Постанова

від 08.07.2014 по справі 927/241/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" липня 2014 р. Справа№ 927/241/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Авдеєва П.В.

Куксова В.В.

секретар судового засідання - Пугачова А.С.,

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 08.07.2014 року по справі № 927/241/14 (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційне підприємство „Пегас" на рішення господарського суду Чернігівської області від 15.04.2014 року (оформленого відповідно до ст. 83 ГПК України 18.04.2014 року) у справі № 927/241/14 (суддя - Блохіна Ж.В.)

За позовом заступника прокурора міста Чернігова в інтересах держави в

особі Чернігівської міської ради

до товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-

комерційне підприємство „Пегас"

про зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Заступником прокурора міста Чернігова в інтересах держави в особі позивача: Чернігівської міської ради подано позов до товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційне підприємство „Пегас" про зобов'язання повернути земельну ділянку площею 0,7300 га, розташовану по вул. Київське шосе, в районі силікатного заводу, в м. Чернігові (кадастровий номер 7410100000:02:051:0018), нормативно грошова оцінка якої становить 732 263 грн., шляхом підписання акту прийому-передачі земельної ділянки.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 15.04.2014 року позов задоволено повністю. Зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційне підприємство „Пегас" повернути Чернігівській міській раді земельну ділянку площею 0,7300 га, розташовану по вул. Київське шосе, в районі силікатного заводу, в м. Чернігові (кадастровий номер 7410100000:02:051:0018), нормативно грошова оцінка якої становить 732263 грн., шляхом підписання акту прийому-передачі земельної ділянки. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційне підприємство „Пегас" в доход Державного бюджету 14645,26 грн. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням місцевого суду, відповідач, товариство з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційне підприємство „Пегас", звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким у позові відмовити повністю.

Апеляційну скаргу скаржник мотивує тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду обставинам справи.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду від 05.06.2014 року для розгляду апеляційної скарги по справі № 927/241/14 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Яковлєв М.Л., судді: Авдеєв П.В., Куксов В.В.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 06.06.2014 року по справі № 927/241/14 відновлено товариству з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційне підприємство „Пегас" строк на подання апеляційної скарги та прийнято її до провадження і призначено перегляд рішення на 08.07.2014 року.

23.06.2014 року від прокуратури міста Чернігова на підставі ст. 96 ГПК України надано до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому прокурор просить рішення господарського суду Чернігівської області від 15.04.2014 року у справі № 927/241/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційне підприємство „Пегас" - без задоволення.

Представник відповідача був присутнім в судовому засіданні та надав свої пояснення, якими підтримав доводи, що викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду Чернігівської області від 15.04.2014 року скасувати та прийняти нове, яким у позові відмовити повністю.

Представник прокуратури в судовому засіданні надав свої пояснення та просив рішення господарського суду Чернігівської області від 15.04.2014 року залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційне підприємство „Пегас" - без задоволення.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, причини неявки не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Враховуючи викладене, а також наявність в матеріалах справи всіх необхідних для перегляду рішення доказів, апеляційний суд вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутністю представника позивача, проти чого також не заперечують представники сторін, присутні у судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, виступ представників відповідача та прокуратури, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду Чернігівської області від 15.04.2014 року по справі № 927/241/14 - слід залишити без змін, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Слід зазначити, що відповідно ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються, зокрема, Цивільним кодексом України, Земельним кодексом України, Законом України «Про оренду землі».

Згідно зі статтею 13 Конституції України земля є об'єктом права власності українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Стаття 14 Конституції України встановила, що право власності на землю гарантується. Останнє набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

В статті 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України.

Відповідно до ст.ст. 142-144 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Ч. 3 ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Згідно п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання відповідно до закону щодо регулювання земельних відностин.

Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України передбачено, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів відповідні органи виконавчої влади.

У ст. 12 Земельного кодексу України встановлено повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин

До повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст; д) організація землеустрою; е) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом; і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст; й) вирішення земельних спорів; к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Статтею 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти в формі рішень.

Відповідно до частини 1 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Частиною 5 статті 60 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 року передбачено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Згідно з ч. 5 ст. 16 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ст. 116 Земельного кодексу України).

Статтею 3 Земельного кодексу України передбачено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з п. 34 ч. 1 ст. 26 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» вирішення відповідно до Закону питань регулювання земельних відносин є виключною компетенцією пленарних засідань сільських, селищних, міських рад. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні у порядку, передбаченому ст. 59 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні».

Приписами ст. 42 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що селищний, сільський голова укладає договори від імені територіальної громади та на підставі відповідних рішень сільської ради.

Згідно частини 2 ст. 181 ГК України проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі, якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору (ч. 3 ст. 181 ГК України).

Поняття договору оренди землі, вимоги до його форми та умови договору оренди землі визначено у розділі І Закону України «Про оренду землі».

Типова форми договору затверджуються постановою Кабінету Міністрів України.

Стаття 15 Закону України «Про оренду землі» визначає істотні умовами договору оренди землі. За її приписами до істотних умов належить: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки), строк дії договору, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату, умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду, умови збереження стану об'єкта оренди, умови і строки передачі земельної ділянки орендарю та повернення її орендодавцеві, існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки, визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини та відповідальність сторін, умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися і інші умови. Частиною 2 наведеної норми встановлено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4 - 6, 11, 17, 19 Закону України «Про оренду землі» є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Крім того, за приписами статті 15 зазначеного Закону невід'ємною частиною договору оренди землі є: план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду, кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів, акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), акт приймання-передачі об'єкта оренди, проект відведення земельної ділянки у разі його розроблення згідно із законом.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Чернігівської міської ради від 12.12.2008 року товариству з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційне підприємство „Пегас" надано в короткострокове платне користування земельну ділянку по вул. Київське шосе, в районі силікатного заводу, в м. Чернігові, площею 0,7300 га для будівництва готельно-сервісного центру.

На виконання рішення між Чернігівською міською радою (орендодавець) та товариство з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційне підприємство „Пегас" (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки № 1246 від 30.01.2009 року (а.с. 15-16) загальною площею 0,7300 га, кадастровий номер 7410100000:02:051:0018, яка розташована по вул. Київське шосе, в районі силікатного заводу, в м. Чернігові.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Укладені договори оренди за своєю правовою природою є договором найму та піднайму.

Згідно статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк; законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Згідно п.п. 1, 2 договору орендодавець надав, а орендар прийняв в короткострокове платне користування земельну ділянку в місті Чернігові загальною площею 0,7300 га для будівництва готельно-сервісного центру з виставкою-прокатом автомобілів по вул. Київське шосе, в районі силікатного заводу.

Відповідно до п. 6 договір укладено до 12.12.2010 року. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Статтею 777 ЦК України передбачено, що наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк; наймач, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору найму на новий строк, зобов'язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором, - в розумний строк; умови договору найму на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо плати та інших умов договору переважне право наймача на укладення договору припиняється; наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, у разі продажу речі, переданої у найм, має переважне право перед іншими особами на її придбання.

29.09.2010 року товариством з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційне підприємство „Пегас" на адресу орендодавця направлено лист № 42 від 29.09.2010 року, в якому орендар просить продовжити строк дії договору оренди земельної ділянки № 1246 площею 0,7300 га по вул. Київське шосе, в районі силікатного заводу, в м. Чернігові (а.с. 18).

28.12.2010 року Чернігівською міською радою прийнято рішення про відмову товариству з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційне підприємство „Пегас" у поновленні договору оренди земельної ділянки строком на 2 два роки (а.с. 19).

Згідно частини другої п. 28 договору, він втрачає чинність у разі його припинення або розірвання.

Підставами припинення договору відповідно до п. 29 є, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

Тобто, враховуючи п. 6 договору, строк його дії сплинув 12.12.2010 року.

Після припинення дії договору, орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду (п. 19 Договору).

Пунктом 31 Договору передбачено, що у разі припинення цього Договору, орендар має забезпечити виконання умов повернення земельної ділянки, визначених у п. 18 Договору, тобто шляхом підписання акту приймання-передачі.

Додатками до договору є: 1. Кадастровий план земельної ділянки, наданої в короткострокову оренду ТОВ „ВКФ „Пегас", площею 0,7300 га по вул. Київське шосе, в районі силікатного заводу, кадастровий номер 7410100000:02:051:0018; 2. Акт прийому-передачі земельної ділянки від 30.01.2009 року.

Не зважаючи на припинення договору відповідач продовжує використовувати вищевказану земельну ділянку, що підтверджується: довідкою форми 6-зем, згідно якої відповідач визначається землекористувачем земельної ділянки; відображенням відповідачем податкового зобов'язання з орендної плати за земельну ділянку у податкових деклараціях з плати за землю на 2011, 2012 та 2013 роки (а.с. 27-34).

Згідно Довідки Державної інспекції сільського господарства в Чернігівській області від 11.02.2014 року, при огляді земельної ділянки площею 0,7300 га, переданій ТОВ „ВКФ „Пегас" для будівництва по вул. Київське шосе, встановлено, що земельна ділянка орендарем фактично не використовується, підготовчі або будівельні роботи не проводяться, будь-яке майно, що належить товариству, на ділянці відсутнє, парканом на місцевості ділянка не огороджена (а.с. 36 зворот).

З огляду на вище викладене, прокурор реагуючи на захист державних інтересів та з метою усунення допущених порушень вимог земельного законодавства звернувся до господарського суду Чернігівської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційне підприємство „Пегас" про зобов'язання повернути земельну ділянку площею 0,7300 га, розташовану по вул. Київське шосе, в районі силікатного заводу, в м. Чернігові (кадастровий номер 7410100000:02:051:0018), нормативно грошова оцінка якої становить 732 263 грн., шляхом підписання акту прийому-передачі земельної ділянки.

Суд першої інстанції задовольняючи позов виходив з наступного.

Матеріалами справи доведено, що договір оренди земельної ділянки №1246 від 30.01.2009 року закінчився 12.12.2010 року.

Також, з матеріалів справи вбачається прийняття Чернігівською міською радою (орендодавцем) рішення про відмову у поновленні договору оренди земельної ділянки від 30.01.2009 року за № 1246, як встановлено ст.33 Закону України „Про оренду землі".

Тобто орендодавець у визначеній чинним земельним законодавством формі (рішення) висловив свої заперечення щодо поновлення договору оренди земельної ділянки.

Орендар після закінчення строку договору оренди земельної ділянки №1246 від 30.01.2009 року спірну земельну ділянку орендодавцю не повернув, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи та заслухавши сторін встановила наступне.

30.01.2009 року між Чернігівською міською радою (орендодавець) та товариство з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційне підприємство „Пегас" (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки № 1246 (а.с. 15-16) загальною площею 0,7300 га, кадастровий номер 7410100000:02:051:0018, яка розташована по вул. Київське шосе, в районі силікатного заводу, в м. Чернігові.

Поняття договору оренди землі, вимоги до його форми та умови договору оренди землі визначено у розділі І Закону України «Про оренду землі».

Типова форми договору затверджуються постановою Кабінету Міністрів України.

Стаття 15 Закону України «Про оренду землі» визначає істотні умовами договору оренди землі. За її приписами до істотних умов належить: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки), строк дії договору, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату, умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду, умови збереження стану об'єкта оренди, умови і строки передачі земельної ділянки орендарю та повернення її орендодавцеві, існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки, визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини та відповідальність сторін, умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Як вбачається з зазначеної статті істотними умовами договору є строк його дії.

Як було зазначено вище, відповідно до п. 6 договору, його було укладено до 12.12.2010 року.

Згідно частини другої п. 28 договору, він втрачає чинність у разі його припинення або розірвання.

Підставами припинення договору відповідно до п. 29 є, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

Отже, договір припинив свою дію 12.12.2010 року.

Пунктом 31 договору передбачено, що у разі припинення цього договору, орендар має забезпечити виконання умов повернення земельної ділянки, визначених у п. 18 договору, тобто шляхом підписання акту приймання-передачі.

В свою чергу, частиною першою ст. 34 Закону України „Про оренду землі" передбачено, що у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Оскільки, договір оренди земельної ділянки № 1246 від 30.01.2009 року припинив свою дію, то орендар повинен повернути предмет оренди орендодавцю.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позову та повернення Чернігівській міській раді земельної ділянки площею 0,7300 га, розташовану по вул. Київське шосе, в районі силікатного заводу, в м. Чернігові (кадастровий номер 7410100000:02:051:0018), нормативно грошова оцінка якої становить 732263 грн., шляхом підписання товариством з обмеженою відповідальністю „ Виробничо-комерційне підприємство „Пегас" акту прийому-передачі земельної ділянки.

Що стосується тверджень скаржника стосовного того, що рішення Чернігівської міської ради від 28.12.2010 року про відмову товариству з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційне підприємство „Пегас" у поновленні договору оренди земельної ділянки строком на 2 два роки (а.с. 19) скасоване постановою Деснянського районного суду міста Чернігів від 13.04.2012 року, а тому судом першої інстанції не вірно встановлено всі факти під час дослідження матеріалів справи та винесено не правомірне рішення, однак зазначене колегією суддів до уваги не береться з огляду на наступне.

Так дійсно рішення Чернігівської міської ради від 28.12.2010 року про відмову товариству з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційне підприємство „Пегас" у поновленні договору оренди земельної ділянки строком на 2 два роки було скасоване постановою Деснянського районного суду міста Чернігів від 13.04.2012 року, яка набрала законної сили 24.04.2012 року.

Разом з тим, як вже неодноразово зазначалось, що відповідно до п. 6 договору, його було укладено до 12.12.2010 року.

Відповідно до п. 28 договору зміни умов договору здійснюється у письмові формі за взаємною згодою сторін. Договір втрачає чинність у разі його припинення або розірвання, а підставою для припинення договору серед іншого є закінчення строку, на який його було укладено (п. 29 договору).

Таким чином, не зважаючи на скасування рішення про відмову у продовженні договору оренди земельної ділянки, строк його припинено, у зв'язку з закінченням дії останнього.

Крім зазначеного скаржник також посилається на те, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми процесуального права, однак зазначене колегією суддів не береться до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 104 ГПК України, порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо:

1) справу розглянуто господарським судом у незаконному складі колегії суддів;

2) справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду;

3) господарський суд прийняв рішення про права і обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі;

4) рішення не підписано будь-ким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені у рішенні;

5) рішення прийнято не тими суддями, які входили до складу колегії, що розглядала справу;

6) рішення прийнято господарським судом з порушенням правил предметної або територіальної підсудності, крім випадків, передбачених у частині третій статті 17 цього Кодексу;

7) рішення прийнято господарським судом з порушенням правил виключної підсудності.

Скаржник зазначає, що справу розглянуто господарським судом за його відсутністю.

Однак, зазначене спростовується матеріалами справи.

27.02.2014 року судом першої інстанції було направлено сторонам по справі три екземпляри ухвали про порушення провадження у справі, два з яких було направлено товариству з обмеженою відповідальністю „ Виробничо-комерційне підприємство „Пегас" на адреси: вул. Гоголя, 22, смт. М. Коцюбинське, Чернігівський район, 15552 (адреса з договору оренди) та вул. Центральна, 4, с. Левоньки, Чернігівська область, 15517 (адреса з відомостей в ЄДР, а.с. 38-41, 43).

Однак, зазначені конверти з рішеннями були повернуті на адресу суду з поміткою «за зазначеною адресою не проживає» та «за адресою не зареєстроване».

В інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році» (із змінами від 08.04.2008), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Таким чином, перелік підстав, за якими суд апеляційної інстанції має право скасувати в будь-якому випадку є вичерпним. Жоден із доводів, на яких відповідач ґрунтує апеляційну скаргу не можуть бути підставою для скасування рішення в даному випадку.

Щодо того, що порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення, також не може бути прийняте до уваги, оскільки прийняте по суті рішення є законним та обґрунтованим.

Внаслідок цього, доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими та не можуть бути підставою для скасування рішення місцевого суду.

За правилами ст. 4-7 ГПК України, судове рішення приймається колегіально за результатами обговорення усіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та подати до суду відповідні докази.

Як встановлено ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Виходячи з викладеного вище, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду Чернігівської області від 15.04.2014 року у справі № 927/241/14 залишається без змін.

З огляду на вищезазначене, керуючись ст. ст. 4-7, 33, 43, 49, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційне підприємство „Пегас" на рішення господарського суду Чернігівської області від 15.04.2014 року у справі № 927/241/14 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Чернігівської області від 15.04.2014 року у справі № 927/241/14 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 927/241/14 повернути до господарському суду Чернігівської області.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді П.В. Авдеєв

В.В. Куксов