Постанова

від 03.07.2014 по справі 816/2221/14

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2014 року м. Полтава Справа № 816/2221/14

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гіглави О.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Лайко О.В.,

представника позивача - Дашка М.В.,

представника відповідача - Павленко К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Антарес" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

10 червня 2014 року Приватне підприємство "Антарес" (далі - ПП "Антарес", позивач) звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі - Кременчуцька ОДПІ, відповідач) про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення - рішення від 19.03.2014 №0001062202/363.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказував на те, що висновки Кременчуцької ОДПІ в акті перевірки №553/16-03-22-02-12/32478777 від 26.02.2014 щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього на суму 20821,00 грн за липень 2013 року, є безпідставними. Наполягав на тому, що здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ "Інтер-Пейнт" у липні 2013 року повністю підтверджується наявними у позивача первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності. В зв'язку з цим, позивач просить визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 19.03.2014 №0001062202/363.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у письмових запереченнях №994 від 24.06.2014 (а.с. 49-51).

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ПП "Антарес" (ідентифікаційний код 32478777) 11.08.2003 зареєстроване в якості юридичної особи виконавчим комітетом Комсомольської міської ради Полтавської області, номер запису про включення відомостей про юридичну особу до ЄДР 1 584 120 0000 000304 (а.с. 13). Позивач перебуває на податковому обліку в Комсомольському відділені Кременчуцької ОДПІ та є платником податку на додану вартість (а.с. 15).

Згідно довідки з ЄДРПОУ АБ№597565 (а.с. 16) видами діяльності позивача за КВЕД-2010 є: 43.39 інші роботи із завершення будівництва; 33.12 ремонт і технічне обслуговування машин і устатковання промислового призначення; 42.99 будівництво інших споруд, н.в.і.у.; 43.34 малярні роботи та скління; 43.91 покрівельні роботи; 43.99 інші спеціалізовані будівельні роботи, н.в.і.у.

У період з 13.02.2014 по 19.02.2014 Кременчуцькою ОДПІ проведено виїзну позапланову перевірку ПП "Антарес" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Інтер-Пейнт" (код 37640500) за період липень 2013 року.

За результатами перевірки контролюючим органом 26.02.2014 складено акт №553/16-03-22-02-12/32478777, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог пункту 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 20821,00 грн, в тому числі за липень 2013 року в сумі 20821,00 грн (а.с. 20-26).

Як слідує зі змісту акта перевірки №553/16-03-22-02-12/32478777 від 26.02.2014 та письмових заперечень №994 від 24.06.2014, висновок про завищення ПП "Антарес" податку на додану вартість за липень 2013 року в сумі 20821,00 грн Кременчуцька ОДПІ обґрунтовує тим, що при проведенні перевірки здійснено аналіз ТТН, в результаті чого встановлено порушення порядку їх заповнення. Вказане не дає можливості фактично визначити де та яким чином відвантажувався товар, а враховуючи відсутність основних фондів у ТОВ "Інтер-Пейнт" (в тому числі і складських) та його юридичну адресу (м. Київ), перевіряючі дійшли до висновку, що відвантаження товару взагалі не було, а полягало лише в документальному оформленні первинних документів.

Крім того, при проведенні перевірки ПП "Антарес" було використано висновки акту ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 29.11.2013 №565/3-26-50-22-03-37640500 "Про результати документальної позапланової перевірки ТОВ "Інтер-Пейнт" щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ "Інтайм Плюс" за період липень 2013", згідно яких перевіркою не встановлено факту реального здійснення господарських операцій ТОВ "Інтер-Пейнт" з ТОВ "Інтайм Плюс" за період з 01.07.2013 по 31.07.2013 при придбанні та продажу товарів (послуг), які підпадають під визначення підпунктів 14.1.36, 14.1.123 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.

З огляду на викладене, угоди, укладені між ПП "Антарес" та ТОВ "Інтер-Пейнт" за період липень 2013 року, на думку відповідача, носять безтоварний характер, а податковий кредит сформований від даного контрагента недійсний.

На підставі акта перевірки №553/16-03-22-02-12/32478777 від 26.02.2014, Кременчуцькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.03.2014 №0001062202/363, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у розмірі 26026,25 грн, в тому числі 20821,00 грн - за основним платежем та 5205,25 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 30).

Надаючи правову оцінку спірному податковому повідомленню-рішенню, суд виходить з наступного.

З аналізу положень статті 198 Податкового кодексу України слідує, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг) платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Судом встановлено, що 04.01.2013 між ПП "Антарес" (покупець) та ТОВ "Інтер-Пейнт" (постачальник) укладений договір №2/01/13, згідно якого постачальник продає, а покупець купує покриття для антикорозійного захисту у кількості, асортименті, та за ціною, які визначаються у додатках /рахунках-фактурах/, що підписуються сторонами та є невід'ємними частинами даного договору (а.с. 85-86).

В рамках виконання вказаного договору ПП "Антарес" у липні 2013 року придбало у ТОВ "Інтер-Пейнт" товарно-матеріальні цінності, а саме: інтергард 251, інтербонд 201 червоний, розчинник ГТА 220 на загальну суму 124923,12 грн, в тому числі ПДВ 20820,52 грн.

За результатами здійснення господарської операції між ПП "Антарес" та ТОВ "Інтер-Пейнт" з придбання товару, останнім виписані наступні первинні бухгалтерські документи: рахунки-фактури №СФ-0000404 від 03.07.2013, №СФ-0000421 від 08.07.2013, №СФ-0000491 від 24.07.2013, податкові накладні №9 від 04.07.2013, №52 від 15.07.2013, №101 від 24.07.2013 та видаткові накладні №РН-0000417 від 04.07.2013, №РН-0000447 від 15.07.2013, №РН-0000493 від 24.07.2013 (а.с. 87-89, 92-94, 96-98).

Дослідивши вказані податкові накладні, суд не має підстав для визнання їх такими, що не відповідають вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності, а саме, податкові накладні містять адресу місцезнаходження покупця та продавця, одиниці виміру товару, кількість проданих товарів, ціну продажу. Будь-яких порушень щодо оформлення податкових накладних судом не встановлено, зауваження до змісту та форми зазначених документів у податкового органу відсутні.

Згідно вказаних податкових накладних позивачем включено суму податку на додану вартість у загальному розмірі 20820,52 грн до складу податкового кредиту за липень 2013 року та відображено у податковій декларації з податку на додану вартість за вказаний період (а.с. 143-144).

Відповідно до умов договору від 04.01.2013 №2/01/13 оплата по договору повинна здійснюватися на рахунок постачальника в гривнях за банківськими реквізитами, що зазначені у п.12 даного Договору; оплата за товар здійснюється покупцем у наступному порядку: 100 % вартості партії товару, визначеної рахунком-фактурою, покупець перераховує постачальнику попередньою оплатою у три денний строк (пункти 5.1, 5.2 Договору).

Судом встановлено, що оплата придбаного товару здійснювалась позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на користь ПП "Антарес", що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками (а.с. 100-101). Зі змісту вказаних банківських виписок слідує, що позивач в повному обсязі розрахувався з ТОВ "Інтер-Пейнт" за придбані товарно-матеріальні цінності.

Відповідно до пункту 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 №99 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 за № 293/1318, сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

На підставі наданого позивачем витягу з Журналу реєстрації довіреностей (а.с. 82-83) встановлено, що придбаний позивачем товар отримувався уповноваженим представником ПП "Антарес" Хухро С.В. на підставі довіреностей, копії яких наявні у матеріалах справи (а.с. 90-91, 95, 99).

Як встановлено судом із пояснень представника позивача, придбаний ПП "Антарес" у ТОВ "Інтер-Пейнт" товар, у відповідності до умов договору від 04.01.2013 №2/01/13, транспортувалася силами та за рахунок покупця з орендованого ТОВ "Інтер-Пейнт" складу, розташованого за адресою: пров. Галузевий, 6, м. Кременчук на адресу ПП "Антарес" у м. Комсомольську. Вказане підтверджується долученими позивачем до матеріалів справи: товарно-транспортними накладними; договором найму (оренди) транспортного засобу від 03.03.2011; свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу Volkswagen T4 ВІ 4548 АА; договором оренди складського приміщення №2А від 01.11.2013, укладеним між ТОВ "Інтер-Пейнт" та ТОВ "Бікор", з урахуванням додаткової угоди №1 до нього; актом прийому-передачі орендованих приміщень (а.с. 80-81, 89 зі звороту, 94 зі звороту, 98 зі звороту, 168-171).

Посилання контролюючого органу в акті перевірки №553/16-03-22-02-12/32478777 від 26.02.2014 та письмових запереченнях на адміністративний позов на недоліки в оформленні товарно-транспортних накладних, у зв'язку з чим останні не мають статусу первинного документу та не можуть підтверджувати реальність транспортування ТМЦ від постачальника до покупця, судом оцінюються критично з огляду на наступне.

Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997, визначено лише права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту та не встановлюються правила податкового обліку витрат операційної діяльності та податкового кредиту платника податку.

При цьому, товарно-транспортні накладні не є документами первинного бухгалтерського обліку, на підставі яких проводиться оприбуткування поставленого товару та не є єдиним та безумовним документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей.

Крім того, оскільки наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 22.05.2006 №493 виключено пункт 11.2 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, яким передбачалося, що товарно-транспортні накладні і дорожні листи вантажного автомобіля належать до документів суворої звітності, то положення щодо дотримання суб'єктами господарювання типових форм вказаних документів не є обов'язковими.

Відповідно до статті 545 ЦК України підтвердження факту та належності виконання зобов'язання є письмове підтвердження одержання такого виконання кредитором.

Відповідно до положень Закону України "Про бухгалтерський облік та податкову звітність в Україні" бухгалтерський облік господарських операцій в Україні ведеться на підставі первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи складаються під час здійснення господарської операції, або безпосередньо після її закінчення.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В даному випадку первинними документами, що підтверджують фактичність господарських операцій між ПП "Антарес" та ТОВ "Інтер-Пейнт" є рахунки-фактури, податкові накладні та видаткові накладні.

З огляду на викладене, та з урахуванням того, що товарно-транспортні накладні не є документами первинного бухгалтерського обліку та суворої звітності, на підставі яких проводиться оприбуткування поставленого товару та не являються єдиними та безумовними документами, що підтверджують факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей, сама по собі наявність або відсутність товарно-транспортних накладних, а так само недоліки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у зобов'язаннях платника податків.

Аналогічна правова позиція висловлена Вищим адміністративним судом України в ухвалах від 14.04.2014 №К/9991/70984/12, від 23.06.2014 №К/800/53541/13, від 28.05.2014 №К-21872/10 (а.с. 172-191).

Як свідчать матеріали справи, частина придбаних позивачем у ТОВ "Інтер-Пейнт" товарно-матеріальних цінностей була використана в господарській діяльності підприємства, а саме, при виконанні робіт по антикорозійному захисту та обробці металоконструкцій, технічного обладнання на користь ВАТ "Полтавський ГЗК" та ТОВ "Механічно-ремонтний завод". Вказане підтверджується долученими позивачем до матеріалів справи: договором №201 від 22.01.2013, укладеним між ПП "Антарес" та ВАТ "Полтавський ГЗК"; договором підряду №3 від 19.07.2013, укладеним між ПП "Антарес" та ТОВ "Механічно-ремонтний завод"; рахунками; податковими накладними; актами прийомки виконаних робіт; актами на використані матеріали; договірною ціною; банківськими виписками (а.с. 102-117, 149-158).

Залишок невикористаної кількості покриття для антикорозійного захисту, що придбано позивачем у ТОВ "Інтер-Пейнт" обліковуються на складі ПП "Антарес", що підтверджується довідкою про виробничі запаси (а.с. 137-138).

В ході судового розгляду справи представник позивача зазначив, що реалізовані на користь ПП "Антарес" товарно-матеріальні цінності в свою чергу придбавалися постачальником - ТОВ "Інтер-Пейнт" у іншого суб'єкта господарської діяльності, а саме - ТОВ "Інтайм Плюс", про що свідчать рахунки-фактури, видаткові накладні та податкові накладні, копії яких наявні у матеріалах справи (а.с. 159-167).

Як слідує зі змісту акту №553/16-03-22-02-12/32478777 від 26.02.2014, висновок перевіряючих про безтоварність господарської операції між ПП "Антарес" та його контрагентом ТОВ "Інтер-Пейнт" були обґрунтовані висновками акту ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 29.11.2013 №565/3-26-50-22-03-37640500 "Про результати документальної позапланової перевірки ТОВ "Інтер-Пейнт" щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ "Інтайм Плюс" за період липень 2013", згідно яких перевіркою не встановлено факту реального здійснення господарських операцій ТОВ "Інтер-Пейнт" з ТОВ "Інтайм Плюс" за період з 01.07.2013 по 31.07.2013 при придбанні та продажу товарів (послуг), які підпадають під визначення підпунктів 14.1.36, 14.1.123 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.

В свою чергу, висновки акту перевірки ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 29.11.2013 №565/3-26-50-22-03-37640500 відносно ТОВ "Інтер-Пейнт" ґрунтуються на висновках акту ДПІ у Облонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 26.09.2013 №533/26-54-22-06-38663326 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Інтайм Плюс" (код 38663326) за період травень, червень, липень 2013 року", відповідно до яких на момент проведення перевірки первинні та інші документи по ТОВ "Інтайм Плюс" відсутні, посадові особи за податковою адресою: 4210, м. Київ, вул. Маршала Малиновського, буд. 34 не знаходяться, стан платника - 7 (до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей), що свідчить про відсутність у ТОВ "Інтайм Плюс" об'єктів оподаткування по операціях з придбання та продажу товарів (послуг) у підприємств-постачальників/покупців за травень, червень, липень 2013 року.

Судом встановлено, що постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.02.2014 у справі №/826/19728/13-а, що залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2014, задоволено позовні вимоги ТОВ "Інтайм Плюс" до ДПІ у Облонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії (а.с. 118-127).

Так, вказаною постановою визнані протиправними дії ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві щодо формування висновків акту №533/26-54-22-06-38663326 від 26.09.2013 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Інтайм Плюс" за період травень, червень, липень 2013 року", визнані протиправними дії ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві щодо внесення коригувань до електронних баз даних, у тому числі до автоматизованої інформаційної системи "Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України", на підставі акту №533/26-54-22-06-38663326 від 26.09.2013 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Інтайм Плюс" за період травень, червень, липень 2013 року" показників податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ ТОВ "Інтайм Плюс" в розрізі контрагентів за травень, червень, липень 2013 року; зобов'язано ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві відновити в електронних базах даних, у тому числі у автоматизованій інформаційній системі "Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" показники податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ ТОВ "Інтайм Плюс" в розрізі контрагентів за травень, червень, липень 2013 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.05.2014 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ДПІ у Облонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.02.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2014 у справі №826/19728/13-а (а.с. 128-130).

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що позивачем на підставі належним чином оформлених податкових накладних та інших первинних бухгалтерських документів правомірно включено суму податку на додану вартість в розмірі 20820,52 грн до складу податкового кредиту за липень 2013 року.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач в ході судового розгляду справи правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення від 19.03.2014 №0001062202/363 не довів, а відтак позовні вимоги ПП "Антарес" є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Зважаючи на те, що податкове повідомлення-рішення є правовим актом індивідуальної дії, та згідно частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі його неправомірності, визнається судом протиправним і скасовується, суд вважає за необхідне, згідно частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, вийти за межі позовних вимог про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення, а саме, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 19.03.2014 №0001062202/363.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.

Частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Як свідчить наявне у матеріалах справи платіжне доручення №37 від 21.03.2014, ПП "Антарес" сплачено судовий збір у більшому розмірі, ніж передбачено Законом України "Про судовий збір", а саме, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 100 відсотків ставки судового збору за майнові вимоги - 1827,00 грн, які при зверненні до суду мали бути оплачені судовим збором в розмірі 182,70 грн (10 відсотків розміру ставки судового збору).

З огляду на це, керуючись положеннями пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", суд приходить до висновку про необхідність повернення ПП "Антарес" з Державного бюджету України суми надміру сплаченого судового збору в розмірі 1644,30 грн.

Підпунктом 3 частини 9 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України встановлено, що у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

У зв'язку з цим, з Державного бюджету України на користь ПП "Антарес" підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 182,70 грн шляхом їх безспірного списання з рахунка суб'єкта владних повноважень - Кременчуцької ОДПІ Головного управління Міндоходів у Полтавській області.

В силу пункту 21 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" органи доходів і зборів звільнені від сплати судового збору, а тому судовий збір в сумі, що становить 90 відсотків розміру ставки судового збору, з відповідача до державного бюджету не стягується.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Антарес" задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 19 березня 2014 року №0001062202/363.

Стягнути з Державного бюджету України в особі Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (ідентифікаційний код 38742715) на користь Приватного підприємства "Антарес" (ідентифікаційний код 32478777) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 182,70 грн.

Повернути Приватному підприємству "Антарес" (ідентифікаційний код 32478777) з Державного бюджету України надміру сплачену згідно платіжного доручення №37 від 21 березня 2014 року суму судового збору в розмірі 1644,30 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 08 липня 2014 року.

Суддя О.В. Гіглава