Постанова

від 08.07.2014 по справі 1/120-50

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2014 року Справа № 1/120-50 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіОвечкіна В.Е., суддівЧернова Є.В., Цвігун В.Л., розглянув касаційну скаргу ФОП ОСОБА_4 на постановувід 24.03.2014 р. Рівненського апеляційного господарського суду у справі№1/120-50 господарського суду Волинської області за позовомАкціонерного товариства "Індустріально-експортний банк" від імені якого діє Філія "Волинська дирекція" Акціонерного товариства "Індустріально-експортний банк" доФОП ОСОБА_4 простягнення 40 765,87 грн. за участю представників:

позивача: Мельника В.С., дов. №08-4/02/14 від 04.02.2014;

відповідача: не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Волинської області від 06.02.2014 (суддя М. Гончар) відмовлено в задоволенні заяви про відновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу №1/120-1 до виконання.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 24.03.2014 (судді Г. Бучинська, А. Маціщук, М. Петухов), ухвалу місцевого суду скасовано, поновлено строк пред'явлення наказу господарського суду Волинської області від 17.11.2008 р. до виконання.

Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими актами, - ФОП ОСОБА_4 звернувся із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 24.03.2014 про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання. Вважає, що апеляційним судом не дотримано вимог ст.ст.514, 517 ЦК України та ст.ст.34, 36 ГПК України.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст.111 5 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволеню з наступних підстав.

Відповідно ст.111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Апеляційним судом встановлено наступне.

Рішенням господарського суду Волинської області від 06.11.2008 року по справі №1/120-50 позов Акціонерного товариства "Індустріально-експортний банк" до ФОП ОСОБА_4 про стягнення 40 765,87 грн., задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 36111 грн. 10 коп. несплаченої суми кредиту, 4149 грн. 01 коп. несплачених відсотків, 377грн. 05 коп. пені по кредиту та 128 грн. 71коп. пені по відсотках. В решті суми позову відмовлено.

На виконання даного рішення 17.11.2008 року господарським судом Волинської області видано наказ №1/120-1.

Ухвалою від 19.06.13р. в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "АУЗ Факторинг" про заміну стягувача відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 14.08.2013р. Ухвалу господарського суду Волинської області від 19.06.13 р. у справі № 1/120-50 скасовано та здійснено заміну сторони виконавчого провадження АТ "Індустріально-експортний банк" від імені якого Філія "Волинська дирекція" АТ "Індустріально-експортний банк", м. Луцьк на ТОВ "АУЗ Факторинг" м. Київ.

05.09.13 р. ФОП ОСОБА_4 було подано касаційну скаргу на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 14.08.13 р. у справі № 1/120-50, яка ухвалою Вищого господарського суду України від 18.10.13 р. повернута скаржнику без розгляду.

ТОВ "АУЗ Факторинг" набуло прав стягувача до ФОП ОСОБА_4 за наказом № 1/120-1 про стягнення з ФОП ОСОБА_4 заборгованості за кредитним договором № 93/07-мК від 31.10.07 р. - 14.08.13 р.

27.08.13 р. ТОВ "АУЗ Факторинг" подало до відділу ДВС Старовижівського районного управління юстиції Волинської області заяву № 253 від 27.08.13 р. про надання інформації чи перебуває наказ № 1/120-1 від 17.11.08 р. на виконанні та про стан виконання даного наказу.

Листом вих. № 28.31/03-23 від 11.09.13 р. відділ ДВС Старовижівського районного управління юстиції повідомив ТОВ «АУЗ Факторинг», що наказ № 1/120-1 від 17.11.08 р. на виконанні у відділі не перебуває.

06.11.13 р. ТОВ «АУЗ Факторинг» звернулось до АТ "Індустріально-експортний Банк" з запитом чи повертався виконавчий документ на адресу АТ "Індустріально-експортний Банк"(т. 2 а.с. 23).

На даний запит, 27.11.2013р. АТ "Індустріально-експортний Банк", повідомив ТОВ "АУЗ Факторинг" про знаходження виконавчого документа (наказу) у банківській установі (т. 2 а.с. 23).

15.11.2010р. відділом ДВС Старовижівського РУЮ Волинської області на адресу АТ "Індекс Банк" надіслано постанову від 09.11.2010р. про повернення виконавчого документа без виконання та наказ № 1/120-1, оскільки на час повернення, АТ "Індустріально-експортний Банк" був стягувачем за вказаним виконавчим документом (т. 1 а.с. 211-215).

Наказ господарського суду Волинської області № 1/120-1 від 17.11.08 р. дійсний до пред'явлення до виконання до 16.11.2011р., був повернутий без виконання постановою від 09.11.2010р., у зв'язку з перериванням строку давності пред'явлення виконавчого документа до виконання, в силу вимог ст.ст. 21, 22 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції чинній по 01.01.2011р.), міг бути повторно пред'явлений до виконання до 09.11.2013р.

Апеляційний суд дійшов висновку про те, що строк пред'явлення наказу господарського суду Волинської області № 1/120-1 від 17.11.08 р. до виконання був пропущений ТОВ "АУЗ Факторинг" з причин, які не залежали від нього, а відтак вказані причини є поважними. При цьому суд бере до уваги, що в добровільному порядку боржником не погашена сума заборгованості, визначена в рішенні суду, ані первісному кредитору - АТ "Індустріально-експортний Банк", ані ТОВ "АУЗ Факторинг". Також судом враховується, що заявник був позбавлений можливості стягнути з боржника заборгованість за кредитним договором шляхом примусового виконання рішення до 14.08.2013р. ( постанова РАГС про заміну сторони виконавчого провадження).

Застосовуючи до встановлених обставин ст. 24 ЗУ "Про виконавче провадження" та ст. 119 ГПК України апеляційний суд скасував ухвалу місцевого суду та поновив строк пред'явлення наказу господарського суду Волинської області від 17.11.2008 р. до виконання.

Переглядаючи оскаржувану постанову у касаційному порядку колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 24 ЗУ "Про виконавче провадження" державний виконавець відмовляє у прийнятті до провадження виконавчого документа, строк пред'явлення для примусового виконання якого закінчився, про що виносить відповідну постанову.

Стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення строку пред'явлення до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк, якщо інше не передбачено законом.

Для інших виконавчих документів пропущений строк поновленню не підлягає.

Приписами ст. 119 ГПК України встановлено, що у разі пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання з причин, визнаних господарським судом поважними, пропущений строк може бути відновлено.

Згідно зі ст. 53 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.

Поважними визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними і пов'язані з дійсними істотними труднощами для вчинення процесуальних дій.

При цьому, Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку.

Отже, в кожному випадку суд з врахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені в обґрунтування заяви про відновлення строку для пред'явлення наказу до виконання, та робить мотивований висновок щодо поважності чи не поважності причин пропуску строку.

Тобто, причини поважності пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання оцінюються судом, виходячи з обґрунтування поважності цих причин, наданих доказів за правилами ст. 43 ГПК України.

Апеляційним судом встановлено, що ТОВ "АУЗ Факторинг" набуло прав стягувача до ФОП ОСОБА_4 за наказом № 1/120-1 про стягнення з ФОП ОСОБА_4 заборгованості за кредитним договором № 93/07-мК від 31.10.07 р. лише 14.08.13 р. тобто менш ніж за три місяці до закінчення строку, встановленого для пред'явлення наказу до виконання (09.11.2013). Протягом цього часу ТОВ "АУЗ Факторинг" вчиняло заходи, спрямовані на те, щоб знайти наказ № 1/120-1, а саме: звернення до ВДВС, до первісного кредитора. Також, судом відзначено, що відповідь первісного кредитора про знаходження наказу у нього датована лише 27.11.2013р.

Таким чином, враховуючи, що рішення господарського суду Волинської області від 17.11.08 р. у справі № 1/120-50 станом на даний час залишається у повному обсязі невиконаним, причини, з яких було пропущено заявником строк пред'явлення виконавчого документа, як встановлено апеляційним судом - є поважними, то Рівненський апеляційний господарський суд дійшов до обґрунтованого висновку про поновлення строку пред'явлення наказу господарського суду Волинської області №1/120-1 від 17.11.08 р. до виконання.

З огляду на викладене, колегія суддів констатує, що справа розглянута апеляційним судом відповідно встановленим обставинам справи, з дотриманням вимог ст.ст.32, 33, 43, 119 ГПК України. Підстави для скасування постанови апеляційного суду відсутні.

Доводи скаржника про порушення апеляційним судом вимог ст.ст. 34,36 ГПК України є необґрунтованими та колегією суддів до уваги не приймаються. Не знайшли свого підтвердження і доводи скаржника про необхідність застосування ст.ст.514, 517 ЦК України до спірних правовідносин. Так, цими нормами врегульовано обсяг прав, що переходять до нового кредитора у зобов'язанні (ст. 514 ЦК України) та докази прав нового кредитора у зобов'язанні (ст. 517 ЦК України). Між тим, предметом розгляду у даній справі не є встановлення правомірності набуття новим кредитором свої прав. З цього приводу в межах даної справи вже винесено постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 14.08.2013. Предметом розгляду є заява ТОВ "АУЗ Факторинг" про поновлення строку для пред'явлення наказу до виконання. І в межах розгляду такої заяві відсутні підстави для застосування ст.ст.514, 517 ЦК України.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 ГПК України,? Вищий господарський суд України, ?

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ФОП ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 24.03.2014 у справі №1/120-50 - без змін.

Головуючий, суддяВ. Овечкін Судді:Є. Чернов В. Цвігун