Постанова

від 03.07.2014 по справі 803/1078/14

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2014 року м. ЛуцькСправа № 803/1078/14

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого, судді Смокович В.І.,

при секретарі судового засідання Литвиненко І.П.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представника позивача Білашук Н.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Турійського районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області про зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1) звернувся в суд з адміністративним позовом до Турійського районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області (далі - відповідач, відділ, Турійський РВ УМВС України у Волинській області) про зобов'язання відповідача у визначений термін провести перерахунок грошового забезпечення, нарахувати доплату за відпрацьовані позивачем понадурочні години за період з 06 жовтня 2009 року по 08 грудня 2012 року, а саме 74 зміни, або 1776 години (за 2009 рік - 3 зміни, або 72 години, за 2010 рік - 26 змін, або 624 години, за 2011 рік - 22 зміни, або 528 годин, за 2012 рік - 23 зміни, або 552 години); на нараховану суму боргу нарахувати інфляційні витрат; про зобов'язання відповідача повністю розрахуватися з позивачем по заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 30 вересня 2009 року по 31 травня 2013 року позивач проходив службу на посаді помічника начальника відділу - оперативного чергового чергової частини Турійського РВ УМВС України у Волинській області у званні майора міліції. Наказом УМВС України у Волинській області його було звільнено зі служби на підставі підпункту «б» пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (через хворобу).

На думку позивача, йому за час служби неповністю нараховували грошове забезпечення з урахуванням доплати за роботу в понаднормовий час, оскільки з фактично відпрацьованих 7 656 годин, 1 776 годин він відпрацював понаднормово. Зазначає, що згідно наказу МВС України від 19 серпня 1992 року №485, служба в чергових частинах чотирьохзмінна. Тобто кожна зміна триває 24 години, після якої працівнику надається 72 години відпочинку. Натомість, протягом трьох років йому інколи доводилося працювати з часом відпочинку 48 години, що позивач вважає понаднормовою роботою, яка має оплачуватися в двократному розмірі згідно наказу МВС України від 17 грудня 1991 року №530.

Вказує, що 09 та 29 серпня 2013 року звертався на ім'я начальника Турійського РВ УМВС України у Волинській області та начальника УМВС України у Волинській області з заявами щодо проведення перерахунку грошового забезпечення з урахуванням доплати за понаднормову роботу, однак йому фактично було відмовлено у цьому.

З наведених підстав просить суд зобов'язати відповідача у визначений термін провести перерахунок грошового забезпечення, нарахувати доплату за відпрацьовані позивачем понадурочні години за період з 06 жовтня 2009 року по 08 грудня 2012 року, а саме 74 зміни, або 1776 години (за 2009 рік - з міни, або 72 години, за 2010 рік - 26 змін, або 624 години, за 2011 рік - 22 зміни, або 528 годин, за 2012 рік - 23 зміни, або 552 години); на нараховану суму боргу нарахувати інфляційні витрат; повністю розрахуватися з позивачем по заборгованості.

Позивач та його представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі та пояснили, що факт залучення ОСОБА_1 до понаднормової служби підтверджується відповідними графіками чергувань, які затверджувалися керівництвом відділу. Стосовно вимог про нарахування інфляційних втрат, представник позивача не змогла пояснити суду якою нормою законодавства передбачено нарахування інфляції на грошове забезпечення (заробітну плату). Щодо останньої позовної вимоги - про зобов'язання відповідача розрахуватися по заборгованості, пояснили, що ця вимога по суті є тотожною першій вимозі - про зобов'язання провести перерахунок грошового забезпечення. Іншої заборгованості, окрім компенсації за роботу в понаднормовий час, перед позивачем немає. Не зважаючи на викладені пояснення, наполягали на задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідач, суб'єкт владних повноважень, у письмових запереченнях від 02 липня 2014 року №2099 (а.с.130-131) заявлений позов не визнав та пояснив, що грошове забезпечення було повністю виплачене ОСОБА_1 по день звільнення про що свідчить грошовий атестат та розрахункові листки. В Турійському РВ УМВС України у Волинській області за вказаний період накази стосовно понаднормової служби не приймалися. Чергування здійснювалося на підставі щомісячних графіків чергувань, з подальшим внесенням фактично відпрацьованого часу до табелів несення служби працівниками чергової частини у нічний час, вихідні та святкові дні. На підставі поданих табелів фінансовою частиною розрахунок та оплата здійснена у повному обсязі, заборгованості перед ОСОБА_1 не має.

Стосовно організації чергування у черговій частині управління пояснив, що робота організовується в чотири зміни, тобто з наданням працівниками 72 години відпочинку. У період з 01 жовтня 2009 року по 08 грудня 2012 року чергування оперативних чергових здійснювалося у трьохзмінному режимі з тієї причини, що у Турійському РВ тривалий час залишалася вакантна посада оперативного чергового, а також у разі хвороб, чергових відпусток працівників.

У клопотанні від 02 липня 2014 року №2100 просить суд проводити засідання за відсутності його представника, позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити у позові (а.с.129).

Заслухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов слід задовольнити частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працював на посаді майора міліції помічника начальника відділу - оперативного чергового чергової частини Турійського районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області та наказом управління від 24 травня 2014 року №141 о/с був звільнений з посади на підставі підпункту «б» пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року №114 (через хворобу) (т.1 а.с.8).

Як слідує з даних графіків чергувань, книг прийому та здачі чергувань Турійського РВ УМВС України у Волинській області, у період з 06 жовтня 2009 року по 08 грудня 2012 року позивач чергував позмінно та в більшості випадків з розрахунку одна зміна тривалістю 24 години - 72 години відпочинку. Однак деякі зміни були відчерговані ОСОБА_1 з розрахунку 24 години - 48 годин відпочинку. Всього таких змін було 74, або 1776 годин (за 2009 рік - 3 зміни, або 72 години, за 2010 рік - 26 змін, або 624 години, за 2011 рік - 22 зміни, або 528 годин, за 2012 рік - 23 зміни, або 552 години) (т.1 а.с.19 - т.2 а.с.117, т.2 а.с.137-253).

У судовому засіданні позивач пояснив, що 09 серпня 2013 року звертався із заявою на ім'я начальника Турійського РВ УМВС України у Волинській області стосовно виплати йому доплати за відпрацьований понаднормовий час, який листом від 17 серпня 2013 року №3285 повідомив, що нарахування та виплата за понаднормово відпрацьовані години в період з 01 жовтня 2009 року по 31 травня 2013 року не здійснювалися (т.1 а.с.11).

В подальшому ОСОБА_1 29 серпня 2013 року звернувся з заявою на ім'я начальника УМВС України у Волинській області в якій просив провести перерахунок за роботу в понаднормовий та нічний час (т.1 а.с.17).

У відповідь УМВС України у Волинській області листом від 20 вересня 2013 року №7/678 повідомило ОСОБА_1, що протягом 2009-2012 років йому виплачувалася доплата за роботу в нічний час відповідно до наданих табелів обліку робочого часу. Щодо виплати компенсації за роботу в понаднормовий час в листі не зазначено (а.с.18).

Надаючи правову оцінку обставинам, які склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини виникли стосовно компенсації працівнику органу внутрішніх справ грошового забезпечення за роботу у понаднормовий час у період з 2009 по 2012 роки, а тому врегульовані Законом України «Про міліцію», Постановою Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 р. N 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, яка затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31 грудня 2007 р. N 499.

Як зазначено у частині другій статті 233 Кодексу законів про працю України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Оскільки грошове забезпечення працівника органів внутрішніх справ за своєю правовою природою є винагородою за працю, тому суд дійшов висновку, що на заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги строки звернення до суду не поширюються.

Як встановлено судом, позивач працював у черговій частині Турійського РВ УМВС України у Волинській області, діяльність якої регламентована в Інструкції з організації діяльності чергових частин органів і підрозділів внутрішніх справ України, направленої на захист інтересів суспільства і держави від протиправних посягань, яка затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 28 квітня 2009 р. N 181 (далі - Інструкція №181). Ця інструкція набрала чинності з 07 вересня 2009 року.

Посилання представника позивача у судовому засіданні на наказ Міністерства внутрішніх справ України від 19 серпня 1992 року №485 «Про заходи щодо подальшого вдосконалення діяльності чергової служби ОВС України» є помилковим, оскільки цей нормативний документ втратив чинності, а з вересня 2009 року діяльність чергових частин врегульована Інструкцією №181.

Як передбачено у пунктах 1.5-1.7 Інструкції №181, працівники чергової частини несуть службу у форменому одязі встановленого зразка. Їх робота організовується в чотири зміни тривалістю 24 години кожна. Особам добового наряду під час чергування надаються по черзі перерви для вживання їжі та короткочасного відпочинку загальною тривалістю до чотирьох годин, у тому числі до двох годин у денний і двох годин у нічний час.

При тимчасовій неможливості забезпечити чотиризмінну роботу чергової частини (при некомплекті, у разі хвороб, відпусток чи з інших причин) штатним працівникам чергових частин, а також підмінним черговим може надаватися відпочинок тривалістю 48 годин. Надурочні чергування не повинні перевищувати 120 годин на рік.

З аналізу вищезазначених норм Інструкції №181, можливо дійти висновку, що за загальним правилом несення служби працівниками чергової частини здійснюється з розрахунку одна зміна тривалістю 24 години - 72 години відпочинку. У виключних випадках, допускається залучення чергових до надурочних чергувань з розрахунку одна зміна тривалістю 24 години - 48 години відпочинку.

Як визначено у статті 19 Закону України «Про міліцію», форми і розміри грошового забезпечення працівників міліції встановлюються Кабінетом Міністрів України і повинні забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування якісного особового складу міліції, диференційовано враховувати характер і умови роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності і компенсувати їх фізичні та інтелектуальні затрати.

У пункті 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 р. N 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» зазначено, що виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством інфраструктури, Державною службою з надзвичайних ситуацій, Службою безпеки, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Державною пенітенціарною службою, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації.

На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 р. N 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31 грудня 2007 року N 499 затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ (далі - Інструкція №499).

Суд не приймає до уваги посилання позивача на Методичні рекомендації про порядок застосування нормативно-правових актів з питань грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ та умов оплати праці працівників, які не мають спеціальних звань рядового і начальницького складу, затверджені Міністром внутрішніх справ України 30 червня 2005 року, оскільки зазначений нормативний акт втратив чинності разом з прийняттям Інструкції №499 та на розглядувані відносини не поширюється.

Як зазначено у пункті 3.7.4 Інструкції №499, підставою для залучення працівників органів внутрішніх справ до понаднормової служби чи в дні щотижневого відпочинку та святкові дні є: а) письмові накази керівників органів внутрішніх справ; б) графіки нарядів чергувань, затверджені керівниками органів внутрішніх справ.

З цього можливо дійти висновку, що ОСОБА_1 міг бути залучений до понаднормової роботи лише за письмовим наказом керівника або графіком нарядів чергувань, який затверджується начальником органу внутрішніх справ.

Як встановлено під час судового розгляду та підтверджено письмовими матеріалами справи, наданими відповідачем, керівництвом Турійського РВ УМВС України затверджувалися графіки нарядів чергування в яких ОСОБА_1 в переважній більшості мав чергувати з розрахунку одна зміна тривалістю 24 годин - 72 години відпочинку, однак в деяких випадках чергував з розрахунку одна зміна тривалістю 24 годин - 48 годин відпочинку, тобто понаднормово (т.2 а.с.137-253).

Факт виходу позивача на службу згідно затверджених графіків, в тому числі на понаднормові зміни, підтверджується книгами прийому та здачі чергувань, а також відповідними рапортами (т.1 а.с.19 - т.2 а.с.117).

До того ж, причини, з яких ОСОБА_1 періодично залучався до понаднормових чергувань викладені у письмових запереченнях відповідача в яких вказано, що у період з 01 жовтня 2009 року по 08 грудня 2012 року чергування оперативних чергових здійснювалося в трьохзмінному режимі з тієї причини, що у Турійському РВ тривалий час залишалася вакантна посада оперативного чергового, а також у разі хвороб, чергових відпусток працівників (а.с.131). Зазначене, на думку суду, узгоджується з приписами 1.1.6 Інструкції №181, оскільки недоукомплектування штату або тимчасова непрацездатність є підставою для залучення працівників чергової частини до понаднормової служби (1 доба - 2 доби відпочинку).

Додатково суд вважає за необхідним зазначити про помилковість твердження позивача, що оплата роботи у понадурочний час повинна здійснюватися у подвійному розмірі, оскільки як зазначено у пункті 3.7.2 Інструкції №499, годинна ставка обчислюється шляхом поділу місячного посадового окладу та окладу за спеціальним званням на кількість годин робочого часу в поточному місяці.

Положення наказу Міністерства внутрішніх справ України від 17 грудня 1991 року №530 «Про порядок компенсації особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за службу понад встановлений законодавством робочий час, а також у дні щотижневого відпочинку та святкові дні» до розглядуваних правовідносин не підлягають застосуванню, оскільки у даному випадку застосовується нормативно-правовий акт, який прийнятий пізніше, а саме Інструкція №499, в якій регламентована компенсація за роботу у понадурочний час без застосування жодних коефіцієнтів кратності.

Підсумовуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що оскільки затвердженими керівником Турійського РВ УМВС України у Волинській області графіками підтверджується факт залучення ОСОБА_1 до понаднормових чергувань протягом жовтня 2009 року - грудня 2012 року, тому робота за цей час повинна компенсуватися в порядку, який визначений у пункті 3.7 Інструкції №499. При цьому, компенсація має виплачуватися з розрахунку годинної ставки, яка обчислюється шляхом поділу місячного посадового окладу та окладу за спеціальним званням на кількість годин робочого часу в поточному місяці.

Однак, як слідує з письмових заперечень Турійського РВ УМВС України у Волинській області, листа відділу від 17 серпня 2013 року №3285 та наданих розрахункових листків, позивачу не нараховувалася компенсація за понаднормову службу, а виплачувалася лише доплата за роботу в нічний час, премія, надбавка за виконання особливо важливих завдань та за вислугу років (т.1 а.с.11, т.2 а.с.132-135).

Таким чином, позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача провести перерахунок грошового забезпечення, нарахувати доплату за відпрацьовані позивачем понадурочні години за період з 06 жовтня 2009 року по 08 грудня 2012 року є обґрунтованими та правомірними.

За правилами частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, суб'єкт владних повноважень, не довів суду правильність нарахування ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з жовтня 2009 року по грудень 2012 року в частині компенсації за роботу в понаднормовий час, натомість позивач довів суду наявність підстав для перерахунку йому грошового забезпечення за роботу під час понаднормових чергувань.

Оскільки всупереч пункту 3.7 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, яка затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31 грудня 2007 року N 499, ОСОБА_1 не компенсувалася служба у понаднормові чергування протягом жовтня 2009 року - грудня 2012 року, тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково шляхом прийняття постанови про зобов'язання Турійського районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області провести перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 шляхом нарахування та виплати компенсації за службу в понаднормовий час, яка передбачена у пункті 3.7 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31 грудня 2007 р. N 499, за період з 06 жовтня 2009 року по 08 грудня 2012 року, а саме за 2009 рік - 72 години, за 2010 рік - 624 години, за 2011 рік - 528 годин, за 2012 рік - 552 години.

Стосовно позовної вимоги про зобов'язання відповідача нарахувати інфляційні втрати суд зазначає, що такий вид грошової компенсації передбачений лише у статті 625 Цивільного кодексу України, яка до трудових правовідносин не застосовується. Тому у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити у зв'язку з безпідставністю. Крім того, представник позивача у судовому засіданні не змогла суду пояснити, якою нормою законодавства передбачено нарахування інфляційних втрат на грошове забезпечення (заробітну плату).

Щодо зобов'язання відповідача повністю розрахуватися по заборгованості суд зазначає, що за своїм змістом вона повністю ідентична першій вимозі - про зобов'язання провести перерахунок грошового забезпечення в частині виплати компенсації за роботу в понаднормовий час. Позивач у судовому засіданні пояснив, що іншої заборгованості, окрім компенсації за понаднормову службу, з боку Турійського РВ УМВС України у Волинській області не існує. Тому у задоволенні позовної вимоги про зобов'язання відповідача розрахуватися по заборгованості слід відмовити, оскільки права та законні інтереси ОСОБА_1 повністю поновлені разом з задоволенням першої позовної вимоги.

Судом встановлено, що позивачем квитанцією від 10 червня 2014 року №40 був сплачений судовий збір у розмірі 73,08 грн, хоча на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» судовий збір за позовні вимоги пов'язані з проходженням публічної служби не сплачується. Тому суд роз'яснює ОСОБА_1, що повернення помилково сплаченого судового збору здійснюється ухвалою суду за письмовою заявою позивача на підставі статті 7 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись частиною третьою статті 160, статтями 162-163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про міліцію», Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, яка затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31 грудня 2007 року N 499, Інструкції з організації діяльності чергових частин органів і підрозділів внутрішніх справ України, направленої на захист інтересів суспільства і держави від протиправних посягань, яка затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 28 квітня 2009 року N 181, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Турійського районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області про зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.

Зобов'язати Турійський районний відділ Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області (44800, Волинська обл., Турійський район, смт. Турійськ, вул. Луцька, буд.40, ідентифікаційний код юридичної особи 08670609) провести перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 (45000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) шляхом нарахування та виплати компенсації за службу в понаднормовий час, яка передбачена у пункті 3.7 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31 грудня 2007 р. N 499, за період з 06 жовтня 2009 року по 08 грудня 2012 року, а саме за 2009 рік - 72 (сімдесят дві) години, за 2010 рік - 624 (шістсот двадцять чотири) години, за 2011 рік - 528 (п'ятсот двадцять вісім) годин, за 2012 рік - 552 (п'ятсот п'ятдесят дві) години.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.І. Смокович

Повний текст постанови виготовлений 08 липня 2014 року.