Рішення

від 07.07.2014 по справі 916/1981/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" липня 2014 р.Справа № 916/1981/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Форпост-Оберіг"

до Державного підприємства „Одеська залізниця"

про визнання недійсними положень п. 5.2.3 договору

Суддя Літвінов С.В.

Представники:

Від позивача: Веселов А.В. по довіреності №2-3/14 від 16.06.2014р.

Від відповідача: Овчиников О.В. по довіреності №237 від 22.05.2014р.

Лунгул Л.А. по довіреності №132 від 02.01.2014р.

Суть спору:Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Форпост-Оберіг", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача Державного підприємства "Одеська залізниця" служба (БМЕС) про визнання недійсним положення п.5.2.3. договору на охорону № ОД/БМЕС-14-83НЮ від 27.02.2014р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю „Форпост-Оберіг" та Державним підприємством "Одеська залізниця".

Ухвалою господарського суду Одеської області від 30.05.14р. порушено провадження у справі №916/1981/14.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.06.2014 року відмовлено Державному підприємству „Одеська залізниця" в задоволені заяви про відвід судді господарського суду Одеської області Літвінова С.В. від розгляду справи № 916/1981/14.

В судовому засіданні 07.07.2014 року представник позивача надав до суду уточнення до позовної заяви відповідно до яких просить визнати недійсним положення п.5.2.3. договору на охорону № ОД/БМЕС-14-83НЮ від 27.02.2014р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю „Форпост-Оберіг" та Державним підприємством "Одеська залізниця"; визнати недійсним односторонній правочин ДП "Одеська залізниця" щодо одностороннього розірвання з 07.06.2014 року Договору на охорону № ОД/БМЕС-14-83НЮ від 27.02.2014 року, укладеного між ДП "Одеська залізниця" та ТОВ „Форпост-Оберіг" та зобов'язати відповідача виконувати умови вказаного договору; стягнути з ДП „Одеська залізниця" на користь ТОВ „Форпост-Оберіг" 1 218,00 грн. судового збору за подання позовної заяви немайнового характеру; стягнути з ДП „Одеська залізниця" на користь ТОВ „Форпост-Оберіг" 1827,00 грн. за подання заяви про вжиття запобіжних заходів та забезпечення позову.

Щодо вказаної заяви господарський суд зазначає, що відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви, тому враховуючи, що чинним законодавством не передбачено заяви про уточнення позовних вимог суд не приймає до уваги вказану заяву позивача.

В судовому засіданні 07.07.2014 року представники відповідача заперечували проти задоволення позовних вимог та просили відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.

В судовому засіданні 07.07.2014 року було оголошено вступну та резолютивну частину рішення відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив .

27.02.2014 року між ДП „Одеська залізниця" в особі начальника служби будівельно - монтажних робіт і цивільних споруд Маяковського С.Б.( далі - відповідач, замовник) та ТОВ „Форпост -Оберіг" (далі - позивач, виконавець) був укладений договір № ОД/БМЕС-14-83НЮ на охорону, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується в термін з 01.03.2014 року по 31.12.2014 року забезпечити охорону території та спортивно-оздоровчих об'єктів підпорядкованих структурних підрозділів служби будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд Одеської залізниці, відповідно до переліку об'єктів, що підлягають охороні (Додаток № 1 до договору).

Пунктом 5.2.3 вказаного Договору передбаченого, що замовник вправі у випадку припинення необхідності в користуванні послугами виконавця, достроково припинити дію Договору, письмово повідомивши про це виконавця не менше ніж за 30 календарних днів.

Листом ДП „Одеська залізниця" служба (БМЕС) від 28.04.2014 року вих. № БМЕС -8/1245, який направлено директору ТОВ „Форпост - Оберіг" повідомлено, що у зв'язку з припиненням необхідності користування в подальшому послугами охорони, керуючись 5.2.3 договору № ОД/БМЕС-14-83НЮ, повідомлено про дострокове припинення дії договору від 27.02.2014 року № ОД/БМЕС-14-83НЮ з 01.06.2014 року.

Крім того, листом ДП „Одеська залізниця" служба (БМЕС) від 05.05.2014 року додатково до листа від 28.04.2014 року вих. № БМЕС -8/1245 повідомлено про дострокове припинення дії договору від 27.02.2014 року № ОД/БМЕС-14-83НЮ з 07.06.2014 року.

При цьому, господарський суд зазначає, що копії вказаних листів було надано позивачем до позовної заяви.

В позовній заяві ТОВ „Форпост - Оберіг" зазначило, що положення п. 5.2.3 Договору на охорону від 27.02.2014 року № ОД/БМЕС-14-83НЮ, які встановлюють право відповідача на дострокове припинення дії договору у випадку припинення необхідності в користуванні послугами виконавця, суперечать нормам частини 5 статті 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель", частини третій статті 180, статті 188 Господарського кодексу України, статті 627, 631, 651, 652 Цивільного кодексу України, оскільки строк дії договору, який є істотною умовою, не може відрізнятись від змісту пропозиції конкурсних торгів, а також змінюватись після підписання договору до виконання зобов'язань сторонами. Позивач також зазначає, що законодавством України не передбачено такий спосіб припинення зобов'язань, як припинення дії договору. Також, позивач стверджує, що п. 5.2.3 Договору на охорону від 24.02.2014 року № ОД/НРП-14-71 НЮ, суперечить пункту 4.2.1 цього ж договору, згідно із яким Відповідач зобов'язався прийняти послуги виконавця щодо охорони у встановлений сторонами час дії договору.

Крім того, позивачем зазначено, що відповідно до частини першої статті 188 Господарського кодексу України розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором, а положення пункту 5.2.3 Договору на охорону від 27.02.2014 року № ОД/БМЕС-14-83НЮ, на думку позивача, не відносяться до вичерпних випадків одностороннього розірвання встановлених цим договором.

23.06.2014 року відповідач надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити ТОВ „Форпост-Оберіг" в задоволенні позовних вимог до ДП "Одеська залізниця" про визнання недійсним положень п. 5.2.3. договору на охорону № ОД/БМЕС-14-83НЮ від 27.02.2014 року у повному обсязі та покласти судові витрати на позивача, оскільки відповідно ст. ст. 67, 179 Господарського кодексу України ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (зобов'язань), що не суперечать законодавству України, з урахуванням вимог актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. При цьому відповідачем зазначено, що відповідачем виконано умови та порядок розірвання договору та завчасно повідомлено позивача про припинення дії договору. Відповідач також зазначив, що право на розірвання договору про надання послуг, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, встановлено статтею 907 Цивільного кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, а саме: цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною першою статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Статтею ст. 627 Цивільного кодексу України визначено один із загальних принципів цивільно-правових відносин, а саме свобода договору, яка наділяє осіб правом вільно вирішувати питання про укладення договору, про вибір контрагентів, про визначення умов договору. Статтею 67 Господарського кодексу України, встановлено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Суд не приймає доводи позивача про невідповідність змісту підпункту 5.2.3 пункту 5.2 Договору від 27.02.2014р. нормам частини 5 статті 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель", частини третій статті 180, статті 188 Господарського кодексу України, статті 627, 631, 651, 652 Цивільного кодексу України, з огляду на наступне.

Згідно із частиною п'ятою статті 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель" від 01.06.2010р. №2289-VI, з змінами внесеними Законом України від 08.07.2011р. №3681-VI, який діяв на момент укладення Договору від 27.02.2014 року, умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту пропозиції конкурсних торгів або цінової пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами у повному обсязі, крім окремо визначених випадків. Тобто, вказаною нормою встановлено, по-перше, заборону на зміну умовами договору про закупівлю змісту пропозиції конкурсних торгів або цінової пропозиції, а, по-друге, заборону на зміну істотних умов після підписання договору.

Проте, як випливає зі змісту Пропозиції конкурсних торгів позивача, вона містить в собі лише умови щодо визначення предмету закупівлі, ціни конкурсної пропозиції, вартості послуг у місяць та за період (загальна сума пропозиції). При цьому, вказані умови повністю збігаються з умовами пунктів 1.1, 3.1, 3.2 Договору від 27.02.2014р. та Додатку №2 до нього. Будь-яких інших умов, зокрема й про право відповідача на дострокове припинення дії договору, яке передбачене у підпункті 5.2.3 пункту 5.2 Договору від 27.02.2014р., Пропозиція конкурсних торгів позивача не містить. А відтак, зміст цієї пропозиції конкурсних торгів не був змінений. Тобто, у даному випадку, законодавчі вимоги щодо заборони на зміну умовами договору про закупівлю змісту (умов) пропозиції конкурсних торгів були дотримані.

Також, право відповідача - Державного підприємства "Одеська залізниця" служба (БМЕС), як замовника послуг, на дострокове припинення дії договору не є зміною суттєвої умови, оскільки йдеться не про зменшення чи збільшення (продовження) строку його дії, а в загалі про припинення зобов'язання.

Відповідно до частини першої статті 525, частин першої та третьої статті 651 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим. Тобто, вказані норми, які є диспозитивними, встановлюють право сторін передбачити у договорі можливість односторонньої відмови від зобов'язання.

При цьому, зазначені норми кореспондуються із приписами частин першої та другої статті 598 Цивільного кодексу України, що встановлюють можливість припинення зобов'язання на підставах та у випадках, встановлених договором або законом, зокрема, й на вимогу однієї із сторін.

Частиною першою статті 907 Цивільного кодексу України встановлено, що договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Отже, сторони Договору від 27.02.2014 року були в праві передбачити в ньому умови щодо дострокового припинення його дії (розірвання, припинення зобов'язання) у випадку припинення необхідності в користуванні послугами позивача, шляхом письмового повідомлення про це виконавця не менше ніж за один місяць, тобто шляхом односторонньої відмови відповідача від договору. А відтак, безпідставним є посилання у позовній заяві на неможливість, у даному випадку, розірвання договору в односторонньому порядку, а також на відсутність такого способу припинення зобов'язань, як припинення дії договору, та на не віднесення вказаної умови до вичерпних випадків одностороннього розірвання встановлених цим договором. При цьому, умова про одностороннє дострокове припинення, передбачена у підпункті 5.2.3 пункту 5.2 Договору від 27.02.2014р., не суперечить пункту 4.2.1 цього ж договору, який встановлює обов'язок відповідача прийняти послуги виконавця щодо охорони у встановлений сторонами час дії договору, оскільки цей обов'язок припиняється разом із договором.

Під час розгляду справи позивачем не було надано доказів, правового обґрунтування, які б могли стати підставою для визнання недійсним положення п.5.2.3. договору на охорону № № ОД/БМЕС-14-83НЮ від 27.02.2014р, укладеного між ТОВ „Форпост -Оберіг" та ДП "Одеська залізниця" служба (БМЕС) чи задоволення його вимог.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позовна вимога про визнання недійсним положення п.5.2.3. договору на охорону № ОД/БМЕС-14-83НЮ від 27.02.2014р укладеного між ТОВ „Форпост - Оберіг" та ДП "Одеська залізниця", служба (БМЕС) є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

З огляду на вищевикладене, позовна вимога Товариства з обмеженою відповідальністю „Форпост-Оберіг" до відповідача Державного підприємства "Одеська залізниця" служба (БМЕС) про визнання недійсним положення п.5.2.3. договору на охорону № ОД/БМЕС-14-83НЮ від 27.02.2014 року укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю „Форпост-Оберіг" та Державним підприємством "Одеська залізниця", не обґрунтована, матеріалами справи не підтверджена, тому задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.У позові відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 10.07.2014 р.

.

Суддя Літвінов С.В.