Ухвала

від 05.06.2014 по справі 817/313/14

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-602, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Махаринець Д.Є.

Суддя-доповідач:Моніч Б.С.

УХВАЛА

іменем України

"05" червня 2014 р. Справа № 817/313/14

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Моніча Б.С.

суддів: Бондарчука І.Ф.

Хаюка С.М.,

при секретарі Степанській А.В. ,

за участю

представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "26" березня 2014 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Магур" до Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень ,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Магур" (далі по тексту - ТОВ "Магур") звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області (далі по тексту - ДПІ у м. Рівному) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.01.2014 №0000262201 та №0000272201.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 26 березня 2014 року позов задоволено повністю.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області № 0000262201 та № 0000272201 від 24.01.2014 р.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням відповідач звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову - про задоволення позову. В апеляційній скарзі посилається на порушення судом норм матеріального, процесуального права та неповне з'ясування обставин справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги відповідно до ст.195 КАС України, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ст.200 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Правильне по суті судове рішення не може бути скасоване з одних лише формальних міркувань.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 06.12.2013 по 31.12.2013 ДПІ у м. Рівному була проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ "Магур" (код ЄДРПОУ 13992859) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 р. по 31.12.2012 р. та іншого законодавства за період з 01.10.2011 по 31.12.2012, за результатами якої складено акт від 13.01.2014 №11/17-16-22-01/13992859.

Висновками акта перевірки встановлено порушення позивачем п.44.1 ст.44, пп.138.8.1 п.138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, пп.153.2.1, пп.153.2.3 п.153.2 ст.153 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ із змінами та доповненями (далі Податковий кодекс України), в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 170 826 грн., в т.ч. за ІУ кв. 2011 - 48 204 грн., І кв. 2012 - 35 710 грн., ІІ кв.2012 - 25 316 грн., ІІІ кв. 2012 - 29 488, за ІУ кв. 2012 - 32 108 грн. та п.44.1 ст.44, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 79 400 грн.

На підставі результатів перевірки 24.01.2014 ДПІ у м. Рівному винесено податкові повідомлення-рішення №0000262201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 201 481,50 грн. ( у т.ч. 170 826 грн. основного платежу та 30 655,50 грн. штрафних санкцій) та №0000272201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 93 900,75 грн. (у т.ч. 79 400,00 грн. основного платежу та 14 500,75 грн. штрафних санкцій).

Судом встановлено, що 03.01.2011 між ТОВ "Магур" (орендодавець) та ПП ОСОБА_3 (орендар) було укладено договір оренди приміщення №ОП-1, відповідно до якого орендар приймає в тимчасове платне користування частину нежитлового приміщення (магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1") площею 100 м2, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до п.4.2 Договору - розмір щомісячної орендної плати за приміщення, що орендується становить 3000 грн., в т.ч. ПДВ 500 грн.

03.01.2011 між ТОВ "Магур" (орендодавець) та ПП ОСОБА_4 було укладено договір оренди приміщення №ОП-2, відповідно до якого орендар приймає в тимчасове платне користування частину нежитлового приміщення (магазину) площею 80 м2, розташованого за адресою: АДРЕСА_2.

Відповідно до п.4.2 Договору - розмір щомісячної орендної плати за приміщення, що орендується становить 3000 грн., в т.ч. ПДВ 500 грн.

01.09.2011 між ТОВ "Магур" (орендодавець) та ПП ОСОБА_5 (орендар) було укладено договір оренди приміщення №ОП-4Б, відповідно до якого орендар приймає в тимчасове платне користування частину нежитлового приміщення (магазину) площею 60,70 м2, розташованого за адресою: АДРЕСА_3.

Відповідно до п.4.2 Договору - розмір щомісячної орендної плати за приміщення, що орендується становить 3000 грн., в т.ч. ПДВ 500 грн.

Згідно пп.14.1.56 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, доходами є загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Підпунктом 153.2.1 пункту 153.2 ст.153 Податкового кодексу України передбачено, що дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) пов'язаним особам, визначається відповідно до договірних цін, але не менших від звичайних цін на такі товари, роботи, послуги, що діяли на дату такого продажу, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги).

Відповідно до п. 188.1. ст.188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Відповідно до Розділу XIX Прикінцевих положень Податкового кодексу України ст. 39 Податкового кодексу України набрала чинності з 01.01.2013 року, а до цього часу застосовувались правила, встановлені в п. 1.20. ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Відповідно до п. 1.20.1 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Відповідно до п.14.1.71 ст.14 Податкового кодексу України звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Пунктом 1.20.2 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована.

При цьому враховуються звичайні, при укладанні угод між непов'язаними особами, надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низько ліквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів. Якщо товари (роботи, послуги), ідентичні (за їх відсутності - однорідні) товарам (роботам, послугам), стосовно яких визначається звичайна ціна, прилюдно пропонуються до продажу, або мають ціни, встановлені на організованому ринку цінних паперів, або мають біржову ціну (біржове котирування), визначення звичайної ціни у встановленому в абзаці першому цього підпункту порядку здійснюється із врахуванням таких факторів.

Пунктом 1.20.6 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що у разі, коли на відповідному ринку товарів (робіт, послуг) не здійснюються операції з ідентичними (у разі їх відсутності - однорідними) товарами (роботами, послугами), або якщо неможливо визначити їх ціну через відсутність або недоступність відповідної інформації, звичайною ціною вважається ціна договору.

Пунктами 1.20.8 та 1.20.10 ст. 1 цього Закону вказано, що обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому Законом. Аналогічна норма закріплена у п.39.14 ст.39 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Таким чином, якщо податковий орган не доведене зворотне, звичайною вважається ціна, визначена сторонами договору. При цьому обов'язок доведення невідповідності ціни договору рівню звичайних цін покладається на податковий орган.

З наведених законодавчих положень випливає, що у податкових правовідносинах діє принцип презумпції платника, виходячи з якого встановлено загальне правило про те, що для цілей оподаткування використовується ціна товарів, робіт та послуг, встановлена учасниками господарської операції. Підпункт 153.2.1 пункту 153.2 статі 153 та пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, встановлюючи принципи визначення ціни товарів, робіт, послуг з метою оподаткування є, по суті, засобом регулювання податкових правовідносин, спрямованих на забезпечення безумовного виконання усіма фізичними та юридичними особами обов'язку сплачувати податки, та застосовується податковим органом лише у разі наявності обставин, які свідчать про штучне заниження платником бази оподаткування.

Судом встановлено, що рівень звичайних цін ДПІ у м. Рівному було визначено на підставі інформації, отриманої від агентств нерухомості АН "Челсі" (лист від 26.12.2013 №24) та АН "Кадет-СВС" (лист від 23.12.2013 №11603/17-16-22-01) (ст.5 Акта перевірки).

Відповідно до п.39.11 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для визначення звичайних цін на товари (роботи, послуги) використовуються офіційні джерела інформації, у тому числі: статистичні дані державних органів і установ; ціни спеціалізованих аукціонів з торгівлі окремими видами продукції, біржові котирування; довідкові ціни спеціалізованих комерційних видань та публікацій, у тому числі електронних та інших банків даних; звіти та довідки відділів з економічних питань у складі дипломатичних представництв України за кордоном; інші інформаційні джерела, що визнаються офіційними в установленому порядку.

Згідно висновків Верховного Суду України, викладених в постанові від 07 листопада 2011 року у справі № 21-328а11, з'ясування рівня звичайних цін має відбуватися відповідно до визначеної процедури, а необхідна інформація надаватися уповноваженим державним органом. Таким чином, будь-які дані, надані приватними структурами чи не уповноваженими на це державними органами (висновки, результати досліджень, витяги з реєстру прав власності на нерухоме майно тощо), не є статистичними документами стосовно звичайних цін на товари (роботи, послуги) та не можуть бути підставою для визначення звичайної ціни.

Разом з тим, відповідно до ст.83 Податкового кодексу України, для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

З огляду на це, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що з'ясування рівня звичайних цін має відбуватися відповідно до визначеної процедури, а необхідна інформація - надаватися уповноваженим державним органом. А тому дані, надані агентствами нерухомості "Челсі" та "Кадет-СВС" не є статистичними документами стосовно звичайних цін на товари (роботи, послуги) та не можуть бути підставою для визначення звичайної ціни.

З врахуванням наведеного, висновки про заниження ТОВ "Магур" доходу, що враховується при визначені об'єкта оподаткування в сумі 352 275 грн., в т.ч.: за ІУ кв. 2011 - 70 455 грн., за І кв. 2012 - 70 455 грн., за ІІ кв. 2012 - 70 455 грн., за ІІІ кв. 2012 - 70 455 грн., за ІУ кв. 2012 - 70 455 грн. є необґрунтованими та суперечать нормам чинного законодавства.

З приводу висновків ДПІ у м. Рівному про завищення ТОВ "Магур" витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування по взаємовідносинах з ТОВ "Інтерагро 2007" на суму 27 292 грн., в т.ч. за ІУ кв. 2011 - 27 292 грн., по взаємовідносинах з ТОВ "Гостареш" в сумі 17 433 грн., у т.ч. за ІУ кв. 2011 - 17 433 грн., та висновків про завищення податкового кредиту в сумі 8945,00 по зазначених контрагентах, то рішення суду в цій частині теж є законним та обґрунтованим.

Згідно п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України - витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України - витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. "а" п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, зокрема, встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Статтею 201 Податкового кодексу України визначені основні положення щодо податкової накладної, зокрема, вказані обов'язкові вимоги до змісту податкової накладної. У п.201.8 вказаної норми встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

За змістом наведених норм законодавства, передбачено, що необхідною умовою для формування платником валових витрат та податкового кредиту є, зокрема, фактична наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), їх зв'язок з господарською діяльністю платника податків. При цьому, необхідною умовою є підтвердження валових витрат первинними документами, що за змістом відповідають вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а податкового кредиту наявність податкової накладної, що відповідають вимогам ст.201 Податкового кодексу України.

Дослідженими в судовому засіданні документами в повному обсязі підтверджуються взаємовідносини позивача з ТОВ "Інтерагро 2007" та ТОВ "Гостареш" у жовтні 2011 року, а тому висновки податкового органу про завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування по взаємовідносинах з ТОВ "Інтерагро 2007" на суму 27 292 грн., в т.ч. за ІУ кв. 2011 - 27 292 грн., по взаємовідносинах з ТОВ "Гостареш" в сумі 17 433 грн., у т.ч. за ІУ кв. 2011 - 17 433 грн., та висновки про завищення податкового кредиту в сумі 8945,00 по зазначених контрагентах є необгрунтованими та безпідставними.

З приводу висновків податкового органу про те, що сироп інвертний та сухі духи належать до складу супутньої продукції, а тому, відповідно до п.138.8.1 п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України, ТОВ "Магур" зобов'язане було зменшити собівартість на вартість супутньої продукції, то суд першої інстанції обґрунтовано вважав вказані висновки необґрунтованими та недоведеними з огляду на положення пп. 138.8.1. п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України, Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку №16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року №318, зареєстрованого в Міністерстві Юстиції України 19.01.2000 року за №27/4248 із змінами і доповненнями, ст.1 Закону України "Про відходи".

Як вбачається з матеріалів справи судом також досліджувалися рецептури готової продукції, згідно яких пряник "Лимонник" по ДСТУ 4187:2003, "Пряники молочні" по ГОСТ 15810-96, пряники "Кільця медові" по ГОСТ 15810-96, "Пряники Мальва" по ГОСТ 15810-96 сировина - сироп інвертний та сухі духи складають основу виготовлених товарів ТОВ "Магур".

З урахуванням викладеного, вартість такої сировини включається до прямих матеріальних витрат позивача та включається до собівартості виготовленої продукції.

На підставі викладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність висновків, викладених в акті перевірки та протиправність винесених податкових повідомлень-рішень.

Суд приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не впливають на правильність прийнятого судового рішення. Постанову прийнято судом першої інстанції з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "26" березня 2014 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис) Б.С. Моніч

судді: (підпис) І.Ф.Бондарчук

(підпис) С.М.Хаюк

З оригіналом згідно: суддя

Повний текст cудового рішення виготовлено "10" червня 2014 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: Товариство з обмеженою відповідальністю "Магур" вул.Відінська 21,м.Рівне,33000

3-представник позивача Гуль Н.В. с.рясники,Гощанський р-н.Рівненська обл.

4- відповідачу/відповідачам: Державна податкова інспекція у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області вул.Відінська,8,м.Рівне,33023

- ,