Рішення

від 07.07.2014 по справі 914/1618/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.07.2014 р. Справа № 914/1618/14

За позовом : Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради, м. Львів

До відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Сезар», м. Львів

Про стягнення 80213,26 грн.

В судове засідання з'явились:

від позивача : Івасюк Н.В. - представник

від відповідача : Середенко А.С., Качмар І.О. - представник

Суддя Березяк Н.Є.

Секретар судового засідання Кравець О.І.

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22 ГПК України.

Суть спору: Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сезар» про стягнення заборгованості з орендної плати в розмірі 80213,26 грн.

Розгляд справи неодноразово відкладався з підстав викладених в ухвалах суду.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задоволити позов з підстав і мотивів, викладених в позовній заяві, матеріалах справи та наданих в судових засіданнях поясненнях. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ті обставини, що станом на 30.04.2014 року у відповідача обліковується заборгованість із сплати орендної плати за користування об'єктом оренди по договору №Л-4279-6 від 21.04.2006 року, яку просить стягнути з відповідача.

Представник відповідача проти позову заперечив, з підстав і мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву та наданих поясненнях. В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на ті обставини, що орендовані по договору №Л-4279-6 від 21.04.2006 року приміщення ним викуплені шляхом приватизації, що підтверджується договорами купівлі-продажу , а відтак нарахування йому орендної плати вважає безпідставним.

Ухвалами суду у позивача неодноразово витребовувався обґрунтований розрахунок позовних вимог із зазначенням періоду виникнення заборгованості, врахуванням розмірів орендованих площ та укладених договорів купівлі-продажу предмету оренди. Позивач витребуваних ухвалами суду документів та обґрунтованого розрахунку позовних вимог суду не надав.

07.07.2014 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

21.04.2006 року між Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (Орендодавець) та ТзОВ «Сезар» (Орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення №Л-4279-6 відповідно до умов п.1.1 якого позивач передає, а відповідач приймає в орендне користування нежитлові приміщення 1-го поверху загальною площею 46,5 кв.м. по вул. І.Франка,11 у м.Львові.

Відповідно до п.5.2 Договору орендна плата перераховується орендарем на підставі наданих ( виставлених) йому рахунків не пізніше 20 числа місяця за попередній місяць.

Як вбачається з тексту позовної заяви, позивач стверджує , що станом на 30.04.2014 року за відповідачем обліковується заборгованість із сплати орендної плати у розмірі 80213,26 грн., яку просить стягнути з відповідача.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення .

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного:

Згідно ст. ст. 526,530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічне положення містить ст. 193 ГК України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.04.2006 року між Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (Орендодавець) та ТзОВ «Сезар» (Орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення №Л-4279-6 відповідно до умов п.1.1 якого позивач передає, а відповідач приймає в орендне користування нежитлові приміщення 1-го поверху загальною площею 46,5 кв.м. по вул. І.Франка,11 у м.Львові.

Позивач стверджує, що станом на 30.04.2014 року за відповідачем обліковується заборгованість із сплати орендної плати у розмірі 80213,26 грн., яку просить стягнути з відповідача. Обґрунтованого розрахунку позовних вимог позивач суду не надав, проте, як зазначено в довідці, дана заборгованість виникла в період з 01.08.2010 року по 01.02.2013 року.

Як вбачається із матеріалів справи, згідно п.4.1 Договору термін дії цього договору оренди визначений з 21.04.2006 року по 21.04.2009 року. Положеннями п.4.3 Договору передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії Договору, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Як стверджував представник позивача в судовому засіданні, зазначений договір пролонговувався в порядку, передбаченому п.4.3 Договору.

Доводи позивача необґрунтовані і спростовуються матеріалами справи .

Відповідно до п.4.8 Договору оренди нерухомого майна №Л-4279-6 від 21.04.2006 року сторони погодили , що чинність цього договору припиняється зокрема внаслідок приватизації об'єкта оренди Орендарем.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до ухвали Львівської міської ради №1786 від 15.05.2008 року, між Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (Продавець) та ТзОВ «Сезар» (Покупець) 24.09.2008 року було укладено два договори купівлі-продажу об'єкта оренди на 24.5 кв.м. ( Договір № 2157) та 22,0 кв.м. ( Договір № 2156), що в загальному складає 46.5 кв.м. На виконання умов договору купівлі-продажу №2157, 09 липня 2010 року відповідачу було передано у власність об'єкт орендованого майна площею 24.5 кв.м., що пі підтверджується актом приймання-передачі майна, підписаного та завіреного печатками сторін.

З огляду на викладене, безпідставним є нарахування позивачем орендної плати на передане у власність покупця орендоване майно.

Крім того, як вже зазначалося раніше, приватизація Орендарем об'єкта оренди припиняє дію договору оренди відповідно до положень п.4.8 Договору №Л-4279-6 від 21.04.2006 року.

Не заслуговують на увагу суду доводи позивача стосовно порушення покупцем строків оплати по договорах купівлі-продажу об'єкта оренди, оскільки дотримання сторонами своїх зобов'язань по договорах купівлі-продажу не є предметом дослідження у даній справі.

Крім того, у випадку порушення Покупцем своїх зобов'язань по договорах купівлі-продажу об'єктів нерухомого майна 1-го поверху загальною площею 46,5 кв.м. по вул. І.Франка,11 у м. Львові Продавець міг застосувати ті види відповідальності, які сторони погодили умовами укладених договорів купівлі-продажу.

Станом на день розгляду справи, Договори купівлі продажу об'єктів нерухомості є чинними, не розривалися і сторонами виконані.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Жодними належними і допустимими доказами позивач не обґрунтував підставність вимог про стягнення з відповідача орендної плати за період після припинення договору оренди та приватизації Покупцем орендованого майна.

З огляду на викладене, виходячи з положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, враховуючи практику застосування законодавства Вищими судовими інстанціями, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не обґрунтовані і не підлягають до задоволення .

Керуючись 3,4,4 1 ,4 2 ,4 3 , 4 4 ;4 5 ,4 6 ,12,22,32,33,34,35,36,43,49,82,84,85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.В задоволенні позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 07.07.2014 року.

Суддя Березяк Н.Є.