Ухвала

від 03.07.2014 по справі 801/457/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" липня 2014 р. м. Київ К/800/31293/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :

Пасічник С.С.,

Кобилянського М.Г.,

Кочана В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ДП "Ялтакурорт" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" на постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2013 року у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в м.Ялта Автономної Республіки Крим до ДП "Ялтакурорт" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И Л А :

В січні 2013 року Управління Пенсійного фонду України в м.Ялта Автономної Республіки Крим звернулось до суду з позовом до ДП "Ялтакурорт" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" про стягнення з відповідача на користь позивача 8867,89грн. заборгованості по відшкодуванню різниці між розміром пенсії, призначеної відповідно до Закону України "Про наукову та науково-технічну діяльність", та розміром пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 07.02.2013р. в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2013р. постанову суду першої інстанції скасовано та ухвалено нову постанову, якою позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення цим судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч.2 ст.220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Дочірнє підприємство "Ялтакурорт" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих профспілок України "Укрпрофздоровниця" зареєстроване як платник внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в Управління Пенсійного фонду України в м.Ялта АР Крим.

Управлінням Пенсійного фонду України в м.Ялта АР Крим було надіслано ДП «Ялтакурорт» повідомлення за вих. №11375/02-05 від 22.11.2012р. про необхідність погашення підприємством заборгованості з відшкодування різниці між розміром пенсії, призначеної колишньому працівнику підприємства ОСОБА_4 відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» та розміром пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, в сумі 8867,89грн., проте, ДП «Ялтакурорт» не здійснило перерахування вказаних коштів, що й спонукало пенсійний орган звернутись до суду.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність у відповідача обов'язку з відшкодування різниці між розміром пенсії, призначеної колишньому працівнику підприємства відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», та розміром пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, з огляду на те, що Дочірнє підприємство "Ялтакурорт" не є науковою (науково-дослідною) або науково-педагогічною установою.

Суд же апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, прийшов до висновку про наявність у відповідача обов'язку з відшкодування різниці між розміром пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», та розміром пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, з огляду на факт призначення такої пенсії його колишньому працівнику.

Проте, судова колегія Вищого адміністративного суду України, здійснивши касаційний перегляд справи, вважає за необхідне вказати на таке.

Частиною 9 статті 24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» встановлено, що різниця між сумою пенсії, призначеної за цим Законом, та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник, фінансується:

- для наукових (науково-педагогічних) працівників державних бюджетних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації - за рахунок коштів державного бюджету;

- для наукових (науково-педагогічних) працівників інших державних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації - за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів, а також коштів державного бюджету в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому за рахунок коштів державного бюджету науковим (науково-педагогічним) працівникам оплачується з розрахунку на одну особу 50 відсотків різниці пенсії, призначеної за цим Законом;

- для наукових (науково-педагогічних) працівників недержавних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації - за рахунок коштів цих установ, організацій та закладів.

Згідно з пунктом 2 Порядку фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації згідно із Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність", та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.2004р. №372, за рахунок коштів державного бюджету фінансується 50 відсотків різниці у розмірі пенсії наукових (науково-педагогічних) працівників державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації у розрахунку на одну особу; інша частина фінансується за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів.

Відповідно ж до п.3 вказаного Порядку фінансування різниці у розмірі пенсії осіб, які мають науковий стаж роботи на кількох підприємствах, в установах, організаціях та вищих навчальних закладах III - IV рівнів акредитації незалежно від форми власності та фінансування, здійснюється пропорційно зарахованому для призначення пенсії науковому стажу роботи за рахунок джерел фінансування, визначених законодавством для відповідних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації.

Пунктом 4 цього ж Порядку встановлено, що у разі ліквідації або зміни власника підприємства, установи, організації чи вищого навчального закладу III - IV рівнів акредитації різниця у розмірі пенсії фінансується за рахунок коштів їх правонаступників у порядку, що діяв стосовно цих підприємств, установ, організацій та закладів до моменту ліквідації або зміни власника.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що розпорядженням органу Пенсійного Фонду України №118611 від 26.07.2007р. ОСОБА_4 з 14.02.2007р. призначено наукову пенсію й правомірність такого призначення була предметом дослідження у справі №2а-2123/12/0170/11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікувальний комплекс "Марат" до Управління Пенсійного фонду України в м.Ялта АР Крим, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_4 про скасування зазначеного розпорядження й постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 17.05.2012р., залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2012р., в задоволенні позову було відмовлено.

При цьому, в постанові Окружного адміністративного суду АР Крим від 17.05.2012р. та ухвалі Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2012р. у справі №2а-2123/12/0170/11, якими фактично встановлено правомірність призначення ОСОБА_4 пенсії відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», зазначено, що при обрахунку органом Пенсійного фонду наукового стажу вказаної особи такий стаж розподілявся відповідно до відпрацьованого ним часу в ДП «Ялтакурорт», ЗАТ «Санаторій ім.С.М.Кірова» та ТОВ «Лікувальний комплекс «Марат», однак, ані суд першої, ані суд апеляційної інстанцій не звернули увагу на цю обставину та не надали їй правової оцінки, у тому числі в контексті наведених вище норм законодавства.

Крім того, судами не було належним чином досліджено наявне в матеріалах справи повідомлення, що надсилалось позивачем на адресу відповідача та в якому вказано, що заборгованість з відшкодування різниці у розмірах пенсій, стягнення якої є предметом розгляду у даній справі, визначена за період з 14.02.2007р. по 30.06.2011р., а також не досліджено в зв'язку з цим питання дотримання строку звернення до суду, встановленого ст.99 КАС України й питання наслідків пропуску такого строку, передбачених ст.100 КАС України.

Стаття 159 Кодексу адміністративного суду України визначає, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте, судова колегія Вищого адміністративного суду України вважає, що суди попередніх інстанцій всупереч приписам ст.159 КАС України не дослідили всіх обставин даної справи та передчасно дійшли висновків відповідно про відмову в задоволенні позову та про задоволення останнього.

Відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи, що допущені судами першої та апеляційної інстанції порушення норм процесуального права не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції, який процесуальним законом позбавлений можливості досліджувати докази і встановлювати нові обставини, судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції, якому під час її нового розгляду необхідно дослідити вищевказані обставини і прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

За таких обставин, керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 227 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу ДП "Ялтакурорт" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 07.02.2013р. та постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2013р. скасувати, а справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: Пасічник С.С.

Кобилянський М.Г.

Кочан В.М.