Постанова

від 04.06.2014 по справі 807/701/14

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

04 червня 2014 рокум. Ужгород№ 807/701/14

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Іванчулинця Д.В.,

за участю секретаря судового засідання - Гринюка І.В.,

сторін та осіб, які беруть участь у справі:

представників позивача - Хобта М.В., Аги В.В., Салата О.Й.,

представника відповідача - Петрова О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «МІК» до Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області про визнання протиправни та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «МІК» (далі - позивач, ТОВ «МІК») звернулося в Закарпатський окружний адміністративний суд з позовною заявою до Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області (далі - відповідач, Ужгородська ОДПІ), в якій просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області від 27.02.2014 року за №40/15-0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржені податкові повідомлення-рішення Ужгородської ОДПІ прийняті відповідачем в супереч норм чинного законодавства. Зокрема, позивач переконаний, що оскільки він зареєстрований платником податку на додану вартість більше 12 календарних місяців, та основним видом діяльності якого є будівництво житлових і нежитлових будівель, здійснює згідно проектної документації будівництво житлової будівлі, яка віднесена до його основного фонду, та понесені позивачем у вказаних періодах витрати на придбання будівельних матеріалів, робіт, послуг, обладнання, по яких податок на додану вартість включений в податковий кредит, в повному розмірі підтверджені первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, ним правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість, в зв'язку з проведенням будівництва вищевказаної житлової будівлі, а тому, позивач на підставі п. 200.5 ст. 200 ПК України не позбавляється права на отримання бюджетного відшкодування в сумі 442 520,00 грн. Також вважає, що висновки податкового органу викладені в акті перевірки є необгрунтованими та такими, що не відповідають дійсності, прийняті з грубим порушенням норм Податкового кодексу, яким користується платник податку, та грунтуються виключно на вимогах Наказу від 19.06.2012 року № 522, який однозначно не може скасовувати норми Податкового кодексу України.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги за обставин, викладених у позовній заяві, підтримали повністю, дали аналогічні пояснення та просили суд задовольнити позов. Вважають, що приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення посадові особи Ужгородської ОДПІ допустили вільне тлумачення норм податкового законодавства, адже норма податкового кодексу не допускає його множинного тлумачення, а п. 56.21. ст. 56 Податкового кодексу України декларує, що у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків. Також на їх переконання, перевіряючими особами не доведено з посиланням на чинні нормативні акти України правомірність висновків про порушення з боку ТОВ «МІК» податкового чи іншого законодавства України, але прямо та відверто протирічать чинному законодавству України.

Представник відповідача у засіданні позовні вимоги не визнала з мотивів, викладених у запереченнях проти позову, пояснила, що перевіркою встановлено, що у ТОВ «МІК» у декларації за червень 2013 року відсутня частина залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду, фактично сплачена отримувачем товарів/послуг постачальникам товарів/послуг, яка не брала участь у розрахунках бюджетного відшкодування в сумі ПДВ 442520 грн. (з врахуванням акту перевірки за травень 2013 року № 128/15-0/22086924 від 14.08.2013 року).

Проведеною перевіркою встановлено порушення п.200.4, п.200.6 ст.200 Податкового Кодексу України та збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних звітних (податкових) періодів за травень 2013 року на суму 442520 грн.

За результатами зазначеної перевірки 28.08.2013 року винесено податкові повідомлення- рішення:

- № 16/15-0/22086924 про збільшення суми бюджетного відшкодування з податку на дану вартість у розмірі 442520,00 грн.;

- № 17/15-0/22086924 про зменшення суми від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 442520,00 грн.

Таким чином, представник відповідача переконана, що ТОВ «МІК» фактично отримано бюджетне відшкодування податку на додану вартість, а отже повторне відшкодування, з огляду на наведене, є неможливим. За наведених обставин представник відповідача просила відмовити в задоволені позову повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі обставини у справі та перевіривши їх належними та допустимими доказами суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

ТОВ «МІК» є юридичною особою, що створена у відповідності до законодавства України, та має статус платника податку на додану вартість, про що засвідчують завірені копії документів, а саме - свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №200142558 та виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

В судовому засіданні встановлено, що в період з 04.09.2013 року по 10.09.2013 року відповідно до наказу №107 від 03.09.2013 року Ужгородської ОДПІ ГУ Міндоходів у Закарпатській області, на підставі направлень №73/15-0 та №74/15-0 від 03.09.2013 року начальником відділу оподаткування та контролю об'єктів і операцій Ужгородської ОДПІ ГУ Міндоходів у Закарпатській області - Ковбин Д.В. та головним державним ревізор - інспектором відділу оподаткування та контролю об'єктів та операцій Ужгородської ОДПІ ГУ Міндоходів у Закарпатській області - Гіріч М.М. було проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «МІК» з питання достовірності нарахування податку на додану вартість, заявленого до бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок по декларації з ПДВ за червень 2013 року (вх. №9033774799 від 19.07.2013 року) та по декларації з ПДВ за липень 2013 року (вх. №9051321515 від 19.08.2013 року).

За результатами даної перевірки було складено Акт №389/15-0/22086924 від 17.09.2013 року.

Згідно даних вищевказаного акту позивачем було порушено вимоги п.200.5. ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 758 703,00 гривень.

Не погоджуючись з висновками перевіряючих, вказаними в Акті перевірки, ТОВ

«МІК» 23.09.2013 року було подано Заперечення на Акт перевірки. Листом вих. №731/10/15-0 від 30.09.2013 року Ужгородська ОДПІ надала відповідь про відмову у задоволенні заперечень на Акт перевірки.

На підставі Акта перевірки Ужгородською ОДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.10.2013 року №47/15-0/22086924 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 723593,00 грн. за червень 2013 року, зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 35110,00 грн. за липень 2013 року та застосування штрафних санкцій на суму 189675,75 грн.

У відповідності до п. 56.3. Податкового кодексу України позивач розпочав процедуру адміністративного оскарження спірного податкового повідомлення-рішення та у встановлені строки подав відповідну скаргу до Головного управління Міндоходів у Закарпатській області.

12 грудня 2013 року ГУ Міндоходів в Закарпатській області за результатами розгляду первинної скарги ТОВ «МІК» було прийняте рішення, яким оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 47/15-0/22086924 від 10.10.2013 року залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Не погодившись з таким рішенням ГУ Міндоходів у Закарпатській області позивачем була подана повторна скарга до Міністерства доходів і зборів України за вих. №20/12/61 від 20 грудня 2013 року. За результатами розгляду такої Міністерством доходів і зборів України було прийнято рішення за вих. № 2931/6/99-99-1001-15 від 14.02.2014 року, яким скаргу частково задоволено, а прийняте податкове повідомлення-рішення Ужгородської ОДПІ від 01.10.2013 року №47/15-0/22086924 в частині 316183,00 грн. зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та 79045,75 грн. штрафної санкції скасоване.

27 лютого 2014 року Ужгородська ОДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення №40/15-0, яким контролюючим органом зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 442520,00 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 110630,00 грн.

Відповідно до ч. 1. ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно ч. 3. ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2. ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закріплений конституційно принцип законності також міститься і в п. 21.1. ст. 21 Податкового кодексу України (далі - ПК України), згідно з яким, посадові особи контролюючих органів зобов'язані, зокрема, дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пп. «а» та пп. «б» п. 198.1 ст. 198 цього Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг та придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 ПКУ датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Відповідно до п. 198.3. ст. 198 ПУК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Таким чином, визначальним фактом права платника на бюджетне відшкодування податку на додану вартість в даному випадку є в першу чергу фактична оплата ним сум такого податку контрагенту у попередніх податкових періодах, яка платником податку здійснена з підтвердженням податковими накладними, складеними у відповідності до вимог чинного законодавства. При цьому будь-які порушення такими контрагентами вимог податкового законодавства стосовно податку на додану вартість не впливають на право платника податку - покупця отримати бюджетне відшкодування, за умови дотримання останнім цих вимог.

Позивач сплатив заявлені суми податку на додану вартість та має в наявності підтвердженні податкові накладні, складені у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які: були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів); мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів) (п. 200.5 ст. 200 Податкового Кодексу України).

ТОВ «МІК» зареєстроване платником податку на додану вартість більше 12 календарних місяців, та у відповідності до основного виду діяльності товариства -будівництво житлових і нежитлових будівель - здійснює будівництво офісно-житлового комплексу.

Будівництво, відповідно до п. 1 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 18 «Будівельні контракти» від 28.04.2001 року, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.04.2001 року № 205, це спорудження нового об'єкта, реконструкція, розширення, добудова, реставрація і ремонт об'єктів, виконання монтажних робіт.

Капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи - витрати на будівництво, реконструкцію, модернізацію, виготовлення, придбання об'єктів матеріальних необоротних активів, що здійснюються підприємством (п. 1 Положення бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» від 27.04.2000 року, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000р. № 92).

Відповідно до п. 14.1.138 ст. 14 ПКУ основні засоби - матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 2500 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 2500 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).

Згідно п. 14.1.15. ст.14 ПКУ будівлі - земельні поліпшення, що складаються з несучих та огороджувальних або сполучених (несуче-огороджувальних) конструкцій, які утворюють наземні або підземні приміщення, призначені для проживання або перебування людей, розміщення майна, тварин, рослин, збереження інших матеріальних цінностей, провадження економічної діяльності.

У відповідності до п. 145.1. ст.. 145 ПКУ Класифікація груп основних засобів та інших необоротних активів і мінімально допустимих строків їх амортизації, до основних засобів належать будівлі.

Судом належними та допустимими доказами достовірно встановлено, що позивач зареєстрований платником податку на додану вартість більше 12 календарних місяців, та основним видом діяльності якого є будівництво житлових і нежитлових будівель, здійснює згідно проектної документації будівництво житлової будівлі, яка віднесена до його основного фонду, та понесені позивачем у вказаних періодах витрати на придбання будівельних матеріалів, робіт, послуг, обладнання, по яких податок на додану вартість включений в податковий кредит, в повному розмірі підтверджені первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, ним правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість, в зв'язку з проведенням будівництва вищевказаної житлової будівлі.

А тому, суд констатує, що позивач на підставі п. 200.5 ст. 200 ПК України має право на отримання бюджетного відшкодування в сумі 442520,00 грн.

За наведених обставин суд приходить до переконання, що права та інтереси позивача порушені та потребують судового захисту, а відтак оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Згідно ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України, а відтак слід присудити понесені позивачем документально підтверджені судові витрати, у вигляді сплати судового збору (платіжне доручення № 38 від 06 березня 2014 року) у розмірі 487 (чотириста сорок вісім) грн. 20 коп. до стягнення з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 9, 11, 70, 71, 86, 94, 160-163 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «МІК» до Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити .

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області від 27.02.2014 року № 40/15-0 про зменшення сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «МІК» (89442, Закарпатська область, Ужгородський район, с. Н.Солотвино, 226, код ЄДРПОУ 22086924) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) гривень 20 коп.

Постанова суду набирає законної сили в порядку ст.254 КАС України Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Д.В. Іванчулинець