Ухвала

від 14.10.2014 по справі 819/1158/14-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2014 р. Справа № 876/7649/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Гудима Л.Я.

суддів: Довгополова О.М., Святецького В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 04 липня 2014 року у справі за адміністративним позовом Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до фермерського господарства «Фльонц» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,-

В С Т А Н О В И В:

В червні 2014 року позивач - Тернопільське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - Тернопільське ОВФСЗІ) звернулося в суд до фермерського господарства «Фльонц» (далі - ФГ «Фльонц»), в якому просило стягнути з ФГ «Фльонц» адміністративно-господарські санкції та пеню в сумі 8 244,76 грн..

В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що 1 робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, відповідач до 15.04.2014 року повинен самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі: 8091,67 грн., а також пеню в розмірі 153,09 грн..

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 04 липня 2014 року адміністративний позов задоволено частково. Стягнуто з ФГ «Фльонц» на користь Закарпатського ОВФСЗІ адміністративно-господарські санкції у розмірі 5 394,45 грн. та пеню в розмірі 102,06 грн.. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції його оскаржив позивач, покликаючись на неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Особи, які беруть участь у справі в судове засідання для розгляду справи не прибули, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступило, а тому, колегія суддів, у відповідності до п.п. 1, 2, ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача у справі, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржувану постанову суду першої інстанції без змін. При цьому суд виходить з наступних підстав.

Суд першої інстанції встановив, що ФГ «Фльонц» зареєстроване у Тернопільському обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів, якому звітує про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Згідно поданого 19.02.2014 року ФГ «Фльонц» звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2013 рік, середньооблікова чисельність штатних працівників становила 12 осіб. Чисельність інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» 1 особа, фактично працювало інвалідів - 0. Отже, на думку позивача, відповідач не виконав нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в кількості 1 особи.

Позивач у розрахунку ціни позову визначив, що середньорічна заробітна плата штатного працівника відповідача за 2013 рік становила 16 183,33 грн., а отже сума адміністративно-господарських санкцій становить 8 091,67 грн. (половина середньорічної заробітної плати штатного працівника за 2013 рік). Оскільки відповідач не сплатив адміністративно-господарські санкції до 15 квітня 2014 року, позивач нарахував пеню за порушення термінів сплати в сумі 153,09 грн. Отже, загальна сума заборгованості становить 8 244,76 грн..

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки ФГ «Фльонц» не виконувало покладені на нього чинним законодавством обов»язки щодо працевлаштування інвалідів лише протягом січня-серпня 2013 року, то позов у частині стягнення з нього адміністративно-господарських санкцій за господарське правопорушення протягом вересня-грудня 2013 року, яке відповідач не вчиняв, є необґрунтованим.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права і є вірними.

Так, за змістом ст. 19 Закону України від 21.03.1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону (в редакції, чинній з 01.01.2006 року) забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Разом з тим ч. 3 ст. 18 Закону чітко визначені обов»язки підприємства, що використовує найману працю: виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів; надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для працевлаштування інвалідів; звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів. .

Відповідно до частини 3 статті 181 цього Закону державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

У статті 20 Закону № 875-XII встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів (частина 1).

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк (ч. 2).

Таким чином, адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов»язковим платежем), обов»язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Законом України від 25 червня 1991 року № 1251-XII «Про систему оподаткування», а є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв»язку зі скоєнням правопорушення.

Відповідно до частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

У частині 2 наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно з п. 3 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою КМУ від 03.05.95 року № 314, робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участі представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.

У відповідності з п. 5 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Підприємства інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватись праця інваліда (п. 14 Положення).

Як видно з матеріалів справи, що 04.09.2013 року до штатного розпису ФГ «Фльонц» введено посаду юриста, та державною службою зайнятості на ФГ «Фльонц» був направлений для працевлаштування інвалід третьої групи ОСОБА_1, та прийнятий на роботу. А тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій за господарське правопорушення протягом вересня-грудня 2013 року, яке відповідач не вчиняв, є необґрунтованим.

Оскільки відповідач не виконав у період з січня по серпень 2013 року обов»язку щодо працевлаштування інвалідів, суд першої інстанції дійшов вірного та обґрунтованого висновку щодо застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в період з січня по серпень 2013 року, та правильно визначив суму адміністративно-господарських санкцій та суму пені.

Доводи апеляційної скарги колегія суддів визнає безпідставними, оскільки в силу ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Підсумовуючи викладене, апеляційний суд визнає безпідставними доводи апеляційної скарги, оскільки вони не містять жодного доказу на спростування висновків суду першої інстанції.

Статтею 159 КАС України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з»ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В силу ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об»єктивно і всебічно з»ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 04 липня 2014 року у справі № 819/1158/14-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п»ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги.

Головуючий суддя : Л.Я. Гудим

Судді: О.М. Довгополов

В.В. Святецький