Постанова

від 03.06.2014 по справі 814/571/14

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2014 року м. Миколаїв Справа № 814/571/14

15:35

Миколаївський окружний адміністративний у складі головуючого судді Брагар В.С., при секретарі судового засідання Тимошевській О. І. у відкритому судовому засіданні розглянувши адміністративну справу

за позовомДержавного підприємства "Науково-виробничий комплекс газотурбобудування "Зоря-Машпроект", пр. Жовтневий, 42-А, м. Миколаїв, 54018

доМіжрегіонального головного управлінням Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників, вул. Леваневського, 2, м. Київ, 03680

провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.11.2013р. № 0000623720,

За участю представників:

від позивача: Кутельвас Т.Є, довіреність № 17/1-2432 , від 31.03.14;

від відповідача: Платонов Ю.М., довіреність № 1600/9/10.1-05 , від 30.10.13;

Державне підприємство "Науково-виробничий комплекс газотурбобудування "Зоря"-"Машпроект" звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків № 0000623720 від 20.11.2013 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що не погоджується з висновками, наведеними в акті перевірки і вважає їх такими, що не відповідають фактичним обставинам та положенням податкового законодавства, а податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Відповідач надав суду письмові заперечення в яких зазначив, що податкове повідомлення-рішення за змістом та формою відповідає нормам чинного законодавства, прийняте на підставі та у порядку відповідно до вимог податкового законодавства.

У судовому засіданні судом було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, заслухавши пояснення сторін суд, -

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство "Науково-виробничий комплекс газотурбобудування "Зоря-Машпроект" зареєстроване як юридична особа та є платником податків.

З 22.10.2013 року по 30.10.2013 року відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку правомірності нарахування позивачем бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за період з 01.01.2011 по 31.12.2012 року.

За результатами перевірки був складений Акт № 1307/40-10/37-20/31821381 від 31.10.2013 року, у висновках якого крім іншого зазначено, перевіркою встановлено порушення:

- підпунктів 7.2.3, 7.2.4, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі - Закон № 168/97-ВР), із змінами та доповненнями;

- пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - ПК України), із змінами і доповненнями, що призвело до завищення суми податкового кредиту у розмірі 216 114 грн.,

- пункту 1.8 статті 1, підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість", із змінами та доповненнями;

- підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14, пункту 200.4 статті 200 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, із змінами і доповненнями, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування на загальну суму ПДВ в розмірі 216 114 грн.;

20.11.2013 року, на підставі Акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення рішення № 0000623720, яким було зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ на загальну суму 216 114,00 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 104 188 грн.

Відповідач зазначив у запереченні, що станом на 30.10.13 р. ним було встановлено розбіжності у податковій звітності (завищення податкового кредиту, заниження податкових зобов'язань контрагентом) за період з 01.06.12 р. по 30.06.12 р. у сумі ПДВ 18271,69грн. по постачальнику ФО - підприємець ОСОБА_3.

Так, на адресу відповідача надійшов акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків: ТОВ «ЄТРОЙКОМПЛЕКТ-НІК», (код ЄДРПОУ 36384178) за період червень 2012 року від 03.06.2013 року №6/17-308/НОМЕР_2, який є постачальником позивача, перевіркою не підтверджено реальність здійснення господарських операцій ФОП ОСОБА_3 з отримання товарів, робіт (послуг) на загальну суму ПДВ 17395,45 грн. від контрагента-постачальника:- ТОВ «ЄТРОЙКОМПЛЕКТ-НІК» за червень 2012 року на суму ПДВ 17 395,45 грн., та проведення транзитних потоків для подальшої реалізації на адресу контрагента-покупця на загальну суму ПДВ 18273,70 грн., за червень 2012 р. на суму ПДВ 18 273,70 грн.;

Як зазначив відповідач, позивачем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту податкові накладні, отримані від ФО - підприємця ОСОБА_3, (код НОМЕР_2) на суму ПДВ 18 271,69 грн., а саме: - червень 2012 року на суму ПДВ 18 271,69 грн.

Станом на 30.10.2013 року встановлено розбіжності у податковій звітності (завищення податкового кредиту, заниження податкових зобов'язань контрагентом) за період з 01.02.2011 по 28.02.2011 року у сумі ПДВ 7 740,0 грн. по постачальнику: Фізична особа - підприємець ОСОБА_5, (ідентифікаційний номер НОМЕР_3). До відповідача надійшов акт про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_5 щодо правових взаємовідносин з платниками податків ТОВ «Паритет-78», (код за ЄДРПОУ 37206352), ТОВ «Юні Трейд Компані», (код за ЄДРПОУ 30533647), ПП «Селтік - Юг», (код за ЄДРПОУ 36945220), ТОВ «Транс Гарант Сервіс» (код за ЄДРПОУ 35639320), ПП «Тісона» (код за ЄДРПОУ 35639320) за період: січень 2011 року, квітень - вересень 2011 року від 26.03.2012 року №510/17-20/НОМЕР_3, який є постачальником позивача, встановлено порушення: 1) ч.І ст.203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п. 5 ст. 203 ЦК України) по правочинах, здійснених ФОП ОСОБА_5 з постачальниками ТОВ «Паритет-78», ТОВ «Юні Трейд Компані», ПП «Селтік - Юг», ТОВ «Транс Гарант Сервіс», ПП «Тісона» та покупцем ДП НВКГ «Зоря - Машпроект». Відповідно до частин 1, 5 ст.203, ст.216 Цивільного кодексу України, зазначені правочини мають ознаки нікчемності; 2) відсутність факту реального продажу товарів (робіт, послуг) фізичній особі-підприємцю ОСОБА_5 від ТОВ «Паритет-78», ТОВ «Юні Трейд Компані», ПП «Селтік - Юг», ТОВ «Транс Гарант Сервіс», ПП «Тісона» в сумі 74026,73 грн.; 3) п. 187.1 ст.187, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.10 №2755-VI, із змінами і доповненнями, ФОП ОСОБА_5 за січень 2011 року, квітень - вересень 2011 року штучно сформував податковий кредит по контрагентам ТОВ «Паритет-78», ТОВ «Юні Трейд Компані», ПП «Селтік - Юг», ТОВ «Транс Гарант Сервіс», ПП «Тісона» в сумі 74026,73 грн. та податкові зобов'язання проведені на підставі безтоварної операції з ДП НВКГ «Зоря - Машпроект» в сумі 107944,16 грн., а відтак підлягають коригуванню. Позивачембезпідставно віднесено до складу податкового кредиту податкові накладні, отримані від фізичної особи - підприємця ОСОБА_5, (ідентифікаційний номер НОМЕР_3) на суму ПДВ 7 740,0 грн., а саме: - лютий 2011 року на суму ПДВ 7 740,0 грн.

Станом на 30.10.2013 року встановлено розбіжності у податковій звітності (завищення податкового кредиту, заниження податкових зобов'язань контрагентом) за період з 01.07.2012 по 31.07.2012 року у сумі ПДВ 166 102,20 грн. по постачальнику ТОВ "СПЕЦФРЕЗІНСТРУМЕНТ", (код за ЄДРПОУ 36802740). До відповідача надійшов акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «СПЕЦФРЕЗІНСТРУМЕНТ», (код за ЄДРПОУ 36802740), щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «ЛІГРАН», (код ЄДРПОУ 34656476) за період березень 2012р., травень 2012р., червень 2012р., серпень 2012 року від 03.07.2013 року №3/08-30-22- 11/37255965, який є постачальником позивача, встановлено порушення: відсутність об'єктів оподаткування по операціях з підприємствами-контрагентами ТОВ «СПЕЦФРЕЗІНСТРУМЕНТ» за період з березень 2012р., травень 2012р. , червень 2012р., серпень 2012р. в розумінні ст.22, ст.138. п. 198.3, п.198.6 ст.198, ст.185, п.201.4, п.201.6, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України. Позивачем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту податкові накладні, отримані від ТОВ "СПЕЦФРЕЗІНСТРУМЕНТ", (код за ЄДРПОУ 36802740), на суму ПДВ 166 102,20 грн., а саме: -липень 2012 року на суму ПДВ 166 102,20 грн.

Станом на 30.10.2013 року встановлено розбіжності у податковій звітності (завищення податкового кредиту, заниження податкових зобов'язань контрагентом) за період з 01.07.2011 по 31.07.2011 року у сумі ПДВ 24 000,0 грн. по постачальнику ДП "Термоприлад 2" НВО Термоприлад ", (код ЄДРПОУ 30052863). До відповідача від ДПІ у Франківському районі м.Львова Львівської області ДПС надійшов акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки ДП -Термоприлад 2" НВО „Темоприлад", (код за ЄДРПОУ 30052863) щодо підтвердження господарських відносин з ТзОВ „БК" АТР Груп", (код ЄДРПОУ 37241554) за липень 2011 року №1117/22-10/30052863, який є постачальником позивача, встановлено порушення: ст.134, ст.135, ст.136, ст.137, п.п.138.1.1, п.138.1, п.138.2, п. 138.4, ст.138 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями), що призвело до завищення доходу на загальну суму 120 000,00 грн. та завищення витрат на загальну суму 120 000,00 грн., п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14, ст.185, ст.188, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI, (із змінами та доповненнями), що призвело до завищення суму податкових зобов'язань у сумі 24 000,00 грн. та завищення сум податкового кредиту у сумі 24 000,00 грн.

Позивач безпідставно віднесено до складу податкового кредиту податкові накладні, отримані від ДП "Термоприлад 2" НВО "Термоприлад ", (код ЄДРПОУ 30052863) на суму ПДВ 24 000,0 грн., а саме: - липень 2011 року на суму ПДВ 24 000,0 грн.

Відповідач вважає, що матеріалами перевірок вищезазначених підприємств не підтверджено наявність поставок товарів, робіт від даних контрагентів - постачальників на адресу позивача, правочини, які здійснені позивачем з цими контрагентами - постачальниками, не спрямовані на реальне наставання правових наслідків, мають ознаки безтоварних операцій.

На думку відповідача вищезазначене є доказом порушення позивачем норм податкового законодавства, що призвело до прийняття податкового повідомлення-рішення.

Суд вважає такий висновок відповідача помилковим, виходячи з наступного.

До набрання чинності Податковим кодексом України від 02.12.10 р. № 2755-VI із змінами та доповненнями (надалі - ПК України) порядок обчислення, сплати та відшкодування з державного бюджету податку на додану вартість регулювався Законом № 168/97-ВР. Згідно пункту 1.8. статті 1 Закону № 168/97-ВР бюджетним відшкодуванням є сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно пункту 200.4 статті 200 ПК України бюджетному відшкодуванню підлягає частина від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг.

Згідно підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статі 7 Закону № 168/97 ВР та пунктів 200.10, 200.11, 200.12 статті 200 ПК України, протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Згідно підпункту 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР та пункту 200.12 статті 200 ПК України, на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

В ході розгляду справи, судом з'ясовано, що зменшення позивачу суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 216 114,00 грн. було здійснено ним без врахування того, що вказана сума вже заявлялась позивачем до бюджетного відшкодування у встановленому законодавством порядку, достовірність нарахування заявленої суми була підтверджена безпосередньо самим податковим органом, адже на підставі висновку податкового органу органом державної казначейської служби було перераховано позивачу суму бюджетного відшкодування з ПДВ на загальну суму 216 114,00грн.

Даний факт підтверджується безпосередньо самим податковим повідомлення-рішенням від 20.11.2013 року № 0000623720.

Факт перерахування платнику податків заявленого бюджетного відшкодування суми з ПДВ у розмірі 216 114,00 грн. свідчить про визнання податковим органом сум, заявлених позивачем до бюджетного відшкодування достовірними та законними, а податковий кредит, на підставі якого було заявлено суму з ПДВ до бюджетного відшкодування таким, що сформований у відповідності до вимог податкового законодавства.

Щодо нарахування штрафних санкцій по відшкодованим на момент перевірки сумам ПДВ у розмірі 50 % суми завищеної, на думку відповідача суми бюджетного відшкодування. Суд заначає наступне:

Відповідно до з п. 123.1 ст. 123 ПК України, встановлено при повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Однак, згідно самого податкового повідомлення-рішення № 0000623720 від 20.11.2013 року, на момент перевірки було повністю відшкодовано суму заявленого до бюджетного відшкодування ПДВ. Тобто, безпосередньо самим податковим органом було встановлено відсутність порушень та підтверджено правомірність та законність заявлених сум до бюджетного відшкодування ПДВ.

Тому нарахування штрафних санкцій у розмірі 50 відсотків суми завищеної, на думку податкового органу, суми бюджетного відшкодування є неправомірним, незаконним та безпідставним.

Щодо висновків за результатами перевірки відповідачем було зменшено суму податкового кредиту, сформованого позивачем за результатами здійснення господарських операцій з наступними підприємствами-контрагентами:

- Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (код НОМЕР_2);

- Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3);

- ТОВ «СПЕЦФПЕЗІНСТРУМЕНТ» (код ЄДРПОУ 36802740);

- Дочірнє підприємство «Термоприлад 2» ВО «Термоприлад» ім. В. Лаха АТЗТ (код 30052863).

Згідно п. 75.1. ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно п.п. 75.1.2. п. 7.5.1. ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Не є предметом документальної планової перевірки питання трансфертного ціноутворення, визначені статтею 39 цього Кодексу.

Так, відповідачем в період з 28.02.2013 року по 25.06.2013 рік була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 по 31.12.2012, за результатами якої був складений Акт № 771/40-10/31821381 від 03.07.2013.

У зазначеному Акті не виявлено порушень з боку позивача за період з 01.10.2011 по 31.12.2012 щодо формування податкового кредиту за результатами господарських відносин позивача з такими безпосередніми підприємствами-контрагентами як:

- Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3;

- ТОВ «СПЕЦФПЕЗІНСТРУМЕНТ»;

Тобто, законність сформованого податкового кредиту позивачем за період з 01.10.2011 по 31.12.2012 за результатами господарських операцій з вищезазначеними контрагентами, та, відповідно, правовірність заявленої до бюджетного відшкодування суми ПДВ підтверджується Актом № 771/40-10/31821381 від 03.07.2013 «Про результати планової виїзної перевірки ДП НВКГ «Зоря»-«Машпроект» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 по 31.12.2012».

Проте, згідно Акту документальної позапланової невиїзної перевірки правомірності нарахування позивачем бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за період з 01.01.2011 по 31.12.2012 року № 1307/40-10/37-20/31821381 від 31.10.2013 року, на підставі якого було винесене оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000623720 від 20.11.2013 року, відповідач зменшив суму сформованого позивачем податкового кредиту за період з 01.10.2011 по 31.12.2012 по операціям з наступними безпосередніми підприємствами-контрагентами:

- за період 01.06.2012 по господарським операціям з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (код НОМЕР_2) зменшено суму податкового кредиту 18 271, 69 грн.

- за період 01.07.2012 по господарським операціям з ТОВ «СПЕЦФРЕЗІНСТРУМЕНТ» (код ЄДРПОУ 36802740) зменшено суму податкового кредиту на 166 102, 20 грн., що підтверджується також Додатком № 1 до Акту перевірки, за результатами якого винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Щодо висновків відповідача про не підтверженість реальності здійснення господарських відносин зі своїми підприємствами-постачальниками по ланцюгу постачання товарів, в зв'язку з чим відповідач робить висновок про безпідставність віднесення позивачем до складу податкового кредиту податкових накладних, отриманих від фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, ТОВ «СПЕЦФПЕЗІНСТРУМЕНТ», Дочірнього підприємства «Термоприлад 2» ВО «Термоприлад» ім. В. Лаха АТЗТ , суд зазначає наступне.

Вказані висновки були зроблені відповідачем на підставі актів перевірок інших податкових інспекцій, що були складені за результатами зустрічних перевірок відносин вищезазначених контрагентів-постачальників позивача з підприємствами-постачальниками та підприємствами-покупцями, а також перевірок безпосередньо підприємств-постачальників вищезазначених контрагентів-постачальників позивача.

Саме в такий спосіб відповідач встановив порушення позивачем що призвело до завищення ним від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту у сумі та, відповідно, завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ.

Проте, жодний такий акт перевірки інших податкових інспекцій не має жодного відношення безпосередньо до підприємства позивача. Більш того, діючим законодавством не встановлено, що орган перевірки має право робити висновки на підставі проведених перевірок та висновків інших податкових органів.

Згідно пункту 3 Розділу І "Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства", затвердженого наказом ДПА України від 22.12.10 р. № 984 (надалі - Порядок № 984), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.11 р. за № 34/18772 результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки.

Згідно пункту 5 розділу І вказаного Порядку № 984 за результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно пункту 6 розділу І Порядку № 984 факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Суд встановив, що в порушення вимог пунктів 5, 6 Порядку № 984 в Акті перевірки № 1018/40-10/37-20/31821381 не викладені суттєві обставини фінансово-господарської діяльності підприємств, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового законодавства; відсутня чіткість, об'єктивність та повна міра викладення фактів виявлених порушень; відсутнє посилання на первинні та інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. Висновки відповідача були зроблені з інших підстав без жодного посилання на дослідження будь-яких первинних документів позивача які б підтверджували наявність фактів порушення та були зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку підприємства.

Акти перевірок інших податкових інспекцій ДПС України не є документами, що фіксуються в бухгалтерському та податковому обліку.

Стосовно висновків відповідача про безпідставність віднесення позивачем до податкового кредиту податкових накладних підприємств-постачальників, суд зазначає наступне.

Перевіряючи господарські операції з поставки товарів по ланцюгу постачання контрагентів-постачальників позивача з іншими підприємствами-постачальниками, та безпосередньо господарські операції підприємств-постачальників контрагентів-постачальників позивача, інші податкові інспекції ДПС України робили висновки, що такі господарські операції порушують статтю 228 Цивільного кодексу України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету. Такі висновки податкових інспекцій є безпідставними, оскільки умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб і такий правочин вчинений юридичними особами із завідомо суперечною інтересам держави та суспільства метою.

Отже, визнання правочинів нікчемними відносяться виключно до компетенції судів, а не податкових органів.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Такий висновок суду кореспондується і відповідає рішенню викладеному у постанові Пленуму Верховного суду України від 06.11.09 р. № 9 "Про практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Щодо висновків відповідача про неправомірність позивача, щодо включення до складу податкового кредиту податкових накладних підприємства-постачальника фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 та відповідно за явлення суми до бюджетного відшкодування, суд не приймає до уваги посилання відповідача на інформацію про порушення кримінальної справи за ч. 1 ст. 358 Кримінального кодексу України відносно 5- го підприємства «Ніка і Ко» в ланцюзі правовідносин підприємств-постачальників позивача.

ДП НВКГ «Зоря»-«Машпроект» ‹ Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 ‹ ТОВ «ТРАНС ГАРАНТ СЕРВІС» ‹ ПП «Агропрайд» ‹ ПП «Технополімер» ‹ ТОВ «Ніка і Ко».

На підставі чого, відповідач робить висновок про те, позивач безпідставно включив до складу податкового кредиту податкові накладні, отримані від фізичної особи-підприємця ОСОБА_5.

Оскільки, Кримінальним кодексом України передбачено відповідальність за підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів.

Проте, згідно ч. 2 ст. 2 Кримінального кодексу України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

В Акті перевірки позивача інформація про обвинувальний вирок суду у так званій «кримінальній справі» взагалі відсутня.

Тому посилання відповідача в Акті перевірки про порушення кримінальної справи відносно підприємства, яке взагалі не має жодного відношення до позивача, не може розглядатися як належний та достатній доказ для підтвердження висновків та позиції відповідача.

Відповідач, при характеристиці господарських відносин підприємств-постачальників у 3-му, 4-му ланцюзі постачання зазначає, що такі господарські операції не містять економічної вигоди (ділової мети). Проте, Відповідачем не доведено, що платник податків не має наміру одержати економічний результат у результаті своєї господарської діяльності.

Більш того, згідно листа Державної податкової служби України від 15.02.2013 року №3848/7/10-1017/575 для доведення обставин, що можуть свідчити про відсутність ділової мети, податковий орган повинен здійснити аналіз ринку тих чи інших товарів (послуг), їх доступність для покупця; аналіз поширеності інформації про відповідні товари та можливість її використання платником податків; аналіз звичайних для відповідного ринку умов налагодження ділових стосунків, наявність переваг придбання активів через посередників (зокрема, за рахунок відстрочення платежів або застосування специфічних форм розрахунків, на які не погоджуються безпосередні виробники тощо) та інші подібні обставини.

Жодна із вищезазначених дій відповідачем не була здійснена. Тому твердження відповідача про відсутність ділової мети є нічим не підтвердженим припущенням, яке як належний та допустимий доказ розглядатися не може.

Щодо висновків відповідача про порушення позивачем підпунктів 7.2.3, 7.2.4, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР, пунктів 198.3, 198.6 статті 198 ПК України та п. 1.8 ст. 1, п.п.7.7.1, п.п. 7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, п.п. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14, п.200.4 ст. 200 ПК України, що призвело до завищення суми податкового кредиту.

Згідно підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва та основних фондів чи нематеріальних активів, які підлягають амортизації.

Згідно пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно пункту 198.3 статті 198 розділу V ПК України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 ПК України та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 ПК України, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, згідно підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податків товарів (робіт, послуг).

Пунктом 198.2 статті 198 ПК передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Первинним документом, який підтверджує факт здійснення першої події, є податкова накладна, яка згідно підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно пункту 201.6 статті 200 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно пункту 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, датою виникнення права платника податку на податковий кредит, відповідно до пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР та пункту 201.10 статті 201 ПК України, вважається дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Суд вважає, що у порядку, передбаченому чинним законодавством, позивач правомірно відніс суму, зазначену в Акті перевірки, до складу податкового кредиту, та на законній підставі була заявлена до бюджетного відшкодування за періоди, зазначені в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні.

Між позивачем та вищезазначеними підприємствами-постачальниками були укладені договори поставки (купівлі-продажу) ТМЦ.

При укладенні договорів позивач переконався у тому, що підприємства-контрагенти зареєстровані у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та є зареєстрованими як платники податку на додану вартість.

Поставлений товар/надані послуги по відповідним договорам з вищезазначеними підприємствами-постачальниками був оприбуткований за прибутковими ордерами. Оплата за поставлений товар/надані послуги була здійснена позивачем відповідно до платіжних доручень. Податкові накладні були складені та отримані позивачем у відповідні дати та на відповідні суми.

Реальність угод між позивачем та вищезазначеними підприємствами-постачальниками на поставку товарів/надання послуг підтверджується розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, які є в наявності у позивача та якими підтверджується отримання та використання товарів/послуг при здійсненні позивачем своєї господарської діяльності.

В той час як твердження відповідача про «безтоварність господарських операцій» позивача суперечить нормам податкового законодавства України, адже жодного допустимого та належного доказу своєї позиції відповідачем в Акті перевірки не зазначено.

Більш того, такого правопорушення як «безтоварність господарських операцій» чинним податковим законодавством України не передбачено.

Крім того, позивачем оплата за товар/послуги, придбаний/отримані у вищезазначених підприємств, згідно укладених договорів, фактично здійснена в повному обсязі, товар/послуги поставлений/надані повністю, що свідчить про факт виконання угод і законність формування позивачем податкового кредиту на відповідні суми.

Представник позивача пояснив, що усі первинні документи, що підтверджують спрямованість на реальне настання правових наслідків господарських операцій позивачем та вищезазначеними підприємствами-постачальниками (договори, специфікації, платіжні доручення, накладні, податкові накладні, а також прибуткові ордери, податкові-вимоги на відпуск (внутрішнє) переміщення матеріалів, витратні накладні) були надані перевіряючим і це не спростовано представником відповідача, також вказані первині документи додані до метеріалів справи.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не дозволяється включення до складу податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, які не підтверджені податковими накладними або митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийому робіт (послуг) або банківським документом, який підтверджує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Згідно пункту 98.6 статті 98 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 ПК України) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 ПК України.

Враховуючи, що витрати по сплаті податку на додану вартість на суму 216 114,00 грн. підтверджені податковими накладними, то сформований підприємством податковий кредит на вказану суму є правомірним та таким, що відповідає вимогам підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР та пункту 98.6 статті 98 ПК України.

Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР та пункту 201.4 статті 201 ПК України податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця. Продавець зобов'язаний відобразити у складі податкових зобов'язань суму ПДВ в декларації. В той же час, ні Закон № 168/97-ВР, ні ПК України не містить жодної норми, що передбачає відповідальність платника податків за дії інших платників податків.

За достовірність та своєчасність визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідають платники податку, що передбачено пунктом 10.2 статті 10 Закону № 168/97-ВР, але не їх контрагенти.

Пункт 36.5 статті 36 ПК України передбачає відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків. Разом з тим, податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені ПК України, законами з питань митної справи (пункт 36.1 статті 36 ПК України).

Аналіз діючих норм податкового та іншого законодавства України свідчить про те, що не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом. При цьому, слід прийняти до уваги той факт, що порушення податкового законодавства з боку всіх контрагентів позивача під час проведення перевірки відповідачем не підтверджені.

Приймаючи до уваги вищевикладене, а також той факт, що податкові накладні заповнені і надані позивачу, згідно вимог чинного законодавства, та на момент видачі податкових накладних підприємства-постачальники були зареєстровані як платники ПДВ, реальність угод між позивачем та вищезазначеними підприємствами-постачальниками підтверджується розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, висновки відповідача зазначені в Акті перевірки про завищення суми податкового кредиту у розмірі 216 114,00грн. та, відповідно, завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 216 114,00 грн. є необґрунтованими та не відповідають чинному законодавству.

Вищезазначене свідчить про те, що висновки відповідача, які наведені в Акті перевірки та стали підставою для винесення податкового повідомлення-рішення №0000623720 від 20.11.2013 року, зроблені внаслідок порушення та неправильного застосування податковим органом норм діючого законодавства України взагалі та норм податкового законодавства зокрема, в той час як дії позивача, щодо формування податкового кредиту в розмірі 216 114,00 грн. та заявлення до бюджетного відшкодування суму ПДВ у розмірі 216 114,00 грн. є правомірними та законними.

Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення відповідача від 20.11.13року №0000623720 підлягає скасуванню.

За таких обставин суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати по справі присудити на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11, 69, 71, 86, 159-163, КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Позов задовольнити в повному обсязі.

2.Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків № 0000623720 від 20.11.2013 року.

3.Присудити на користь Державного підприємства "Науково-виробничий комплекс газотурбобудування "Зоря-Машпроект" судові витрати у розмірі 487,20 грн. з Державного бюджету України.

4. Роз'яснити сторонам строк і порядок набрання цією постановою законної сили та її оскарження.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня проголошення/отримання її копії. Апеляційна скарга подаються Одеському апеляційному адміністративному суду через Миколаївський окружний адміністративний суд.

Суддя В. С. Брагар

Повний текст рішення складений відповідно

до ч.3 ст. 160 КАС України та підписаний суддею 06.06.2014 р.