Рішення

від 11.06.2014 по справі 910/25634/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/25634/13 11.06.14

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Композит», м.Київ, ЄДРПОУ 30553286

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Композит М», м.Москва, іпн 7709906246

про стягнення 1 462 062 руб., що еквівалентно 357 942,02 грн.

Суддя Любченко М.О.

Представники сторін:

від позивача: Колесніков В.О. - заст. дир., Колеснікова О.О. - гол. юр-т

від відповідача: Ревва О.Ю. - дир.

СУТЬ СПРАВИ

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Композит», м.Київ звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Композит М», м.Москва про стягнення 1 462 062 руб., що еквівалентно 357 942,02 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Композит М» умов дилерського договору №2 від 02.04.2012р. в частині здійснення оплати вартості поставленого товару у передбаченому договором порядку та строки, що і стало підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.

Відповідач у відзиві б/н від 10.06.2014р. та у судовому засіданні 11.06.2014р. повністю визнав позовні вимоги щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Композит М» заборгованості у сумі 1 462 062 руб. та не заперечував проти віднесення на відповідача понесених позивачем судових витрат.

Згідно із ст.75 Господарського процесуального кодексу України судом встановлено, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, дослідивши представлені до матеріалів справи документи, господарський суд встановив:

За приписами п.1 Роз'яснення №04-5/608 від 31.05.2002р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій» правовідносини, пов'язані з усіма видами зовнішньоекономічної діяльності в Україні, регулюються положеннями Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», а питання, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом (хоча б один учасник правовідносин є іноземцем, особою без громадянства або іноземною особою; об'єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який впливає на виникнення, зміну або припинення правовідносин, мав чи має місце на території іноземної держави), у тому числі й питання підсудності судам України справ з іноземним елементом, вирішуються згідно із Законом України «Про міжнародне приватне право».

За змістом п.1 ч.1 ст.76 Закону України «Про міжнародне приватне право» суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, у тому числі, у випадках, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України.

Статтею 38 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» визначено, що спори, які виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України.

Крім того, за приписами ст.5 Закону України «Про міжнародне приватне право» учасники правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин.

Наразі, як встановлено судом, предметом спору є стягнення простроченої заборгованості за дилерським договором №2 від 02.04.2012р.

Відповідно до п.8.2 дилерського договору №2 від 02.04.2012р. у випадку, якщо сторони не можуть дійти згоди, спір вирішується в господарському суді м.Києва у відповідності з матеріальним та процесуальним правом України.

Виходячи з положень чинного законодавства та умов дилерського договору №2 від 02.04.2012р., суд дійшов висновку, що справа №910/25634/13 може бути розглянута господарським судом міста Києва на підставі норм українського права.

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

За змістом ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.04.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Композит» (виробник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Композит М» (дилер) було укладено дилерський договір №2, у відповідності до п.1.1 якого виробник зобов'язаний передати товар і відповідні документи до вказаного товару у власність дилера з наданням права просування та продажу на ринку міста Москви та Московської області, в тому числі, пошуку клієнтів (покупців) і для власного споживання, а дилер зобов'язаний прийняти і своєчасно оплатити товар на умовах даного договору.

Згідно з п.10.1 вказаного правочину договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками обох сторін та діє до 31 грудня 2015 року включно, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань.

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги дилерський договір №2 від 02.04.2012р. як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з п.п.2.1.1 п.2.1 вказаного правочину виробник зобов'язаний передати дилеру товар партіями відповідно до представлених накладних у погоджені строки.

На кожну партію товару виробник зобов'язаний передати наступну товаророзпорядчу документацію: залізничну накладну (або СMR) - 2 прим., рахунок-фактуру (інвойс) - 2 прим., сертифікат походження товару СТ-1 - 1 прим., паспорт якості - 1 прим., пакувальний лист - 1 прим. (п.п.2.1.2 дилерського договору №2 від 02.04.2012р.).

Пунктом 4.1 дилерського договору №2 від 02.04.2012р. визначено, що дилер оформлює замовлення на поставку товару на підставі погодженої сторонами заявки.

Згідно з п.4.3 вказаної угоди виробник зобов'язаний поставити дилеру товар окремими партіями на умовах ЕXW-склад виробника: 02160, м.Київ, вул.Каунаська, 13, у відповідності з Правилами «Інкотермс-2000».

02.08.2013р. відповідач звернувся до позивача з заявкою без номеру та дати, якою просив розглянути питання можливої поставки товару у серпні 2013 року.

Листом №86 від 12.08.2013р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Композит» підтвердило можливість відвантаження товару в серпні 2013 року.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.08.2013р. між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду №5 до вказаного правочину, за змістом якої виробник зобов'язаний поставити дилеру наступну партію товару: пропитку композиційну «Консолід 1» - 942 кг, вартістю 198 762 руб., пропитку композиційну «Консолід 2» - 100 кг., вартістю 27 300 руб., клей поліуретановий «ВУК 1» - 1920 кг., вартістю 624 000 руб., клей поліуретановий «ВУК 2» - 240 кг., вартістю 72 000 руб., емаль епоксиполіуретанова «ЕПУ 71» - 1800 кг., вартістю 540 000 руб.

Як встановлено судом, на підставі дилерського договору №2 від 02.04.2012р. та додаткової угоди №5 від 12.08.2013р. до вказаного правочину позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 1 462 062 руб., на підтвердження чого суду було надано вантажно-митну декларацію №100270000/20213/568837 від 16.08.2013р., міжнародну товаротранспортну накладну СMR №217472 від 16.08.2013р.

Наразі, судом враховано, що відповідач постачання товару на суму 1 462 062 руб. визнав.

Зважаючи на викладені вище обставини та виходячи з положень ст.ст.34, 36 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи представлені сторонами докази, суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується фактична поставка позивачем продукції на підставі дилерського договору №2 від 02.04.2012р. на загальну суму 1 462 062 руб.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Статтею 524 Цивільного кодексу України зазначено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

У п.5.1 дилерського договору №2 від 02.04.2012р. визначено, що оплата кожної партії товару здійснюється у формі 100% передплати шляхом зарахування її вартості з поточного (валютного) рахунку дилера на поточний (валютний) рахунок виробника.

Проте, згідно із пояснень представників сторін та представлених суду Товариством з обмеженою відповідальністю «Композит» банківських виписок слідує, що фактично покупцем за спірним правочином попередня оплата не здійснювалась.

Згідно з п.5.4 укладеного між сторонами правочину по взаємній згоді сторони можуть прийняти інший порядок оплати, який погоджується письмово.

Так, у додатковій угоді №5 від 12.04.2013р. до дилерського договору №2 від 02.04.2012р. сторони визначили умови оплати: не пізніше 60 днів з моменту поставки.

Разом з тим, у рахунку-фактурі №284 від 12.08.2013р. зазначено наступні умови оплати: 50% протягом 10 днів з моменту відвантаження, інші 50% протягом 60 днів з моменту відвантаження.

Виходячи з того, що позивачем товар був поставлений, а відповідачем прийнятий без жодних зауважень, а також приймаючи до уваги п.5.4 дилерського договору №2 від 02.04.2012р. та додаткової угоди №5 від 12.08.2013р. до вказаного правочину, суд дійшов висновку, що строк оплати поставленого товару на загальну суму 1 462 062 руб. настав.

Частиною 5 ст.78 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Як слідує з матеріалів справи, відповідач повністю визнав позовні вимоги щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Композит М» заборгованості у сумі 1 462 062 руб. та не заперечував проти віднесення на відповідача понесених позивачем судових витрат.

За висновками суду, дії відповідача в частині визнання позову не суперечать законодавству і не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, а відтак приймаючи до уваги, що позивач зобов'язання за дилерським договором №2 від 02.04.2012р. виконав належним чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Композит» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Композит М» боргу підлягають задоволенню у повному обсязі.

Разом з тим, п.3.4 Постанови №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», визначено, що за змістом п.4 ч.1 ст.55 Господарського процесуального кодексу України у разі подання до господарського суду позову про стягнення іноземної валюти обов'язковим є зазначення еквіваленту в національній валюті України (гривнях). Виходячи з останнього й визначається сума судового збору, що сплачується з позовної заяви у національній валюті. Однак якщо день подання позову не співпадає з днем сплати судового збору (збір сплачено раніше), то останній визначається з урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України саме на день сплати, а не на день подання позову (абзац другий частини першої статті 6 Закону України «Про судовий збір»).

Одночасно, як встановлено судом, позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом 26.12.2013р., що підтверджується відтиском штемпеля на поштову конверті.

За інформацією Національного банку України, що розміщена на офіційному веб-порталі, курс російського рубля по відношенню до української гривні станом на 26.12.2013р. становив 0,24482 грн. за 1 російський рубль.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Композит» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Композит М» заборгованості за дилерським договором №2 від 02.04.2012р. підлягають задоволенню у сумі 1 462 062 руб., що станом на 26.12.2013р. згідно офіційного курсу Національного банку України становить 357 942,02 грн.

Судовий збір згідно зі ст.49 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Задовольнити в повному обсязі позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Копозит», м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Композит М», м.Москва про стягнення боргу 1 462 062 руб., що за офіційним курсом Національного банку України станом на 26.12.2013р. становить 357 942,02 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Композит М» (09029, Російська Федерація, м.Москва, вул.Нижегородська, б.32, стр.15, ІПН 7709906246) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Композит» (02090, м.Київ, Дніпровський район, вул.Сосюри, буд.5, ЄДРПОУ 30553286) борг у сумі 1 462 062 руб., що за офіційним курсом Національного банку України станом на 26.12.2013р. становить 357 942,02 грн., а також судовий збір в розмірі 7 158,84 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 11.06.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 16.06.2014р.

Суддя М.О.Любченко