Постанова

від 07.07.2014 по справі 909/237/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" липня 2014 р. Справа № 909/237/14

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Давид Л.Л.

суддів Гриців В.М.

Кордюк Г.Т.

при секретарі судового засідання Карнидал Л.Ю.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного підприємства "Вестгеопайп"(надалі ПП "Вестгеопайп") б/н від 21.04.2014р. (вх№ ЛАГС 01-05/2132/14 від 06.05.2014р.)

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 15.04.2014р.

у справі № 909/237/14

за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" (надалі ПАТ КБ "ПриватБанк"), м. Дніпропетровськ

до відповідача ПП "Вестгеопайп", м. Івано-Франківськ

про стягнення заборгованості по відсоткам за кредитним договором № 90М від 14.06.2006р. нарахованих на прострочену заборгованість по кредиту за період з 20.02.2010р. по 20.02.2014р. в розмірі 5 633,09 грн.

з участю представників сторін:

від позивача: Рокетська С.В. - провідний юрисконсульт Івано-Франківської філії ПАТ КБ «Приватбанк» (довіреність №1408-0 від 25.04.2014 р.);

від відповідача: не з»явились

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 15.04.2014р. у справі № 909/237/14 (суддя Фанда О.М.) задоволено позовні вимоги ПАТ КБ "ПриватБанк" повністю, стягнуто з ПП "Вестгеопайп" (вул. Миколайчука,17 В, кв. 19, м. Івано-Франківськ, 76018, код 33645112) на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" (вул. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпропетровськ, 49094, код 14360570) 5 633,09 грн. - заборгованості по відсоткам за кредитним договором № 90М від 14.06.2006р. нарахованих на прострочену заборгованість по кредиту за період з 20.02.2010р. по 20.02.2014р. та 1827,00 грн. - судового збору.

Рішення суду мотивоване тим, що сума заборгованості підтверджується матеріалами справи, в свою чергу відповідачем не спростована.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ПП "Вестгеопайп" подало апеляційну скаргу, в якій рішення суду першої інстанції вважає незаконним, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Зокрема скаржник зазначає, що позов подано до суду зі спливом строку позовної давності. Окрім того, розгляд справи відбувся без участі уповноваженого представника відповідача, тим самим він був позбавлений можливості подати суду пояснення, доводи та висловити свої міркування з приводу заявлених позовних вимог.

Розпорядженням в.о. голови Львівського апеляційного господарського суду від 07.05.2014р. в склад колегії суддів для розгляду справи №909/237/14 введено суддів Гриців В.М. та Кордюк Г.Т.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 08.05.2014р. прийнято апеляційну скаргу до провадження і призначено до розгляду на 26.05.2014р.

В судове засідання 25.06.2014 р. з»явились представники сторін, які підтримали свої доводи і заперечення з мотивів, наведених у апеляційній скарзі та відзиві на неї. При цьому, судовою колегією зазначено сторонам: «чому саме за визначений у позовній заяві період нараховується заборгованість по відсоткам нарахованих на прострочену заборгованість кредиту», на що представники відповіді не змогли дати. Відповідно до цього, в судовому засіданні 26.05.14 р. оголошено перерву до 16.06.2014 р.

В судове засіданні 16.06.2014 р. з»явились представники сторін. Представник Позивача доводи апеляційної скарги заперечила з мотивів, визначених у відзиві на апеляційну скаргу та пояснила на підставі чого визначався період нарахування заборгованості по відсотках.

З метою повного та всестороннього дослідження всіх матеріалів справи, судовою колегією оголошено перерву в судовому засіданні 16.06.2014 р. до 07.07.2014 р.

В судове засідання 07.07.2014 р. з»явився представник Позивача.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про залишення рішення місцевого господарського суду без змін з огляду на наступне.

Між ЗАТ КБ "Приватбанк" (банк), правонаступником якого є ПАТ КБ "Приватбанк", та ПП "Вестгеопайп" (позичальник) 14.06.2006р. був укладений Кредитний договір №90М, відповідно до умов якого банк зобов'язався надати позичальнику у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти (кредит) в сумі 17 600,00 грн., а позичальник повернути отриманий кредит і сплатити відсотки у встановлений договором термін (п.1.1, 1.2, 1.3). Термін повернення згідно Графіка погашення кредиту і відсотків становить - 15.06.2008р(а.с. 14-19).

Пунктами 4.1, 4.3, 4.10 Договору встановлено, що за користування кредитними коштами в період з дати списання коштів з позичкового рахунка до дати погашення кредиту згідно п.п. 1,3, 2.2.3 Договору та Графіка погашення кредиту і відсотків, позичальник сплачує відсотки у розмірі 20% річних. При порушенні позичальником зобов'язань по погашенню кредиту, що передбачені п.п. 1.3, 2.2.3, позичальник сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 40% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. Нарахування відсотків по кредиту здійснюється на дату сплати відсотків, згідно Графіка погашення. При цьому відсотки розраховуються на непогашену частину кредиту за фактичну кількість днів користування кредитними ресурсами, виходячи з кількості днів в році - 360.

Відповідно до п. 4.9 Кредитного договору, при непогашенні кредиту в терміни встановлені Графіком погашення (Додаток №1 до Договору), а також п.2.3.3, 4.11,4.12, заборгованість в частині своєчасно непогашеної суми кредиту вважається простроченою, на залишок заборгованості по простроченій сумі кредиту розрахунок відсотків здійснюється відповідно до п. 4.3 Договору з дня виникнення простроченої заборгованості. Кредитний договір набирає силу з моменту підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 7.1 договору).

На виконання умов даного договору позивач надав відповідачу грошові кошти, а останній в свою чергу прийняв вказані кошти. Факт надання позивачем та отримання відповідачем кредитних коштів підтверджується долученими до матеріалів справи випискою по рахунку та меморіальним ордером №000000001 від 14.06.2006р. (а.с. 34-35).

Із змісту ст.11 ЦК України вбачається, що цивільні права та обов'язки виникають зокрема, з договору.

Зі змісту ст.1054 ЦК України вбачається, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (в редакції чинної на момент укладення спірного договору).

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач не виконав взяті на себе за Кредитним договором зобов'язання щодо своєчасного повернення кредитних коштів та відсотків за користування ними в строки визначені договором.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 13.02.2009р. у справі № 2-535/2009 було стягнуто солідарно з боржника ПП "Вестгеопайп" та поручителя ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість по Кредитному договору №90М від 14.06.2006р. станом на 12.08.2008р. у розмірі 4 263,07 грн. з яких: заборгованість за кредитом 3 467,07 грн., заборгованість по відсоткам за користування 540,05 грн., пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором 255,95 грн. Рішення набрало законної сили (а.с. 20).

Доказів виконання вказаного рішення відповідачем суду не надано.

Згідно поданого позивачем розрахунку позовних вимог, сума основного боргу не змінювалася і складає 3 467,07 грн., відповідно позивач нарахував відсотки за кредитним договором № 90М від 14.06.2006р. за період з 20.02.2010р. по 20.02.2014р. в розмірі 5 633,09 грн. (а.с. 12).

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічне визначення містить ст. 193 ГК України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 ЦК України).

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Положенням ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В силу ст. 612 вказаного кодексу, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Доказів сплати заборгованості по відсоткам в сумі 5 633,09 грн. відповідач суду не надав, доводи позивача не спростував.

Щодо посилання скаржника на звернення позивача з позовною вимогою про стягнення заборгованості по відсоткам за спірним кредитним договором до суду зі спливом строку позовної давності, то колегія суддів зазначає наступне:

Відповідно до ст. 15 та ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист порушеного права або інтересу.

Статтями 257 та 258 ЦК України встановлено трьохрічний строк (загальна позовна давність) та річний строк (спеціальна позовна давність) в межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого порушеного цивільного права або інтересу.

Частиною 1 ст. 259 ЦК України встановлено, що позовна давність, встановлена законом (загальна та спеціальна), може бути збільшена за домовленістю сторін.

Пунктом п.6.8 Кредитного договору сторони дійшли згоди, що термін позовної давності щодо стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки, пені, штрафів встановлюється сторонами тривалістю 5 років.

З огляду на умови кредитного договору, строк сплати процентів за користування кредитом по даній справі є таким, що настав.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач звернувся з вимогою до відповідача та суду у встановлений законом строк.

Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Проте, доводи наведені скаржником в апеляційній скарзі не спростовують правомірність висновків, викладених в оспорюваному рішенні суду першої інстанції.

Щодо посилання скаржника на порушення судом норм процесуального права, а саме розгляд справи у відсутності представника відповідача, чим позбавило його можливості подати суду пояснення, доводи та висловити свої міркування з приводу заявлених позовних вимог, не береться судом до уваги, оскільки:

Відповідно до ст. 64 ГПК України у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Абзацом першим пункту 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011р. передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в судове засідання не з'явився, ухвала суду про порушення провадження у справі від 13.03.2014р. була надіслана на адресу відповідача, проте конверт з ухвалою повернувся на адресу суду з відміткою «за терміном зберігання» (а.с.3-5). Крім того, 08.04.2014р. представник відповідача був ознайомлений з матеріалами справи, тобто він належним чином був повідомлений про дату, час і місце судового розгляду (а.с.54).

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що відповідач мав час і можливість подати свої заперечення та забезпечити явку уповноваженого представника в судове засідання, проте своїм правом не скористався, а тому суд першої інстанції правомірно розглянув справу за наявними в ній матеріалами, без участі уповноваженого представника відповідача, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду є законним, обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись, ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

1. Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 15.04.2014р. у справі № 909/237/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

3. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України в порядку та строки, передбачені статтями 109-110 Господарського процесуального кодексу України.

4. Справу № 909/237/14 повернути Господарському суду Івано-Франківської області.

повний текст постанови підписано 09.07.2014 р.

Головуючий суддя Давид Л.Л.

судді Гриців В.М.

Кордюк Г.Т.