Ухвала

від 01.07.2014 по справі 496/1496/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 22-ц/785/6297/14

Головуючий у першій інстанції Бобуйок А.Д.

Доповідач Сегеда С. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.07.2014 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі :

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Виноградової Л.Є.,

Гайворонського С.П.,

за участю секретаря Феленко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 26 травня 2014 року у цивільній справі за заявою ОСОБА_3 про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересовані особи: Відділ Держземагентства у Красноокнянському районі Одеської області, Красноокнянська районна державна адміністрація,

встановила:

31 березня 2014 року заявниця ОСОБА_3 звернулась до суду із заявою, в якій ставила питання про встановлення факту, що померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_4 на час смерті на підставі державного акту, серії ОД № 082632 від 15.06.2004 року, зареєстрованому Красноокнянською РДА за № 44, належала земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 0,9 га, розташована за адресою: Одеська область, Красноокнянський район, землі Феодосійської сільської ради, ділянка НОМЕР_1, кадастровий номер 5123184900:01:001:0001.

Свої вимоги мотивувала тим, що після смерті батька відкрилась спадщина на земельні ділянки № 212 і № НОМЕР_1, площею 3,66 га і 0,9 га відповідно, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовані за адресою: Одеська область, Красноокнянський район, землі Феодосійської сільської ради. Вона, як єдиний спадкоємець за законом, звернулась до приватного нотаріуса для оформлення спадщини, в процесі чого було виявлено помилку в державному акті стосовно земельної ділянки № НОМЕР_1 площею 0,9 га у кадастровому номері, а саме вказано « 5123184900:01:002:0001», замість « 5123184900:01:001:0001».

Посилаючись на те, що вказана помилка перешкоджає їй в оформленні спадщини, просила її заяву задовольнити у повному обсязі.

Представник Красноокнянської РДА Одеської області в судове засідання не з'явився, але направив до суду заяву, якою не заперечував проти задоволення заяви ОСОБА_3 та просив розглядати справу без його участі (а.с. 19-20).

Представник відділу Держземагентства у Красноокнянському районі в судове засідання не з'явився, хоча був повідомлений про день і час слухання справи належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 26 травня 2014 року у задоволенні заяви ОСОБА_3 про встановлення факту, що має юридичне значення, було відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 ставить питання про скасування вищевказаного судового рішення та ухвалення нового про задоволення її заяви у повному обсязі, посилаючись на те, що рішення суду було ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечень проти неї, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Ухвалюючи судове рішення про відмову в задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив із того, що при зверненні до суду, заявницею фактично ставилось питання про внесення виправлень у правовстановлюючий документ стосовно кадастрового номеру земельної ділянки.

Однак, враховуючи, що до повноважень суду в порядку окремого провадження не відноситься вирішення питань про внесення виправлень у правовстановлюючих документах, суд відмовив в задоволенні заяви.

З таким висновком суду погоджується колегія суддів, з огляду на наступне.

Ті обставини, що 15 червня 2004 року на підставі розпорядження Красноокнянської районної державної адміністрації від 16.10.2003 року № 355/А-2003 на ім'я батька заявниці ОСОБА_4 було видано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,9 га, розташовану на території Феодосіївської сільської ради Красноокнянського району Одеської області, № НОМЕР_1, цільове призначення якої - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, та який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 44 (а.с.6-7), визнані особами, які беруть участь у справі, а тому у відповідності до ч. 1 ст. 61 ЦПК України не підлягають доказуванню.

З цих самих підстав не підлягає доказуванню те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_4 помер та те, що в державному акті виявлено помилку стосовно вказаної земельної ділянки та у зазначенні кадастрового номеру вказано « 5123184900:01:002:0001», замість « 5123184900:01:001:0001».

Зазначені обставини також підтверджуються листом відділу Держземагентства у Красноокнянському районі Одеської області № 03-03/4 від 20.03.2014 року (а.с.10).

В даному випадку спірним є питання стосовно того, яким чином заявниця ОСОБА_3 має успадкувати зазначену земельну ділянку.

У відповідності до ч. 1 ст. 234 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Статтею 256 ЦПК України встановлено перелік фактів, що мають юридичне значення та розглядаються судом, та зазначено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо:

- згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян;

- чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення;

- заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне визначення;

- встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.

Заявниця обгрунтовувала свої вимоги тим, що відповідно до п. 4.1 Інструкції, затвердженої наказом державного комітету земельних ресурсів № 325 від 22.06.2009 року (діяла на час видачі державного акту) виправлення орфографічних або технічних помилок у державних актах не допускається (а.с.8).

Отже, у зв'язку з цим на запит приватного нотаріуса направлений нею до відділу Держкомзему про надання витягу про земельну ділянку площею 0,9 га № НОМЕР_1 з кадастровим номером 5123184900:01:002:0001 отримано повідомлення № РВ-5100030482013 про відмову у наданні відомостей з Державного земельного кадастру у зв'язку з відсутністю запитуваних відомостей (а.с.9).

Таким чином, заявниця ОСОБА_3, звертаючись до суду з даною заявою фактично бажала внести виправлення в державний акт, що є неможливим в порядку окремого провадження.

Крім викладеного колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять доказів заведення спадкової справи після смерті ОСОБА_4, а також відомостей про можливих інших спадкоємців, котрі можуть претендувати на спадщину, а тому мають бути залучені до участі у справі.

Крім того, в матеріалах справи відсутня обґрунтована постанова нотаріуса про неможливість вчинення нотаріальної дії щодо видачі заявниці ОСОБА_3 свідоцтва про право на спадщину на вищевказану земельну ділянку.

З цього приводу колегія судів зазначає наступне.

У відповідності до ч.3 п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» при розгляді справ даної категорії слід перевіряти наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця у нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини, наявність в матеріалах справи обгрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину.

У відповідності до ст. 49 Закону України «Про нотаріат» нотаріусу або посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії, забороняється безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальної дії.

На вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, зобов'язані викласти причини відмови в письмовій формі і роз'яснити порядок її оскарження. Про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус протягом трьох робочих днів виносить відповідну постанову.

Крім того, у відповідності до ч. 3 Глави 13 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року № 296/5, нотаріус на вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, зобов'язаний викласти причини відмови в письмовій формі і роз'яснити порядок її оскарження. У цих випадках нотаріус протягом трьох робочих днів виносить постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

Таким чином, та враховуючи викладене, у суду були відсутні правові підстави для задоволення заяви ОСОБА_3 про встановлення факту, що має юридичне значення.

Крім викладеного, колегія суддів також вважає за необхідне вказати, що у разі відсутності інших спадкоємців після смерті ОСОБА_4, суд мав залучити до участі у справі в якості заінтересованої особи орган місцевого самоврядування, яким в даному випадку є Красноокнянська селищна рада Одеської області, оскільки у разі відсутності правових підстав для передачі у спадщину ОСОБА_3 земельної ділянки, остання може перейти у власність місцевої громади, інтереси якої представляє орган місцевого самоврядування.

Посилання заявника апеляційної скарги на рішення судів апеляційних інстанції Автономної Республіки Крим, Вінницької області та Кіровоградської області (а.с.42-49), є безпідставними, оскільки в них йде мова не про визнання факту належності земельної ділянки спадкодавцю, а визнання факту належності правовстановлюючого документу, що не є тотожними поняттями.

Згідно ч.ч. 1,2,3 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги не надав суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які він посилається як на підставу доводів апеляційної скарги.

У відповідності до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід відхилити, оскаржуване рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст. 307, ст.ст. 308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Біляївського районного суду Одеської області від 26 травня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді апеляційного суду Одеської області: С.М. Сегеда

Л.Є. Виноградова

С.П.Гайворонський