргу подала тільки відповідач ОСОБА_8, яка просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відносно неї відмовити в повному обсязі, посилаючись при цьому на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги та пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.2 постанови від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції.

Суд першої інстанції частково задовольняючи позов, виходив з того, що внаслідок отримання позивачем тілесних ушкоджень через дорожньо-транспортну пригоду, яка сталася з вини водія ОСОБА_5, який керував транспортним засобом, що належав померлій ОСОБА_7, та після її смерті спадщину прийняла ОСОБА_2, позивач набув право на відшкодування моральної шкоди спадкоємцем ОСОБА_2

Проте з такими висновками повністю погодитися не можна.

З матеріалів справи та оглянутих матеріалів кримінальної справи по обвинуваченні ОСОБА_5, вбачається, що ОСОБА_7 на праві приватної власності належав автомобіль "Богдан-А 09.202", реєстраційний номер НОМЕР_1, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2, виданого РЕВ-1 при УДАІ ГУМВС України в Одеській області 15.05.2008р.

Відповідно до вироку Приморського районного суду м. Одеси від 11.04.2012 року встановлено, що 18.08.2010р. о 15-10 годині ОСОБА_5, не маючи документа, що підтверджує право керування, використання та розпорядження транспортним засобом, керуючи за усною домовленістю з власником транспортного засобу ОСОБА_7 технічно справним пасажирським автобусом "Богдан-А 09.202", реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_7, рухаючись в м. Одесі по вул. Старопортофранківська з боку вул. Балківської у напрямку вул. Пастера по маршруту №146 "вул. Затонського - пр. М.Жукова", напроти Херсонського скверу, порушив вимоги п.п.1.2 "б", 2.3 "б"; 12.1 Правил дорожнього руху, рухаючись у зазначеному напрямку по проїзній частині, що має підйом та змінюючий напрямок вліво, не врахував дорожні обставини, не вибрав безпечну швидкість руху, не впорався з керуванням, у результаті чого виїхав за межі проїзної частини, де здійснив наїзд на дерево, залізобетонний стовп рекламного щиту та перекидання автобусу в обрив.

В результаті ДТП позивач отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої травми грудної клітини з переломами 5,6,7,8,9 ребер, з розвитком післятравматичного плеврита, відкритого перелому обох кісток правого надпліччя., які, згідно з висновком судово - медичної експертизи № 3950 від 08.11.2010р., відносяться до середньої степені важкості.

17.05.2010р. між ОСОБА_7 та ВАТ "НАСК "Оранта" був укладений договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, що підтверджується полісом серії №ВЕ /1732750 (договір І типу), згідно якого була застрахована цивільно-правова відповідальність за шкоду третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором (т. 1 а.с.67).

ТОВ "Європа В.В.В." є власником маршруту по перевезенню пасажирів в м. Одесі та здійснює послуги з перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом загального користування, що підтверджується ліцензією №334142 від 03.04.2007р. (т.2 а.с.32).

28.09.2008 року власником автомобіля "Богдан-А 09.202", реєстраційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_7 була надана нотаріально посвідчена довіреність на ім'я ТОВ "Європа В.В.В.", відповідно до якої Товариству було надано право бути представником та діяти від імені ОСОБА_7 в державних, громадських, господарських та інших підприємствах, установах, організаціях, незалежно від їх підпорядкування та форм власності, з питань укладення договорів оренди, з правом одержання в разі необхідності тимчасового реєстраційного талону, перевезення пасажирів та вантажів на маршруті, тощо, належним ОСОБА_7 ( т.2 а.с.19).

04.10.2008р. ТОВ "Європа В.В.В." отримало в ДАІ ГУМВС України в Одеській області тимчасовий реєстраційний талон ( т.1 а.с.25, т.2 а.с.22).

01.09.2009 року між ТОВ "Європа В.В.В." та ОСОБА_7 був укладений договір по наданню послуг перевозки пасажирів.

Матеріали справи не містять доказів перебування відповідача ОСОБА_5 у трудових відносинах з відповідачами ТОВ "Європа В.В.В." або з померлою ОСОБА_7

18.08.2010 року ОСОБА_5 перед виїздом на маршрут, пройшов в ТОВ "Європа В.В.В." щозмінний передрейсовий медичний огляд та ТОВ "Європа В.В.В." випустило автобус на маршрут в 6.15 год., було виписано відповідачу ОСОБА_5 шляховий лист № 010164 ( т.2 а.с. 13, 23-26, ).

02.04.2011 року ОСОБА_7 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 02.04.2011р. ( т.1 а.с.183).

Відповідач ОСОБА_2 є донькою померлої ОСОБА_7, що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_4 від 04.04.1984р. (т.1 а.с.204).

Згідно до матеріалів спадкової справи №304/11 до майна померлої 02.04.2011р. ОСОБА_7, копія якої надана суду, спадщину померлої ОСОБА_7 прийняла її донька ОСОБА_2, про що нею було складено відповідну заяву від 17.08.2011р. При цьому, решта спадкоємців - ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_6, ОСОБА_14, відмовились від прийняття спадщини померлої ОСОБА_7 на корись її доньки ОСОБА_2, про що склали відповідні заяви від 17.08.2011р. (т.1 а.с.150-256).

Відповідно до ч.2 ст.1187 ЦК України шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Суд першої інстанції не звернув уваги на те, що на час дорожньо-транспортної пригоди ТОВ "Європа В.В.В." володіло автобусом "Богдан-А 09202", реєстраційний номер НОМЕР_1, на відповідній правовій підставі, що підтверджується нотаріально посвідченою довіреністю від 28.09.2008 року, тимчасовим посвідченням, шляховим листом № 010164 за серпень 2010 року, журналом обліку випуску транспорту на лінію, журналом щозмінного передрейсового та післярейсового медичних оглядів водіїв, а тому саме це товариство зобов'язано було відшкодовувати нанесену позивачу шкоду.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи представника ТОВ "Європа В.В.В." про те, що у зв'язку з укладенням ТОВ "Європа В.В.В." з померлою ОСОБА_7 договору по наданню послуг з організації перевезення пасажирів від 01.09.2009р., відповідно до п.5.1 Договору відповідальність за спричинення шкоди третім особам водієм ОСОБА_5 мала нести ОСОБА_7, як власник автотранспорту, оскільки вищенаведений договір не спростовує відповідальність власника джерела підвищеної небезпеки, який на правовій підставі володів транспортним засобом, що узгоджується з правовою позицією визначеною в рекомендаціях п.6 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" за № 4 від 01.03.2013 року .

Суд першої інстанції вірно відмовив у задоволенні позовних вимог позивача про стягнення майнової та компенсації моральної шкоди щодо відповідачів ОСОБА_5, ВАТ "НАСК "Оранта", ОСОБА_6, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_5 керував 18.08.2010 року автобусом на правовій підставі, а позивач до страхової компанії з заявою про виплату страхового відшкодування не звертався.

Відповідач ОСОБА_6 не є власником автобусу "Богдан-А 09202", реєстраційний номер НОМЕР_1 та після смерті ОСОБА_7 відмовився від спадщини на користь відповідача ОСОБА_2, тому підстав для стягнення, спричиненої позивачу шкоди з ОСОБА_6 не має.

Відповідно до ч.1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Колегія суддів вважає, що позовні вимоги щодо стягнення майнової шкоди дійсно не підлягають задоволенню, оскільки позивачем всупереч до вимог ст. 60 ЦПК України, не надані належні докази спричинення позивачу майнової шкоди на суму 1198 грн.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Ч.2 ст. 1231 ЦК України передбачено, що до спадкоємця переходить обов'язок відшкодування моральної шкоди, завданої спадкодавцем, яке було присуджено судом зі спадкодавця за його життя.

Тому висновок суду першої інстанції про відшкодування моральної шкоди з спадкоємця ОСОБА_2 взагалі не оснований на діючому законі.

При визначені розміру компенсації моральної шкоди колегія суддів виходить з рекомендацій п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995р. "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди і вважає, що позовні вимоги позивача в частині стягнення компенсації моральної шкоди підлягають частковому задоволенню в розмірі 20 000 грн.

Доводи апеляційної скарги щодо помилкового зазначення в резолютивній частині рішення по батькові ОСОБА_2, як підставу для скасування рішення, не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до ст. 219 ЦПК України, суд може з власної ініціативи або за заявою осіб, які беруть участь у справі, виправити допущені у судовому рішенні описки чи арифметичні помилки.

Не заслуговують на увагу також доводи апеляційної скарги щодо неврахування судом першої інстанції того, що ОСОБА_5 під час ДТП перебував у трудових відносинах з ТОВ "Європа В.В.В.", оскільки матеріали справи не містять доказів перебування ОСОБА_5 у трудових відносинах з ТОВ "Європа В.В.В.", а зазначення слідчим у процесуальних документах кримінальної справи при встановленні особи затриманого чи обвинуваченого про його місце роботи в ТОВ "Європа В.В.В." без відповідного документального підтвердження є припущенням.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги щодо нез'ясування судом першої інстанції розміру спадкового майна, яке було успадковане відповідачем ОСОБА_2 після смерті її матері ОСОБА_7, оскільки судом першої інстанції була приєднана до справи копія спадкової справи № 304\11 до майна померлої ОСОБА_7, в спадковій справі містяться достатні дані про обсяг спадкового майна.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з ТОВ "Європа В.В.В." підлягає також стягненню на користь держави судовий збір у розмірі 229 грн. 40 коп., від сплати якого був звільнений позивач при зверненні з позовом до суду.

Згідно зі ст. 309 ч.1 п.п.1,3,4 ЦПК України, підставами для зміни або скасування рішення суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

За таких підстав, відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України, апеляційна скарга представника ОСОБА_15, діючого в інтересах ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309 ч.1 п. 1,3,4; ст.313-314, 316, 317, 319, 324, 325 ЦПК України судова колегія,

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10 жовтня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_3 до ТОВ "Європа В.В.В.", ВАТ "НАСК "Оранта", ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Європа В.В.В." юридична адреса м. Одеса, вул. 25 Чапаївської дивізії 10а (інд. код 34599235), на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування моральної шкоди 20 000 грн.

В решті позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Європа В.В.В." на користь держави судовий збір у розмірі 229 грн.40 коп.

Рішення вступає в законну силу з моменту оголошення. На рішення може бути подана касаційна скарга протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішення апеляційного суду.

Головуючий Р.Д. Громік

Судді М.М. Драгомерецький

В.О. Панасенков