Постанова

від 14.10.2014 по справі 914/1618/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" жовтня 2014 р. Справа № 914/1618/14

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Юрченка Я.О.

суддів Давид Л.Л. Зварич О.В.

при секретарі судового засідання Бараняк Н.Я.,

за участю представників:

від позивача: Івасюк Н.В.

від відповідача: Середенко А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управляння комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради, вих. № 2302-вих 2153 від 17.07.2014р.

на рішення Господарського суду Львівської області від 07.07.2014р.

у справі № 914/1618/14

за позовом: Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради, м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Сезар", м. Львів

про стягнення 80 213, 26 грн.

Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сезар" про стягнення 80 213, 26 грн. Позов заявлено на підставі договору оренди № Л-4279-6 від 21.04.2006р., укладеного позивачем з відповідачем.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 07.07.2014р. у справі № 914/1618/14 (суддя Березяк Н.Є.) в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Місцевий господарський суд виходив, зокрема з того, що нарахування позивачем орендної плати на передане у власність покупця орендоване майно є безпідставним.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач - Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради звернулось до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 07.07.2014р., мотивуючи свої доводи порушенням місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 25.07.14р. апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 12.08.14р. Також вищевказаною ухвалою відстрочено скаржнику сплату судового збору до 11.08.2014р та зобов'язано подати обґрунтовані доповнення до апеляційної скарги.

На виконання вимог ухвали суду від 25.07.2014р. скаржником подано докази сплати судового збору згідно з платіжним дорученням № 2559 від 24.07.2014р. в сумі 913, 50 грн.

Ухвалою суду від 12.08.2014р. розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ній.

На адресу суду 25 вересня 2014 року скаржником подано доповнення до апеляційної скарги (вих. № 2302-вих-2616 від 24.09.2014р.) в яких він зокрема, покликається на те, що суд першої інстанції не врахував той факт, що акт приймання-передачі майна було підписано лише щодо договору купівлі-продажу № 2157, предметом якого було майно площею 24.5 кв.м. Відтак, оскільки сторонами не було внесено зміни до договору оренди у зв'язку з приватизацією частини приміщень за договором купівлі-продажу № 2157, орендна плата за договором оренди продовжувала нараховуватись згідно умов договору оренди.

В судовому засіданні 25.09.2014р. за клопотанням позивача продовжувався строк вирішення спору та оголошувалась перерва до 13.10.2014р.

13 жовтня 2014 року відповідач, скориставшись своїм правом, передбаченим ст. 96 ГПК України, подав заперечення на апеляційну скаргу, в якому просить залишити рішення Господарського суду Львівської області від 07.07.14р. у справі № 914/1618/14 без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Зокрема, вказує, що законодавець не передбачає внесення змін у договір оренди у зв'язку з приватизацією об'єкту оренди в частині припинення чинності договору оренди. Також посилається на п. 5.2.9 додатку № 1 Положення про оренду майна територіальної громади м. Львова та п. 4.8. договору та зазначає, що чинність договору припиняється внаслідок приватизації об'єкта оренди орендарем.

В судовому засіданні 13.10.14р. оголошувалась перерва до 14.10.2014р.

В дане судове засідання з'явились представники сторін та підтримали власні доводи та заперечення, викладені в апеляційній скарзі, доповненнях до неї та запереченнях до апеляційної скарги.

Розглянувши апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав

Як встановлено місцевим господарським судом і це вбачається з матеріалів справи, 21.04.2006р. Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (орендодавець) та ТОВ "Сезар" (орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення №Л-4279-6 відповідно до умов п.1.1 якого позивач передає, а відповідач приймає в орендне користування нежитлові приміщення 1-го поверху загальною площею 46,5 кв.м. по вул. І.Франка, 11 у м. Львові.

Пунктом 4.8.договору передбачено, що чинність договору припиняється внаслідок:

- закінчення строку, на який його було укладено;

- приватизації об'єкта оренди орендарем;

- загибелі об'єкта оренди;

- дострокового розірвання за взаємною згодою сторін або за рішенням суду господарського суду;

- банкрутства орендаря та в інших випадках, прямо передбачених чинним законодавством України.

Розмір орендної плати за об'єкт оренди визначається відповідно до чинної на момент укладення даного договору Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Львова, затвердженої ухвалою міської ради (п. 5.1. договору).

Відповідно до п.5.2 Договору орендна плата перераховується орендарем на підставі наданих ( виставлених) йому рахунків не пізніше 20 числа місяця за попередній місяць.

Зміни та доповнення до даного договору вносяться у письмовій формі у порядку, встановленому чинним законодавством України з наступним нотаріальним посвідченням. Одностороннє внесення змін до договору не допускається (п. 13.3 договору).

Пунктом 4.1 договору термін дії цього договору оренди визначений з 21.04.2006 року по 21.04.2009 року. Положеннями п.4.3 договору передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Як стверджував представник позивача в судовому засіданні, зазначений договір пролонговувався в порядку, передбаченому п.4.3 договору.

Позивач стверджує, що станом на 30.04.2014р. за відповідачем обліковується заборгованість із сплати орендної плати у розмірі 80 213,26 грн., яку просить стягнути з відповідача за період з 01.08.2010р. по 01.02.2013р.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до ухвали Львівської міської ради № 1786 від 15.05.2008р, Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (продавець) та ТОВ "Сезар" (покупець) 24.09.2008р. було укладено два договори купівлі-продажу об'єкта оренди на 24.5 кв.м. (договір № 2157) та 22,0 кв.м. (договір № 2156), що в загальному складає 46.5 кв.м.

Пунктом 1.2. договорів купівлі-продажу передбачено, що право власності на об'єкт продажу переходить до покупця з моменту сплати повної вартості придбаного об'єкта продажу, отримання акту прийому-передачі об'єкта продажу та державної реєстрації.

9 липня 2010 року на виконання умов договору купівлі-продажу № 2157, відповідачу було передано у власність об'єкт орендованого майна площею 24.5 кв.м., що підтверджується актом приймання-передачі майна, підписаного та завіреного печатками сторін.

Акт приймання-передачі відповідно до договору купівлі-продажу № 2156, який засвідчує що продавцем та балансоутримувачем виконані зобов'язання щодо передачі покупцю у власність об'єкта продажу, розташованого за адресою: м. Львів, вул. І Франка, 11 (нежитлове приміщення загальною площею 22,0 кв.м.) підписано лише 28.04.2014р.

Факт переходу права власності за договорами купівлі-продажу сторонами не заперечувався.

Як зазначав представник позивача в судових засіданнях та не заперечував представник відповідача, і до і після реєстрації за відповідачем права власності на 24, 5 кв.м., позивач виставляв рахунки на оплату орендної плати за все приміщення, передбачені договором оренди.

Представник відповідача проти розміру орендної плати не заперечував, однак вказував, що така нараховуватись не повинна, оскільки частина майна передана йому у власність, а чинне законодавство та п. 4.8 договору не передбачає внесення змін у договір оренди у зв'язку з приватизацією об'єкту оренди в частині припинення чинності договору оренди.

Частиною 2 статті 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно положень ч. 1 ст. 759 ЦК України, які кореспондуються з положеннями ст.283 ГК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч. 4 ст. 284 ГК України, ч. 1 ст. 763 ЦК України строк договору оренди визначається за погодженням сторін.

Орендар зобов'язаний, зокрема, своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату (ч. 3 ст 285 ГК України, ст. 762 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

У відповідності до приписів ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В статті 188 ГК України зазначено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

В матеріалах справи відсутні та суду не надані докази внесення змін до договору оренди № Л-4279-6 від 21.04.2006р. після передачі покупцю у власність об'єкта продажу, розташованого за адресою: м. Львів, вул. І. Франка, буд. 11 (нежитлове приміщення загальною площею 24, 5 кв.м.).

До відповідача перейшло право власності лише на частину майна, в той час, як договором передбачено, що чинність договору припиняється, зокрема у разі приватизації об'єкта оренди орендарем.

З огляду на викладене, судова колегія вказує, що відповідач в установленому порядку не вніс змін до договору оренди нерухомого майна в частині його істотної умови - орендної плати, даний договір не визнавався недійсним у встановленому законом порядку та залишався чинним.

Відтак, судова колегія не погоджується з висновками місцевого господарського суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Заявлена до стягнення сума грошових коштів становить 80 213, 26 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем у відзиві на позовну заяву (а.с. 27) заявлено про застосування судом строків позовної давності.

Колегія суддів зазначає, що дана заява підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Оскільки судовою колегією встановлено факт порушення прав позивача, з урахуванням ст. 261 ЦК України, слід застосувати наслідки спливу позовної давності, що стосується заборгованості за період з 01.08.2010р. по 01.05.2011р., яка в грошовому еквіваленті становить 25 269, 90 грн.

За таких обставин, враховуючи все вищевикладене в сукупності, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та скасування рішення у даній справі з прийняттям нового судового рішення про задоволення позовних вимог в сумі 54 943, 36 грн. та відмовою в задоволенні вимог в частині 25 269, 90 грн., у зв'язку із спливом строку позовної давності.

Судові витрати за розгляд справи, у зв'язку з частковим задоволенням апеляційних вимог слід покласти на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Відтак, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення 1877, 15 грн, з яких 1251, 43 грн. за подання позовної заяви та 625, 72 грн. за подання апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Отже, наведені в оскаржуваному рішенні місцевого господарського суду висновки не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, відтак, таке рішення підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 99, 101, 103, 104, 105, Львівський апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Управляння комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради задоволити частково.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 07.07.2014р. у справі № 914/1618/14 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сезар" (79008, м. Львів, вул. І. Франка, 11, код ЄДРПОУ 23883344) на користь Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Галицька, 15, код ЄДРПОУ 25558625) 54 943, 36 грн заборгованості та 1877, 15 грн у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог, а саме щодо стягнення 25 269, 90 грн - відмовити.

5. На виконання постанови місцевому господарському суду видати наказ.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

7. Справу повернути до місцевого господарського суду.

Повний текст постанови складено 20.10.14

Головуючий суддя Юрченко Я.О.

Суддя Давид Л.Л.

Суддя Зварич О.В.