Постанова

від 02.07.2014 по справі 921/267/14-г/4

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" липня 2014 р. Справа № 921/267/14-г/4

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого-судді Бойко С.М.,

суддів Бонк Т.Б.,

Якімець Г. Г.

при секретарі Томкевич Н.,

за участю представників:

від позивача з'явився

від відповідача з'явився

розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокультура Тернопіль"

на рішення господарського суду Тернопільської області від 08.05.2014 року, суддя Бурда Н. М.

у справі № 921/267/14-г/4

за позовом приватного підприємства "САНРАЙЗГРОУ", вул. Шкільна, 33, с. Комсомольське, Козятинського району, Вінницької області (юридична адреса); вул. Мічуріна, 1, с. Агрономічне Вінницького району Вінницької області (поштова адреса)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокультура Тернопіль", вул. Привокзальна, 24-А, с. Саранчуки Бережанського району Тернопільської області

про cтягнення заборгованості в сумі 123 421,36 грн.

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Тернопільської області від 08.05.2014 року, в справі №921/267/14-г/4 позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокультура Тернопіль" на користь приватного підприємства "САНРАЙЗГРОУ" 22 080 грн. 19 коп. пені, 69 594 грн. 50 коп. штрафу, 25 477 грн. 15 коп. 15 % річних, 6 269 грн. 52 коп. інфляційних та 2 468 грн. 43 коп. в повернення сплаченого судового збору.

Не погоджуючись з даним рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю "Агрокультура Тернопіль", подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Тернопільської області від 08.05.2014 року, в справі №921/267/14-г/4 скасувати і прийняти нове, яким відмовити у стягненні 33 264, 45 гривень, як безпідставно нарахованих та згідно статті 83 ГПК України, ст. 233 ГК України зменшити розмір пені, штрафу, річних та встановленого індексу інфляції, що підлягають стягненню з відповідача, на 50 %, та встановити їх в розмірі 45 078, 46 грн.

В обґрунтування апеляційної скарги, апелянт, посилається на те, що при розрахунку сум пені, штрафу, 15% річних та інфляційних у зв'язку з простроченням оплати товару за договором, слід було брати до уваги інший розмір заборгованості, а саме розмір заборгованості мав бути зменшений на вартість товару, який відповідач повернув позивачу за його згодою. Тобто, розмір заборгованості відповідача перед позивачем з урахуванням вартості повернутого товару становив 464 933, 04 грн. Як вказує відповідач, на його думку саме цю суму слід було брати до уваги при розрахунку пені, штрафу, 15 % річних та інфляційних, а не суму 695 945, 04 грн., яку використав позивач.

Окрім того, відповідач просить зменшити розмір пені, штрафу, річних та встановленого індексу інфляції, що підлягають стягненню з відповідача, на 50 %, посилаючись на те, що стягнення позивачем з відповідача пені, штрафу, річних та встановленого індексу інфляції завдасть істотної шкоди відповідачу, оскільки призведе до істотного зменшення оборотного капіталу відповідача, неможливості вчасно закупити мінеральні добрива, засоби захисту рослин, паливно мастильні матеріали, що в свою чергу, призведе до порушення плану посівної кампанії та недотримання прогнозованого обсягу врожаю.

ПП "САНРАЙЗГРОУ" надіслало на адресу суду відзив, в якому заперечило проти доводів апеляційної скарги, просило рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. При цьому у відзиві позивач зазначив, що право нараховувати штрафні санкції виникло з 16.10.2013 року, тобто вже 04.11.2013 року позивач мав право нарахувати штраф відповідачу на суму заборгованості, яка складала на той момент 695 945, 04 грн.

Представник апелянта в судовому засіданні навів аналогічні викладеним в апеляційній скарзі доводи, просив її задоволити.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив доводи апеляційної скарги, при цьому вказав, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду Тернопільської області від 08.05.2014 року, в справі №921/267/14-г/4 залишити без змін, при цьому навів доводи аналогічні викладеним у своєму відзиві на апеляційну скаргу.

Розглянувши наявні в справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Тернопільської області слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокультура Тернопіль" без задоволення з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи 07 травня 2013р. між приватним підприємством "САНРАЙЗГРОУ" (далі - Постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Агрокультура Тернопіль" (далі - Покупець) укладено договір поставки № 22 , згідно з умовами якого Постачальник зобов'язався поставити і передати у власність Покупця засоби захисту рослин та іншу продукцію виробничо-технічного призначення (надалі - Товар), а Покупець - прийняти цей Товар і оплатити його на умовах передбачених Договором (п. 1.1 Договору);

Найменування, загальна кількість Товару, що підлягає поставці, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами визначаються в Додатках до Договору, що є невід'ємними його частинами (п. 1.2 Договору );

Відповідно до п. 2.3 Договору загальна ціна Договору складається з суми вартості партій Товарів, поставлених Постачальником Покупцю протягом строку дії цього Договору ;

П. 2.4 Договору передбачено, що розрахунки здійснюються в гривнях, за домовленістю сторін також може визначатися її грошовим еквівалентом;

У розділі 6 "Відповідальність сторін" Договору Сторони дійшли згоди про наступне:

- за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань винна Сторона сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу за кожний день прострочення (п. 6.1);

- за порушення строків оплати поставленого Товару тривалістю понад 20 днів Покупець сплачує штраф у розмірі 10 % від суми прострочення (п. 6.3);

- Сторони прийшли до згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченої частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, і встановлюють її в15% річних від несплаченої загальної вартості Товару з дати, коли Товар повинен бути сплачений Покупцем (згідно Додатку (ів) до Договору) до дня повної його оплати. З дня закінчення строків оплати, передбачених у Додатку (ах) до Договору, вважається, що Постачальником пред'явлена вимога щодо сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та відсотків річних (п. 6.6);

- даний договір набрав чинності з дня його підписання сторонами і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за цим Договором (п. 10.2 Договору).

07.05.2013р. між Сторонами підписано Додаток №1 до Договору поставки №22 від 07.05.2013р., що є невід'ємною його частиною, згідно якого вони (Сторони) домовилися про поставку Товару - Колосаль Про (5л) в кількості 2 905 л. загальною вартістю 994 207 грн. 20 коп.;

- відповідно до цього Додатку Товар продається на умовах часткової попередньої оплати та надання Постачальником відстрочення кінцевого розрахунку Покупцю. Покупець зобов'язаний сплатити вартість Товару, зазначену у Додатку в наступні строки:

- 30% від суми вартості Товару (часткова попередня оплата), що складає у грошовому еквіваленті 298 262,16 грн., Покупець має оплатити до моменту поставки Товару;

- решту 70% від суми вартості Товару, що складає в грошовому еквіваленті 695 945,04 грн., Покупець має оплати в строк не пізніше 15.10.2013р.;

- товар поставляється на умовах: СРТ перевезення Товару на місце призначення за рахунок Постачальника (згідно Інкотермс-2010). Адреса базису поставки Товару : с. Саранчуки, Бережанський район , Тернопільська область;

- поставку Товару проводиться в термін з 08.05.2013р. до 16.05.2013р.

Як підтверджується матеріалами справи, на виконання умов зазначеного Договору та Додатку №1 до нього, Постачальник згідно видаткової накладної № 25 від 13.05.2013р. поставив, а Покупець отримав Товар на суму 994 207 грн. 20 коп. (факт одержання засвідчується підписом уповноваженого представника ТзОВ "Агрокультура Тернопіль" Петришин Л.М. (згідно довіреності 41 від 13.05.2013р.) на зазначеній накладній).

12.03.2014р. позивачем на адресу відповідача надіслано вимогу № 11-10/0314-Г від 10.03.2014р. про оплату заборгованості в розмірі 123 321 грн. 36 коп., яка залишена останнім без відповіді.

Відповідно до ст.ст. 509, 526 Цивільного кодексу України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання, що виникають з договору або з інших підстав, визначених ст. 11 ЦК України, повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Взаємовідносини, що склалися між сторонами у справі суд кваліфікує як взаємовідносини, що випливають із договору поставки, згідно якого та в силу ст. 712 Цивільного кодексу України одна сторона (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність другої сторони (покупця) для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інше.

Як свідчать подані позивачем докази, відповідач обов'язку щодо оплати поставленого згідно видаткової накладної № 25 від 13.05.2013р., Товару у встановлений Договором поставки №22 від 07.05.2013р. та Додатком №1 до нього строк не виконав, провівши часткову його оплату на суму 298 262 грн. 16 коп. (що підтверджується випискою по рахунку ПП "САНРАЙЗГРОУ" за 27.05.2013р.) та на суму 464 933 грн. 04 коп. (що підтверджується випискою по рахунку ПП "САНРАЙЗГРОУ" за 31.01.2014р.), а також частково повернувши Постачальнику одержаний Товар на загальну суму 231 012 грн. , що підтверджується копією накладної про повернення постачальнику №2 від 05.12.2013р. (підписану представниками сторін та завірену відтисками їх круглих печаток), а сума боргу була сплачена ним лише 31.01.2014р.

Відповідно до ст. ст. 526, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання, що виникають з договору або з інших підстав, визначених ст. 11 ЦК України, повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, і в установлений строк, а оскільки відповідачем дані строки порушено, він повинен нести відповідальність, передбачену п. 6.1 договору поставки № 22 від 07.05.2013р. у вигляді сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу за кожний день прострочення, що згідно розрахунку позивача, здійсненого з врахуванням часткових оплат, за період з 16.10.2013р. по 31.01.2014р. становить 22 080 грн. 19 коп.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України - боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом;

- згідно з п. 6.6. Договору розмір процентної ставки, передбачений ч. 2 ст. 625 ЦК України за прострочення виконання Боржником грошового зобов'язання, змінений за згодою сторін Договору і встановлений у розмірі 15 % річних, що за період з 16.10.2013р. по 21.02.2014р. становить 25 477 грн. 15 коп.;

- відповідно до розрахунку позивача розмір втрат від інфляції за прострочення виконання зобов'язання, у відповідності до вимог ст. 625 ЦК України, за період з 16.10.2013р. по 31.01.2014р. становить 6 269 грн. 52 коп.

Крім того, відповідно до п. 6.2. Договору за порушення строків оплати поставленого Товару тривалістю понад 20 днів Покупець сплачує штраф у розмірі 10% від суми прострочення штраф. що згідно розрахунку позивача складає 69 594 грн. 50 коп.

Щодо заперечень відповідача, з приводу правильності нарахування пені, штрафу, 15% річних та інфляційних у зв'язку з простроченням оплати товару за договором колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи право нараховувати штрафні санкції у позивача виникло з 16.10.2013 року. Відтак вже 04.11.2013 року позивач мав право нарахувати штраф (відповідно до п. 6.2. Договору) відповідачу на суму заборгованості, яка складала на той момент 695 945, 04 грн., оскільки по своїй правовій природі штраф є одноразовим платежем і позивач застосував його у відповідності до укладеного договору. Щодо нарахування пені (п. 6.1 договору), 15% річних (п.6.6 договору) та інфляційних втрат (відповідно до ст. 625 ЦК України) то такі нарахування здійсненні вірно, з урахуванням періоду до часткового повернення товару та після.

Відтак, виходячи з вищенаведеного, колегія суддів прийшла до висновку, що вимоги про стягнення з ТОВ "Агрокультура Тернопіль" 123 421 грн. 36 коп. заборгованості, з яких: 22 080 грн. 19 коп. пені, 69 594 грн. 50 коп. штрафу, 25 477 грн. 15 коп. 15 % річних та 6 269 грн. 52 коп. інфляційних підлягають до задоволення як такі, що доведені позивачем у відповідності із ст.ст. 33-34 ГПК України належними і допустимими доказами.

Щодо вимоги відповідача про зменшення розмір пені, штрафу, річних та встановленого індексу інфляції, що підлягають стягненню з відповідача, на 50 %, то колегія суддів не вбачає підстав для застосування ст. 83 ГПК України та ст. 233 ГК України, так як відповідачем не було доведено належними та допустимими доказами скрутного становища підприємства. Окрім того, дані нарахування були передбачені договором укладеним між сторонами, тобто відповідач погодився на такі умови договору.

Відповідно до ст.ст.33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд, вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте, з урахуванням всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокультура Тернопіль" відмовити.

2. Рішення господарського суду Тернопільської області від 08.05.2014 року, в справі №921/267/14-г/4 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Матеріали справи направити на адресу місцевого господарського

суду.

Повний текст постанови виготовлений 07.07.2014 р.

Головуючий суддя Бойко С. М.

Суддя Бонк Т. Б.

Суддя Якімець Г. Г.