Постанова

від 08.07.2014 по справі 916/756/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" липня 2014 р.Справа № 916/756/14 Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Бєляновського В.В.,

Суддів: Мишкіної М.А.,

Будішевської Л.О.

при секретарі - Бєлянкіній Г.Є.

за участю представників:

Від позивача: Сліпенчук О.С, Голокоз О.С.

Від відповідача: Пеньковський В.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Одесавтотранс»

на рішення господарського суду Одеської області

від 20.05.2014 року

у справі № 916/756/14

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Довіра»

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Одесавтотранс»

про стягнення 20 258 грн.

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Довіра» звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Одесавтотранс» та з урахуванням уточнення позовних вимог заявою від 20.05.2014р. просило господарський суд стягнути з відповідача заборгованість по орендній платі в розмірі 20258 грн. згідно з договором оренди нежилого приміщення від 17.06.2009р.

ПАТ «Одесавтотранс» не визнало позов посилаючись на відсутність можливості користуватися орендованим майном у зв'язку з тим, що починаючи з 04.07.2012 року позивач не допускав його співробітників до орендованого приміщення.

Рішенням господарського суду Одеської області від 20.05.2014 року (суддя - Гут С.Ф.) позов задоволено, стягнуто з ПАТ «Одесавтотранс» на користь ТОВ «Довіра» заборгованість по орендній платі у розмірі 20 258 грн. та витрати по сплаті судового збору у сумі 1827 грн.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням ПАТ «Одесавтотранс» звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та відмовити в задоволенні позову. Апеляційна скарга обґрунтована порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 538 ЦК України, ст. 43 ГПК України.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 17.06.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Довіра" (орендодавець) та Відкритим акціонерним товариством «Одесавтотранс» (орендар), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Одесавтотранс», було укладено договір оренди нежилого приміщення, за яким орендодавець зобов'язався передати орендареві, а орендар зобов'язався прийняти у строкове платне користування частину автобусної станції, розташованої за адресою: Одеська обл., м. Балта, вул. Уварова, буд. 38а, загальною площею 51,9кв.м, а саме: прим. 1-17 площею 5,5кв.м, прим. 1-18 площею 19,0кв.м, прим. 1-20 площею 7,1кв.м, прим. 1-21 площею 20,3кв.м., для розміщення приміщень автостанції, строком на 10 років.

Умовами п.п. 3.1, 3.2 договору передбачено що передача-приймання об'єкта здійснюється уповноваженими представниками сторін на підставі акта приймання-передачі, який підписується протягом 3-х днів з моменту підписання договору; об'єкт вважається переданим в оренду з моменту підписання акта приймання - передачі.

Орендна плата та порядок розрахунків між сторонами визначений розділом 5 даного договору, за умовами якого розмір орендної плати становить 2000 грн. в місяць, в тому числі ПДВ; орендну плату орендар незалежно від наслідків його господарської діяльності сплачує в безготівковому порядку, або готівкою на поточний рахунок орендодавця не пізніше 10 числа поточного місяця.

Згідно з п. 7.1.2 договору орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Пунктами 8.1, 8.2, 9.4 договору передбачено, що повернення об'єкта оренди орендодавцеві здійснюється уповноваженими представниками сторін, на підставі відповідного акта приймання-передачі, який підписується протягом 3-х днів з моменту закінчення дії договору; об'єкт вважається фактично переданим орендарем орендодавцю з дати підписання акта приймання-передачі; орендар несе повну матеріальну відповідальність за збитки, завдані у разі звільнення ним об'єкта оренди без письмового попередження орендодавця або без складання акта приймання - передачі об'єкта оренди орендодавцю. При цьому орендар сплачує орендодавцю орендну плату за весь період користування об'єктом оренди до моменту підписання вказаного акта.

Підпунктом 10.5.5 даного договору встановлено, що дія договору припиняється в разі, зокрема, розірвання договору за рішенням суду.

Вказаний договір посвідчено приватним нотаріусом Балтського районного нотаріального округу Одеської області та зареєстровано у реєстрі за № 1249.

Зазначене у даному договорі майно було передано орендареві від орендодавця за актом приймання - передачі об'єкта оренди від 17.06.2009р.

Рішенням господарського суду Одеської області від 26.11.2012 року у справі №5017/2665/2012 вищевказаний договір оренди нежитлового приміщення від 17.06.2009р. розірвано.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 14.02.2013 року зазначене рішення господарського суду Одеської області залишено без змін.

Після набрання вказаним рішенням законної сили позивач неодноразово звертався до відповідача з листами № 12 від 11.03.2013р., № 16 від 15.05.2013р., № 19 від 04.07.2013р., в яких викладав прохання погасити заборгованість по орендній платі за весь період користування орендованим приміщенням та направити свого уповноваженого представника для передачі об'єкта оренди орендодавцю.

Об'єкт оренди було повернуто відповідачем позивачеві за актом приймання - передачі від 04.07.2013р., але заборгованість з орендної плати не сплачена, що і стало підставою для звернення позивача до господарського суду з даним позовом.

Отже, спір між сторонами виник у зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору оренди нежитлового приміщення від 17.06.2009р., укладеного між сторонами, щодо належного та своєчасного виконання зобов'язання зі сплати орендної плати за період користування орендованим майном (нежитлові приміщення загальною площею 51,9 кв.м., які розташовані за адресою: Одеська область, м. Балта, вул. Уварова, 38а.) з вересня 2012 року по липень 2013 року

В силу ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст. ст. 526, 629 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до частиною 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (абз. 1 ч. 1, ч. 5 ст. 762 ЦК України).

Згідно з ч. 5 ст. 188 ГК України, якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Правові наслідки розірвання договору встановлені ст. 653 ЦК України.

Зокрема, частиною 3 ст. 653 ЦК України встановлено, що у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Водночас, частиною 2 ст. 795 ЦК України, яка є спеціальною нормою у регулюванні спірних правовідносин, передбачено, що повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Згідно з роз'ясненнями, що містяться в п. 5.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна» від 29.05.2013р. № 12, з урахуванням положень статей 653, 795 ЦК України та умов договору, якщо останніми передбачено, що після закінчення або дострокового розірвання договору оренди нарахування орендної плати за фактичне користування майном припиняється з моменту підписання акта приймання-передачі приміщень орендодавцеві, нарахування орендної плати за відповідний період є правомірним.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено наявність заборгованості відповідача з орендної плати за період з вересня 2012 року по липень 2013 року, в т.ч. заборгованості за фактичне користування приміщенням після розірвання договору оренди.

З наявних в матеріалах справи розрахунків, перевірених судом і не спростованих відповідачем, вбачається, що сума основного боргу відповідача за оренду приміщення становить 20 258 грн. При цьому, господарським судом враховано, що позивачем в т.ч. заявлені вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за фактичне користування приміщенням після розірвання договору оренди за рішенням суду у розмірі орендної плати у зв'язку з неповерненням об'єкта оренди орендодавцю після розірвання договору оренди, що узгоджується з умовами п. 9.4 договору, за якими орендар сплачує орендодавцю орендну плату за весь період користування об'єктом оренди до моменту підписання акта приймання - передачі об'єкта орендодавцю. Такий акт сторонами було підписано лише 04.07.2013р.

Таким чином, судом апеляційної інстанції на підставі ретельної правової оцінки умов договору оренди нежитлового приміщення від 17.06.2009р., укладеного між сторонами, наявних у справі доказів та з урахуванням судових рішень у справі № 5017/2665/2012 за участю тих же сторін з достовірністю встановлено, що: по - перше, відповідачем не сплачено заборгованість у розмірі 20 258 грн. за оренду приміщення за період з вересня 2012 року по липень 2013 року, у тому числі за фактичне користування приміщенням після розірвання договору оренди за рішенням суду; по - друге, відповідачем після набрання законної сили рішенням суду про розірвання договору оренди приміщення не звільнено та не передано у встановленому порядку орендодавцю за актом приймання - передачі, який відповідно до умов п. 8.1 договору підписується протягом трьох днів з моменту припинення договору; по - третє, відповідно до умов п. 9.4 договору оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату за весь період користування об'єктом оренди до моменту підписання акта приймання - передачі об'єкта орендодавцю і такий акт сторони підписали 04.07.2013 року. Відповідач продовжував користуватися приміщенням у спірний період, не сплачуючи при цьому плату за користування майном.

З урахуванням вищенаведених норм чинного законодавства, встановлених судом апеляційної інстанції обставин, колегія суддів вважає висновок місцевого господарського суду щодо наявності правових підстав для задоволення позову про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі у розмірі 20258 грн. законним та обґрунтованим.

Викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача щодо вчинення йому перешкод у користуванні орендованим майном з боку позивача перевірялися судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи № 5017/2665/2012 та були визнані такими, що не знайшли свого підтвердження.

Частиною 3 ст. 35 ГПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Вищевказаний факт встановлений рішенням суду, яке набрало законної сили, у справі де брали участь ті самі сторони, а тому він не повинен доводитися знову у даній справі.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин даної справи, колегія суддів вважає доводи викладені скаржником в апеляційній скарзі необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами та не відповідають вимогам закону, що регулює спірні правовідносини. За таких обставин колегія суддів не знаходить законних підстав для повного чи часткового задоволення вимог апеляційної скарги.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення.

Керуючись ст. ст. 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів -,

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Одеської області від 20 травня 2014 року у справі № 916/756/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Одесавтотранс» - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повна постанова складена 10.07.2014р.

Головуючий суддя: Бєляновський В.В.

Судді: Мишкіна М.А.

Будішевська Л.О.