Постанова

від 02.07.2014 по справі 820/10928/14

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

02 липня 2014 р. № 820/10928/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - Судді Бездітка Д.В.,

при секретарі судового засідання - Ділбарян А.О.,

за участю: представника позивача - Нос Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КОМБІКОРМОВИЙ ЗАВОД"

про стягнення заборгованості ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача, ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КОМБІКОРМОВИЙ ЗАВОД", в якому просить суд стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КОМБІКОРМОВИЙ ЗАВОД" (юридична адреса: 64801, Харківська обл., смт. Близнюки, вул. Радянська, 3 в, код ЄДРПОУ 31834579, МФО 351533, р\р 26009052297698 у ХГРУ Приватбанк) на користь Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (61022, м. Харків, Держпром, 1 під., 1 пов., к. 16, код ЄДРПОУ 14070760, одержувач: р\р 31219230700003, МФО 851011, код одержувача: 37999654, УДКСУ у Дзержинському районі м. Харкова) адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів, в сумі 19184,78 грн. та пені в розмірі 282,24 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідно до статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Згідно звіту відповідача за 2013 рік середньооблікова кількість штатних працівників у 2013 році становила 46 осіб, а кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених, відповідно до вимог ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" - 2 особи, з них середньооблікова чисельність фактично працюючих інвалідів - 1 особа. Відповідач за не зайняті робочі місця інвалідами повинен був сплатити адміністративно-господарські санкції в сумі 19184,78 грн. та пені в розмірі 282,24 грн.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, виходячи із доводів позовної заяви.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, що підтверджується матеріалами справи, просив розгляд справи проводити за його відсутністю. Згідно наданих до суду письмових заперечень пояснив, що в поданому звіті про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2013 рік форми №10-ПІ в графі середньооблікова чисельність фактично працюючих інвалідів помилково було зазначено 1 особа. Оскільки в 2013 році на ТОВ «Комбікормовий завод» працювало за основним місцем роботи 2 інваліди - штатних працівників та 2 інваліди за сумісництвом, вважає що відповідач створив всі необхідні умови впродовж 2013 року для забезпечення прав інвалідів, у зв'язку з чим просить суд відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.

Відповідно ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Після самостійного розрахунку кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою вищевказаної статті, здійснюється та забезпечується працевлаштування інвалідів.

В ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" встановлено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Отже, чинним законодавством України передбачено гарантії соціального захисту інвалідів шляхом встановлення особливих вимог щодо організації робочого місця інваліда та покладення на підприємства обов'язку забезпечувати для інвалідів належні та безпечні умови праці з урахуванням медичних показань, але без встановлення для підприємств жодних обмежень щодо обов'язку працевлаштування інвалідів.

Судом, з наданих матеріалів та пояснень представника відповідача встановлено, що в "Звіті про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2013 рік" форми 10-ПІ від 28.02.2014 року (а.с.5), що надавався відповідачем до Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу підприємства у 2013 році становить 46 осіб, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених, відповідно до вимог ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" - 2 особи, та в графі середньооблікова чисельність фактично працюючих інвалідів зроблено технічну помилку та помилково зазначено 1 особа.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, в 2013 році на ТОВ «Комбікормовий завод» працювало за основним місцем роботи 2 інваліди - штатних працівників та 2 інваліди за сумісництвом.

На посаді охоронця на підприємстві відповідача з 17.01.2009 року до 25.10.2013 року (наказ №3 від 05.12.2012 року про прийняття на роботу та наказ №105 від 25.10.2013 року про звільнення) працював штатний працівником ОСОБА_2 (інвалід 3 групи згідно довідки до Акту медико-соціальної експертної комісії серії 10 ААВ №195892 від 21.02.2013 р).

В той же час підприємстві відповідача з 01.10.2013 року (наказ №101) працював штатний працівник на посаді електрогазозварювальника ОСОБА_3 (інвалід 3 групи, відповідно до Виписки з акту МСЕК серії 10 ААВ №626140).

Крім того судом встановлено, на підприємстві відповідача в 2013 році працювало за сумісництвом 2 інваліди: головний інженер ОСОБА_4 (інвалід 2 групи згідно довідки до Акту медико-соціальної експертної комісією серії 10 ААВ №626195 працює з 01.08.2013 року) та головний енергетик ОСОБА_5 (інвалід 3 групи згідно довідки до Акту медико-соціальної експертної комісії серії 10 ААВ №626489 працює з 01.08.2013 року), звіт по яким подається до Фонду соціального захисту інвалідів за місцем основної роботи.

Таким чином, відповідачем було дотримано вимоги ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", створені робочі місця, для працевлаштування інвалідів. Відповідачем на підприємстві працевлаштовані дві особи, що є інвалідами, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Отже, суд приходить до висновку, що покладення на підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, обов'язку працевлаштування інвалідів, передбачає виділення та створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць, створення для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечення інших соціально-економічних гарантій, а також надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів.

Крім того, з наданої до суду ефірної довідки Товариства з обмеженою відповідальністю «Сігма», якою підтверджується розміщення підприємством відповідача в ефірі ТРК «Сігма» в бігучому рядку 23-24 січня 2013 року інформації про наявність на підприємстві ТОВ «Комбікормовий завод» вакансій на роботу людей з обмеженими можливостями вбачається, що відповідач вказував про потребу в працівниках-інвалідах, що свідчить про належне інформування про наявність на підприємстві вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем були виконані вимоги Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" щодо прийняття заходів для працевлаштування інвалідів, створені робочі місця, відповідачем на підприємстві працевлаштовані дві особи, що є інвалідами. За таких обставин суд дійшов до висновку, що відсутні підстави для стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів, в сумі 19184,78 грн. та пені в розмірі 282,24 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України судовий збір з відповідача не стягується.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 160,161,162,163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КОМБІКОРМОВИЙ ЗАВОД" про стягнення заборгованості - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 07 липня 2014 року.

Суддя Д.В. Бездітко