Постанова

від 04.07.2014 по справі 819/1158/14-а

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/1158/14-a

"04" липня 2014 р. м. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Чепенюк О.В.,

при секретарі судового засідання Калиняк О.В.,

за участю представника позивача Мухи Ю.М.,

представника відповідача Сливінського О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу за позовом Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до фермерського господарства «Фльонц» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

ВСТАНОВИВ:

Тернопільське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду з адміністративним позовом до фермерського господарства «Фльонц» (далі - ФГ «Фльонц», відповідач) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в розмірі 8244 грн. 76 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач у 2013 році не виконав норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів, чим порушив вимоги статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні». За даними звіту ФГ «Фльонц» про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2013 рік, поданого до Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу у відповідача становить 12 осіб, тому норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2013 році для ФГ «Фльонц» склав одну особу. Проте такий норматив не виконаний, що є підставою для сплати підприємством адміністративно-господарських санкцій згідно із статтею 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» у розмірі половини середньої річної заробітної плати, яка складає на підприємстві 16183 грн. 33 коп. Відповідачем самостійно до 15.04.2014 року не сплачено адміністративно-господарські санкції у розмірі 8091 грн. 67 коп., а тому за порушення строків їх сплати позивачем нараховано пеню, виходячи із розміру 120 відсотків річної облікової ставки Національного банку України, в сумі 153 грн. 09 коп. Крім цього, відповідач не інформував відповідний центр зайнятості про наявність вакансій для працевлаштування саме інвалідів. Позивач просить стягнути з відповідача на користь Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у розмірі 8091 грн. 67 коп. та пеню у розмірі 153 грн. 09 коп.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала з підстав, зазначених у адміністративному позові, позовні вимоги просила задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав з підстав, наведених у запереченні проти адміністративного позову від 26.06.2014 року, та пояснив суду таке.

Працевлаштування інвалідів здійснюють відповідні органи виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, державна служба зайнятості, проте протягом 2013 року центр зайнятості не направляв інвалідів для їх працевлаштування у фермерському господарстві. При цьому, відповідач подав до Бережанського районного центру зайнятості три звіти про наявність вакансій від 29.05.2013 року, 04.09.2013 року та 01.10.2013 року. В таких звітах не було зазначено, що вакансія (робоче місце) створене (спеціально обладнане) для інваліда, але, на думку представника відповідача, це не позбавляло можливості центр зайнятості направляти для працевлаштування і осіб з обмеженими можливостями. Крім того, з 04.09.2013 року ФГ «Фльонц» прийняло на роботу на посаду юриста інваліда третьої групи ОСОБА_3, а тому відповідач вважає, що відсутні підстави сплачувати адміністративно-господарські санкції, передбачені Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Інших доказів щодо створення та наявності протягом періоду з січня по серпень 2013 року у фермерському господарстві відповідних робочих місць для працевлаштування осіб з обмеженими можливостями відповідачем суду не надано. З пояснень представника відповідача вбачається, що у цей період спеціально обладнаного робочого місця для працевлаштування інваліда не було. Згідно з відомостями звіту форми № 3-ПН «Звіт про наявність вакансій» за 29.05.2013 року вакантними були дві тимчасові посади тракториста (для сезонних робіт), але на такі робочі місця не могли бути працевлаштовані особи з обмеженими фізичними можливостями. Представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що з 25.07.2006 року ФГ «Фльонц» зареєстроване як юридична особа, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 592643 (а. с. 6). Відповідач у встановленому законом порядку зареєстрований у Тернопільському обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів як роботодавець - юридична особа, що використовує найману працю, в якій за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб.

26.02.2013 року відповідачем подано до Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2013 рік (а. с. 5). За даними звіту середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за рік у відповідача становила 12 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, - 0 осіб, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», становить одну особу. Фонд оплати праці штатних працівників становить 194,2 тис. грн., а тому середньорічна заробітна плата штатного працівника у 2013 році склала 16183 грн. 33 коп. (194 200 грн. : 12 чол. = 16183 грн. 33 коп.).

Відповідно до розрахунку заборгованості ФГ «Фльонц» перед Тернопільським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів сума адміністративно-господарських санкцій становить 8091 грн. 67 коп. (половина середньої річної заробітної плати), за період з 16.04.2014 року по 17.06.2014 року за порушення строків сплати адміністративно-господарських санкцій нараховано пеню, виходячи із розміру 120 відсотків річної облікової ставки Національного банку України, у сумі 153 грн. 09 коп., загальна сума заборгованості склала 8244 грн. 76 коп. (а. с. 4).

Крім того, судом встановлено, що ФГ «Фльонц» протягом 2013 року подавались три звіти до Бережанського районного центру зайнятості про наявність вакансій: від 29.05.2013 року за формою № 3-ПН «Звіт про наявність вакансій» щодо наявності 2 робочих місць за професією тракторист для тимчасового виконання робіт (сезонні роботи) (а. с. 30-31); від 04.09.2013 року за формою № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу» про наявність вакансії за посадою юриста (а. с. 34-35); від 01.10.2013 року за формою № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу» про наявність вакансії водія КАМАЗу (а. с. 32-33), проте в таких звітах відсутня інформація про наявність вакансій для працевлаштування саме інвалідів.

Також судом встановлено, що державною службою зайнятості на ФГ «Фльонц» 04.09.2013 року був направлений для працевлаштування інвалід третьої групи ОСОБА_3, про що Козівським районним центром зайнятості видано направлення № 1903 від 04.09.2013 року (а. с. 11). ОСОБА_3 прийнято на посаду юриста ФГ «Фльонц» з 04.09.2013 року, що підтверджується копією наказу № 12 від 04.09.2013 року про прийняття на роботу у ФГ «Фльонц» (а. с. 22) та копією трудової книжки працівника серії НОМЕР_1 (а. с. 24), а встановлення інвалідності ОСОБА_3 - довідкою Козівської міжрайонної МСЕК Тернопільського обласного центру медико-соціальної експертизи від 17.07.2013 року (а. с. 23). Посада юриста була введена до штатного розпису 04.09.2013 року, про що свідчить наказ по господарству № 11 від 04.09.2013 року «Про зміни в штатному розписі ФГ «Фльонц» (а. с. 22).

До спірних правовідносин суд застосовує наступні правові норми.

Згідно зі статтею 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 року, № 875-XII з змінами і доповненнями (далі - Закон № 875-XII) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів. Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Відповідно до статті 20 Закону № 875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому, до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Положеннями статті 18 Закону № 875-XII передбачено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»» від 31.01.2007 року № 70 (далі - постанова КМ України № 70) інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 50 Закону України «Про зайнятість населення» 05.07.2012 року № 5067-VI, чинного з 01.01.2013 року, роботодавці зобов'язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

Форма звітності та інструкції щодо їх заповнення були затверджені наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005 року № 420, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 21.12.2005 року за № 1534/11814, який діяв до 11.07.2013 року. Відповідно до загальних положень Інструкції щодо заповнення форми звітності № 3-ПН «Звіт про наявність вакансій» підприємства, установи й організації, їх структурні підрозділи та філії незалежно від форми власності та господарювання повинні за наявності вакансій у повному обсязі подавати інформацію про наявність вільних робочих місць (вакансій) центрам зайнятості за місцем їх реєстрації як платника страхових внесків. При цьому, у графі 15 звіту наводяться дані про можливість працевлаштування на вільне робоче місце (вакантну посаду) інвалідів.

З 12.07.2013 року набрав чинності наказ Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 року № 316 «Про затвердження форми звітності N 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» та Порядку її подання», згідно з вимогою пункту 2.1 якого така звітність подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником. Підпунктом 3.1.3 пункту 3.1 даного Порядку визначено, що у звіті № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» у пункті 3 вказується кількість вакансій, на які можуть бути працевлаштовані громадяни, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню та зазначаються категорії таких громадян, зокрема, інваліди.

У разі якщо роботодавець планує укомплектувати вакансію самостійно, без допомоги служби зайнятості, він також зобов'язаний подати форму № 3-ПН, при цьому, згідно з пунктом 2.2.6 Порядку подання цієї звітності, зазначивши у ній, що не потребує укомплектування вакансії за сприянням служби зайнятості. У випадку якщо вакансія передбачена штатним розписом, роботодавець має подавати інформацію за формою № 3-ПН до внесення відповідних змін у штатний розпис (лист Міністерства соціальної політики України від 21.08.2013 року).

З аналізу наведених положень нормативно-правових актів слід прийти до висновку, що на суб'єктів господарювання покладено обов'язок виділяти та створювати спеціальні робочі місця з відповідними умовами праці для працевлаштування інвалідів і надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів. Обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком самостійно підбирати інвалідів на створені робочі місця. А тому законодавець зобов'язує підприємства надавати державній службі зайнятості відповідну звітність щодо наявності вакантних місць, створених для працевлаштування осіб з обмеженими фізичними можливостями, для організації працевлаштування інвалідів. Звіт за формою 3-ПН «Звіт про наявність вакансій», «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» є актом інформування органів працевлаштування про створені робочі місця і водночас запитом про направлення на підприємство осіб з обмеженими фізичними можливостями для працевлаштування.

Як вбачається з обставин справи, відповідач у 2013 році за нормативом робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів повинен був створити одне робоче місце та повідомити у випадку не зайняття його інвалідом Бережанський районний центр зайнятості про наявність такого вакантного місця для працевлаштування осіб з обмеженими фізичними можливостями.

Судом встановлено, що ФГ «Фльонц» у період з січня по серпень 2013 року не було виділено та створено спеціального робочого місця з відповідними умовами праці для працевлаштування інваліда. Протягом січня-серпня 2013 року відповідачем подано лише один звіт до центру зайнятості від 29.05.2013 року про наявність двох тимчасових вакансій тракториста, проте це не були і не могли бути спеціально обладнані та створені робочі місця з відповідними умовами праці для працевлаштування осіб з обмеженими можливостями, що підтвердив представник відповідача.

ФГ «Фльонц» не надало суду жодних доказів на підтвердження того, що на підприємстві було створене робоче місце для працевлаштування інваліда та відповідач вживав заходи для працевлаштування осіб з обмеженими можливостями, зокрема, інформував центр зайнятості про наявність вільного спеціального робочого місця саме для інваліда у період з січня по серпень 2013 року. Таким чином, слід прийти до висновку, що ФГ «Фльонц» не виконало покладений на нього чинним законодавством обов'язок по створенню одного робочого місця для працевлаштування інваліда та інформування відповідних органів, які займаються працевлаштуванням, протягом періоду з січня по серпень 2013 року.

Суд враховує, що застосування адміністративно-господарських санкцій, передбачених Законом № 875-XII, за своєю правовою природою є господарсько-правовою відповідальністю в розумінні статті 216 Господарського кодексу України від 16.01.2003 року, № 436-IV з змінами і доповненнями (далі - ГК України).

Елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками. Вважається, що застосування принципу вини як умови відповідальності пов'язане з необхідністю доведення порушення зобов'язання.

Підставою для застосування відповідальності учасника господарських відносин відповідно до статті 218 ГК України є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання; учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Матеріалами справи підтверджено, що в даному випадку відповідач протягом 8 місяців 2013 року не вжив жодних заходів, передбачених Законом № 875-ХІІ, для працевлаштування інвалідів, тобто має місце склад господарського правопорушення, відтак, суб'єкт господарювання повинен нести відповідальність, встановлену законом, за цей період.

Вказана правова позиція з цього питання висловлена Верховним Судом України у постановах від 09.07.2013 року (справа № 21-200а13), 19.11.2013 року (справа № 21-397а13), 28.01.2014 року (справа № 21-476а13), яка в силу вимог частини першої статті 244-2 КАС України є обов'язковою для всіх судів України.

Також суд зауважує, що з 04.09.2013 року до штатного розпису господарства введено посаду юриста і тоді ж державною службою зайнятості на ФГ «Фльонц» був направлений для працевлаштування інвалід третьої групи ОСОБА_3, прийнятий на роботу з 04.09.2013 року, тобто з вересня по грудень 2013 року відповідач виконав покладений на нього чинним законодавством обов'язок щодо працевлаштування інваліда. У зв'язку з тим, що відповідач ужив усіх залежних від нього заходів для забезпечення працевлаштування інваліда і працевлаштував таку особу протягом вересня-грудня 2013 року, до нього не можуть бути застосовані адміністративно-господарські санкції за цей період.

Виходячи з положень частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), дії та рішення суб'єктів владних повноважень повинні бути, зокрема, пропорційними, тобто з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані ці дії чи рішення.

Отже, оскільки ФГ «Фльонц» не виконувало покладені на нього чинним законодавством обов'язки щодо працевлаштування інвалідів лише протягом січня-серпня 2013 року, то позов у частині стягнення з нього адміністративно-господарських санкцій за господарське правопорушення протягом вересня-грудня 2013 року, яке відповідач не вчиняв, є необґрунтованим.

Статтею 11 КАС України встановлено принцип змагальності сторін, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідач не спростував доводи адміністративного позову в частині стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за період з січня по серпень 2013 року (до моменту працевлаштування інваліда), не надав доказів про сплату адміністративно-господарських санкцій та пені, а тому суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за період з січня по серпень 2013 року у розмірі 5394 грн. 45 коп. (8091 грн. 67 коп. : 12 міс. х 8 міс. = 5394 грн. 45 коп.) та пені в розмірі 102 грн. 06 коп. (5394 грн. 45 коп. х 0,03% х 63 дні = 102 грн. 06 коп.), а всього 5496 грн. 51 коп., в задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Керуючись статтями 11, 86, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Стягнути з фермерського господарства «Фльонц» (47516, Тернопільська область, Бережанський район, село Куропатники, код ЄДРПОУ 34035256) на користь Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (46021, місто Тернопіль, вулиця Грушевського, 8, код ЄДРПОУ 14032334) адміністративно-господарські санкції у розмірі 5394 (п'ять тисяч триста дев'яносто чотири) гривні 45 (сорок п'ять) копійок та пеню у розмірі 102 (сто дві) гривні 06 (шість) копійок, а всього 5496 (п'ять тисяч чотириста дев'яносто шість) гривень 51 (п'ятдесят одна) копійка на р/р № 31210230700003 в ГУДКСУ в Тернопільській області, МФО 838012, код одержувача 37737751.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України (оголошення вступної та резолютивної частини постанови), а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлений 09 липня 2014 року.

Головуючий суддя Чепенюк О.В.

копія вірна

Суддя Чепенюк О.В.