Постанова

від 03.07.2014 по справі 803/1206/14

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2014 року Справа № 803/1206/14

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Лозовського О.А.,

при секретарі судового засідання Новак Л.О.,

за участю представника позивача Корнійчука А.В.,

представника відповідача Канівського В.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного підприємства "Престиж-Захід-Сервіс" про стягнення адміністративно-господарських санкцій,

ВСТАНОВИВ:

Волинське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач) звернулося з позовом до Приватного підприємства "Престиж-Захід-Сервіс" (далі - ПП "Престиж-Захід-Сервіс", відповідач) про стягнення адміністративно-господарських санкцій на суму 10475,00 грн. та пені на суму 200,96 грн., всього на загальну суму 10675,96 грн.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що всупереч вимогам частини першої статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" відповідачем у 2013 році не забезпечено норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів в кількості 1 особи. Сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів становить 10475,00 грн., яка відповідачем в добровільному порядку не була сплачена. За несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій відповідачу нарахована пеня в сумі 200,96 грн., яку позивач просить стягнути з ПП «Престиж-Захід-Сервіс» разом із сумою адміністративно-господарських санкцій в примусовому порядку.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, та просив його задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав та зазначив, що ПП «Престиж-Захід-Сервіс» у 2013 році були вжиті всі необхідні заходи, передбачені Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", стосовно забезпечення працевлаштування інвалідів. Хоча в 2013 році у ПП «Престиж-Захід-Сервіс» не працювала жодна особа, якій встановлена інвалідність, однак протягом 2013 року відповідач здійснював подачу звітів до Луцького міського центру зайнятості про наявність вакансій для інвалідів. Оскільки відповідачем були виконані покладені на роботодавців Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" обов'язки, спрямовані на працевлаштування інвалідів, то у позивача відсутні підстави для застосування адміністративно-господарських санкцій та нарахування пені. Просив відмовити в задоволенні позову Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з таких підстав.

Згідно з частинами першою та другою статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (далі - Закон) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Частиною першою статті 20 Закону визначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Судом встановлено, що згідно поданого ПП "Престиж-Захід-Сервіс" звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2013 рік роботодавцем зазначено, що середньооблікова чисельність працюючих у 2013 році у відповідача фактично складала 8 чоловік, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до законодавства встановлена інвалідність - 0 осіб; кількість інвалідів-штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, становить 1 особа (а.с.6-7).

Відповідно до частин першої та третьої статті 18 Закону забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Отже, обов'язки роботодавців стосовно забезпечення прав інвалідів на працевлаштування полягають: у виділенні та створенні робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць; у створенні для них умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації; у забезпеченні інших соціально-економічних гарантій, передбачених чинним законодавством; у наданні державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів; у звітуванні Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Із досліджених в судовому засіданні письмових доказів вбачається, що ПП "Престиж-Захід-Сервіс" в 2013 році систематично здійснювало подачу звітів форми №3-ПН про наявність вакансій для інвалідів. Зокрема, у звітах станом на 30.08.2013 року, станом 25.09.2013 року, станом на 14.10.2013 року заявлено 1 вакансію для інвалідів.

Відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною другою статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач вжив всіх необхідних заходів для недопущення порушень вимог Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" при здійсненні господарської діяльності, а саме: створив робочі місця для інвалідів та протягом 2013 року звітами інформував центр зайнятості про наявні вакантні місця на підприємстві для інвалідів. Сам по собі факт невиконання нормативу для працевлаштування інвалідів не є підставою для застосування адміністративно-господарських санкцій та пені, оскільки наявність незаповнених вакансій для інвалідів на ПП «Престиж-Захід-Сервіс» виникла не з вини відповідача. Адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням ним правопорушення, наявність якого позивачем не доведена.

Враховуючи, що ПП "Престиж-Захід-Сервіс" у 2013 році виконано вимоги Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" в частині створення робочих місць для інвалідів та вжиття заходів, спрямованих на їх працевлаштування, тому суд приходить до висновку що в задоволенні позову Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів слід відмовити повністю.

Керуючись статтями 11, 17, 158, частиною 3 статті 160, статтями 162, 163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного підприємства "Престиж-Захід-Сервіс" про стягнення адміністративно-господарської санкції та пені відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 08 липня 2014 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий О.А.Лозовський