Ухвала

від 25.11.2014 по справі 814/571/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2014 р.м.ОдесаСправа № 814/571/14

Категорія: 8.3.4 Головуючий в 1 інстанції: Брагар В. С.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого: Градовського Ю.М.

суддів: Кравченко К.В.

Крусян А.В.

при секретарі: Паламарчук Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі апеляційну скаргу Межрігіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 3 червня 2014р. по справі за адміністративним позовом Державного підприємства «Науково виробничий комплекс газотурбобудування «Зоря-Машпроект» до Межрігіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2014р. ДП «Науково виробничий комплекс газотурбобудування «Зоря-Машпроект» (далі Підприємство) звернулось в суд із позовом до Межрігіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.11.2013р. за № 0000623720.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем в період з 22.10.2013р. по 30.10.2013р. проведено документальну позапланову невиїзну перевірку правомірності нарахування ним бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за період з 01.01.2011р. по 31.12.2012р.

За результатами перевірки 31.10.2013р. складений акт №1307/40-10/37-20/31821381, у висновках якого зазначено на порушення вимог податкового законодавства України, які полягали у допущеній з боку Підприємства розбіжності у податковій звітності (завищення податкового кредиту, заниження податкового зобов'язання контрагентом).

На підставі таких висновків відповідачем прийнято податкове повідомлення рішення №0000623720, яким підприємству зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ на загальну суму 216 114,00грн. та нараховані штрафні санкції у розмірі 104 188грн.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням позивач оскаржив податкове повідомлення-рішення, проте скаргу залишення без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін.

Позивач зазначає, що ним правомірно та на законних підставах сформовано податковий кредит в розмірі 216114грн. та відповідно, правомірно заявлено до бюджетного відшкодування суму ПДВ у розмірі 216114грн. Вказана сума вже була повернута, а тому спірне податкове повідомлення-рішення вважає протиправним, таким, що порушує його законні права та інтереси. Посилаючись на зазначені обставини позивач просить позов задовольнити.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 3 червня 2014р. позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків №0000623720 від 20.11.2013р.

Присуджено на користь Державного підприємства "Науково-виробничий комплекс газотурбобудування "Зоря-Машпроект" судові витрати у розмірі 487,20грн. з Державного бюджету України.

В апеляційній скарзі апелянт просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити, посилаючись на порушення норм права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення на неї, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про залишення скарги без задоволення, постанови суду без змін, з наступних підстав.

За правилами ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем правомірно заявлена спірна сума до бюджетного відшкодування, оскільки ДПІ перевірена правильність її нарахування. Крім того, спірна сума бюджетного відшкодування вже відшкодована підприємству. Проведення перевірки контрагентів в подальшому та виявлення будь-яких порушень відносно них, не може бути підставою для визнання неправильним нарахування спірного бюджетного відшкодування, оскільки позивачем були надані усі необхідні первинні документи, які підтверджують реальність господарських операцій по контрагентам.

Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Так, судом першої інстанції встановлено, підтверджено матеріалами справи і не спростовано сторонами, що на підставі документальної позапланової невиїзної перевірки ДП «Науково виробничий комплекс газотурбобудування «Зоря-Машпроект» з питань правомірності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника податку за період з 01.01.2011р. по 31.12.2012р. складено акт 31.10.2013р. за №1307\40-10\37-20\31821381, в якому вказано на порушення - п.п.7.2.3, 7.2.4, 7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 , п.п.7.5.1 п. 7.5 ст. 7 ЗУ від 03.04.1997р. №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі - Закон №168/97 -ВР), (із змінами та доповненнями); - п.п. 198.3 , 198.6 ст. 198 ПК України від 02.12.2010р. № 2755-VI (далі - ПК України ), (із змінами і доповненнями), що призвело до завищення суми податкового кредиту у розмірі 216 114грн.; - п.1.8 ст. 1 , п.п.7.7.1, 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 ЗУ від 03.04.1997р. №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" , і(з змінами та доповненнями); -п.п. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 , п. 200.4 ст. 200 ПК України від 02.12.2010р. №2755-VI ,(із змінами і доповненнями), що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування на загальну суму ПДВ в розмірі 216 114грн.;

На підставі висновків акту перевірки, ДПІ 20.11.2013р. прийнято податкове повідомлення-рішення за №0000623720, яким платнику податку зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на загальну суму 216 114,00грн. та нараховані штрафні санкції у розмірі 104 188грн.

Підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення стало те, що ДПІ встановлені розбіжності у податковій звітності по контрагентам постачальникам, а саме про завищення податкового кредиту та заниження податкових зобов'язань.

Крім того, ДПІ зазначає, що матеріалами перевірок контрагентів постачальників не підтверджено наявність поставок товарів, робіт, правочини, які здійснені позивачем з цими контрагентами - постачальниками, не спрямовані на реальне наставання правових наслідків, мають ознаки безтоварних операцій.

Перевіряючи правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення, суд першої інстанції виходив з того, що за правилами п. 200.4 ст. 200 ПК України бюджетному відшкодуванню підлягає частина від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг.

Як зазначено в п.п.7.7.5 п.7.7 ст.7 ЗУ № 168/97 ВР та п.200.10, 200.11, 200.12 ст.200 ПК України , протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Згідно п.п.7.7.6 п.7.7 ст.7 ЗУ № 168/97 -ВР та п.200.12 ст.200 ПК України , на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Судом першої інстанції встановлено, що зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 216 114,00грн. здійснено ДПІ без врахування того, що вказана сума вже заявлялась позивачем до бюджетного відшкодування у встановленому законодавством порядку, достовірність нарахування заявленої суми підтверджена безпосередньо самим податковим органом, адже на підставі висновку податкового органу, органом державної казначейської служби було перераховано позивачу суму бюджетного відшкодування з ПДВ на загальну суму 216 114грн. Цей факт підтверджується безпосередньо самим податковим повідомлення-рішенням від 20.11.2013р. № 0000623720.

Крім того, факт перерахування платнику податків заявленого бюджетного відшкодування суми з ПДВ у розмірі 216 114грн. свідчить про визнання податковим органом сум, заявлених позивачем до бюджетного відшкодування достовірними та законними, а податковий кредит, на підставі якого було заявлено суму з ПДВ до бюджетного відшкодування таким, що сформований у відповідності до вимог податкового законодавства.

Щодо висновків відповідача про не підтвердження реальності здійснення господарських відносин зі своїми підприємствами-постачальниками по ланцюгу постачання товарів, у зв'язку з чим ДПІ робить висновок про безпідставність віднесення позивачем до складу податкового кредиту податкових накладних, отриманих від контрагентів суд першої інстанції виходить з того, що зазначені висновки зроблені ДПІ на підставі актів перевірок інших податкових інспекцій, що були складені за результатами зустрічних перевірок відносин вищезазначених контрагентів-постачальників позивача з підприємствами-постачальниками та підприємствами-покупцями, а також перевірок безпосередньо підприємств-постачальників вищезазначених контрагентів-постачальників позивача.

У такий спосіб відповідач встановив порушення позивачем що призвело до завищення ним від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту у сумі та, відповідно, завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що жодний такий акт перевірки інших податкових інспекцій не має відношення безпосередньо до підприємства позивача. Більш того, діючим законодавством не встановлено, що орган перевірки має право робити висновки на підставі проведених перевірок та висновків інших податкових органів.

Що стосується висновків відповідача про безпідставність віднесення позивачем до податкового кредиту податкових накладних підприємств-постачальників, суд першої інстанції виходив з того, що перевіряючи господарські операції з поставки товарів по ланцюгу постачання контрагентів-постачальників позивача з іншими підприємствами-постачальниками, та безпосередньо господарські операції підприємств-постачальників контрагентів-постачальників позивача, інші податкові інспекції ДПС України робили висновки, що такі господарські операції порушують статтю 228 ЦК України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету. Такі висновки податкових інспекцій є безпідставними, оскільки умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб і такий правочин вчинений юридичними особами із завідомо суперечною інтересам держави та суспільства метою.

Отже, визнання правочинів нікчемними відносяться виключно до компетенції судів, а не податкових органів.

На думку судової колегії, не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Такий висновок суду кореспондується і відповідає рішенню викладеному у постанові Пленуму Верховного суду України від 06.11.09р. №9 "Про практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Виходячи з наведеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку про те, що прийняте спірне податкове повідомлення-рішення є незаконним, оскільки суму бюджетного відшкодування платником податку сформовано та визначено у відповідності до вимог податкового законодавства.

В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.

За таких обставин, судова колегія вважає, що постанова суду ухвалена з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для її скасування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.196,198,200,206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Межрігіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 3 червня 2014р. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Ю.М. Градовський

Судді: К.В. Кравченко

А.В. Крусян